Osvita.ua Высшее образование Рефераты Социология Політична ідентифікація особистості. Реферат
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Політична ідентифікація особистості. Реферат

У рефераті розглянуто політичну ідентифікацію як компоненту соціальної адаптації особистості

Протягом всього життєвого шляху, крок за кроком, особистість розгортається у всій своїй широті, багатогранності та багатоликості. Невід'ємним від особистісних змістів та сенсів є образ громадянського та політичного "Я". Усвідомлення своїх прав та обов'язків, керування ними уможливлює спільну гармонійну дійсність багатьох. Жити серед інших означає бути включеним у суспільно-політичні взаємини, поєднаним із культурними та соціальними цінностями, адаптованим до норм соціальної поведінки.

Пристосування, загалом, пов'язано з досягненням індивідом стану внутрішньої рівноваги, а також його гармонії із соціальним оточенням, що вимагає певної узгодженості норм і цінностей, акцептованих даним соціальним оточенням (Kolоdziej A.). Дійсно, в ситуації, коли взаємодія із соціальним оточенням сприяє задоволенню потреб особистості, можемо говорити про успішну інтеракцію.

У такий спосіб соціальна адаптація передбачає задоволення психосоціальних потреб індивіда у певній спільності. Показником цього є ситуація взаємозалежності інтересів індивіда і соціальної групи, тобто в ситуації, коли норми і цінності індивіда і групи співпадають. По-друге, тут спостерігається оптимізація дій індивіда в групі у напрямку реалізації своїх інтересів (винагороджуються дії як з боку індивіда, так і групи). Такі дії - це дії, що призводять до задоволення потреб (інтересів) індивіда чи групи. Відтак, соціально адаптована особа - це така особа, потреба і інтерес якої співпадають з інтересами соціальної групи, і яка діє на користь потреб та інтересів групи, причому дії самої групи також призводять до реалізації інтересів індивіда. Так, засадовим у процесі соціальної адаптації є, насамперед, активна взаємодія двох підсистем.

Варто зауважити, що нами розглянуто оптимальний, гармонійний тип взаємодії. На практиці взаємодія систем "Я" і "спільнота", визначаючи як особистісний розвиток індивіда, так і суспільну злагоду у спільноті, має психологічні особливості розвитку та становлення. Крім гармонійного типу взаємодії систем "Я" і "спільнота", можливі інші шляхи розвитку: розрив між вказаними вище системами; втрата "Я" заради "спільноти"; зруйнування "спільноти" заради "Я"; повне злиття "Я" зі соціальною групою. Тобто, на перетині соціально-політичного та особистісно-біографічного буття проблема адаптації особистості до соціальних реалів тісно пов'язана з формуванням у неї системи переконань та ставлень.

Максимальне навантаження при вивченні явища соціально-політичної адаптації відводиться явищу політичної ідентифікації. Оскільки засвоєння індивідом нормативно-ціннісних засад соціального життя конкретного суспільства та становлення його політичних переконань відбувається шляхом накладання соціальної інформації на індивідуально-психологічну основу, то ідентифікація виконує адаптаційну функцію. Відбувається усвідомлення особистістю себе як членом громади, громадянином, пристосуванню до вимог і норм життєдіяльності суспільної та політичної систем.

Тільки тоді, коли індивід усвідомлює своє політичне "Я", можливе його орієнтування у політичному просторі: розпізнавання "своїх" та "чужих", інтерпретування їхніх мотивів та інтересів, розуміння "правди" та "неправди", поділ вчинків на гідні та низькі, адаптація до дійсності.

Соціально-політична адаптація молоді значною мірою залежить від їхньої системи переконань. Процес формування політичних переконань вивчав Ю. Єжак.

Психолог встановив, що на формування політичних переконань найчастіше впливають:

  • а) погляди на виховання та їхні методи і засоби в сім'ї, школі;
  • б) вплив політичної ідеології у конкретному суспільстві;
  • в) розбіжність між теорією і практикою чи словом і ділом;
  • г) специфічні психологічні риси молоді та старших людей.

Ю. Єжак проаналізував процес формування політичних переконань молоді. Ним було запропоновано багатошарову концепцію переконань. На його думку, система політичних переконань, сформована в процесі індивідуальної історії життя особистості під впливом різноманітних чинників, складається з таких компонентів:

  • внутрішній прошарок - це генетично перші, дитячі емоційні погляди. Вони досить стійкі і стало виявляються у людей з різними поглядами. Але вони впливають на спосіб мислення, усвідомлення та оцінювання актуальних подій;
  • середній прошарок - переконання, що базуються на поглядах, пов'язаних із суспільною ідеологією та стилем життя. Він має інтелектуальну основу і формується під впливом школи та соціокультурних умов конкретного соціального оточення;
  • зовнішній шар - виступає у якості актуальних поглядів та ставлень у мінливій політичній ситуації. Зміст його змінюється під впливом засобів пропаганди та громадської думки. Він певним чином впливає на зміни в перших двох компонентах.

Тип молоді, якому властиві переконання із стійким внутрішнім прошарком, мають власну точку зору на події у світі, менше підпадають впливу нових фактів, які вони оцінюють суб'єктивно і критично. Інший тип молоді, із слабким внутрішнім прошарком, характеризується частими змінами своїх поглядів під впливом ситуацій, некритичністю та значною залежністю переконань від думки оточення.

