Автор: Виктор Громовой, образовательный эксперт, заслуженный учитель Украины.
Нас закликають «серце віддавати дітям» ті, хто щодня скльовує нам печінку, б'є в спину по нирках і виїдає мозок (як уточнює Катерина Крутій, десертною ложечкою, щоб подовжити смакування).
Зайве доводити, що такий «ліверний підхід» до вчителя, нічого, окрім огиди, не викликає.
У Василя Сухомлинського, ця фраза звучала щиро. З вуст цієї братії його слова звучать як відвертий стьоб.
Важко не погодитись з Оленою Князевою, яка пише, що «дітям не потрібен наш лівер, їм потрібен учитель-професіонал». Справді, треба зняти ореол «жертовності» з учителя. Вчителювання - це звичайна робота, яку треба робити професійно і без фанатизму.
Дітям потрібен наш професіоналізм і, якщо наші цінності будуть для них привабливими, буде відбуватись ще й ціннісне орієнтування. Наш «лівер» (серце, печінка…) їм точно нічим не зарадить, тож треба його зберігати в «належному стані» (не рви серце!) заради підтримки власного здоров'я. А з огляду на те, що у «здоровому тілі – здоровий дух», це теж буде на користь дітям, з якими ми працюємо.
Людські стосунки в школі теж ніхто не скасовує, але називати вчителя «другою мамою», а школу «другою домівкою», мабуть, таки не варто…
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 19.02.2018