Osvita.ua Высшее образование Рефераты Психология Історія та сучасність гуманістичного напряму в історії психології
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Історія та сучасність гуманістичного напряму в історії психології

Гуманістична психологія виникла як реакція на природничо-наукову психологію та психоаналіз. Вона не заперечує фактів, доведених цими напрямками, однак вважає незадовільним втілених у них образ людини

Вільгельм Дільтай у своїй критиці природничо-наукової психології дав поштовх до розвитку нової психологічної течії в західній Європі, яку позначали по-різному: гуманітарною, феноменологічною та екзистенційною.

В першій половині XX століття у США домінував природничо-науковий підхід у психології та психіатрії, і лише частково — психоаналітичний. Розвиток політичних подій в Європі, що довів до Другої світової війни, не сприяв взаєморозумінню між науковцями по різні боки Атлантичного океану. І хоча деякі американські психологи, як ось Ґордон Оллпорт (1897 — 1967), мали певну інформацію про вищевказані напрями європейської психології, в основному американська гуманістична психологія зародилась на власному ґрунті.

Між двома світовими війнами число психологів-практиків у США весь час зростало. Багато з них працювали в різних медичних клініках і тому отримали назву клінічних психологів. Спочатку їхня праця полягала у діагностуванні пацієнтів за допомогою тестування, та згодом клінічні психологи стали домагатися права практикування психотерапії, яку в той час психіатри вважали своєю ексклюзивною територією. Цю боротьбу клінічні психологи виграли, і сьогодні психотерапією у США займаються не тільки психологи, а й соціальні працівники та ряд інших фахових консультантів.

У своїй роботі практичні психологи отримували незначну допомогу від експериментальних академічних психологів, і тому більшість з них використовували у своїй праці підходи різних психоаналітичних і неопсихоаналітичних теоретиків.

З появою книги Карла Роджерса (1902 — 1987) "Консультування і психотерапія" (1942) вийшов на сцену гуманістичний підхід до психотерапії. Ця книжка Роджерса і ряд його наступних публікацій мали величезний вплив на подальший розвиток психологічного консультування у США та в інших країнах західного світу. Роджерс був психологом-практиком протягом багатьох років і займався психотерапією й згодом, коли очолив кафедри психології у кількох престижних університетах. Мабуть, чи не найвизначнішою рисою його психотерапії є демократичне, повне поваги ставлення до людини, що приходить до нього на консультацію. Цю людину він назвав клієнтом, замість того щоб вживати у психотерапевтичній роботі медичний термін пацієнт. Лікар приймає пацієнта на консультацію, обстежує його, ставить діагноз і приписує курс лікування, якого пацієнт повинен дотримуватись, якщо бажає залишатись під його опікою. Роджерс не погоджується з медичною моделлю психологічної консультації. Він вважає, що клієнт має потенціал, щоб самому активно братися до розв'язання своїх проблем. Суть психологічної консультації, за Роджерсом, полягає у створенні відповідної психологічної атмосфери, в якій клієнт поступово починає це робити. Мета консультації — допомогти клієнтові стати автономною особою, незалежною від ментора, особою, що зможе адекватно функціонувати в суспільстві згідно зі своїми потребами, які усвідомлює у процесі психотерапії. Для Роджерса терміни "психотерапія" і "психологічна консультація" стали синонімами.

Свій "недирективний" (або, як він пізніше назвав його, "особоцентричний") підхід Роджерс згодом поширив на теорію і практику педагогіки, на динаміку групового співжиття та на ряд інших ділянок людинознавчих наук та їхніх практичних застосувань. Його вплив на сучасну гуманістичну психологію залишається неперевершеним.

Абрагам Маслов, згаданий вище у зв’язку з його теорією буттєвих цінностей, також є психологом, чиє ім'я тісно пов’язане зі становленням гуманістичної течії в сучасній західній психології. Його теорія особистої самоактуалізації базується на переконанні, що ідеалом психічного здоров'я мають бути не відсутність психопатії і не психічні характеристики пересічних осіб, а ті виняткові особи, що вповні реалізують у житті всі свої потенційні можливості. У книжці "Мотивація і особистість", перше видання якої вийшло в 1954 р., Маслов описав результати своїх досліджень таких осіб. У цій книжці також викладена його надзвичайно цікава та оригінальна теорія ієрархії мотивів (або, можна сказати, людських устремлінь), яка, разом із теорією Ф. Лерша, на моє переконання, є найбільш науково-задовільною в гуманістичній психології.

Великою заслугою Ролло Мея (1909 — 1994) є те, що він відкрив для американської психології ідеї та здобутки європейських феноменологічних та екзистенційних психологів і психіатрів, про яких згадувалось на початку цієї статті і які через перипетії Другої світової війни були американцям невідомі. Мею належить головна заслуга у підготовці збірника праць європейських учених, що був виданий під назвою "Екзистенція: новий вимір у психіатрії та психології" (1958). Поява цієї книги стала поштовхом до пошуку філософського підґрунтя для гуманістичної психології у феноменологічній філософії Е. Гуссерля (1859 — 1938), в його екзистенційних послідовників М. Гайдеґґера (1889-1976), Ж-П. Сартра (1905-1980) та ін.

