Osvita.ua Высшее образование Рефераты Социология Естетичні концепції і вчення про суспільство Бернарда Мандевіля. Реферат
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Естетичні концепції і вчення про суспільство Бернарда Мандевіля. Реферат

Ідеї Мандевіля, розвинуті їм у гротескній, парадоксальній формі (більш строго вони викладені в пізнішій прозаїчній частині "Байки"), виглядають особливо цікаво у світлі розвитку політичної економіки в наступні сторіччя

Бернард Мандевіль народився в Голландії в 1670 р. Закінчивши в 1691 р. Лейденський університет, він незабаром переселився в Англію, очевидно потрапивши в хвилю голландських переселенців, що пішли за штатгальтером Вільгельмом Оранським, що став після революції 1688-1689 р. англійським королем. Мандевіль оженився й оселився в Лондоні, став англійцем і, проживши життя, подробиці якого мало відомі, умер там же в 1733 р.

Своєю славою філософа і письменника Мандевіль зобов'язаний одному здобуткові.

У 1705 р. він анонімно видав невеликий твір у поганих віршах під заголовком "Вулик, що роїться, або шахраї, що стали чесними". Особливої уваги ця поема не залучила. У 1714 р. Мандевіль опублікував ці ж вірші, додавши до них об'ємисте міркування в прозі. Тепер це називалося "Байка про бджіл, або частки пороку - суспільні вигоди". Під такою назвою книга Мандевіля і ввійшла у світову літературу.

Але і це видання пройшло, очевидно, непоміченим. Лише вийшло в 1723 р. нове видання "Байки про бджіл", що носило голосний підзаголовок "Дослідження про природу суспільства", викликало ту реакцію, на яку, можливо, і розраховував Мандевіль. Суд графства Міддлсекс визнав цю книгу "порушуючею суспільний порядок", у печаті навколо неї зав'язалася полеміка, у якій Мандевіль з явним задоволенням взяв участь. До смерті автора вийшло ще п'ять видань, а в 1729 р. він випустив, крім того, другий том "Байки про бджіл".

У монументальному оксфордському виданні 1924 р. мається великий список посилань на Мандевіля в літературі двох сторіч. Про нього писали Маркс і Адам Сміт, Вольтер і Маколей, Мальтус і Кейнс (останній вже в 1936 р.).

Мандевиль дуже вплинув на розвиток англійської політичної економіки, насамперед на Сміта і Мальтуса. Цей вплив йде не по лінії розробки основних категорій (вартість, капітал, прибуток і т. д.), а більше по корінній філософській позиції, що лягла в основу класичної школи.

Головний парадокс Мандевіля утримується у фразі "приватні пороки - суспільні вигоди". Поставте замість пороків (vіces) знаменитий Смітів self-іnterest (своєкорисливий інтерес), і ви одержите корінне представлення Сміта про буржуазне суспільство: якщо надати кожному індивідові розумно переслідувати свій інтерес, свою вигоду, то це буде сприяти багатству і процвітанню всього суспільства. Сміт, що так критикував Мандевіля у своїй книзі "Теорія моральних почуттів": автор "Байки про бджоли ", неправий лише в тім, що він всяке егоїстичне устремління і дію називає "пороком". Користолюбство, скажемо, зовсім не порок.

Але цим значення Мандевіля для історії економічної науки не вичерпується. У своїй сатирі він дав отрутну критику буржуазного суспільства й одним з перших намацав деякі його корінні пороки. У цьому і полягала його "аморальність". "Чесна людина і ясна голова", - помітив про Мандевіля К. Маркс.

Зміст основної частини "Байки про бджіл ", коротко говорячи, такий. Бджолиний вулик - це, звичайно, людське суспільство, вірніше, буржуазна Англія часів Мандевіля. Перша частина байки - гідна пера Свіфта сатира на неї. Червоною ниткою проходить думка: таке суспільство може існувати і навіть процвітати лише завдяки незліченним порокам, безглуздостям і злочинам, що панують у ньому. "Процвітання" можливо в цьому суспільстві лише тому, що мільйони людей "приречені трудитися за допомогою серпа і лопати і займатися всякою іншою важкою роботою, де ці нещасливі щодня виснажують свої сили і тіла, щоб тільки прокормитися".

Але і цю роботу вони мають лише тому, що багаті люблять комфорт і розкіш і витрачають масу грошей на речі, потреба в яких часто викликається лише модою, фантазією, марнославством і т. д. Жадібні сутяги-юристи, шарлатани-лікарі, ледачі і неосвічені попи, забіякуваті генерали, навіть злочинці - усі вони, усупереч здоровому глуздові, виявляються необхідні в цьому суспільстві. Чому? Тому, що їхня діяльність породжує попит на всілякі товари і послуги, підштовхує працьовитість, винахідливість, заповзятливість.

