Osvita.ua Высшее образование Рефераты Социология Специфіка соціального управління: соціальні системи. Реферат
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Специфіка соціального управління: соціальні системи. Реферат

Система соціального управління. Соціальні системи і їх складові

Система соціального управління

Сутність соціального управління визначає формування і функціонування цього класу управління як системи.

Система соціального управління включає наступні компоненти:

  • механізм управління,
  • структуру управління,
  • об'єкти управління,
  • функції управління,
  • кадри управління,
  • процес управління.

Система управління - це форма реалізації взаємодії і розвитку відносин управління, виражених насамперед у законах і принципах управління, а також з метою, функціях, структурі, методах, процесі і механізмі управління.

Механізм управління створюється і цілеспрямовано змінюється людьми, що здійснюють регламентацію всієї сукупності функцій, форм, методів, важелів і стимулів соціального управління, щоб досягти найбільшої його ефективності в даних конкретно-історичних умовах. Суспільство як складна, багатоцільова соціальна система вимагає, щоб механізм управління забезпечував чітку взаємодію всіх його підсистем і рішення задач, що коштують перед ним. З ці позицій у загальному механізмі управління виділяють економічний, організаційний і соціально-культурний механізми, основу взаємозалежного функціонування яких складають вимоги системи об'єктивних законів соціального розвитку і управління.

Функції управління - це особливі види діяльності, що виражають чи напрямки стадії здійснення цілеспрямованого впливу на зв'язки і відносини людей у процесі життєдіяльності суспільства і управління ім. До основних функцій соціального управління відносяться планування і прогнозування, організація, координація і регулювання, стимулювання і навчання, аналіз і контроль.

Структура відбиває склад і співпідпорядкованість різних елементів, ланок і ступіней управління, що функціонують для досягнення визначеної мети. Функції і структура управління є двома сторонами єдиного цілого - організації системи соціального управління і виступають відповідно як зміст і форма процесу управління.

Структура управління може бути малоступінчатою (плоскою) і багатоступінчастою (високою), а також відноситися до одного з трьох основних типів організаційних структур - лінійного, функціонального чи лінійно-функціонального (штабного). При цьому особливості об'єкта управління багато в чому визначають створення відповідних систем управління.

Якщо, наприклад, яка-небудь система має виражене "жіноче" початок, то стиль управління в ній повинний у більшій мері носити демократичний і колегіальний характер, а найбільш прийнятними типами організаційної структури будуть функціональний, матричний, штабний. В умовах же соціальної системи з перевагою "чоловічого" початку стиль управління повинний тяжіти до авторитарності і єдиноначальності, що відбивається і на організаційній структурі, що повинна бути лінійної, лінійно-функціональної і т. п.

Соціальні системи і їх складові

Соціальні системи, як відзначалося, є одночасно суб'єктом і об'єктом управління, що визначає необхідність розглядати суб'єкт і об'єкт управління як дві системи (керуючу і керовану), що знаходяться в постійній взаємодії. При цьому керуюча система (суб'єкт управління) виступає як частина керованої (об'єкт управління), і її величина і границі залежать від масштабів і особливостей останньої. Звідси випливає, що функціонування суб'єкта управління визначається в основному особливостями об'єкта.

У самій соціальній системі й у її великих складовим (керованій і керуючій системах) ясно проглядаються своєрідні системи меншого рівня:

  • технічна система являє собою пропорційне сполучення окремих технічних засобів з безлічі окремих видів різного устаткування;
  • технологічна система заснована на розподілі матеріального і духовного виробництва, політичної діяльності на стадії і процеси. Вона являє собою набір правил і норм, що визначають послідовність операцій у процесі матеріального чи духовного виробництва і управління ними;
  • організаційна система за допомогою розробки структури управління, що відповідають положень і інструкцій дозволяє раціонально використовувати технічні і технологічні засоби, площі і трудові ресурси;
  • економічна система являє собою єдність господарських і фінансових процесів і зв'язків;
  • соціальна система  є сукупністю соціальних відносин, утворених у результаті спільної діяльності, і разом з економічної визначає мети матеріального і духовного виробництва, суспільної політики, формує принципи і методи їхньої організації.

Усі системи взаємозалежні й у своїй єдності складають цілісний соціальний організм. При цьому технічна, технологічна й організаційна системи в сукупності забезпечують і характеризують організаційно-технічну сторону управління, а економічна і соціальна - соціально-економічну.

Кожна така система у визначені періоди розвитку соціальних цілих може займати домінуюче положення, характеризуючи тим самим особливості різних частин організаційної структури управління (ведуче положення техніко-технологічних, організаційно-правових, економічних чи соціальних служб), а також пануюче положення в сфері соціального управління представників тих чи інших управлінських професій. При цьому зміна ведучих позицій представників різних управлінських професій відповідає, на наш погляд, циклічному превалюванню те організаційно-технічної, те соціально-економічної сторін управління, а також однієї із систем нижчого рівня.

Висновки. Відомо, що розвиток світового менеджменту в ХХ сторіччі проходило ряд стадій. Спочатку вищі управлінські посади і лідируюче положення в розробці проблем управління займали інженери, що прагне максимально раціоналізувати і механізувати виробництво; на зміну їм прийшли економісти і фінансисти, що бачили головну задачу в одержанні максимуму прибутку за рахунок правильного використання економічних законів і ефективного управління капіталом.

Потім наступив період, коли вища ланка управління початок рекрутувати юристів, вважаючи, що головне в менеджменті і бізнесі - дотримання встановлених розпоряджень, інструкцій, інших нормативних актів і законності в цілому.

В даний час керуючими вищого рангу і розроблювачами глобальних проблем соціального управління стають вихідці зі структур кадрового менеджменту, тобто персоналознавці, що ставлять у центр сучасної концепції управління Людини. По оцінках ведучих західних дослідників, саме персоналознавці будуть займати лідируючі позиції в керуванні сучасним світом. Іншими совами, сучасний директор - це директор по кадрам, кожен керуючий - це керуючий персоналом.

Література

  1. Особливості соціального управління.
  2. Керування суспільством: проблеми і перспективи.
  3. Соціологія. Підручник / Під ред. Печі. – К., 2000.


30.05.2012

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!