Osvita.ua Высшее образование Рефераты Всемирная история Війна за незалежність 1945-1954 рр. Розподіл В'єтнаму на дві частини. Реферат
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Війна за незалежність 1945-1954 рр. Розподіл В'єтнаму на дві частини. Реферат

У рефераті подано відомості про війну за незалежність 1945-1954 р. р. та розподіл В'єтнаму на дві частини

В'єтнам, розташований на східному узбережжі Індокитайського півострова, в середині ХІХ ст. зазнав агресії французьких колонізаторів і до 1884 р. став колонією Франції. Вся історія колоніального В'єтнаму сповнена боротьбою волелюбного в'єтнамського народу проти колоніального рабства. Під впливом Великої Жовтневої революції в Росії у В'єтнамі почали поширюватися ідеї марксизму, з'явились політичні партії. В 1930 р. по ініціативі Хо Ші Міна була створена Комуністична партія Індокитаю (КПІН). З цього часу комуністи В'єтнаму йшли на чолі визвольної війни.

На початку другої світової війни, коли Індокитай, був окупований японськими військами, у В'єтнамі за ініціативою КПІН склався широкий національний фронт "Ліга боротьби за незалежність" – В'єт-Мінь.

У березні 1945 р. японці витіснили французьку адміністрацію з Індокитаю і встановили формально незалежний уряд на чолі з тодішнім імператором Бао Баєм. Отже, на момент поразки Японії французи були тимчасово усунуті. Як і в багатьох інших місцях Азії, союзницькі окупаційні сили були неспроможні десантуватись. Тому, в серпні 1945 р. В'єт-Мінь очолив загальне повстання в'єтнамського народу, яке закінчилося повною перемогою. Коли тисячі бійців В'єт-Міню увійшли до Ханою, вони не зустріли жодного опору. Колишній імператор зрікся престолу і незабаром виїхав до Франції. 2 вересня 1945 р. керівник Компартії Індокитаю Хо Ші Мін проголосив Декларацію Незалежності, яка сповістила "народження" вільної країни – Демократичної республіки В'єтнам (ДРВ).

Пройшли вибори до Національних зборів, була прийнята Конституція, яка закріпила республіканську форму правління і основні права та свободи громадян. Президентом був обраний Хо Ші Мін. Лідер комуністів та в'єтнамців опинився у виграшній ситуації, оскільки не мав противників серед націоналістів у боротьбі за владу.

Керівництво ДРВ почало налагоджувати виробництво воєнного спорядження, а також товарів для населення. були побудовані десятки невеликих державних підприємств, відкритий в 1951 р. Національний Банк. В кінці 40-х років почалась аграрна реформа, головним кроком якої став закон про передачу селянам землі в'єтнамських і французьких поміщиків за принципом "Земля тим, хто її обробляє".

Проте загрозу становили міжнародні проблеми. Почався розкол В'єтнаму на дві частини.

За рішенням Потсдамської конференції держав-переможниць у другій світовій війні, яка відбулась 17 ливня – 2 серпня 1945 р. у Потсдамі (поблизу Берліна), для роззброєння японців у французькому Індокитаю на північ від 17-ї паралелі були направлені війська Китайської Республіки, а на південь від цієї межі – військові сили Великобританії. Британці захопили Сайгон і підготували Південь для зміни своїх військ на французькі.

У 1946 р. війська республіки Китай та Великобританії були виведені з Індокитаю. Тим часом Франція спромоглася лиш зміцнитися на Півдні. Хо Ші Мін розумів, що будь-які плани щодо майбутнього В'єтнаму вимагають схвалення з боку Парижа і тому намагався провести переговори з французьким урядом. До складу повоєнних урядів Франції входили міністри-комуністи і Хо Ші Мін сподівався прихильного ставлення до в'єтнамських справ. Проте імперіалістичні кола Франції не бажали втрачати свою багату колонію. Після того як Франція зробила ставку на швидкоруч сформований маріонетковий уряд на чолі з Бао Баєм воєнні питання вийшли на перший план.