Отже, у цьому суспільстві "розкіш давала заняття мільйонові бідняків, а мерзенна гординя - ще мільйонові. Сама заздрість і марнославство служили працьовитості, а їхнє породження - мінливість у їжі, оздобленні й одязі, цей дивний і смішний порок, - став самим головним двигуном торгівлі".

Ну як отут не згадати, приміром, американські автомобільні компанії, що без усякої технічної необхідності змінюють щорічно моделі машин, тільки щоб зіграти на марнославстві покупців і за будь-яку ціну збільшити збут. Керівники цих компаній могли б цілком погодитися з Мандевілем, що процвітання промисловості спирається на "мінливість" і інші слабкості людей, причому ці слабості старанно пестуються.

Але бджоли нарікають на панування пороку в їхньому вулику, і от Юпітер, якому набридли їхні скарги, раптово виганяє всякий порок і робить усіх бджіл доброчесними. Ощадливість переміняє марнотратство. Зникає розкіш, припиняється споживання усього, що виходить за межі простих природних потреб. Ліквідуються паразитичні професії. Позбувшись від шовінізму і схильності до агресії, вони "не тримають більше військ за кордоном, глузують зі свого престижу в чужоземців і над порожньою славою, що приносять війни".

Одним словом, тріумфують нормальні, здорові принципи людського гуртожитку. Але, от жах! Саме це несе розруху і загибель суспільству, що Мандевіль зобразив у віршованій формі.

Коротше кажучи, починається економічна криза: росте безробіття, товари збираються на складах, падають ціни і доходи, припиняється будівництво. Добре ж суспільство, у якому для процвітання потрібні нероби, мілітаристи, марнотрати і шахраї, а такі безумовні чесноти, як миролюбство, чесність, ощадливість, помірність, ведуть до економічної катастрофи!

Ідеї Мандевіля, розвинуті їм у гротескній, парадоксальній формі (більш строго вони викладені в пізнішій прозаїчній частині "Байки"), виглядають особливо цікаво у світлі розвитку політичної економіки в наступні сторіччя.

Думка про продуктивність і економічну необхідність усіх класів і шарів (землевласників, попів, чиновників і т. д.) була підхоплена Мальтусом і його послідовниками. У невеликому памфлеті, що утримується в "Теоріях прибавочної вартості", Маркс використовував для викриття цього погляду думки і навіть стиль Мандевіля. Він пише: "Уже Мандевіль доводив продуктивність усіх можливих професій... Тільки Мандевиль був, зрозуміло, нескінченно сміливіших і чеснішим пройнятих філістерським духом апологетів буржуазного суспільства ".

Ідея про шкоду надмірної ощадливості, про корисність і навіть необхідність непродуктивних витрат, будь-якого марнотратства, аби це створювало попит і зайнятість, була відроджена і зведена в канон у наш час Кейнсом. Він вважав Мандевіля (як і Мальтуса) своїм попередником.

Буржуазна політична економіка, що не бажала бачити в капіталістичній системі ніяких пороків, вважала Мандевіля шарлатаном і спритним казуїстом. Нікому й у голову не приходило засуджувати ощадливість, зведену Адамом Смітом у ранг першої приватної і цивільної чесноти. Лише світова економічна криза 1929-1933 р. направила думку найбільших буржуазних економістів по шляху Мандевіля: якщо люди будуть прагнути зберігати, виходить, вони не будуть купувати товари, виходить, упаде "ефективний попит"; треба змусити людей витрачати гроші - будь-яким способом і на будь-які потреби.

Парадоксам доктора Мандевіля вже більш 250 років. Але вони живуть, тому що існує суспільство, що він розглядав своїм гострим поглядом:

  • Хвилювання, викликане страхом, пропорційне до небезпеки, а нашому передчуттю лиха, якого ми побоюємося, будь вона реальна або уявлювана.
  • Якщо ми добре виховані, то не страждаємо ні від яких обмежень у наших почуттєвих задоволеннях.
  • Милосердям називається така чеснота, завдяки якій любов, що харчується нами до самих себе, переноситься на інших, не зв'язаних з нами узами дружби або споріднення, і навіть на зовсім невідомих нам людей, перед якими в нас немає ніяких зобов'язань і від яких ми не сподіваємося нічого одержати і нічого не чекаємо.
  • Ми часто випробуємо сором і червоніємо за інших тільки тому, що іноді приймаємо занадто близько до серця справи інших.
  • Тільки доброчесні люди здатні насолоджуватися щирими задоволеннями.
  • Соромом можна назвати сумне міркування про нашу власну негідність, що випливає з побоювання, що інші або заслужено нехтують нами, або могли б нехтувати, якби усі знали.
  • Добре вихована людина може бажати, і навіть жагуче бажати похвал і поваги від інших, але хвала, висловлена йому прямо в особу, ображає його скромність.


30.05.2012

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!