Osvita.ua Высшее образование Рефераты Психология Психологія спорту: методи та функції. Реферат

Психологія спорту: методи та функції. Реферат

Функції спортивних психологів. Методи спортивної психології

Функції спортивних психологів

Чим займаються спортивні психологи? Термін "спортивний психолог" використовується тут у широкому змісті, включаючи всіх кваліфікованих фахівців, які працюють у даній сфері, незалежно від їх базової освіти. Разом з тим у деяких країнах на використання терміна "психолог" накладаються певні обмеження.

У самому загальному виді спортивні психологи вирішують три основні задачі:

1. Дослідження.

Вони необхідні для розуміння суті психічної регуляції діяльності в різних видах фізичних вправ і спорту. Проводяться наступні типи досліджень: теоретичні й емпіричні, базові і прикладні, лабораторні і природні, кожен з який вносить вклад у формування системи спортивно-психологічних знань.

2. Освіта.

Психологія спорту - важливий навчальний предмет у професійній освіті майже будь-якого фахівця сфери спорту. Можна говорити про три основні категорії людей, що одержують спеціальну підготовку в області спортивної психології:

  • а) на академічному рівні - студенти, що спеціалізуються в психології, спортивних чи науках фізичному вихованні;
  • б) на професійному рівні - тренери, спортивні організатори, керівники, адміністратори, а також психологи, що обрали психологію спорту своєю вузькою спеціалізацією;
  • в) спортсмени і фізкультурники.

3. Практична робота в спорті.

     

Тут спортивні психологи виконують дві головні функції:

  • по-перше, займаються діагностикою й оцінкою психологічних особливостей тих, хто займається (наприклад, виявленням таланту чи оцінкою мотивації спортсменів),
  • по-друге, у співробітництві з іншими значимими людьми реалізують вплив на тих, хто займаються, а також здійснюють психологічне консультування, допомагаючи всім учасникам спортивної діяльності в дозволі різних проблемних ситуацій.

Методи спортивної психології

У сучасній теорії і практиці спорту ментальний тренінг (від англ. теntаі - розумовий, психічний) розглядається як цілісна система методів психологічної підготовки спортсменів до змагань, використовувана в процесі систематичного виховання і самовиховання спортсмена. Тому зміст понять "психологічна підготовка" (ПП) і "ментальний тренінг" (МТ) у вітчизняній спортивній психології у відомому змісті тотожно. Традиційна для психології спорту система методів морально-вольової підготовки спортсменів у системі ментального тренінгу доповнюється ауто-генною, ідеомоторною, сюжетно-рольовою розумовою підготовкою спортсменів, методами розумової репетиції змагань, а також різними методами ауто- і гетеровнушень, методиками медитації й ін. (див. нижче).

Ментальні методи психотренінгу (ММП) нині підкріплені використанням тренерами і спортсменами аудіовізуальної апаратури, комп'ютерних методів введення інформації у свідомість, підсвідомість і безпосередньо в мозок спортсменів, застосуванням електронних технічних засобів для організації біологічного зворотного зв'язку в процесі МТ. Однак які б не були високі успіхи електронної комп'ютерної техніки і створення відео- і аудіо-сеансів МТ, самим головним і основним інструментом психотренінгу залишається психіка і мозок спортсменів і їхніх тренерів. Психіка і мозок діючого спортсмена для вченого, що вивчає особистість спортсмена, - тотожні поняття.

Мозок людини є універсальним психобіокомп’ютером, здатним миттєво обробляти величезний масив інформації обсягом рівносильному числу Зірок у видимій частині Всесвіту. Відзначимо також і те, що по сучасним науковим даним мозок нормальної людини завантажений лише на 7-9% своєї природної енергії інформаційної потужності, а в спортивній діяльності ще менше.

Методи ментального психотренінгу корисні для мобілізації схованих у мозку, у психіці, в організмі людини ще не реалізованих функціональних можливостей розвитку людини як виду Hото sapiens, на що і спрямував кіокушин-кан карате Канчо Хацуо Рояма.

Нижче приводиться короткий огляд деяких методів ментального тренування (МТ), застосовуваних у сучасній загальній і спеціальній психологічній підготовці спортсменів до змагань.

Ауто-генне тренування (АТ)

В основі існуючих методів АТ лежить механізм самонавіяння (психічного само-впливу), уперше вивчений у практичних цілях французьким аптекарем Е. Куе на початку XX століття, вперше застосований у лікарській практиці німецьким терапевтом І. Шульцем у 1930-х роках, вперше застосований у практиці вітчизняного спорту Л. Н. Радченко при підготовці борців до змагань у 1962 р.

