• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Внутрішньополітична стратегія Росії. Щоб зрозуміти геополітичні плани Росії та шляхи їх реалізації, необхідно звернутися до російської історії. Вся історія свідчить, що Росія неодноразова знаходилася на межі знищення в результаті військової поразки, економічної відсталості або громадянської війни, але кожного разу з кожної смути Росія виходила окріплою економічно, політично, військово та розширивши межі Імперії будь то монархічна або соціалістична держава.

150 років тому князь Олександр Горчаков, який очолив міністерство закордонних справ після програшу Росії в Кримській війні, розіслав в російські посольства циркуляр. У ньому він виклав своє бачення внутрішньої і зовнішньої політики держави.

Нащадки запам'ятали з циркуляра фразу "Росія не сердиться. Росія збирається з силами".

Ситуація як в Росії, так і навколо неї була украй складною. За умовами підписаного після програшу в Кримській війні так званого Паризького миру Росія не мала права мати у Чорному морі флот. Англія вимагала від союзників продовжити війну, щоб "остаточно поставити Росію на коліна". У самій Росії спалахували селянські бунти, а настрій у деяких представників еліти були настільки капітулянтськими, що колишній міністр закордонних справ граф Нессельрод пропонував ліквідовувати своє відомство. У цій ситуації Горчаков в своєму циркулярі написав: "Імператор вирішив переважно присвятити свої турботи благополуччю своїх підданих і зосередитися на розвитку внутрішніх ресурсів країни, і активізувати свою діяльність, яка буде направлена на зовнішні справи лише тоді, коли інтереси Росії зажадають цього беззастережно".

Через 150 років історія повторилася.

В грудні 1999 року - тоді ще прем'єр-міністр Росії Володимир Путін - опублікував свою першу програмну статтю "Росія на рубежі століть". Там він прямо написав: "Росія переживає один з найважчих періодів в своїй багатовіковій історії. Мабуть, вперше за останні 200-300 років вона стоїть перед лицем реальної небезпеки опинитися в другому, а то і в третьому ешелоні держав світу". Путін не перебільшував. Через день після виходу статті Єльцин пішов у відставку.

Путін опинився в стані спадкоємця, який по заповіту виявляє, що успадкував мільйонні борги. На його плечі лягла країна, що втратила за вісім років половину економіки і тільки, що пережила страшний дефолт. Країна з відсталим бюджетом, як у одного крупного американського міста, більше половини населення – за межею бідності. Місяцями люди не отримували заробітну плату і пенсії.

При цьому економіка була обтяжена таким об'ємом успадкованих соціальних зобов'язань (які могла потягти тільки така країна як СРСР), які не витримає ніяка сучасна, навіть найбагатша країна. Крупний бізнес, що отримав багатомільярдну власність за кремлівською рознарядкою, через "єльцинську сім'ю" керував країною, призначав міністрів, приймав для себе закони, обирав губернаторів на "вотчинних" територіях, користувався широким доступом до державних ресурсів, не плативши податки.

Росія була практично не керованою. Демократією її можна було назвати тільки за великої фантазії - режим був химерною сумішшю анархії і олігархії з окремими демократичними вкрапленнями. Єдиний правовий простір був відсутній, у величезній кількості регіонів не було і натяку на економічні реформи, демократію, зате неозброєним оком були помітні некомпетентність, безвідповідальність, крадіжки.

Суспільство, що пережило "синдром втраченої країни", було абсолютно дезорієнтованим. Люди були настроєні жорстко антиреформаторськи і бажали тільки одного: щоб влада навела лад.

У Росії йшла війна, оголошена ваххабитськими прихильниками ідеї халіфату від Чорного до Каспійського морів. Як мінімум з 1999 року в Чечні воювали вже не арабські найманці, а арабські командири. Прямим погрозам безпеці Росії без великого успіху намагалися протистояти дезорганізовані численними реформами і убогі спецслужби, обірвана і деморалізована армія. Іржавіли в портах підводні човни з ядерними реакторами, загрозливо зношувалися стратегічні ядерні сили. Йшлося фактично про те, щоб наново зібрати державу, що знаходиться в розібраному стані.

Загальний задум

Звичайно, в основі початкової стратегії Путіна лежав прагматизм: вирішувати питання виживання країни. Це було первинно по відношенню до будь-яких ідеологічних конструкцій. З самого початку Путін прекрасно усвідомлював необхідність серйозного модернізаційного прориву. Головна стратегічна мета Росії - становлення її як сучасної великої держави, економічно сильної, технологічно просунутої, соціально розвиненої і політично впливової.

Реалізація цієї стратегічної лінії була можлива лише за умови:

• політичної стабілізації;
• створення суб'єкта в особі державної влади, здатного здійснювати необхідні перетворення;
• формування нормального економічного середовища, здатного забезпечити довготривале економічне зростання;
• забезпечення сприятливих міжнародних умов для внутрішнього розвитку;
• консолідації російської нації.

Путін не запропонував нову національну ідею; він запропонував суспільству шукати точки опори нової ідентичності у всій історії. З Російської імперії часів монархії в життя увійшли двоглавий орел, державний триколор Петра Великого а від Російський імперії радянської епохи узятий гімн - мелодія Александрова з пострадянськими словами. Набагато більший упор, ніж його попередники, Путін робить на традиційні суспільні цінності: патріотизм, мораль, сім'ю, релігію. Зразком для наслідування Путіну служить Петро Великий, чий портрет висить в його кабінеті. Петро Великий утягнув відсталу Росію в сучасність, використовуючи західні технології, створивши грізний флот, реформуючи при цьому економіку і розширюючи кордони країни.

