Проблема професійного самовизначення молоді. Реферат

Готовність до свідомого вибору професії як передумова професійного самовизначення молоді. Поняття та зміст професійного самовизначення. Суперечності процесу професійного самовизначення молодої людини. Місце мотивації у свідомому виборі професії

1. Готовність до свідомого вибору професії як передумова професійного самовизначення молоді

У загальноосвітніх закладах мова йде не стільки про власне професійне самовизначення школярів, скільки про готовність до свідомого вибору професії.

Готовність до свідомого вибору професії – це складне структурне утворення взаємопов’язаних і поєднаних переконаннями морально-вольових якостей особистості, способів поведінки, знань про професії, практичні вміння і навички, сформовані у відповідності з вимогами суспільства й можливостями навчально-виховного процесу в школі.

Готовність до свідомого вибору професії включає в себе:

моральну готовність – усвідомлення суспільного й особистісного значення праці, прагнення максимально проявити свої сили, здібності у праці, позитивне ставлення до різних видів праці;
психологічну готовність – свідомий вибір професії у відповідності з наявними здібностями та можливостями. Стан психологічної готовності включає усвідомлення людиною своїх потреб, вимог суспільства, колективу, поставлених цілей; прогнозування прояву своїх інтелектуальних, емоційних, мотиваційних та вольових процесів, оцінку співвідношення своїх можливостей, рівня домагань і необхідності досягнення певного результату;
практичну готовність – загальні та політехнічні знання, загально-трудові та спеціальні вміння й навички.

Компонентами готовності до свідомого вибору професії виступають:

1) загальне позитивне ставлення до праці;
2) знання певного кола професій, їх змісту, вимог, шляхів отримання професії та перспектив професійного росту;
3) сформованість професійних. інтересів;
4) адекватна самооцінка;
5) сформованість мотиваційної сфери;
6) наявність спеціальних здібностей;
7) практичний досвід;
8) збалансованість інтересів, здібностей і нахилів, їх відповідність вимогам професії до особистості;
9) відповідний стан здоров’я;
10) сформованість моральних якостей, які відповідають вимогам професії;
11) професійна придатність – сукупність психолого-педагогічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних для досягнення задовільних з точки зору суспільства успіхів у праці при наявності спеціальних знань, умінь і навичок, а також отримання власного задоволення від самого процесу праці.

Важливою передумовою успішного професійного самовизначення є також сформованість в особистості професійно-важливих якостей – окремих психічних, психологічних і фізичних властивостей, які відповідають вимогам певної професії і сприяють успішному оволодінню нею. Підготовка до свідомого вибору професії передбачає активне формування таких психологічних якостей як здібності, інтереси, ціннісні орієнтації, прагнення, професійні плани, ідеали, переконання.

2. Поняття та зміст професійного самовизначення

Актуальність проблеми професійного самовизначення учнівської молоді полягає, насамперед, в тому, що випадковий вибір професії призводить до небажаних наслідків:

низької продуктивності праці;
помилок і браку в роботі;
незадоволення і пригніченого стану людини (психічні розлади);
економічних втрат на переучування та перекваліфікацію.

Натомість правильний і своєчасний вибір професії у шкільному віці:

в 2-2,5 рази зменшує плинність кадрів;
на 10-15% підвищує продуктивність праці;
в 1,5-2 рази знижує вартість підготовки кадрів.

Вибір професії – одне з найважливіших стратегічних рішень у житті людини і складна комплексна проблема. Це складний акт самовизначення – свідомого вибору суб’єктом життєвої позиції, яка стає вирішальним чинником у виборі способів розв’язання тих чи інших життєвих проблем. За методами вирішення та за змістом робота по професійному самовизначенню молоді – це соціально-економічна, медико-фізіологічна та психолого-педагогічна проблема, а за сферою впливу – соціальна, результати якої відображаються і на економічному рівні.

Процес самовизначення завершується досягненням стабільного становища у тій чи іншій сфері соціального життя й формуванням відповідних переконань, принципів, ціннісних орієнтацій та мотивації.

