Автор: Леонид Булава, преподаватель Полтавского педуниверситета имени В. Г. Короленко.
В останній час важко вести дискусії з проблем вищої освіти.
Одна група співрозмовників обирає досить злобний тон і навішує ярлики на керівництво МОН і причетних до нього (в лад чи не в лад), інша - кидається на його захист (часто чорне називаючи білим, і навпаки). Діалоги мають тенденцію до політизації й переходу на особистості. Мабуть, ми інакше не можемо, бо виховані в дусі «Кто нє с намі - тот протів нас». Пострадянське розуміння корпоративної етики.
Своїх співрозмовників просив би зважати: коли я щось пропонував чи навіть критикував, то бачив візаві не як Іваненка-Петрова-Мікросмана, а як уповноважену особу певної державної структури, що утримується за кошти платників податків. Як показує досвід, справа не скільки в персоналіях керівників, стільки в функціях органів управління освітою...
Але оскільки традиція спілкування з позиції «ворог – друг» (чорне - біле) є на освітянських сторінках ФБ домінуючою, то єдине рішення - залишити цю справу й зайнятися справами професійними поза ФБ-простором.
На цьому відкланяюся. Бо теж не безгрішний і можу проявляти емоції.
По материалам: Освіта.ua
Дата публикации: 20.07.2017