У світлі цього цікавими є Квітневі тези Солженіцина про Путіна, демократію і Росію: "При Горбачові було відкинуто саме поняття і свідомість державності. При Єльцині по суті та ж лінія була продовжена, але ще обтяжена безмірним майновим пограбуванням", - упевнений Солженіцин. А при Путіні, на його думку, навпаки, намагаються врятувати "провалену державність".

Конкурентноздатна економіка. Путін чудово розумів, що його надзадача - якісний ривок в економічному розвитку. Його економічна програма наскільки проста, настільки і амбітна. Зробити Росію сумісною зі світовим господарством, створивши нормальне, загальноприйняте в світі економічне середовище, викликавши приплив необхідних внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Це повинно забезпечити прискорене економічне зростання, здатне привести до збільшення ВВП удвічі за десять років. Економічне зростання - головне в стратегії Путіна.

Росія повернула контроль над крупними секторами економіки, зокрема автомобільною, авіаційною, металургійною і добувною галузями. Росія створює супердержаву, потужність якої в контролі за світовою енергетикою підкріплена сучасним озброєнням. Стратегія Путіна передбачає подальше посилення державного контролю за стратегічними галузями. Тільки за 2005 рік Кремль витратив більше 17 мільярдів доларів на скупку підприємств. Що, згідно з даними Європейського банку реконструкції і розвитку (ЕБРР), збільшило частку державних підприємств у ВВП Росії з 30 до 35 відсотків.

Із самого початку президент направив великому бізнесу декілька однозначних "послань". Перше - платіть податки і проявляйте соціальну відповідальність. Друге - федеральна політика - справа Кремля. Третє - серед олігархів святих немає. Всі вони були так чи інакше "призначені" владою, причому часто з порушеннями. А тому можуть бути і звільнені, якщо проігнорують перше і друге послання. Саме у цьому причини опали Березовського, Гусинського, Ходорковського. Вони робили відверті спроби дестабілізувати владу з метою посилення власного впливу та збагачення за рахунок держави.

Вертикаль. Прагнення запобігти самій можливості розпаду держави лежить в основі стратегії Путіна в області федеральних відносин. Основним компонентом цієї стратегії спочатку було приведення нормативної бази регіонів у відповідність з федеральними законами і Конституцією. Це було ефективно зроблено за допомогою нового владного інституту - повноважних представників президента в семи федеральних округах. Через повпредів також вдалося знов замкнути на Москву діючі на місцях органи федеральної виконавчої влади, які в 90-і роки опинилися під прямим контролем губернаторів. Був запущений процес укрупнення суб'єктів Федерації, абсолютно виправданий з управлінської і економічної точок зору. Останній етап федеральної реформи - перехід від прямих виборів губернаторів до їх обрання законодавчими зборами суб'єктів Федерації за представленням президента.

Керованість. За часів Єльцина такий позаінституціональний центр влади, як "сім'я", грав куди більшу роль, ніж всі передбачені Конституцією інститути, разом узяті. Путін відновив керованість країною з опорою саме на державні інститути, які в той же час втратили ступень автономності.

У Федеральних Зборах вперше за весь пострадянський час вдалося забезпечити в обох палатах працюючу пропрезидентську більшість, здатну проводити закони реформістів. Саме завдяки цьому з'явилися в Росії право власності на землю, чи не найліберальніша в світі податкова система з плоскою 13-процентною шкалою прибуткового оподаткування, почала створюватися нормальна соціальна інфраструктура.

Розмежування повноважень між тими органами, які встановлюють право і чисто виконавчими відомствами, відчутне скорочення кількості їх керівників дозволили наблизитися до реалізації мети розбюрокрачування економіки, яку не раз ставив президент.

Безпека країни. Путіна відрізняє очевидний акцент на зміцнення безпосередніх атрибутів сили держави - армії, спецслужб, правоохоронних органів. У військовій реформі покладено в основу професіоналізацію збройних сил, що розуміється як збільшення чисельності і якості професійних частин постійної боєготовності.

Від загрози терору і оргзлочинності можуть захистити тільки зібрані спецслужби і правоохоронні органи. Для них значно збільшено фінансування, проводиться технічне переоснащення, поліпшується міжвідомча координація, проводиться внутрішнє очищення від корупції. Арешти "перевертнів у погонах", які багато хто розцінив як кампанійщину, на ділі відображають довготривалу лінію.

Найгострішою проблемою залишається і ще якийсь час залишатиметься Чечня. Стратегія полягає в поєднанні заходів по знищенню терористів із створенням і розширенням сфери впливу легітимної влади, посиленням координації під егідою керівництва Південного федерального округу, відновленням зруйнованого житлового фонду, створенням робочих місць для розореного війною населення. Вторгнення до Інгушетії, Беслан та "Норд-ост" добре нагадали, як далеко від завершення контртерористичної операції і дійсного миру. Але і прогрес в наявності. Цього року правозахисники зафіксували в десятки разів менше порушень прав громадян в Чечні. Це свідчить в першу чергу про те, що життя там стає все більш спокійним. Операція в Чечні буде продовжена до переможного кінця, що б це не означало і якими б не були заперечення Заходу.

