В. Белый: директораты в МОН: миссия невыполнима?

Автор: Владимир Белый, заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

З одного боку, немає чогось такого, що б не стало у свій час реальністю з будь-чогось, що колись комусь з людства закортіло досягти. З іншого боку, наші ніби державні плани осучаснення функцій державної служби, в освіті зокрема, через впровадження директоратів у структурі МОН лише з невеликою долею можуть сприйматися як реальні.

Чому?

Тому що:

СПРОТИВ

• по-перше, він буде неминучим з боку багатьох співробітників МОН, що не входитимуть до директоратів, і далеко не лише з причини великої різниці у заробітній платні;
• по-друге, директорати у форматі «дорадчого голосу», хай і високопрофесійної якості, ризикують стати лише ширмою для лозунгів осучаснення системи державного управління, як те зараз має місце у боротьбі з корупцією та тіньовою протиправною діяльністю держслужб, партій та законодавців;
• по-третє, сили, що чекають на реванш щодо процесів декомунізації, які вдалося здійснити останнім часом, нараховують мільйони, що можна порівняти з кількістю населення деяких окремих країн;
• по-четверте, головним тактичним інструментом щодо просування реформ у нашого істеблішменту досі вважається пошук компромісу з прихильниками старих пострадянських моделей організації суспільного життя, державної служби зокрема.

ІНАКОВІСТЬ

• по-перше, до контингенту, з яким стане працювати ОНОВЛЕНЕ МОН, не входитимуть сотні тисяч педагогів та мільйони учнів/студентів, а навпаки – це МОН буде у переліку того контингенту, з яким працюватиме ця частина населення країни, причетна до освіти;
• по-друге, контингентом прямої взаємодії МОН не будуть і керівники шкіл та інших освітніх закладів для дорослих, а навпаки, представники закладів освіти та батьківської громадськості розроблятимуть РЗ (робоче завдання) для апарату МОН;
• по-третє, не МОН (оновлений) буде визначати зміст та розподіляти державне фінансування практичної наукової діяльності працівників дослідницького та прикладного сегменту суспільно-економічної та політичної сфери держави, а навпаки, останні виставлятимуть МОН свої запити щодо осучаснення загальних правил цієї діяльності як основи для адекватних часу умов існування.

ПРОЕКТНІСТЬ

• по-перше, суспільна ефективність МОН (оновленого) має триматись на його здатності до проектного менеджменту, коли працюють не з людьми, а через формування умов та правил діяльності людей;
• по-друге, має бути здатність побудувати державні механізми НЕЗАЛЕЖНОГО оцінювання результатів діяльності, що передбачає не лише формальні оцінювальні інституції, а, головне, постійно діючий державний механізм розробки, наприклад, орієнтовних завдань, вправ, запитань, творчих проблем з кожного освітнього напрямку/галузі/предмета, щоб вчителі/викладачі та учні/студенти наперед знали, у чому держава має потребу і до чого та для чого їм готувати/готуватися;
• по- третє, …

Ставлю (…), бо ряд у цьому інноваційному сенсі продовжувати не мені, а майбутнім керівникам директоратів.

Це якщо останні дійсно стануть точками росту НОВОЯКІСНОЇ державної служби, в освіті зокрема. Адже не факт, що розпочато дійсно справжню гру, а не лише її імітацію, бо за першого варіантуз державної служби неминуче підуть її теперішні «стовпи», а вони на таке «не підписувалися». Тому, звісно, за нашою національною традицією піде процес пошуку компромісів, у яких нове апріорі завжди програє.

Оригинал

По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 31.08.2017