Osvita.ua Высшее образование Рефераты Всемирная история Внутрішня політика Англії в період Протекторату. Реферат
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Внутрішня політика Англії в період Протекторату. Реферат

Нова конституція Англії була спробою досягти рівноваги сил між Кромвелем, Державною радою і парламентом

Олівер Кромвель прийняв титул "Лорда-протектора вільної держави Англії, Шотландії й Ірландії" 16 грудня 1653 року.

Згодом багато політичних діячів, що одержали владу в результаті демократичних революцій, перетворювалися в диктаторів. Багато хто з них, приймаючи на себе диктаторські повноваження, наділяли це в добре пророблені демократичні форми. Очевидно, першим в історії людства демократичним конституційним диктатором став саме Кромвель.

У день проголошення Кромвеля лордом-протектором була прийнята і нова конституція Вільної держави Англії, Шотландії й Ірландії, так називане "Знаряддя управління". Цей документ, написаний під керівництвом Кромвеля групою вищих офіцерів армії на чолі з Джоном Ламбертом, дотепер залишається прикладом демократичної конституції. Хоча "Знаряддя управління" і носить на собі сліди поспішних обговорень, компромісних виправлень. Хоча в ньому чимало навмисних і ненавмисних протиріч і неясностей, але все-таки це акт чудовий по силі політичної думки.

Нова конституція Англії була спробою досягти рівноваги сил між Кромвелем, Державною радою і парламентом. Відповідно до конституції в країні засновувався постійно діючий виборний однопалатний парламент, що обирається кожні три роки людьми, що мали не менше 200 фунтів стерлінгів річного доходу. Уперше право делегування своїх представників у парламент одержали також і виборці Ірландії і Шотландії. У парламент могли бути обрані лише люди богобоязливі і добрі поводження. До виборів не допускалися католики й учасники ірландського заколоту. Прихильники короля під час громадянської війни позбавлялися участі в чотирьох найближчих виборах.

Парламент з'являвся носієм верховної законодавчої влади в країні. Він повинен був скликатися кожні три роки і не міг бути розпущений раніше, ніж через 5 місяців після відкриття його засідань. Його єдина палата складалася з 400 членів, причому дві третини місць віддавалося графствам, а одна третина - містам і великим поселенням прямого "парламентського" підпорядкування. Так здійснене була вимога про перерозподіл виборчих округів з метою посилення представництва "середніх шарів" населення.

Законодавча влада належала Лорду-протектору разом з народними представниками, а виконавча – Лорду-протектору разом з Державною Радою.

Повноваження Лорда-протектора були величезні, і в чомусь навіть більше, ніж у старих англійських монархів. Йому належало право помилування злочинців, право робити в лицарі й інші права, що були раніш прерогативами короля. Від імені Лорда-протектора писалися всі державні акти. Він був головнокомандуючим армії і флоту Англії, Шотландії й Ірландії і відав збором податків, він контролював поліцію і правосуддя, керував зовнішньою політикою, за згодою Державної ради повідомляв війну й укладав світ. Надалі до скликання чергового парламенту він був вправі від свого імені видавати ордонанси, що мали силу законів.

Лорду-протектору подавалися на затвердження всі парламентські біллі. Його право вето, утім, було неясно, якщо не фіктивно, тому що акти парламенту могли одержати силу закону і без згоди протектора, щоправда, лише в тому випадку, якщо лорд-протектор не наклав на них вето протягом 20 днів з моменту їхнього прийняття.

Відразу ж після розпуску парламенту пішло повстання роялістів у березні. Хоча воно було швидко і жорстко подавлене, але одночасно в країні був розкритий цілий ряд роялістських змов. Агенти республіки повідомили Лорду-протектору, що Карл II підтримує зв'язки не тільки з підпільною роялістською організацією "Запечатаний вузол", але і з пресвітеріанами і з деякими левеллерами.

Розпустивши парламент, Кромвель протягом майже двох років не починав ніяких спроб поставити свою владу на конституційні основи. Більше того, він фактично ввів у країні поліцейський режим.

Була введена цензура. Країна була розділена на 11 військово-адміністративних округів на чолі з генерал-майорами, наділеними всією повнотою поліцейської влади.

Головний обов'язок генерал-майорів – командування кінною поліцією і поліцейські турботи про порядок. У силу цього вони повинні були розганяти незаконні збіговиська, роззброювати папістів і роялістів, убезпечити дороги і стежити за незадоволеними. Для запобігання збіговисьок заборонялися навіть спортивні змагання, якісь стрибки, ведмежі цькування і півнячі бої.

Людей, що не мали визначених занять, нова поліцейська влада мала право вислати з Англії в колонії.

На генерал-майорів покладалися й обов'язку релігійно-морального характеру. Поліцейська влада повинна насаджувати благочестя, бороти з пияцтвом і розпустою.

Світові судді і місцеві влади також підлягають нагляду поліції, а в серпні 1655 року на них поклали й обов'язок спостереження за кліром і скиненням дурних священиків.

У вересні 1655 року протекторат різко підсилив боротьбу з роялістами. Лорд-протектор видав указ, по якому роялісти були розділені на 3 розряди:

  • I розряд – прямі учасники повстань і змов; вони карали вигнанням з Англії і конфіскацією всього майна.
  • II розряд – явні прихильники страченого чи короля його сина. Їм грозило чи вигнання в'язниця, але доходи з маєтків залишалися за ними.
  • III розряд – люди підозрілі. Вони каралися позбавленням частини доходів.