Ніякого нового Хасавюрта точно не буде. Хоча Захід (особливо США) вживає можливі заходи щодо дестабілізації Росії та заохочує діяльність терористів на її території. Так у цьому році МЗС РФ вручив послові США в Москві ноту протесту у зв'язку з проведенням у Вашингтоні семінару із закликами до нових терактів на території Росії. Як повідомив департамент інформації і друку МЗС РФ, посол США Уїльям Бернс у вівторок був запрошений до МЗС. Заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Кисляк вручив йому ноту протесту з приводу проведення у Вашингтоні 14 квітня під егідою американської неурядової організації "Джеймстаунський фонд" семінару під назвою "Кавказький фронт А. Х. Садуллаева і перспективи нового Нальчика", в ході якого надавалася трибуна для закликів до проведення нових терактів на території Росії.

"Послові було підкреслено, що проведення подібного роду заходів на території США суперечить міжнародним зобов'язанням Сполучених Штатів у сфері боротьби з тероризмом, зокрема, за резолюцією 1624 Ради Безпеки ООН і Конвенції Ради Європи про попередження тероризму, в розробці якої США взяли найактивнішу участь", - мовиться в повідомленні. Велика Британія відмовляється видати Росії емісара чеченських терористів Ахмада Закаєва тощо.

Партійне будівництво.

Нинішню політичну систему в Росії часто називають керованою демократією, в умовах якої, парламент виступає в ролі слухняного інструменту в руках президента Владимира Путіна і його уряду.

У Росії з кінця минулого століття діяли десятки партій, а за останні роки виникли ще й нові. Партії, прагнучи будь-якими, іноді і непередбачуваними шляхами добитися підтримки виборців, є з погляду керівництва країни, чинником ризику. Їх кількість обмежується останнім часом шляхом введення в практику голосування високих процентних бар'єрів.

На думку нинішніх господарів Кремля, найкраща демократична модель - це така система, за якою правляча верхівка спирається на одну національну проурядову партію впродовж десятків років, як це видно на прикладі Японії. Такою стає в Росії партія, що сповідає в ідеологічному плані так званий соціальний консерватизм.

В демократичних країнах завжди існує опозиція - альтернатива існуючому уряду. В умовах російської керованої демократії альтернативна сила також повинна користуватися довірою Кремля. І така "ліва" альтернатива є: йде створення нової сили - асоціації трьох невеликих партій. Це "Російська партія життя" (РПЖ), і "Батьківщина".

Зовнішньополітична стратегія Росії

Росія після обрання В. В. Путіна президентом почала проводити незалежну, активну, багатовекторну, прагматичну політику. Бачачи головну загрозу безпеці країни в її слабкості, Путін розглядав зовнішню політику перш за все як інструмент для створення сприятливих умов для економічного розвитку, поліпшення інвестиційного клімату і просування інтересів російського бізнесу за кордоном. Його підкреслений прагматизм припускав постановку тих зовнішньополітичних завдань, які країна може потягнути. Росія хоча і "сердилася", але зовні намагалася це не проявляти. Росія "збиралася з силами", здійснювала економічну, соціальну, адміністративну та військову реформи.

Путін виявив нову парадигму, якою призначено було визначити собою його другий термін, - енергетична наддержава з найсучаснішим стратегічним озброєнням та космічними силами. Саме у цій області він розігрує свої карти, повертаючи Росію в коло світових держав.

На сьогоднішній день Росія "зібралася з силами" на стільки, що вже майже не приховує свої наміри. У Посланні Федеральнім Зборам у 2006 році президент Путін заявив: "Крах Радянського Союзу був найбільшою геополітичною катастрофою століття. Для російського ж народу він став справжньою драмою. Десятки мільйонів наших співгромадян і співвітчизників опинилися за межами російської території...". Як відомо з катастрофами борються, а їх наслідки усуваються.

Президент Путін 2 червня 2006 року на зустрічі з журналістами з країн "Великої вісімки" заявив, що "в плани Росії ніколи не входило і сьогодні не входить приєднання територій, що знаходяться за її межами". При цьому Путін не уточнював, які він мав на увазі межі Росії: на теперішній час чи на час розвалу СРСР або території, які коли-небудь належали Російській імперії.

Сучасна Росія надзвичайно сильна в економічному, політичному та військовому плані і веде активну економічну та територіальну експансії, пріоритетом яких є відродження Російської імперії як мінімум у межах до 1991 року і наступне економічне та політичне домінування в світі.

В цей час Росією офіційно проводиться політика про приєднання (економічними засобами) Республіки Білорусь.

Політику Росії відносно Білорусії охарактеризував 3 квітня 2006 року в ході прес-конференції, присвяченої Дню єднання Росії і Білорусії, держсекретар Союзу Росії і Білорусії П. Бородін: "Є 3 способи побудови держави, перший - ввести танки до Іраку, і ось тобі нова держава; другий - це коли збирається політбюро ЦК КПРС і вирішує будувати державу. Є ще і третій спосіб побудови держави, коли бал править економіка". "Я думаю, що єдина валюта, яка є неодмінним атрибутом єдиної держави і єдиної економіки, буде введена в Союзній державі Росії і Білорусії до кінця цього року", - відзначив він.

Ще не встиг Олександр Лукашенко нарадуватися своєму переобранню на третій термін, як кредитор – Росія нагадав, що час сплачувати за рахунки і безкоштовних цукерок не буває. 12 травня 2006 року стало відомо, що Кремль віддав розпорядження держкомпаніям "припинити датування білоруської економіки за рахунок низьких цін на російські енергоносії". Масштаби наслідків в разі виконання цього рішення цілком порівнянні з економічним завоюванням республіки Білорусь її чекають дуже тяжкі економічні наслідки - добробут народу і "економічне диво", створене Лукашенко, розвалиться".