Під професійним самовизначенням у педагогіці розуміють самопізнання та об’єктивну оцінку особою власних індивідуальних особливостей, зіставлення своїх професійно-важливих якостей і можливостей з вимогами, необхідними для оволодіння конкретною професією. Це процес прийняття особистістю рішення щодо вибору майбутньої трудової діяльності (вибір професії, професійного навчального закладу, місця працевлаштування).

Педагогічне керівництво професійним самовизначенням передбачає організацію й здійснення керуючого впливу на психологічну сферу особистості школяра відповідним арсеналом педагогічних засобів із метою підготовки учня до свідомого та самостійного вибору професії.

Педагогічне керівництво процесом професійного самовизначення не слід розглядати як заперечення принципу свободи вибору професії, оскільки:

професійне самовизначення ніяк не обмежує свободу дій особистості;
вільний вибір професії не має нічого спільного із само-впливом та стихійністю;
вільний вибір професії повинен підпорядковуватись свідомій необхідності узгоджувати прагнення та наміри особистості з потребами суспільства;
вибір професії передбачає співвіднесення власних якостей і можливостей з вимогами, які висуває кожна професія до людини.

Професійне самовизначення полягає в усвідомленні особистістю себе як суб’єкта конкретної професійної діяльності і передбачає:

самооцінку людиною власних індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста;
усвідомлення своєї ролі в системі соціальних відносин і своєї відповідальності за успішне виконання діяльності та реалізацію своїх здібностей;
саморегуляцію поведінки, спрямованої на досягнення поставленої мети.

Професійне самовизначення – це багатомірний процес, який можна розглядати з різних точок зору:

як серію задач, які суспільство ставить перед особистістю, яка формується, і які дана особистість повинна вирішити за певний період часу;
як процес поетапного прийняття рішень, за допомогою яких індивід формує баланс між своїми побажаннями та нахилами, з одного боку, і потребами суспільства – з іншого;
як процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність.

Структурним компонентом професійного самовизначення є наявність професійного плану – обґрунтоване уявлення про вибрану сферу трудової діяльності, про способи оволодіння майбутньою професією і перспективи професійного росту. Професійний план – це складова життєвого плану – уявлення людини про бажаний спосіб життя, тобто про соціальний, професійний, сімейний статус, а також про шляхи і способи його досягнення.

Основні компоненти професійного плану:

уявлення про роль праці в житті людини (ціннісно-мотиваційний аспект вибору професії);
далека перспективна професійна мета (мрія), узгоджена з іншими життєвими цілями (сім’я, рівень матеріального добробуту та ін.);
ближні професійні цілі (як етапи і шляхи досягнення далекої мети);
резервні варіанти та їх ієрархія;
знання професій і відповідних професійних навчальних закладів;
знання своїх можливостей для досягнення поставленої мети (реальна самооцінка внутрішніх і зовнішніх факторів вибору професії);
знання шляхів підготовки до досягнення поставленої мети і шляхів роботи над собою;
реальна підготовка до досягнення мети і реалізація окремих компонентів професійного плану в ході пробних пошукових дій;
при потребі – інший варіант професійного плану, новий професійний вибір у випадку невідповідності можливостей і вибраних перспектив.

Професійне самовизначення слід розглядати як елемент більш широких систем:

соціального самовизначення, яка передбачає пошук молодою людиною свого місця в житті, в соціальній структурі суспільства;
життєвого самовизначення – специфічної форми суб’єктно-об’єктної взаємодії, в якій особистість виступає справжнім суб’єктом життєвого процесу, тобто свідомо включається в хід подій, опосередковуючи його творчим ставленням до життя і беручи на себе відповідальність за свої вчинки та дії як їх автор.

