Osvita.ua Высшее образование Рефераты Всемирная история Розселення полабсько-поморських племен. Реферат
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Розселення полабсько-поморських племен. Реферат

Згідно з повідомленнями історичних джерел, на території полабських племен було чимало міст

Помітну роль в історії середньовічної Європи відігравали найзахідніші слов'янські племена, які займали територію між річками Лаба (Ельба) та її притоками Салою (Зааном) на заході та Одрою (Одером) на сході, У нижній течії Лаби й на північ, до Балтійського моря, жили ободрити (бодричі). На схід та в південно-східному напрямку від них - лютичі (велети). У межиріччі Сали і Бобра (притоки Одри), до Рудних гір на півдні - серби-лужичани. Наприкінці VIII ст. вони створили племінні союзи: бодрицький, лютицький і сербський. На схід від полабських племен на Балтійському узбережжі жили поморські слов'яни.

Уперше про полабських слов'ян згадують франкські пам'ятки VIII ст. Найбільшу кількість відомостей про них можна знайти в "Літописі" та в "Житії Карла Великого", написаних радником імператора Ейгардом; у "Саксонських діяннях" ченця Відукінда; у "Хроніці" подій X ст. єпископа Мерзебурзького Титомира; в "Діяннях первосвященика Гамбурзької церкви" каноніка Адама Бременського; у "Слов'янській хроніці" священика Гельмольда; в "Житії Св. Оттона" єпископа Бамберзького тощо. Археологічні дослідження показують, що слов'янські поселення в цьому регіоні з'явилися набагато раніше.

Джерела VIII ст. свідчать про існування у полабських слов'ян сталих над-племінних форм об'єднання, в межах яких указуються назви дрібніших племен і родів. У наступний період процес оформлення великих племінних союзів сягнув завершальної стадії: сильні й багаті племена підпорядковували слабших сусідів і домінували в заснованих ними військове-територіальних союзах.

Згідно з повідомленнями історичних джерел, на території полабських племен було чимало міст. Хоча це були скоріше не міста, а укріплені городища, що виступали як центри територіальних громад, де проводилися народні збори й містилися культові споруди. Для полабських слов'ян IX-X ст. була характерною сусідська община. Кожний рід, шляхом жеребкування, отримував певний земельний наділ, мав власні засоби праці, користувався общинними угіддями, міг вільно розпоряджатися зібраним урожаєм. Однак уже наприкінці X - XI ст. у полабських слов'ян відбувається процес соціальної диференціації. Відтепер вільний общинник (смард) потрапляє в залежність від племінної верхівки.

Основу господарства становило рільництво, слов'яни вирощували як зернові, так і технічні культури. Високого рівня розвитку сягнули тваринництво, садівництво та городництво. У IX ст. ремесло відокремлюється від землеробства. Найбільших успіхів полабські ремісники досягли в обробці заліза, гончарстві, у теслярстві й столярстві. Слов'яни активно торгували зі своїми сусідами зерном, рибою, сіллю, медом, худобою та рабами. На Балтиці слов'янські купці успішно конкурували з німцями і данцями. Основними центрами торгівлі вважалися Волін та Щецин.

Полабські слов'яни сповідували поганство, що тривалий час залишалося символом їхньої незалежності. Обожнюючи явища природи, слов'яни створили власний пантеон богів, яких здебільшого вшановували тільки в цьому регіоні. Жерці вбиралися в білий одяг, були досить заможними й відігравали чільну роль у суспільстві.

Державотворчий процес у полабських та поморських слов'ян відбувався повільно. На розвиток суспільних відносин негативно впливала постійна зовнішня загроза.

Полабські та поморські племена суттєво відрізнялися як за рівнем організації, так і за могутністю князівської влади. Якщо в бодричів влада зосереджувалася в руках князя, то в лютичів усім керували народні збори. У поморських слов'ян за наявності князя владу фактично захопила торговельна верхівка.

Література

  1. Гильфердинг А. Ф. История балтийских славян // Собр. соч.: В 4 т. Санкт-Петербург, 1874. Т. 4.
  2. Грацианский Н. П. Борьба славян и народов Прибалтики с немецкой агрессией в средние века. Москва, 1943.
  3. Исследования по славяно-германским отношениям. Москва, 1971.
  4. История южных и западных славян: Курс лекций. Москва, 1979.
  5. Любавский М. История западных славян. Москва, 1918.
  6. Нидерле Л. Славянские древности. Москва, 1956.
  7. Повинский А. Балтийские славяне в борьбе с немцами в VIII-XII вв. Санкт-Петербург, 1877.
  8. Седов В. В. Славяне в раннє средневековье. Москва, 1995.
  9. Флоря Б. Н. Отношения государства и церкви у восточных и западных славян. Эпоха средневековья. Москва, 1992.
  10. Формирование раннефеодальных славянских народностей. Москва, 1981.
  11. Черниловский З. М. Возникновение раннефеодального государства у прибалтийских славян. Москва, 1959.


01.09.2012

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!