Бородін 21.09. 2006 року зробив заяву на прес-конференції: "Референдум про перспективи будівництва Союзної держави Росії і Білорусії відбудеться в грудні". Він також відзначив, що Володимир Путін "поставив питання про об'єднання наших країн ребром" і референдум "про перспективи будівництва Союзної держави" повинен пройти в грудні.

Як відомо референдум не відбувся і Союзна держава створена не була.

Росія почала економічне знищення режиму президента Лукашенка.

Російський газовий концерн "Газпром" за дві хвилини до настання Нового року підписав з Білорусією п'ятирічні контракти на постачання газу в республіку і транзит "блакитного палива" до Європи по її території. Було вирішено і питання про те, яким чином "Газпром" отримає 50% акцій "Белтрансгаза" - з розстрочкою на 4 роки за гроші, а не в рахунок оплати за газ.

В 2007 році Білорусія отримає російський газ по $100 за 1 тис. кубометрів проти $46,68 в 2006 році. Надалі ціна на російський газ для Білорусії визначатиметься виходячи з формули ціни, прив'язаної до ціни на газ на європейському ринку. Так, в 2008 році ціна на газ складе 67% від ціни газу на європейському ринку за вирахуванням транспортних витрат (net back), в 2009 році - 80%, в 2010 році - 90%, в 2011 році - 100%.

Ставка транзиту газу по мережах "Белтрансгаза" підвищиться з $0,75 до $1,45 за транспортування 1 тис. кубометрів на 100 км.

Пізніше перший віце-прем'єр уряду Білорусії Володимир Семашко додав, що плата за транзит може мінятися залежно від ціни на газ.

На 2007 рік, вартість транзиту підвищена з $0,75 до $1,45 за 1 тис. кубометрів газу. Це додатково $110-120 млн. доходів білоруської сторони. Ставка транзиту зафіксована на 5 років.

Російський концерн заплатить $2,5 млрд за 50% акцій "Белтрансгаза" грошовими коштами з розстрочкою на 4 роки.

СП буде створено до 1 червня 2007 року. "Газпром" вноситиме свою частку - 50% - рівними частинами протягом чотирьох років, по $625 млн. на рік. Таким чином, до 1 червня поточного року він буде власником 12,5% акцій, і лише до 1 червня 2010 року "Газпром" володітиме 50% акцій СП. Проте необхідно зазначити, що в час написання цієї роботи жодних кроків по створенню СП зроблено не було, що після 1 червня 2006 року може привести до сплати за спожитий газ виключно у грошовій формі.

Відразу ж після підписання контракту прем'єр РБ Сергій Сидорській назвав його умови невигідними для своєї країни: "В умовах сьогоднішньої економіки країни збільшення в два рази ціни на газ для Білорусії, до $100, - ця ціна для економіки дуже складна, а можна сказати, не підйомна. Уряду і всім, хто сьогодні працює в реальній економіці, доведеться дуже багато працювати, щоб забезпечити належну рентабельність, собівартість".

Прем'єр додав, що у разі браку коштів для розрахунків за російський газ республіка проситиме у "Газпрому" розстрочки.

Ще до завершення переговорів по газу російські парламентери із здивуванням повідомляли, що білоруська сторона пред'являє вимоги, не пов'язані з газом. "Ми абсолютно пов'язуємо ці два питання - ціна газу і постачання нафти", - не приховував В. Семашко.

Білорусія, що отримувала російську нафту безмитно, повинна була перераховувати Росії 85% від свого мита на експорт нафтопродуктів, вироблених з російської нафти, що дешево дісталася. Після більш ніж 10-літнього невиконання цієї умови білоруською стороною Російська Федерація обклала експорт нафти до Білорусії експортним митом. У відповідь Білорусія ввела збір за транзит російської нафти у розмірі $45 за тонну.

Надалі події розвивалися наступним чином.

8 грудня 2006 року Уряд РФ встановив з 1 січня 2007 року мито при ввезенні на територію Білорусі нафти у розмірі 180,7 USD/т.

1 січня 2007 року Білорусь оголосила, що встановлює своє мито — за транзит по своїй території російської нафти у розмірі 45 USD/т.

8 січня глава "Транснефти" С. Вайншток заявив, що "білоруська сторона з 6 січня в односторонньому порядку, нікого ні про що не попереджаючи, почала незаконний відбір нафти з нафтопроводу" Дружба". За його словами, всього з 6 січня незаконно вилучено 79 тис. т нафти. "Транснефть" припиняє поставляти сировину до нафтопроводу "Дружба". Російська сторона трактує ситуацію з припиненням транзиту нафти через територію Білорусі як форс-мажор, заявив увечері 8 січня в ефірі телеканалу "Вести" замглави Мінекономрозвитку РФ А. Шаронов. Він відзначив, що переговори з Білоруссю почнуться тільки після відміни незаконного митного збору на транзит російської нафти, введеної Мінськом.

9 січня в Москві поновилися переговори білоруської делегації з представниками МЕРТ РФ. Білоруську делегацію на переговорах очолив віце-прем'єр Андрій Кобяков, російську — глава Мінекономрозвитку Герман Греф. Увечері 9 січня на прес-конференції в Москві Г. Греф заявив, що сьогоднішні переговори про транзит російської нафти закінчилися, фактично не почавшись. В. Путін 9 січня доручив уряду "виробити комплекс заходів, направлених на захист національної економіки" і продовжити переговори з Білоруссю про постачаннях нафти і її транзиті.