У листопаді 1946 р. французи бомбардували місто-порт Хайфон. У відповідь в'єтнамські комуністи розгорнули наступ на французькі гарнізони і весь народ В'єтнаму піднявся на захист завойованої революції. Війна швидко набувала жорстокого, кривавого характеру. До неї виявили інтерес лідери двох наймогутніших держав. У січні 1950 р. СРСР та КНР визнали уряд Хо Ші Міна, наступного місяця США та Великобританія визнали уряд Бао Бая.

Утворення комуністичного Китаю мало суттєвий вплив на хід французько-в'єтнамської війни. КНР зброєю, радниками, а подекуди і "добровольцями" активно підтримували своїх в'єтнамських однодумців. У листопаді 1950 р. на півночі Індокитаю в районі міста Лангонона французи вперше зазнали серйозної поразки.

У 1951 р. було створено Єдиний національно-визвольний фронт В'єтнаму, Лаосу і Камбоджі. В'єтнамські війська (формально-добровільні) брали участь у бойових операціях національних сил Лаосу та Камбоджі. французькі військові підрозділи були втягнуті у бойові дії в індокитайських джунглях. Зростали втрати колоніальних армій, і це викликало занепокоєння французької громадськості.

У 1953 р. велись 12-ти денні операції в Центральному В'єтнамі, в наслідок яких були взяті штурмом шість важливих укріплених пунктів на стратегічній магістралі № 19, що з'єднувала визвольні райони Центрального В'єтнаму з узбережжям. Було проведено ряд успішних операцій в дельтах річок Хангха і Меконг, нанесені удари по містах Кієнам, Намдінь, по приміській зоні Хайфона.

В травні 1953 р. головнокомандуючим французьким експедиційним корпусом в Індокитаї був призначений А. Наварр, в минулому начальник штабу сухопутних сил НАТО в Центральній Європі. Перед прибуттям А. Наварр узгодив з Пентагоном план "мобільної війни" проти збройних вил ДРВ, оснований на зростаючих поставках американської військової техніки.

15 жовтня розпочалось здійснення першого етапу плану Наварра – так званої операції "Чайка", метою якої було з'єднання коридором окупованої зони в Північному і Центральному В'єтнамі. Внаслідок триденних битв частини експедиційного корпусу знову потерпіли поразку. Французькі війська діючі в Північно-Західному В'єтнамі, відступили до укріпленого району Дьєнб'єфу.

25 січня 1954 р. народна армія розгорнула наступ на Центральному плато. В лютому збройних сил ДРВ провели успішні операції в провінції Тхайнгуйєн і на півночі В'єтнаму, в районі міста Нячанга в Центральному В'єтнамі. 13 березня прозвучали перші залпи артилерійської зброї, доставленої патріотами через джунглі на вершини, що оточували долину Дьєнб'єнфу. Організований командуванням ВНА штурм і взяття всього укріпленого району мали вирішальне значення. 7 травня після 55-денних боїв французький гарнізон, що знаходився в укріпленнях Дьєнб'єнфу, на чолі з генералом Кастрі капітулював.

Франції довелося піти на переговори з ДРВ. На Женевській нараді у квітні-липні 1954 р. міністрів закордонних справ Франції, Великобританії, КНР, СРСР та США за участю делегації країн Індокитаю були підписані угоди, за якими війна у цьому регіоні припинялась. За рік до наради, у 1953 р. Франція визнала незалежність Лаосу та Камбоджі.

Згідно з Женевськими угодами територія В'єтнаму поділялась по 17-й паралелі: територія на північ від неї залишалась за ДРВ, на південь – за про-французьким урядом республіки В'єтнам. Возз'єднання обох країн мало відбутися у 1956 р. шляхом проведення загальних виборів. Однак відразу ж після наради розпочалась гостра конфронтація між обома в'єтнамськими державами, яка на довгий час відклала цю подію.

Літетатура

  1. Всесвітня історія – С. Пивовар, А. Слюваренко, С. Стельмах.
  2. Новая и новейшая история – Е. И. Попова, К. Н. Татарина.
  3. Новейшая история зарубежных стран ХХ век – Под редакцией доктора исторических наук А. М. Родригеса.
  4. Всемирная история (энциклопедия).
  5. Всесвітня історія. Новітні часи 1945-1996 р. р. – Ю. В. Бураков, Г. М. Кипаренко.


07.07.2012

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!