Osvita.ua Высшее образование Рефераты Социология Основні соціологічні підходи у вивченні суспільства. Реферат
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Основні соціологічні підходи у вивченні суспільства. Реферат

На початках існування соціології слід було чітко окреслити її специфічний предмет, коло досліджуваних явищ

Позитивістсько-натуралістична соціологія середини XIX ст. ще намагалася "вбудувати" соціологію у традиційну схему наук, розглядаючи суспільство як продовження і вищий продукт природи і вимагаючи застосування природничо-наукових методів дослідження до аналізу соціальних процесів. У цих намірах засновники соціології виходили з переконань, що людина і суспільство походять від природи і на них розповсюджується дія природних закономірностей. Це дало змогу трактувати соціологію як дійсну науку, але водночас суттєво звужувало її потенціал і обмежувало поле досліду.

Класична соціологія рішуче відокремлює соціальну реальність від природної, опираючись на відмінний від вищенаведеного принцип суспільної та людської винятковості і навіть, як зауважує сучасний американський соціолог С. Клаусмер, перервності еволюції між людиною та іншими біологічними істотами. Коріння цього другого принципу лежать ще у соціологізмі Е. Дюркгейма з його занадто жорстким визначенням предмету соціології як унікальної соціальної реальності, суттєво відмінної від усіх інших її різновидів.

Це, з одного боку, дозволило підняти соціологію на якісно вищий рівень і зосередити увагу дослідників на специфіці соціального і людського начал, підкреслити незводимість соціального до біологічного, що в подальшому спричиняє бурхливий розвиток "розуміючої", гуманістичної соціології. Але, з другого боку, подібний принцип прямо чи опосередковано вимагає виключення біологічних і фізичних факторів при поясненні соціальних явищ і побудові соціологічних концепцій, розмежування соціокультурного та фізичного середовищ.

Як наслідок, останнє стає все менш суттєвим і потрібним для пояснення нових соціальних фактів. В самій же соціології пріоритет здобувають такі її напрями, які досліджують структуру й динаміку соціального прогресу, механізми саморозвитку соціальних систем; при цьому ціна такого поступу, його залежність від стану біофізичного середовища або довкілля до уваги, як правило, не беруться.

Представники сучасної американської соціології В. Каттон та Р. Данлеп підкреслюють, що у XX ст. сформувалася так звана "парадигма людської винятковості", або глибоко антропоцентричний (тобто скерований виключно на людину), надміру оптимістичний та антиекологічний підхід до вивчення суспільних явищ.

Суть його полягає у трактуванні людських суспільств, як таких, що нібито не підлягають екологічним обмеженням і залежностям, і формулюється у наступних положеннях:

  • люди суттєво відрізняються від усіх живих істот, над якими вони домінують;
  • людина - господар своєї долі; вона обирає свої цілі і може робити все для їх досягнення;
  • соціальні й культурні чинники (включно з технологіями) є головними причинами людської діяльності;
  • соціокультурне середовище є визначальним, тоді як біофізичним середовищем можна нехтувати;
  • соціальний і технологічний поступ може продовжуватися нескінченно, роблячи врешті всі соціальні проблеми такими, що їх можна вирішити і розв'язати за допомогою науки і техніки, нових технологій.

Втім, сучасний стан суспільства, людини та середовища їх розвитку доводять, що не можна ані ототожнювати поняття "природа" і "суспільство", "природне" і "соціальне", ані абсолютно їх розривати і протиставляти. Свою неспроможність виявили як повний відрив людини і суспільства від їх природних основ, так і абсолютизація місця і ролі біологічного на шкоду соціальному.

У виникненні такого переконання велику роль відіграють явна деградація довкілля, дедалі зростаючий дефіцит природних ресурсів, занепокоєність населення планети станом оточуючого середовища, чисельні екологічні аварії та катастрофи типу Чорнобильської, поява соціальних конфліктів на екологічному ґрунті, тощо. Тому нині в соціології виникає й утверджується такий напрям, як альтернативна соціологія, побудована на новій екологічній парадигмі, що докорінно відрізняється від донедавна домінуючої.

Література

1. Баньковская С. П. Инвайронментальная социология. — Рига: 1991.

2. Радугин А. А., Радугин К. А. Социология: Курс лекций. — М.: 1995.

3. Смелзер Н. Социология. — М.: 1994.

4. Современная западная социология: Словарь. — М.: 1990.

5. Социология: Учебное пособие. — М.: 1995.

6. Социология: Наука об обществе. — Харьков: 1996,

7. Устич С. І. Системне дослідження суспільства. — Львів: 1992.

8. Яницкий О. Н. Альтернативная социология \\ Социологический журнал, 1994, — № 1.


28.05.2012

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!