Росія повідомила про намір вжити жорсткі економічні заходи, які привели б до економічного краху країни - введення мит для білоруських товарів, що ввозяться зараз по нульовій ставці. Обмеження вже торкнулися білоруського цукру, на ввезення якого до Росії за розпорядженням уряду 29 грудня встановлений митний збір. З лютого до цукру можуть додатися м'ясо і субпродукти (до Росії йде 99,9% експорту), молоко і молокопродукти (більше 90%), телевізори (близько 90%), меблі (понад 80%). Митами буде обкладена продукція, що складає понад половину білоруського експорту до Росії (6 млрд. доларів в грошовому виразі). Не витрачати час на антидемпінгові розслідування і інші формальності дозволяє підписаний Путіним за день до нового року закон "Про спеціальні економічні заходи", що дозволяє главі держави вводити санкції, якщо необхідна "невідкладна реакція на міжнародно-протиправні діяння або недружні дії іноземної держави або її органів і посадовців". За цим законом президент може тимчасово заморожувати економічні програми і військово-технічну співпрацю, згортати зовнішньоекономічні і фінансові операції, змінювати митні збори.

Вдень 10 січня за ініціативою А. Лукашенка відбулася телефонна розмова президентів двох країн, за підсумками якого прем'єр-міністрам доручено протягом двох днів виробити конкретні пропозиції по вирішенню всіх проблемних питань.

10 січня на позачерговому засіданні президії Ради міністрів уряд Білорусі прийняло рішення відмінити мито на транзит російської нафти.

Вранці 11 січня російська компанія відновила прокачування сировини по нафтопроводу "Дружба". Прем'єр-міністр Білорусі Сергій Сидорській прибув до Москви з дводенним робочим візитом.

Увечері 12 січня відбулася телефонна розмова А. Лукашенка і В. Путіна. Услід за цим було підписано міжурядову угоду про заходи з розвитку торговельно-економічної співпраці в області експорту нафти і нафтопродуктів.

Відповідно до домовленостей Білорусь в 2007 році платитиме замість 180 доларів експортний митний збір у розмірі 53 долари за кожну тонну російської нафти. На сиру нафту, що поставляється з Росії до Білорусі, стягуватиметься експортне мито по ставкою, рівною відповідній частці експортного мита на нафтопродукти, що поставляються з Республіки Білорусь, які вироблені з російської нафти. Наступного року пропорції будуть 70% - Росії, 30% - Білорусі, в 2008 році - 80 і 20% відповідно, і в 2009 - 85% піде Росії і 15 - Білорусі". У свою чергу білоруська сторона запевнила, що підписана угода встановлює жорсткі умови і механізми контролю.

"Сторони погодилися, що встановлюються жорсткі параметри відповідальності за дотримання цієї угоди протягом трьох років її дії, - уточнив прем'єр-міністр Білорусі Сергій Сидорській, - Кожна сторона залишає за собою право встановлювати жорсткий контроль з метою забезпечення тих гарантій, про які ми сьогодні домовилися". Як пояснив міністр фінансів РФ Олексій Кудрін, для Білорусі застосовуватиметься коефіцієнт у розмірі 0,293 до ставки загального експортного мита на нафту, що становить близько $180 за тонну. При цьому ставка загального мита перераховується раз на два місяці, але коефіцієнт 0,293 на 2007 рік залишиться незмінним. У 2008 році цей коефіцієнт складе 0,335, в 2009 році - 0,356.

На зовнішньому кордоні Білорусі вивізне мито на нафту відповідатиме загальному російському експортному миту - $180. Відповідно до підписаної угоди про заходи з врегулювання торговельно-економічної співпраці в області експорту нафти і нафтопродуктів, в 2007 році Росія отримуватиме 70% мита, а Білорусія - 30%, в 2008 році - відповідно 80% і 20%, в 2009 році - 85% і 15%. Якщо Білорусія захоче реекспортувати російську сиру нафту, а не переробити її в республіці для своїх потреб, то їй доведеться заплатити 180 доларів, як тільки ця тонна сирої нафти перетне кордон Союзної держави.

Це ж поширюється і на 2 мільйони тонн нафти, яка здобувається в самій Білорусії. Вона оподатковуватиметься тим же митом - 180 доларів, якщо піде на експорт". За оцінкою міністра фінансів РФ, останні демарші Мінська обійдуться йому в "3,5-4 млрд. доларів за вирахуванням 1,58 млрд. доларів у вигляді експортного митного збору, про який ми домовилися сьогодні". Кудрін вважає, що Білорусі "зроблено попередження". "В укладеній сьогодні угоді фіксується, що у разі порушень російська сторона зможе ввести мита в повному обсязі, не 53, а 180 доларів за тонну.

На нараді з членами російського уряду президент Росії сказав, що пряма або прихована підтримка білоруської економіки Росією продовжуватиметься впродовж тривалого часу, хоча, починаючи з цього року, вона значно скорочується. Путін уточнив, що по газу ця підтримка вимірюватиметься цифрою приблизно $3,3 мільярда, по нафті і нафтопродуктам ця цифра складе $2,5 мільярда. При цьому він зазначив, що друга цифра порахована точно і узгоджена з білоруською стороною. Президент уточнив, що $5,8 мільярда - це тільки по енергоносіях підтримка російською економікою в 2007 році. Посилаючись на дані російського Мінфіну, президент нагадав, що весь бюджет Білорусі на 2007 рік в доларовому еквіваленті складає близько $14 мільярдів. За його словами, відповідно, російська підтримка виражається в цифрі приблизно 41%. Путін сказав, що це плата Росії за спокійний, м'який, союзницький спосіб переходу до ринкових відносин і підтримка братського білоруського народу.