Крім того, указ забороняв роялістам тримати у будинку зброю.

Негайно після виходу цього указу на генерал-майорів поклали й обов'язки по точному застосуванню законів проти роялістів. Таким чином, на нову поліцію покладалися дуже складні соціально-педагогічні і релігійно-моральні задачі.

Відкрита військова диктатура Кромвеля була досить ефективною, але не користалася великою популярністю в англійському суспільстві. Використання солдатів для обходу приватних будинків у Лондоні з метою перевірки, чи не порушується субота, і чи дотримуються встановлені парламентом посади (а при таких обходах солдати звичайно несли знайдену в кухні їжу), викликало різке обурення.

У жовтні 1655 року, у розпал введення нової поліцейської влади почалася війна з Іспанією. Війна зажадала значного фінансування, і Кромвель увів нові податки. Навіть ці, уведені так само довільно, як у часи Карла I, податки, не дозволили протекторату забезпечити фінансування бойових дій. У 1655 році в уряду виник дефіцит у 800 тисяч фунтів стерлінгів. По конституції кредити і нові податки міг дозволити тільки парламент. Лорд-протектор був змушений провести вибори й у вересні 1656 р. скликати новий парламент. 17 вересня 1656 року пройшло перше засідання другого парламенту протекторату.

Кромвель знову зіштовхнувся із серйозною опозицією, особливо з боку затятих республіканців, що заперечували проти самої ідеї протекторату. У результаті парламент був підданий "чищенню", з нього були вилучені 160 членів, багато хто з який відмовилися присягнути на вірність режиму. Ті, хто залишився, в основному співробітничали з Кромвелем і Державною радою, хоча і виступали проти системи місцевого керування за допомогою генерал-майорів.

Тоді ж група цивільних лідерів запропонувала замінити військову диктатуру конституційною монархією (королем повинний був стати Кромвель) і створити державну пуританську церкву. Кромвель змушений був відмовитися від пропозиції, оскільки ця ідея зустріла неприйняття його старих армійських друзів і соратників.

Проте, парламент розробив і прийняв нову конституцію, по якій відновлювалася палата лордів. У палату громад допускалися всі, крім явних роялістів. Місце Державної ради зайняв Таємну раду, крім того, уводилися деякі обмеження влади лорда-протектора і волі совісті. Титул лорда-протектора став спадкоємним.

Нова конституція, відома за назвою "Покірлива петиція і рада" набрала сили в червні 1657 (прийнята 25 травня 1657 року). Була сформована верхня палата, лояльна Лорду-протектору, що призначив членами палати лордів багатьох своїх прихильників, що засідали раніше в палаті громад. У палату громад повернулися вигнані раніше депутати.

Вже в червні 1658 року палата громад перетворилася в активно опозиційну силу стосовно Кромвеля. Цього разу Кромвель не зумів стримати гніву і, переконаний, що за новим конфліктом піде вторгнення роялістів, 4 лютого 1658 року розпустив парламент.

Останні кілька місяців життя Кромвель правил без парламенту.

У період протекторату Кромвель намагався боротися з фанатичними пуританами за справжню волю християнських віросповідань, яка б дозволяла членам єпископальної і Римсько-католицької церкви проводити богослужіння в приватних будинках. Він призначив багатьох суддів і за допомогою своїх радників-юристів провів реформу законодавства і створив більш дешеву судову систему. Кромвель сприяв розвитку освіти, якийсь час був канцлером Оксфордського університету і допоміг заснувати коледж у Даремі. Помер він 3 вересня 1658 року після того, як важко занедужав.

Висновок. Сучасна історична наука вже давно затвердилася в думці, що англійська буржуазна революція і республіканське правління в історії Англії фактично були початком "нової історичної епохи, що лише з позиції їхнього історичного досвіду і їх, нехай тимчасових, як видно, завоювань можливе наукове трактування не тільки історії Англії в сторіччя, що пішло за нею, але й історії країн Європи в цілому.... Вплив цього періоду в однаковій мірі поширилося на сферу економіки і сферу політики, сферу ідей і сферу науки, сферу літератури і сферу мистецтва".

Вплив короткого республіканського експерименту в Англії на політичний розвиток нашої планети воістину величезний. Революція в Англійських колоніях Америки, результатом якої стало створення Сполучених Штатів, ґрунтувалася на ідеях, що предки-пуритани революціонерів у свій час вивезли з республіканської Англії. Ідеологи і практики Великої французької революції теж пильно вивчали і трансформували досвід англійських індепендентів.

Перетворивши у велику колоніальну імперію, Великобританія поширила ідеї демократії, засновані у величезному ступені на досвіді цих десяти років, практично на увесь світ. У XX столітті США впровадили конституційний порядок, у кінцевому рахунку, заснований на тих же ідеях, навіть у таких незвичайних країнах, як Японія і Філіппіни.

Усе це дозволяє сказати, що саме ці одинадцять років відносної волі відкрили собою період Нової історії.

Література

  1. Барг М. А. Велика англійська революція в портретах її діячів. – М., 1991. – с. 150.
  2. Барг М. А. Кромвель і його час. – М., 1950. – с. 86, 87.
  3. Грановский Т. Н. Лекції по історії середньовіччя. – М., 1986. – с. 237-238.
  4. Барг М. А. Кромвель і його час. – М., 1950. – с. 90.


13.07.2012

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!