Самонавіяння є умовою, підвищення активності процесів саморегуляції станів. Як критерій ефективності АТ звичайно береться рівень психом’язової релаксації, досягнутий суб'єктом у процесі вправ АТ. Таким чином, саморегуляція в АТ реалізується за допомогою ауто-комунікації між "Я" суб'єкта і частинами його тіла ("не-я"), сприйманими суб'єктом як суб-особистості або елементи внутріособистісної сфери. Техніка і процедури АТ докладно описані в спортивно-психологічній літературі в роботах Л. Н. Радченко, Л. Д. Гіссена, А. Т. Філатова, В. Л. Марищука, Е. Генова, Г. Д. Горбунова, А. В. Родіонова й ін.

Ідеомоторне тренування (ІТ)

В основі ідеомоторного тренування лежить "загадковий ефект" зв'язку думки і рухів. Представлення про рух якимсь образом тісно зв'язано із самим рухом. Образ руху (представлення про рух) викликає сам рух, що виявляється в ідеомоторних актах – мікро-рухах м'язів, відповідальних за виконання даного руху в цілому. Ідеомоторні акти були відомі вченим ще в XVII столітті, але експериментально стали вивчатися лише наприкінці XIX століття.

Перші експериментальні дослідження, проведені М. Шаврель, Дж. Маренням, Д. Мендєлєєвим, а в спорті - П. Ф. Лесгафтом, А. Ц. Пуні, Р. С. Абельською, А, А. Бєлкіним, Г. Д. Горбуновим, П. В. Бувдзеном і ін., показали, що чим яскравіше і повніше представляє людина бажаний рух, тим легше і точніше він відтворюється в реальній спортивній діяльності. На основі ІТ у 1970-і роки виник новий метод ментального психотренінгу, який одержав назву "уявної репетиції" майбутнього змагання.

Уявна репетиція (МР)

Як пише В. П. Некрасов зі співробітниками, "оптимальний психічний стан не є подарунком долі. Потрібна систематична робота над собою для того, щоб уміти керувати своїми емоціями і почуттями, знімати вплив психологічного вантажу тимчасових невдач, остраху майбутньої діяльності". Цій меті найкраще відповідає метод уявної репетиції, широко використовуваний у практиці психологічної підготовки спортсменів високої кваліфікації.

Прикладом ефективності цього методу може служити психологічна підготовка відомого німецького тенісиста Бориса Беккера, що, починаючи з 14-літнього віку, годинник "прокручував" в уяві уявні картини його майбутніх зустрічей із зірками світового тенісу в положенні лежачи після перегляду чергового відеозапису за участю зірок тенісу. Метод уявної репетиції успішно використовується для адаптації психіки спортсменів до умов майбутнього змагання в сполученні з ментальним відео-тренінгом (перегляд відеозаписів змагань).

Ментальний імаго-тренінг (ВЕРБ)

Метод імаго-тренінгу (образ, зображення) заснований на функціях продуктивної (творчої) уяви, що дозволяє спортсменові створити у своєму розумі потрібну картину майбутніх дій, представити себе в бажаному образі, спроектувати цей образ у майбутнє, вжитися в нього. Для цього й існують імаго-тренінг і його групові варіанти психодрама і соціодрама, які допомагають зобразити і пережити себе тим, ким бажаєш, перевтілитися в образ. Дані методи широко практикуються в сценічній підготовці акторів. Існує велике число психотехнічних вправ для імаго-тренінгу.

Спортсмен багато в чому подібний акторові, що очевидно для артистичних видів спорту, наприклад, акробатики, футболу, гімнастики, синхронного плавання, фігурного катання на ковзанах і ін.... Однак неталановитому, акторові не допоможуть ніякі закони творчості. Але ці закони допоможуть обдарованому акторові виявити талант і розвинути його".

Відомо, наприклад, що світовий рекордсмен по спортивному плаванню Марко Спитц використовував у своєму імаготренінзі образ стрибучого зі стартової тумбочки тигра, а інший рекордсмен світу австралієць Холландер (800,1500 м в/с) ототожнював себе у своєму ментальному тренуванні і на змаганнях з образом маленької рибки, яка лякливо тікає від бажаючої проковтнути її акули.

Відомий спринтер Джессі Оуене, прозваний "чорною кулею" (світовий рекорд у бігу на 100 м - 10,2 сек. на Берлінській Олімпіаді 1936 р.), використовував образ кулі, яка вилітає зі стартового пістолета. Вживаючись в обраний образ, спортсмен розгальмовував свої сховані функціональні можливості, демонструючи вищі спортивні результати. Прийнята "маска-образ" створює спортсмену ефект "психологічного захисту" і робить його недосяжним для суперників вже на старті.

Психотренінг вольової уваги (ГШВ)

До цієї групи методів ментального тренінгу відносяться традиційні прийоми і вправи на концентрацію уваги, розвиток пам'яті, навичок тактичного мислення, прийняття рішень, корекцію самооцінки й ін. У психології спорту існує велика наукова література по методах ментального тренінгу довільної і вольової уваги, розроблених і опробуваних у практиці спорту вищих досягнень (Р. М. Найдиффер, Дж. Салмел, А. Ц. Пуні, Г. Д. Горбанів, Б. Н. Смирнов і ін.) Систематичний опис психотехнічних вправ для психотренінгу процесів уваги спортсменів можна знайти в роботі Н. В. Цзена й О. В. Пахомова "Психотехнічні ігри в спорті" (М.: ФиС, 1985).