Продовжуючи економічний вплив, Росія примусила РБ узяти на себе зобов'язання обмежити постачання цукру в РФ в 2007 році об'ємом 180 тисяч тонн, в 2008 році - 100 тисяч тонн. Відзначимо, що в 2005 році Білорусь поставила на російський ринок 376 тисяч тонн цукру, в 2006 році - 369 тисяч тонн. Збиток федерального бюджету від цього за останні 4 року експерти оцінюють в 165 млн. доларів. В даний час з Білорусі до Росії безмитно може ввозитися тільки цукор, вироблений в цій республіці з цукрового буряка. Цукор, вироблений з імпортного сирцю, повинен оподатковуватися митом у розмірі $340 за тонну. Судячи з обсягів постачань минулих років, "білоруси систематично під виглядом бурякового ввозили на російський ринок сирцевий цукор", стверджує заступник голови правління Союзроссахара Сергій Міронов. Як доказ він привів дані обсягів виробництва білого цукру в Білорусі і експорту д РФ в 2003-2005 роках. "У 2003 році в Білорусі було вироблено 256 тисяч тонн бурякового цукру, при цьому обсяг експорту до РФ склав 337 тисяч тонн, в 2004 році – вироблено 300 тис тонн, ввезено - 423 тисяч тонн, в 2005 році - вироблено 400 тисяч тонн, експортовано 481 тисяч тонн".

Підвищення цін на енергоносії в сукупності з відміною преференцій в торгівлі з країнами ЄС ставлять білоруську економіку в 2007 році в скрутне становище. З'ясовується, що білоруська модель нежиттєздатна без дотаційної підтримки інших країн.

Можна виділити два періоди розвитку білоруської економіки за роки незалежності, які в значній мірі були обумовлені білорусько-російськими відносинами.

Відкладений кризи. Перший період — 1996-1998 рр., коли економічне зростання досягало 11%. Цей період почався після підписання договору про Митний союз на початку 1995 р., що відкрило шлях для безмитного ввезення білоруських товарів до Росії. Білоруський експорт в той рік майже подвоївся (приріст — 87,5%). Крім того, в квітні 1996 р. Росія зробила щедрий дар — була списана білоруська заборгованість за енергоносії у розмірі 1,4 млрд. USD (2,5-3 млрд. USD в нинішніх цінах).

Перша фаза зростання закінчилася одночасно з російським дефолтом. Потім в 1999-2001 рр. наступила стагнація. У ці роки, за статистикою, темпи зростання ВВП складали 3-4%, що означало, якщо врахувати особливості білоруської статистики, реальну відсутність зростання. Незалежні аналітики тоді передрікали вступ білоруської економіки до стадії кризи. Але прогнози не передбачали подій на світовому ринку нафти і величезні дотації Росії на підтримку "білоруської моделі".

Друга фаза зростання припадає на 2002-2006 рр. У цей період відбувається значне зростання світових цін на енергоносії, пожвавлення російської економіки після дефолта і відновлення попиту на білоруські товари. Серед всіх експортерів до Росії білоруси в цей період мають велику перевагу, що впливає на підвищення конкурентоспроможності товарів оброблювальної промисловості на російському ринку, — вони отримують енергоносії за нижчими цінами, ніж їх конкуренти з інших країн.

Але до кінця другої фази зростання, ще до погроз перетворення на реальність намірів Росії поставляти енергоносії за світовими цінами, сталі помітні негативні тенденції в економічному розвитку.

Відбувається поступове падіння конкурентоспроможності продукції оброблювальних галузей на російському ринку, гальмується інноваційний розвиток, в багатьох галузях продовжується проїдання основних фондів. У 2006 році до неконкурентоздатних на російському ринку товарів можна додати білоруські телевізори, доходи від експорту яких впали уполовину. Якщо врахувати, що притока прямих іноземних інвестицій до Росії за останні два роки значно збільшився (наприклад, до кінця 2006 р. там вводиться два крупні заводи по виробництву холодильників) і що не за горами вступ Росії до ВТО, то і в наступні роки можна чекати подальшого витіснення білоруських товарів з російського ринку.

Сировинний придаток. Негативні тенденції останніх років перекривалися все зростаючими доходами від експорту нафтопродуктів. Росія поставляла до РБ у все зростаючій кількості і за цінами, які все більш відхилялися вниз від цін світового ринку (в основному за рахунок не повернення Росії експортного мита). Ціни на нафтопродукти росли до середини 2006 р. Таким чином, Росія знову зробила ще один щедрий подарунок — дала білорусам можливість заробляти на світовому ринку за рахунок російської нафти до 8% білоруського ВВП. Особливо значним був приріст доходів від експорту нафтопродуктів в I півріччі 2006 року (зростання в 1,6 разу по відношенню до 2005 р.).

За минулу п'ятирічку істотно змінилася структура зовнішньої торгівлі. Частка експорту машин і устаткування значно знизилася при одночасному зростанні частки сировинного експорту. Зараз більше половини всього експорту в ЄС (53%, січень — липень 2006 р.) дає експорт нафтопродуктів. Якщо сюди додати калійні добрива, ліс і чорні метали, то виявиться, що сировинний експорт в ЄС дає близько трьох чвертей його обсягу. Країна перетворилася на сировинний придаток Європи.

