Владимир Белый: мир реформирования образований

Автор: Володимир Бєлий, заступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона.

Новітня українська історія є прикладом того як суспільні очікування на зміни заради покращення справ у тому чи іншому СУСПІЛЬНОМУ сегменті автоматично попадають у зону турбулентності сильного взаємного суспільного непорозуміння. Освіта не є виключенням з цього правила і одного пояснення про брак політичної волі є явно недостатнім. Більше того, саме зі стилю отриманої людьми освіти все й пояснюється. Розумний читач далі побачить ті дві освітні позиції, що й визначають суспільні погляди дорослих.

У контексті заявленої теми як дуже важливої для успіху справ лінії настроїв у суспільстві кращому розумінню витоків НЕПОРОЗУМІННЯ допоможе актуалізація уваги до наступних чинників буття, що зазвичай наш істеблішмент відсуває з поля зору пересічного люду та освітянської спільноти.

Якщо конспективно, то це:

• по-перше, звичка до сприйняття навчання дітей як процесу, для якого достатньо єдиного у своїй сутності закладу – власне школи, яка функціонує з 1-го по випускний клас (мовляв, неважливо скільки років навчати, важливо як та чому навчати);
• по-друге, звужений фокус уваги до успішних реформ за кордоном , за якого вона обмежується дослідженнями того сегменту тамтешніх освіт, який охоплює лише дітей до 16 років;
• по-третє, перенесення висновків з досліджень, що виконувалися через призму вище зазначеного, на вітчизняний грунт всіх вікових категорій, включаючи старшокласників.

Так наша звичка до школи, що охоплює під одним дахом всі вікові категорії породжує головну основу непорозуміння. До речі, у більшості країн світу не тільки старша ланка, а й початкова школа відділені територіально та організаційно від основної школи.

Неупередженому освітянину та й пересічному громадянину зрозуміло, що від такого примітивного підходу на нас чекає нове розчарування попри приклади успішних реформацій в освіті у наших близьких та далеких сусідів.

Так, у поляків досвід курикулярної реформи змісту освіти (програмова основа – документ на 349 сторінок) чи у фінів перехід до компетентісно-орієнтованих форм здійснення навчально-виховного процесу були у своєму ядрі сфокусовані на початкову та основну школу в умовах існуючої профільної освіти старшокласників як окремої ланки загальної середньої освіти.

Ось витяг зі структури фінської освіти дітей різного віку:

• дитячий садок (до шести років);
• дошкільна підготовка (протягом частково шостого та сьомого року життя);
• фундаментальна освіта (з сьомого до 16-ти років включно): 1 - 6 класи є початковою школою у нашому сприйнятті плюс 7 – 9 класи – основною;
• далі окремі ТРИРІЧНІ (11 – 13 класи) професійні та академічні ліцеї з конкурсним набором за результатами навчання після 9-го класу . При цьому у лінійці класів є перестрибування через 10-й клас, тому що він передбачений державним бюджетом для тих бажаючих випускників 9-го, котрі не змогли по конкурсу потрапити до бажаного профільного ліцею і відчувають, що зможуть того досягти завдяки додатковому року підготовки за програмою 9-го класу і краще здати випускне/перевідне ЗНО.

Ви чи не всі мали можливість багато читати про фінське освітнє «чудо», але спробуйте комусь щось показати про фінський ліцей. Не зможете, не можу й я українською чи російською, але можна французькою, наприклад роботу французького педагога-дослідника Поля Робера. Закордонний дослідник апріорі не може не приділити уваги старшій ланці загальної середньої освіти. Натомість наш так до неї й не доходить, бо вона йому не природна.

Витоки нашого нового розчарування вже зараз проглядаються у ризику перенесення успішної закордонної чи нами трансформованої/модифікованої/розробленої моделі навчання учнів основної школи на наші 10 – 11(12) класи. Ніде у світі такого не має, бо специфіка старшої школи є докорінно/кардинально ІНШОЮ!

Ми ж звикли до закладу загальної середньої освіти як єдиного організму і схоже з рамок цієї звички не збираємося виходити, навіть, попри наявний вітчизняний успішний досвід формування профільних ліцеїв для старшокласників, що є продовженням закордонної практики. Не мова про «ліцей», що з 1-го по 11-й клас.

Більше того, світ без існування та розвитку своїх трирічних профільних ліцеїв для старшокласників, з конкурсним набором до них, втратив би той ефект, що отримує від інноваційних змін щодо своєї основної школи. Ці речі взаємно підштовхують одне одного до кращої роботи.

Звісно, що у світі за наявності розуміння та реальної практики такого подвійного фокусування системи (одне – для початкової та основної школи і друге – для старшої ланки) виглядає просто абсурдним питання: «А чи потрібен 12(13)- й рік навчання взагалі, якщо батьки теперішніх учнів вчилися не лише 11-ть, а й десять років і, мовляв, виросли розумними/багатими/красивими/тощо?»

Сумно, але у нас досі не так: 12-річний термін для загальної середньої освіти не сприймається потрібним. У нас 12-літка сприймається населенням як додатковий рік для їхньої дитини, котра разом зі своїми однокласниками вже й так «мучилася» під одним дахом 11-ть. Головна причина у тім, що практично не звучать та не робляться реальні кроки по формування справжньої профільної освіти старшокласників, яка як мінімум потребує трьох років. Звісно, її потрібність виникне, якщо у сегменті вищої та професійно-технічної освіти почне діяти тренд на очищення системи від шахрайської практики видачі псевдодипломів. Без останнього, «наміри» про освітні реформи будуть всього лише не більше ніж «а побалакать?»

Більше того, закордонні освітні (і не тільки) експерти не розуміють сутності та витоків наших як проблем, так і наших підходів до їх вирішення саме з цієї причини – вони ВСІ пройшли через конкурсний відбір до профільної старшої освітньої ланки, у них не було жодної практики списування та фальшування і як наслідок вони були і вмотивовані, і соціалізовані, і ціннісно-орієнтовані на порядки ПО-ІНШОМУ ніж ВСІ ті випускники нашої школи, котрі вийшли з під одного «даху».

Останнє апріорі тихенько, але сильно нівелює РІЗНОМАНІТТЯ, без котрого якісного суспільного життя у масових національних вимірах чекати – не дочекаєшся, чому вся історія пострадянського простору з його прокремлівською моделлю наскрізно-єднальної уніфікованої ШКОЛИ (звертаю увагу, не освіти, а ШКОЛИ) є підтвердженням.

Сумно, але наші законодавці попри заявку у законі «Про освіту» на побудову профільної освіти старшокласників мимохідь передбачили ще й «міну» для її підриву – можливість відкриття профільних класів у рамках навчальних комплексах, що поєднуватимуть основну та старшу ланки. Знову у нас будуть замість теперішніх «ліцеїв» з 1-го по 11-й клас та «спеціалізованих» шкіл суцільні і повсюдно поширені «комплекси». І сільська школа на маргінесах попри дотації з причин її мало комплектності.

А надія? Вона завжди є. Потім завжди є багато розмов у контексті надій, але сумно від того, що зазвичай мало конструктивних новоякісних за змістом справ.

Орігінал