Відомо, що ставленням та поглядам людини властивий:

  • радикалізм,
  • лібералізм,
  • консерватизм
  • традиціоналізм.

Кожному з названих напрямів властиві відповідні традиційні переконання та орієнтири. Ці якості не є сталими рисами особистості, а скоріше її ставленням до деяких суспільних, економічних і політичних справ. Ю. Єжаком виявлено, що у молоді досить часто спостерігається співіснування різних політичних орієнтацій. Таке явище, на його думку, пов'язано з розбіжністю між традиційно-сімейними та суспільно-науковими поглядами. Так, встановлено, що політичні орієнтації дітей дуже близькі за змістом до батьківських. Тобто, сімейне виховання формує внутрішній каркас особистісних поглядів та переконань. Тоді як школа, навпаки, розвиває у дитини нові погляди на світ, які в широкому розумінні значно відрізняються від сформованих попередньо. Молодь часто не помічає різниці між ними, оскільки їх погляди формувалися раніше усвідомлення наявності суперечності у цих соціальних установках.

Особистість з консервативними настановами, на думку Т. Кузьменко, намагається уникнути невизначеності, прагне упорядкування як зовнішнього світу, так і внутрішніх станів та контролю над ними. Консерватори прихильники стабільності та незмінності. Вони вважають, що зміни можливі лише внаслідок наполегливої праці та поважання традицій. У молоді такого спрямування, виявлено почуття патріотизму, прихильність до теоретичних традицій, відданість та вірність ідеалам, потреби в увазі, турботі й піклуванні з боку влади. Відстежено у них також наявність абстрактного розуміння свободи, відірваного від конкретної ситуації.

Молодь із ліберальною спрямованістю переконана в цінності особистості та її вільного вибору. Свобода ними постулюється як найвища цінність людського буття. Характерним для них є толерантне та лояльне ставлення до інших політичних сил. За результатами дослідження Ю. Єжака, лібералам властиве переконання, що не варто активно втручатись у розвиток суспільних процесів. Якщо й є якісь порушення, то поступово вони будуть усунуті, оскільки люди не будуть підтримувати можливість зміни кращого на погане, і у такий спосіб добро саме має перемогти, що узгоджується з традиційною ліберальною ідеєю поступового оновлення існуючого порядку. Для молоді ліберального типу мислення властиве врахування об'єктивних соціальних умов і труднощів, пошук подолання останніх. Вони є прихильниками поступового планового і систематичного господарчого розвитку, що базується на наукових засадах.

Традиціоналісти на відміну від лібералів стверджують інтегративний інтерес і спільну колективну волю. Варто зазначити певну психологічну особливість у свідомості молоді такого типу, на якій наголошує Г. Г. Дилігенський. Так звана "колективність" виникає в особистості у зв'язку з потребою у допомозі соціуму. У своєму ставленні до інших вона все ж залишається індивідуалістом. Пріоритет "загальних інтересів" у такому випадку трактується гарантією збереження персональних інтересів. Така позиція визначена автором через інфантильний егоцентризм: маленька дитина чекає на допомогу від дорослого, але ще не в змозі розділити його турботи.

Радикальна особистість - тяжіє до спонтанних, нестандартних рішень, до ризику, який в її ціннісній системі посідає не останнє місце. В їх ієрархічній системі стоїть вище власне "право на поразку", ніж чуже "право на успіх". Ю. Єжак охарактеризував таку молодь як "неспокійну духом", якій все не подобається. Вони мають власну концепцію кращого суспільного устрою.

Радикали проповідують ідею негайного розвалу існуючого порядку і заміни його новим. Вони вважають власні погляди як найбільш слушні, а всі інші, відмінні від їхніх, - ворожими. Їхня система переконань не дозволяє їм прийняти інші погляди, які вони відразу починають трактувати як чужі. Протиріччя полягає у тому, що вони, пропонуючи впровадити у життя радикальні зміни у господарство і методи управління, прагнуть скоріше побудувати соціалізм у всьому світі.

Результати дослідження політичних переконань молоді Ю. Єжака дозволяють твердити, що гнучкість політичних переконань властива найчастіше молоді, яка виховувалась в атмосфері дискусій, неузгодженості поглядів, конфронтації різних тверджень, ідеологічних битв і взаємного переконування за допомогою аргументів, які можна перевірити.

Тоді як молодь, що вихована в умовах відсутності конфронтації різних поглядів та із сильним почуттям суб'єктивної, виявляє небажання суспільних змін і виробляє власну інтерпретацію нових подій, відповідно до своїх поглядів. У відповідях досліджуваних цього типу відстежено догматизм і суб'єктивізм, відсутність намагання зрозуміти складність нових підходів, ворожість у сприйнятті всього нового.

Отже, соціальна адаптація особистості відбувається через процес формування політичних переконань, що визначає її ставлення до політичної дійсності.

Література

1. Дилигенский Г. Г. Индивидуализм старый и новый: личность в социуме // Полис. - М., 2000. - № 5. - С. 5 - 15.

2. Кузьменко Т. Життєві орієнтації особистості: об'єктивні та суб'єктивні фактори їх формування і змін // Нова політика. - К., 1999. - №4. - С. 33 - 39.

3. Kolоdziej A. Rola grup spolecznych i osob znaczacych w procesie przystosowania spolecznego jednostki // Psychologia wychowawcza. - Warszawa, 1973. - Tom 16. - S. 174 - 181.


28.05.2012

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!