Osvita.ua Высшее образование Рефераты Психология Умови формування майбутнього педагога. Реферат

Умови формування майбутнього педагога. Реферат

Процеси глобальних змін, що відбуваються на сучасному етапі розвитку як всього українського суспільства в цілому, так і освіти зокрема, вимагають нових підходів і принципів управління навчальними закладами, пріоритетними серед яких стають основи теорії менеджменту як науки про конкурентоздатне професійне управління

Демократизація освітньої діяльності вимагає адекватних змін і в роботі з підготовки керівних кадрів, пошуку і введення інноваційних підходів і технологій щодо формування нових педагогів.

Сьогодні педагогові, важко працювати: змінюються, а точніше, розширюються його функції, ускладнюється роль. Причина цього полягає в тім, що школа з закритої системи перетворилася в складну, відкриту систему. Саме тому процес усвідомлення цього й адаптації вимагає терпіння і часу. А ще – підготовки професійного висококваліфікованого фахівця як у сфері управління, так і в сфері конкретної області, в якій він працює. Адже будь-яка діяльність має "подвійний" предмет роботи: педагог повинен бути і гарним організатором, і гарним фахівцем.

Це означає, що сучасний викладач навчального закладу повинен успішно здійснювати як управлінську, так і педагогічну діяльність, забезпечуючи реалізацію цілей і змісту навчально-виховного процесу і різноманітних форм між-суб'єктних відносин у нових умовах. Реальне положення справ полягає в тому, що більшість педагогічних вузів не готує своїх студентів до можливої управлінської діяльності. Пізніше педагогічне життя виявляє з них найбільш схильних до організаторської роботи, тих, хто має певний авторитет у колективі. Якщо ця людина компетентна у сфері управління навчальним закладом, ми угадали.

Однак, якщо рівень управлінської культури, як компонента даної компетентності, нового директора є недостатнім, не має сенсу говорити про ефективну роботу навчального закладу. Адже саме високий рівень педагогічної культури, що включає в себе знання теорії і процесів викладання, їхніх закономірностей, властивостей, функціонального змісту, видів, форм і методів діяльності, є запорукою результативної діяльності викладача. У педагогічній теорії і практиці вироблені науково обґрунтовані вимоги до сучасного керівника школи. Але сформувати такий ідеал є непростою справою.

При доборі на посаду викладача виникає цілий ряд проблем і труднощів. Серед них:

  • зростання функціональних обов'язків викладача сучасної школи при відсутності належної інформативної і навчально-технічної бази, достатнього фінансування;
  • плинність кадрів через недостатню підготовленість до управлінської діяльності в школі;
  • обставини незалежні від педагога, але такі, що заважають його діяльності, створюють дискомфорт і незадоволення у роботі;
  • відсутність своєчасної та якісної моделі підготовки складу керівних кадрів.

Все це змушує здійснювати пошук конкретних шляхів і засобів підготовки керівних кадрів, які б відповідали сучасним високим вимогам і могли б вирішувати завдання, визначені в законах України, урядових документах про освіту.

Серед найголовніших завдань вищої педагогічної освіти на всіх етапах її розвитку є формування управлінської культури майбутніх педагогів як запорука ефективності діяльності навчального закладу.

Проблеми напрямку і змісту підготовки керівних кадрів навчальних закладів освітлені в роботах багатьох вчених, однак, у результаті аналізу літератури з історії вивчення цієї проблеми виявлено, що вона головним чином розглядається через призму післядипломної освіти. Проблема ж формування культури майбутніх учителів є досить нерозробленою.

     

Процес формування культури майбутніх педагогів - процес становлення (самостійно або за допомогою інших) мотиваційно-ціннісного відношення до управлінсько-педагогічної культури, засвоєння системи знань про неї, формування навичок управління, результатом якого є високий рівень сформованості цієї якості у фахівця.

Проблеми мотивації становлення сучасного педагога

Педагогічна діяльність в сучасних умовах – це складний процес, складовими якого є правильний вибір мети і завдань, вивчення і глибокий аналіз досягнутого рівня навчально-виховної роботи, система раціонального планування, організація діяльності учнівського і педагогічного колективу, вибір оптимальних шляхів для підвищення рівня навчання і виховання, ефективний контроль. Кожна жива істота, зокрема і людський індивід, несе в собі внутрішній образ своїх життєвих відносин зі світом.