Дискусії з філософських проблем психології досить часті у американських журналах. Втім, більшість сучасних американських гуманістичних психологів не хвилює брак адекватної теоретичної бази психологічної науки. Вони переконані, що гуманістична психологія несе добро людям та суспільству. На додаток до індивідуальної психотерапії та консультування, за останні десятиліття напрацьовано безліч різних методів, що обіцяють клієнтам поліпшення їхнього фізичного здоров'я (як, наприклад, уже давно відомий метод "гата йога"), самопочуття, а також допомогу в самоактуалізації і навіть відповідь на їхні духовні шукання. Ці методи звичайно практикуються чисельно малими групами, лідери яких роз'їжджають по великих містах Америки, пропонуючи за відповідну оплату кількаденні семінари. Особи, які бажають поліпшення свого психічного функціонування, можуть відвідувати подібні семінари і в одному з "центрів вдосконалення особи", проводити там певну кількість днів або тижнів, беручи участь в одному чи більшому числі семінарів для того, щоб "знайти себе". Лідери таких семінарів звичайно є авторами книжок, в яких читачам пропонується удосконалювати себе самотужки, часом із додатком відповідних аудіокасет й відеокасет.

У 1960 — 70 роках таких центрів у США налічувалось близько 250. Сьогодні, на початку XXI століття, їх не більше десятка. Серед найбільш відомих — центр "Есален" у Каліфорнії та центр "Омеґа" у штаті Нью-Йорк. Помітним явищем стає зростання зацікавленості семінарами, що пропонують відповідь на духовні шукання сучасної американської людини, яка не знаходить такої відповіді у традиційних церквах.

У травні 2000 р. в університеті Вест Джорджія, що на півдні США, відбулась друга планувальна конференція гуманістичних психологів під назвою "Олд Сейбрук 2" з метою під сумування розвитку гуманістичної психології за останніх 35 років (перша подібна конференція відбулась 1964 р. в містечку Олд Сейбрук на сході США) для накреслення планів на майбутнє. Якщо головним питанням конференції 1964 р. були проблеми теорії гуманістичної психології, то в центрі уваги нарад у 2000 р. були конкретні практичні питання, а саме — яким способом гуманістичні психологи можуть і повинні сприяти змінам у суспільстві в напрямі більшої гуманізації всіх ділянок життя, починаючи від шкільництва і кінчаючи політикою.

Раціонально-технічне мислення і його всебічне технологічне застосування в сучасній цивілізації привели до значного зростання добробуту в західних країнах, однак не сприяли поліпшенню задоволення життям, не породили більше щасливих людей. Сталось якраз навпаки, вказує у своїй новій книжці "Втрата щастя в країнах ринкової демократії" американський політолог Р. Е. Лейн. Хоч громадяни тих країн загалом задоволені своїм матеріальним становищем, соціологічні опитування показують, що чимраз менше з них почуваються щасливими. Виходить, що коли люди перебувають поза межами бідності, подальше нагромаджування матеріального добра не приносить їм щастя. На це ще у 1960-х роках звернув увагу Еріх Фромм, заявивши, що "ми як люди не маємо жодної іншої мети в житті, як тільки чимраз більше виробляти і споживати". Американський антрополог С. Даймонд називає цей феномен "манією споживання".

Факт незадоволення життям помітив також у праці з пацієнтами австрійський психіатр Віктор Франкл. Він назвав цей феномен "екзистенційним вакуумом", коли людина не знає, для чого їй жити. За Франклом, завдання психотерапії якраз і полягає в тому, щоб допомогти пацієнтові знайти якусь надособисту мету в житті.

Індустріальні засоби виробництва товарів призвели також до катастрофічного забруднення довкілля. Виробництво ядерної, хімічної та біологічної зброї та їхнє потенційне застосування у третій світовій війні, що здавалось можливим як один з результатів "холодної війни" між СРСР і США, загрожували цілковитою руйнацією людського життя на нашій планеті. Загроза існує, оскільки тенденція продукувати цю зброю триває, охоплюючи щораз більше число держав нашої планети, які не завжди керуються загальнолюдськими принципами мирного співжиття.

Наша технологічна цивілізація, що постала на базі наукових досягнень раціонально-технічного мислення, відсуває на "задній план" людські почуття, емоції, настрої, усе, що пов'язане з метафорою людського "серця". В результаті мало не головною психологічною характеристикою людини XX століття постала її "безсердечність". Брак "серця" виявився найбільш яскраво і жорстоко у сталінських та нацистських концентраційних таборах, але й у нашому щоденному житті можна зауважити брак сердечності. Ще на початку XX століття Б. П. Вишеславцев, один з учнів українського "філософа серця" Памфіла Юркевича, писав, що "... втрата культури людського серця в сучасному житті є втратою життєвих сил, наше існування перетворюється на постійне вмирання, засихання, на якийсь склероз серця, яким вражена вся сучасна цивілізація. Через це її життя так схоже на смерть, її веселощі так схожі на нудьгу, вона сповнена почуттям безвихідної туги" (цит. за: Шикаренко,\996.— С. 13-14).

У відповідь на безсердечність та дегуманізацію сучасного світу, гуманістичні психологи закликають, як колись у пореволюційних часах закликав наш драматург Микола Куліш устами героя своєї п'єси "Народний Малахій": "Потрібна негайна реформа людини!" Гуманістична психологія, яку ми пропонуємо читачеві в цій книзі, може стати одним із дороговказів у цьому напрямі.


25.09.2010

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!