До цих пір негативні тенденції покривалися доходами країни від експорту енергоносіїв і постачанням дешевого газу. Але зростання цін на нафту на світовому ринку припинилося. Ціни до кінця року навіть знизилися на 20% в порівнянні з їх піком в липні. Мабуть, закінчується (принаймні, значно зменшується) і дотаційна підтримка Росії (введення експортного мита на нафту у розмірі 180 USD, зростання цін на газ імовірно на 100 USD, підвищення тарифів на залізничного перевезення білоруських вантажів в Росії).

Крім того, з середини 2007 р. будуть скасовані преференції і в торгівлі з ЄС, що приведе до зниження експортних доходів ще приблизно на 0,3 млрд. USD. Все це веде до закінчення другої фази зростання білоруської економіки, яке останніми роками забезпечувалося дією зовнішніх чинників.

Зниження на іншу орбіту? Очевидно, що підвищення цін на енергоносії зменшить ВВП країни і доходи власників давальницької нафти (на величину зниження чистого експорту плюс та, що належить Білорусі частина експортного мита). Загальна сума зниження цих доходів складе близько 3 млрд. USD. Оскільки нам невідомо, в якій пропорції розподіляються доходи між давальцями, які поставляють близько половини від всього об'єму нафти, то меншу погрішність втрат країни даватиме оцінка 2,2- 2,5 млрд. USD (передбачається збереження нинішніх цін на світовому ринку нафтопродуктів).

Втрати від підвищення цін на газ прорахувати легше — вони знизять ВВП на 2 млрд. USD. Разом загальні втрати країни можуть дорівнювати до 4,5 млрд. USD, що складає приблизно 13% вироблюваного в країні ВВП.

Вказані втрати від зовнішньої торгівлі можна розподілити між групами населення і державою різними способами. Наприклад, можна спробувати не допустити пониження зарплат і соціальних трансфертів за рахунок тимчасового зниження частки накопичення у ВВП (зараз інвестиції складають 22% ВВП).

А тепер пригадаємо, що таке 2011 рік для Білорусі. Це рік президентських виборів. Таким чином, до своїх нових виборів Білорусь повинна підійти з світовими цінами на газ і нафту (або з розділом мита на нафтопродукти 85/15 плюс ще ввізне мито на російську нафту, що фактично те ж саме) і з 50-процентним пакетом у ВАТ "Белтрансгаз", друга половина якого на той час буде вже у "Газпрому". І тепер запитаємо себе, як би проходили вибори в Білорусі в 2006 році, якби все це вже було зроблено Росією до березня 2006 року? Навряд чи можна дати однозначну відповідь, хто б переміг на виборах, але те, що перемога будь-якого кандидата не була б "елегантною" — очевидно.

Крім того необхідно враховувати, що АК "Транснефть" має намір побудувати нафтопровід в обхід Білорусі - Унеча - Великі Луки - Приморськ - потужністю 50 мільйонів тонн на рік. Нова магістраль протяжністю близько 1000 кілометрів, у разі її створення, ліквідовує транзитні ризики при постачаннях нафти до Німеччини і Польщі.

В цей час Росія відчуваючи, свій контроль на економікою Білорусі ставить питання вже не про створення Союзної держави, а про входження Білорусії до складу Росії, як складової частини. Так Голова Держдуми Борис Гризлов заявив: "Створення Союзної держави залишається для нас безумовним пріоритетом", що стосується громадян Росії, то лише 29%, як і раніше, вважають необхідним створення рівноправного союзу, 39% союз здається взагалі непотрібним, а 22% готові прийняти Білорусію до складу Росії, як один з регіонів.

На щорічній "великій" прес-конференції 1 лютого 2007 року президент Росії Володимир Путін на питання білоруської журналістки Ольга Тарасевіч: "Володимир Володимирович, скажіть, будь ласка, як врятувати Союзну державу?". Путін відповів питанням на питання: "Навіщо його рятувати?"

"У нас постійно міняється розуміння того, що ми могли б вважати Союзною державою... — признався В. Путін. — Ми неодноразово чули від білоруського керівництва, що білоруській стороні імпонувало б об'єднання по радянському зразку. Але якщо це так, то давайте по-чесному скажемо, що таке" по радянському зразку". Радянський Союз був суперцентралізованою країною. Там на папері були якісь права у союзних республік і автономних, реально ж нічого в житті цього не було. Це було централізована унітарна держава. Тому коли ми це почули, ми і сказали: "Ну що ж, давайте тоді інтегруємося в Російську Федерацію". Але відразу ж після цього ми почули іншу позицію, що потрібно захищати суверенітет. Ми і з цим згодні, ми готові йти по цьому шляху, коли суб'єкти майбутньої Союзної держави володітимуть повним або неповним суверенітетом".

"Я, знаєте, згадую просто період протистояння між союзним парламентом в кінці 80-х років або на початку 1990 року і російським парламентом. Хаос такий в політичному житті — він не потрібний ні нам, ні нашим білоруським друзям", — сказав президент РФ.

У такому разі вибір моделі Союзної держави не що інше, як фікція, яка зводиться до однієї дилеми: вступайте до складу Росії або, якщо не згодні, припините розмови про інтеграцію. В усякому разі, після очищення мови президента від дипломатичних нашарувань видно, що можливість створення наднаціональних органів на паритетних початках не передбачається. Не дарма В. Путін любить акцентувати увагу на кількісному порівнянні економік двох країн і останнім часом заговорив про величезні розміри непрямої підтримки Росією "білоруського економічного дива".