Для людини ці відносини досить різноманітні: відгукуватись на потреби інших людей, відчувати себе частиною природи та ін. Все це різноманітні форми суб'єктивності людини. Діяльність людини, як вважає вона сама, мотивується її власними інтересами і потребами: "Я чиню так, тому що саме цього я хочу", "Я роблю це для себе самого", "Я роблю це для іншого" тощо. А чим же мотивується діяльність сучасного фахівця?

Становлення педагога великою мірою залежить від мотиваційного ядра. Мотиви – це спонукання до діяльності, що пов'язана із задоволенням потреб, в яких виявляється активність суб'єкта, а також визначається його спрямованість. Вони відрізняються одне від одного видом потреби, яка в них виявляється, формами, котрих вони набувають, широтою чи вузькістю, конкретним змістом діяльності, в якій реалізуються.

Складні види діяльності відповідають кільком мотивам, що утворюють систему мотивації. Мотиви розрізняють за їх усвідомленістю. Неусвідомлюваними мотивами є установки і потяги, усвідомлюваними – інтереси, переконання, прагнення. Останні з яких відіграють найбільшу роль у формуванні майбутнього фахівця. Зокрема прагнення не задовольняють інакше, ніж через спеціально організовану діяльність. Якщо людина чітко усвідомлює умови, в яких відчуває потребу, і засоби, які планує використати, то прагнення набувають характеру намірів.

Мрії, пристрасті, ідеали, а отже цінності, що є формами прагнень, теж відіграють не малу роль у формуванні гарного фахівця в певній галузі. У мотивах, як і в меті, передбачається можливе майбутнє. Мотиви та мотивація розглядаються в науці як причини, що визначають вибір спрямованості поведінки і діяльності суб'єкта. В педагогічній діяльності, наприклад, виділяють в першу чергу зовнішні мотиви (наприклад мотив досягнення, престижу роботи у відповідних закладах) та внутрішні мотиви (орієнтація на процес і результат своєї діяльності, особистісно-професійного росту, само-актуалізації).

Специфічним мотивом виступає орієнтація на домінування, мотив влади. Так, виділяють основні ознаки потреби у домінуванні та відповідні їм дії. Ознаками чи потребами в домінуванні є бажання контролювати своє соціальне оточення; впливати на поведінку інших людей та спрямовувати її за допомогою порад, переконання чи наказу; спонукати інших діяти відповідно до своїх потреб та почуттів; схиляти до співробітництва; переконувати інших у своїй правоті.

Вищеназване відповідає певним діям, типу: схиляти, вести, переконувати, умовляти, регулювати, організовувати, керувати, вчити; підкорювати, правити, диктувати умови, судити і т. д. Мотиваційна сфера може бути інтерпретована в термінах центрації за А. Б. Орловим. На його думку, особистісна центрація (егоїстична, бюрократична, конфліктна, авторитетна, пізнавальна, альтруїстична, гуманістична) фахівця (вчителя) є інтегральною та системно утворюючою характеристикою діяльності. Характер центрації визначає стиль, відношення, соціальну перцепцію, в даному випадку, фахівця з певної галузі знань.

Мотиви – це надбання насамперед самого суб'єкта, вони можуть виявлятися як унікальні та глибинні його переживання і це не завжди є зрозумілим для інших, але якщо вони направлені на благо, а тим більше на вдосконалення особистості, то можливі деякі суб'єктивні речі не завадять людині в результаті стати гарним фахівцем і ділитись своїми надбаннями з оточуючими, незважаючи на мінливість сучасного суспільства.

Література

  1. Абульханова К. О., Васина Н. В., Лаптева Л. Г. Психологія і педагогіка. – М., 1998.
  2. Арутюнян Л. А. Ценности в системе социального образа жизни // Арутюнян Л. А. Образ жизни и ценносные ориентации личности. Ереван, 1979. С. 168.
  3. Асмолов А. Г. Психология личности. – М., 1990.
  4. Бех І. М. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія. - 1997. - № 1. – С. 116.
  5. Боришевський М. Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. – 1997. - № 1. – С. 144.
  6. Зимняя И. А. Педагогическая психология. – М. 1999.
  7. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении. – М., 1987.
  8. Кузьмина Н. В. Профессионализм лчности преподавателя и мастера производственного обучения. – М., 1990.


02.04.2012

Загрузка...

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!