Osvita.ua Высшее образование Рефераты Всемирная история Югославія у другій половині 20 століття. Реферат
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Югославія у другій половині 20 століття. Реферат

У рефераті подано відомості про комуністів при владі в Югославії. Розглянуто конфлікти з СРСР та курс на розвиток самоврядування

У ході Другої світової війни в Югославії набув широкого розмаху партизанський рух. У листопаді 1942 року тут утворилась НВА – народно-визвольна армія Югославії під командуванням комуніста, хорвата за національністю Й. Б. Тіто. Створене у 1942 році антифашистське віче Народного визволення Югославії проголосило себе Вищим законодавчим і виконавчим органом влади і утворило Тимчасовий уряд на чолі з Тіто. Ним насамперед були проведені націоналізація промислових підприємств (до кінця 1945 р. понад 70% з їх числа) та аграрна реформа.

У листопаді 1945 року після виборів до Установчих зборів (купщини) влада перейшла повністю до рук комуністів, монархію було ліквідовано, проголошено утворення Федеративної Народної Республіки Югославії (ФРНЮ). До її складу входило 6 республік: Сербія, Хорватія, Словенія, Македонія, Чорногорія, Боснія і Герцеговина та два автономних краї – Воєводина та Косово. Однак головні пости в керівництві країною належали сербам.

Прийнята в січні 1946 року Конституція ФРНЮ узаконила однопартійну систему і фактично закріпила в країні тоталітарний комуністичний режим. Тіто, підтримуючи тісні контакти з СРСР, одночасно вважав, що його республіка має право на спеціальний статус серед країн соціалізму і розпочав проводити самостійний політичний курс. Так, він без погодження Сталіна, надав допомогу грецьким комуністам, пропонував створити Балканську федерацію.

Але головною причиною Радянського і Югославського конфлікту стало запровадження в Югославії на рубежі 40-50 рр. дещо іншої, ніж в СРСР, моделі суспільного розвитку "самоврядного соціалізму". Незадоволення Сталіна не мало меж – Тіто був проголошений "агентом імперіалізму". Інформбюро комуністичних та робітничих партій в 1948-1949 рр. під тиском Сталіна розпочали наклепницьку компанію проти югославського керівництва. Югославію перестали вважати соціалістичною країною.

В вересні 1949 року СРСР в односторонньому порядку розірвав договір про дружбу і співробітництво, укладений з Югославією у квітні 1945 року, відкликав з республіки своїх фахівців та дипломатичних представників. Фактично до середини 1953 року були перервані дипломатичні відносини та інші контакти, між двома колишніми союзниками у війні. Ці стосунки почали поступово нормалізуватися лише після приходу в СРСР до влади Хрущова.

Опинившись в міжнародній ізоляції (під тиском СРСР відносини з Югославією розірвали й інші соціалістичні держави), Тіто згорнув кооперування села, розпустив нерентабельні кооперативи і повернув землю власникам – селянам. Було припинено прискорену індустріалізацію. Підприємства були передані в управління трудовим колективом. Поширилися ринкові відносини. Зовнішня торгівля була зорієнтована на Захід.

Втім, країна залишалася типовою тоталітарною державою – влада належала одній партії. Однак поступово почала набувати реального змісту альтернатива Сталінській імперії модель "самоврядного соціалізму". З 1952 року введено самоврядування в громадах, районах і містах – двопалатні народні комітети. Комуністична партія була реформована у Союзі комуністів Югославії (СКЮ) за національно-територіальним принципом.

З 1963 року країна стала називатися Соціальною Федеративною Республікою Югославією (СФРЮ). У 60-ті рр. режим Тіто, залишаючи авторитарний за своєю суттю, зазнає подальшої лібералізації в економічному відношенні. Реформи 1966-1970 рр. розширили права підприємств, республік і країв, щодо питань економіки й політики. Було змінено курс національної валюти – динара, що полегшало експортно-імпортні операції. США та західні союзники приділяли СФРЮ особливу увагу, допомагали їй кредитами тощо.

У 1974 році була прийнята нова Конституція СФРЮ, що ввела в країні інститут президентства. Президентом СФРЮ без обмеження мандату (тобто довічно) був обраний Й. Тіто, який в цьому ж році став довічним головою СКЮ.

Література

1. Дейчаківський Микола. На визвольних стежках Європи.. - К.: Юніверс, 1997. - 128с.

2. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи. - Запоріжжя: ЗДУ, 2003. - 77с.

3. Реформування поліції в країнах Центральної та Східної Європи. - К.: Задруга, 2005.

4. Історія країн Західної Європи та Північної Америки нового часу. - Львів: ЛНУ, 2002. - 150с.

5. Коріненко П. С. Новітня історія країн Європи та Америки (1918-1945рр.). - Тернопіль: астон, 2002.

6. Іваницька Ольга Павлівна Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002). - Вінниця: ФОЛІАНТ, 2003. - 560с.

7. Газін, Володимир Прокопович Новітня історія країн Європи та Америки 1945-2002 роки: Навчальний посібник/ В. П. Газін, С. А. Копилов; За ред. А. О. Копилова. - К.: Либідь, 2004. - 624с. - 14-53.


18.09.2012

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!