Методи гіпнозу (МГ)

Дана група методів відноситься до спеціальних методів інтенсивної психологічної підготовки спортсменів до конкретних змагань. Гіпноз оперує станом трансу, у який спортсмен вводиться за допомогою вселяння. Застосування цих методів у спорті обмежено, оскільки багато спортсменів і тренерів не бажають піддавати психіку спортсменів гіпнотичному впливу, побоюючись, що останні втратять почуття самодостатності і виникне підсвідома залежність спортсмена від хвиль гіпнолога. Однак для мобілізації резервних можливостей у спорті методи гіпнозу, як показали експерименти зі спортсменами і космонавтами, досить ефективні, але їхнє використання вимагає високої професійної підготовки психолога (гіпнолога). Крім того, мається, наприклад, ефект звикання.

Дані методи застосовуються лише за згодою спортсмена і тренера, що також обмежує сферу їхнього застосування в спорті. Систематичне використання гіпнозу в ментальному тренуванні спортсменів у нашій країні почав у 1970-х роках психолог У. В. Кузьмін. Потім ці ж методи успішно застосовували на збірних командах СРСР А. Т. Філатов, А. В. Олексіїв, Г. Д. Горбанів, І. П. Волков і інші спортивні психологи. Однак до цього часу немає методичних публікацій за результатами застосування цих методів, що утрудняє їхній аналіз і подальше впровадження в спорт без побоювань зашкодити психіці спортсменів. Більший оптимізм вселяють методи неформального гіпнозу, розроблені американським психологом Мілтоном Еріксоном (1900-1980).

Медитаційні методи (ММ)

Ментальний психотренінг спортсменів за допомогою медитаційних методів є новим і нетрадиційним для вітчизняного спорту в порівнянні з вищеописаними методами. Причиною непопулярності цієї групи методів є їхня ірраціональність, орієнтація на релігійні доктрини східних духовних навчань і окультну практику їхнього застосування. Проте не можна заперечувати корисність цих методів, їх високу психологічну ефективність при правильному використанні.

Медитативні техніки ментального тренінгу ще з древніх часів використовувалися в практичній йозі, у духовних практиках перших християн, у навчанні дзен- і чань-буддистів, і підготовці спортсменів до змагань у різноманітних видах східних єдиноборств. В останні роки ці методи почали застосовуватися й у спортивній практиці при підготовці кваліфікованих спортсменів до відповідальних змагань (В. В. Шлахтер).

Відомий американський спортсмен і психолог Р. М. Найдиффер у статті "Трансцендентальна медитація" (1988) відзначає, що за допомогою медитаційних методів спортсмен може швидко відновлювати свій біоенергетичний потенціал, легко керувати своєю увагою і психічним станом, досягати ясності мислення в критичних ситуаціях змагальної боротьби й ін. У статті описується техніка медитаційних вправ для спортсменів.

Ментальний відео-тренінг (ВМ)

Це досить популярна нині техніка ментальної психологічної підготовки спортсменів, здійснювана з використанням відеозаписів ігор і спортивних змагань. Перегляд відеозаписів змагань дозволяє спортсменам навіч побачити власні помилки і промахи на змаганнях, краще вивчити своїх суперників, підвищити рівень власної саморегуляції станів.

Психологічні ефекти психотренінгу досягаються в цьому методі шляхом групового перегляду й обговорення в груповій дискусії з приводу тих або інших демонстрацій у фільмі дій або комунікативних актів спортсменів. Залучення в групову дискусію активує комунікативний потенціал спортсменів, змушує коректувати ауто-комунікативні процеси за допомогою візуальних картин і представлень, почерпнутих з відеофільмів. У практиці спорту бували випадки, коли правильний підбір відеофільму і його перегляд напередодні змагань, забезпечував команді перемогу і додавав психічних сил спортсменам.

Макетне моделювання дій

Даний метод найбільш популярний у тактичній підготовці спортігровиків, які програють різні тактичні варіанти своїх можливих дій у майбутніх змаганнях на макеті реального ігрового поля, на якому кольоровими фішками представлені гравці своєї і чужої команди.

Аналогічний тактико-психологічний тренінг здійснюють учасники в спортивному туризмі, використовуючи карту місцевості майбутніх змагань.

Література

  1. Практикум по спортивній психології / За редакцією І. П. Волкова. – С. -Пб., 2002. – 228с.
  2. Спортивна психологія / За ред. Коваленка Р. В. – М., 1994.


25.03.2012

Загрузка...

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!