Завдання професійного самовизначення:

сформувати установку на власну активність та самопізнання як основу професійного самовизначення;
ознайомити зі світом професій, потребами ринку праці, правилами вибору професії;
забезпечити самопізнання та сформувати "образ-Я" як суб’єкта майбутньої професійної діяльності;
сформувати вміння зіставляти "образ-Я" з вимогами професії до особистості та потребами ринку праці, створювати на цій основі професійний план і перевіряти його;
сформувати вміння аналізу різних видів професійної діяльності, враховуючи їх спорідненість за психологічними ознаками та схожістю вимог до людини;
створювати умови для перевірки можливостей самореалізації в різних видах професійної діяльності шляхом організації професійних проб;
забезпечити розвиток професійно важливих якостей;
сформувати мотивацію та психологічну готовність до зміни професії і переорієнтації на нову діяльність;
виховувати загальнолюдські та загально-професійні якості, розумні потреби.

Етапи професійного самовизначення особистості. Існують різні підходи до виділення етапів професійного самовизначення особистості.

З точки зору психології розвитку (вікових особливостей учнів) професійне самовизначення можна поділити на 4 етапи:

дитяча гра – виконання певних професійних ролей і окремих елементів пов’язаної з цими ролями поведінки в процесі гри;
підліткова фантазія – уявлення себе в мріях представником тієї чи іншої професії;
попередній вибір професії – сортування різних видів діяльності та їх оцінка з точки зору інтересів, здібностей, системи цінностей особистості;
прийняття остаточного рішення – вибір рівня кваліфікації, об’єму й тривалості професійної підготовки, вибір спеціальності.

З точки зору педагогіки професійне самовизначення включає наступні етапи:

емоційно-образний – характерний для дітей старшого дошкільного віку;
пропедевтичний – характерний для учнів молодшого шкільного віку (1-4 класи);
пошуково-зондуючий – характерний для молодших підлітків (4-7 класи);
період розвитку професійної свідомості (8-10 класи);
період уточнення соціально-професійного статусу (10-11 класи);
період входження в професійну діяльність (учні та студенти професійних навчальних закладів);
саморозвиток фахівця безпосередньо у професійному середовищі.

Показники сформованого професійного самовизначення:

інформованість учня про структуру народного господарства, потреби ринку праці, зміст і умови праці з обраної професії, навчальні заклади, в яких можна отримати професію;
сформованість професійних інтересів і намірів;
сформованість мотиваційної сфери при виборі професії;
наявність спеціальних здібностей;
наявність практичного досвіду у вибраній сфері діяльності;
узгодженість інтересів, здібностей і нахилів із вимогами професії;
відповідний стан здоров’я, відсутність протипоказань.

3. Основні суперечності процесу професійного самовизначення:

між прагненням молодої людини до самостійності та потребою у кваліфікованій допомозі дорослих (учителів);
між соціальною орієнтацією молоді переважно на престижні професії та потребою держави у спеціалістах;
між бажанням продовжувати освіту після закінчення школи та зниженням інтересу до навчання в більшої частини сучасної молоді;
між професійними намірами школярів і можливостями їх реалізації;
між професійними намірами та здібностями;
між прагненням молоді до самостійності та відсутністю вміння обґрунтовано прийняти рішення щодо вибору професії;
між усвідомленням рівня свого загального розвитку та можливістю менш кваліфікованої праці;
між бажанням спробувати свої сили та відсутністю такої можливості у школі;
між станом здоров’я та медико-фізіологічними вимогами професії;
між сучасними вимогами до спеціаліста і діючими формами та методами професійної підготовки;
між професійними намірами молоді з високим рівнем освіти і значною часткою малокваліфікованої ручної праці.

4. Місце мотивації у свідомому виборі професії

Мотивація свідомого вибору професії – це система мотивів, спрямованих на реалізацію потреби в оволодінні певним видом професійної діяльності. Мотив – спонукальна причина дій і вчинків людини. Мотивація формується в людини в міру усвідомлення нею суспільної значимості обраної діяльності і правильної оцінки своїх індивідуальних нахилів і здібностей. Тому мотивацію вибору професії, як і будь-яке психічне явище, дуже важливо розглядати в розвитку, із врахуванням вікових змін. При цьому важливо не лише краще зрозуміти характер зміни мотивації, але й побачити, які її сторони на певному етапі розвитку потребують виховного впливу.

Мотиви вибору професії можна звести до трьох основних комплексів:

1) Інтерес.

