Osvita.ua Высшее образование Рефераты Политология Підхід до проблеми міжнаціональних конфліктів. Реферат
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Підхід до проблеми міжнаціональних конфліктів. Реферат

Конфліктна ситуація в більшості випадків складається як результуюча складова комплексу причин і умов. Конфлікт виникає тоді, коли об'єктивно, а не рідко суб'єктивно, міжнаціональні порівняння, що коли він виявляється (чи реально ні) у чомусь защемленим, скривдженим, обійденим, пригнобленим; коли в психології народів; коли рішення багатьох проблем бачиться лише в національному самоствердженні

В останні роки в біля екваторіальному просторі різних частин світла палахкотало полум'я більш 40 збройних конфліктів: у Югославії, Анголі, Сомалі, Грузії, Азербайджану, Вірменії, Афганістану, Таджикистану, Узбекистану, Киргистані, Північнокавказькому регіоні Росії й інших. Абсолютна більшість конфліктів носить міжнаціональний, міжплемінний характер. Вони розгорталися на території однієї чи декількох країн, переходячи нерідко повномасштабні сучасні війни. Багато хто з них ускладнювалися релігійними й клановими протиріччями.

Деякі тягнуться сторіччями, як, наприклад, близькосхідний конфлікт між євреями й арабами, закавказький конфлікт між вірменами й турками (азербайджанцями). Першопричини триваючих конфліктів часто стираються часом, ідуть у підсвідомість і, виражаючи в важко пояснимою майже патологічної національної нетерпимості. Безпосередніми причинами (приводами) періодично відновляються зіткнень звичайно, виступають найближчі "несправедливості".

Ставлячи в лапки це слово, ми маємо на увазі те, що в більшості міжнаціональних конфліктів справедливого рішення для усіх ворогуючих сторін об'єктивно не існує, тому що кожна керується своєю правдою, своїми історичними періодами, подіями, фактами.

Конфліктна ситуація в країнах, утворених на території колишнього СРСР, обумовлена багатьма причинами, давніми й сьогоднішніми, політичними (централізм і унітаризм влади, і завоювання народів), економічними (економічна криза, безробіття, зубожіння), соціально-психологічними (міжнаціональні бар'єри спілкування, негативні форми національного самоствердження, відкритий націоналізм, амбіції національних вождів), територіальними й іншими.

Конфліктна ситуація в більшості випадків складається як результуюча складова комплексу причин і умов. Конфлікт виникає тоді, коли об'єктивно, а не рідко суб'єктивно, міжнаціональні порівняння, що коли він виявляється (чи реально ні) у чомусь защемленим, скривдженим, обійденим, пригнобленим; коли в психології народів; коли рішення багатьох проблем бачиться лише в національному самоствердженні.

Конфліктні люди (групи) у таких випадках завжди знаходяться. Прагнучі до влади й власності націонал політичні сили спритно використовують стихійне невдоволення. Підігріваючи його, вони виставляють себе захисниками нації. І хоча давно відомо, що націоналізм і етнократизм ірраціональні, деструктивні, безперспективні й руйнівні, що збунтувався народу вони, як правило, такими не здаються. Навпаки, саме етнократизм і націоналізм стають самою зрозумілою, найближчою й об'єднуючою ідеологією. Єдність мови, звичаїв, традицій, віри споює людей з півслова, із напівруху.

"Що може бути легше, ніж мати загальний об'єкт заперечення і засвоїти загальну "ідеологію кривди", в ім'я якої випливає цей об'єкт відкинути? Сказати, наприклад, що у всіх нещастях світу - і насамперед кожної скривдженої душі - винуваті євреї, цигани, німці, араби, негри, в'єтнамці, чи угорці чехи: Це так просто і зрозуміло! І завжди знайдеться достатнє число в'єтнамців, угорців, чехів, цигана, чи євреїв, учинками яких можна проілюструвати думку, що саме вони в усьому винуваті".

Комуністична ідеологія, що спирається на репресії, утримувала національні конфлікти на рівні одиничних проявів. Вітер волі, що подув у період перебудови, хоча і припускав зміни на краще, але одночасно з'явився значною умовою міжнаціональної нестабільності. Тому перші прояви демократії, ринкової економіки й суверенізації стали заставою формування націоналістичних, авантюристичних, екстремістських, кримінальних і корумпованих сил. При поглибленому вивчанні причин деяких міжнаціональних конфліктів на території СРСР можна і не знайти серйозних національних обставин.

Останні можуть лише в національний "колір" політичні, соціальні, економічні, територіальний, екологічні й інші проблеми. У такій психологічній атмосфері загальновизнані багатовікові закони людського гуртожитку підмінюються "національною справедливістю", а криваві розправи над чужими стають священною помстою, що не сприймається злочинної. Поводження однієї сторони за законом дзеркального відображення миттєво відтворюється інший. Обидві вони невблаганно вступають у жорстоку сутичку між собою, що за принципом "лійки" втягує в себе усе більш і більш широкі маси. У такому круговороті пропадають праві і винні, а залишаються лише бідують як з тієї, так і з іншої сторони.

Злочинні розбирання в стихійних міжнаціональних зіткненнях можуть обмежитися масовими безладдями, здійсненням тяжких злочинів проти особистості, власності, суспільного порядку, а в політично й ідеологічно організованих - вилитися в повномасштабні збройні бої. У них злочину у відношенні протиборчої сторони вершаться з потроєною енергією і з ще великою свідомістю своєї правоти.

Під видом священної помсти робиться усе, що приносить шкоду іншої нації. Нові витки насильства стають усе більш жорстокими. Вони стимулюються тільки що понесеними жертвами, новими образами і цілеспрямованою пропагандою зацікавленої в розпаленні конфлікту відкритих і таємних сил, що використовують в особистих злочинних цілях механізм наростання нетерпимості, агресивності і ненависті.

При виникненні міжнаціонального конфлікту усередині однієї держави є два варіанти поводження офіційної влади. Перший: влади, зберігаючи рівновагу, залишаються над конфліктом, намагаючись припустимими силами і засобами згасити виниклий конфлікт, як це, наприклад, робилося, хоча і не без помилок, російською владою в конфлікті між североосетинами й інгушами.

Другий: влади самі втягуються в конфлікт, виступаючи за збереження територіальної цілісності чи країни на стороні титульного народу, як це спостерігалося в Азербайджану в конфлікті між азербайджанцями і вірменами, у Грузії - у конфлікті між грузинами і югоосетинами, між грузинами й абхазами, чи в Молдові в конфлікті молдаван з російськомовним населенням (Молдови з Наддністрянщин). В аналогічні ситуації в кінцевому рахунку втягувалися і російські влади в Чечні.

Серйозним бар'єром для утримання конфлікту в латентній стадії є відсутність відповідних груп, що намагаються вирішити міжнаціональні протиріччя насильницьким шляхом. У таких випадках сторони утримуються від ексцесів, що можуть послужити серйозними приводами для насильства.


16.02.2011

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!