Професійні інтереси школярів можна поділити на дві основні групи:

безпосередні інтереси, які виникають на основі привабливості змісту та процесів конкретної діяльності;
опосередковані інтереси, зумовлені деякими організаційними, соціальними та іншими характеристиками професії.

Безпосередні професійні інтереси включають:

професійно-специфічний інтерес – інтерес до предметів, до процесів праці, що характеризують її основні функції, а також до результатів, виражених у створених продуктах, наданих послугах і т. п.
загальнопрофесійний інтерес виникає на основі привабливості найбільш загальних властивостей професії, з якими школяр має можливість ознайомитись у повсякденному житті.
романтичний інтерес базується на уявленні про незвичайність даної професії.
ситуативний інтерес формується на основі випадкових, нетипових для даної професії ознак і пояснюється вузькістю професійного кругозору учня.

Опосередковані професійні інтереси включають:

професійно-пізнавальний інтерес базується на прагненні до пізнання певних природних, технічних, гуманітарних та інших процесів і явищ.
інтерес до самовиховання проявляється в прагненні до духовного збагачення і формування суб’єктивно цінних якостей особистості.
престижний інтерес – вибір професії зумовлений перспективами професійного росту, які ця професія забезпечує, престижністю професії в суспільстві.
інтерес супутніх можливостей відображає прагнення молодої людини задовольнити з допомогою вибраної професії певні духовні та життєво-побутові запити й потреби (прагнення до спілкування з людьми, потреба в матеріальному забезпеченні тощо).
невизначений інтерес – в його основі лежать невизначений емоційний потяг до певної професії.

2) Обов’язок

Мотивом суспільного обов’язку у виборі професії є усвідомлення учнем реальної суспільної користі від своєї участі в даній сфері діяльності, переживання особистої відповідальності за успішну працю, готовність до подолання можливих моральних та фізичних труднощів.

Можна виділити 5 основних груп мотивів обов’язку:

відповідальність по відношенню до повсякденних професійних обов’язків і вимог;
прагнення до вдосконалення майстерності у вибраній справі;
новаторство у праці та її організації;
загально-альтруїстичні прагнення;
загальногромадянські прагнення.

3) Самооцінка професійної придатності

Процес формування самооцінки професійної придатності протікає нерівномірно і це може виражатись у наступному протиріччі: або учневі не вдається співвіднести відомі йому властивості професії зі своїми особистими якостями (дефіцит самопізнання), або він затрудняється визначити професію, яка відповідає його даним (дефіцит професійної інформації). З віком зміст самооцінки поступово збагачується, але ці зміни не являють собою процесу, який розвивається послідовно та інтенсивно.

Типи мотивації вибору професії:

І тип мотивації – опорний тип – інтерес до професії гармонійно поєднується з морально зрілою установкою на працю, з об’єктивною оцінкою і практичною перевіркою особистих якостей, готовністю до самовиховання.
ІІ тип мотивації – учні неясно представляють специфіку обраної професії, обмеження її вибору, зумовлені вимогами до стану здоров’я, фізичних, розумових та інших якостей людини.
ІІІ тип мотивації характеризується неузгодженістю між інтересом до професії та мотивами суспільного обов’язку.
ІV тип мотивації найменш ефективний: при виборі професії молоді люди керуються лише своїми бажаннями, без адекватного усвідомлення як суб’єктивних, так і об’єктивних можливостей та умов їх реалізації.

Література

Барановский А. Б., Потапенко Г. М., Щекин Г. В. Система методов профессиональной ориентации. Основы профессиональной ориентации:Учебно-методическое пособие. –К., 1991.
Захаров Н. Н. Профессиональная ориентация школьников. –М.:Просвещение, 1988.
Захаров Н. Н. Симоненко В. Д. Профессиональная ориентация школьников. –М.;Просвещение, 1989.
Kалугин Н. И., Сазонов А. Д., Симоненко В. Д. Профессиональная ориентация учащихся. –М.;Просвещение, 1983.
Професійна орієнтація молоді / Випуск 1. –Тернопіль, 1995.

Дата публикации: 25.05.2012