Стан Російської економіки. Темпи зростання ВВП в Росії впродовж останніх років перевищували аналогічні показники ЄС і США. Таке економічне зростання стало можливе, з одного боку, завдяки відновленню макроекономічної стабільності і проведенню ринкових реформ, а з іншою, завдяки збереженню контролю держави в деяких галузях.

Фінансовий стан країни продовжує зміцнюватися. Постійно зростають стабілізаційний фонд і золотовалютні запаси, що служать захистом від фінансових потрясінь у разі різкого погіршення кон'юнктури на світових ринках основних товарів російського експорту.

Об'єм золотовалютних резервів Росії за станом на 26 січня склав $303,8 млрд, Росія вийшла в 2006 р. на третє місце в світі після Китаю і Японії.

Стабфонд РФ формується з надходжень від нафтових податків, якщо ціна російської нафти сорту Urals перевищує 27 дол. за барель. Сукупний об'єм стабілізаційного фонду РФ на 1 лютого 2007 року склав 2 трлн 647,21 млрд рублів ($99,77 млрд).

Витрати федерального бюджету 2006 року складуть 16,5% ВВП замість запланованих 17,5% ВВП, заявив міністр фінансів РФ Олексій Кудрін, представляючи в Держдумі поправки до федерального бюджету поточного року.

"Це означає, що ми оздоровлюємо нашу економіку з погляду того, що непроцентні доходи не перевищують істотно об'єм непроцентних витрат минулого року", - сказав він.

А. Кудрін також відзначив, що зниження об'єму непроцентних витрат у відношенні до об'єму ВВП відбулося завдяки значнішому зростанню ВВП, ніж передбачалося на початку року. Міністр нагадав, що темпи економічного зростання очікувалися на рівні 6%, а зараз плануються на рівні 6,5-6,7%. Крім того, змінився і прогноз цін на нафту: на початку року він складав $40 за барель, тепер очікується, що ціни на нафту будуть в межах $62-63 за барель.

Глава Мінфіну відзначив, що це позитивно вплинуло на прибуткові джерела федерального бюджету, внаслідок чого доходи зростуть на 1 трлн 124 млрд рублів і складуть 6,17 трлн рублів. По відношенню до ВВП доходи зростуть з 20,7% ВВП до 22,7% ВВП.

При цьому витрати федерального бюджету зростуть не так значно. Як повідомив міністр, загальне збільшення складе 160,9 млрд рублів, з яких нові витрати складуть всього 85,3 млрд рублів. А. Кудрін підкреслив, що зміна параметрів федерального бюджету не вплине на заплановані макроекономічні показники, зокрема, на темпи інфляції і зміцнення рубля.

Разом з цим на найближчі роки рубель найбільш вигідний для заощаджень вважає Мінфін, який виходить з того, що середні темпи зростання економіки на період до 2020 року знизяться до 4%, з 2021 року ВВП буде рости в середньому на 3% щорічно. Інфляція в Росії зменшиться до 3% в 2015 році, а з 2031 року стане на рівні 2,5%. А реальний курс рубля від зміцнення перейде навіть до деякого ослаблення. Аналіз показує, що "з найбільшою вірогідністю" довгострокова ціна на нафту при цьому знаходитиметься в діапазоні від 40 до $50 за барель в цінах 2006 року.

Посилаючись на прогноз Мінприроди, Мінфін вважає, що по нафті темпи зростання фізичних об'ємів видобутку з 2010 по 2020 рік можуть скласти близько 2% в середньому в рік, а з 2021 року - щорічне скорочення темпів здобичі на 1%. По газу - темпи зростання фізичних об'ємів здобичі з 2010 по 2030 рік можуть скласти 2,2% в середньому в рік, а з 2031 року - стабілізація об'ємів здобичі. "За оцінкою Мінприроди Росії, об'єм розвіданих запасів нафти буде вичерпаний протягом найближчих 40 років".

Серед базових секторів економіки лідерами за темпами зростання виступали торгівля і будівництво. При цьому в першому півріччі 2006 р. спостерігалися зміни в структурі інвестицій за видами економічної діяльності, що сприяло підвищенню якості економічного зростання. Зміни відбулися на користь оброблювальних виробництв і інфраструктури, не пов'язаних із видобуванням природних ресурсів: на виробництво машин і устаткування, металургію, целюлозно-паперове і хімічне виробництво, виробництво продовольства, в транспортування по трубопроводах і зв'язок.

Так, наприклад, Сільгосппідприємства РФ за 11 місяців 2006 року збільшили виробництво м'яса на 9%. Як повідомляється в прес-релізі Мінсільгоспа РФ, виробництво худоби і птаха на забій зросло до 3354 тис. тонн, що на 9% більше, ніж за відповідний період минулого року. Всього ж господарства всіх категорій виробили близько 6736 тис. тонн м'яса. За даними Росстата, за 11 місяців минулого року цей показник склав 6,5 млн. тонн.

Останніми роками Росія має стійкий позитивний платіжний баланс і бездефіцитний державний бюджет.

Позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу РФ в січні-жовтні 2006 року склало $122,2 млрд. в порівнянні з $97,7 млрд. за аналогічний період, мовиться в огляді Мінекономрозвитку про стан економіки країни за 10 місяців.

Сальдо з країнами далекого зарубіжжя склало $105,7 млрд., з країнами СНГ-$16,5 млрд.

Зовнішньоторговельний оборот Росії в січні-жовтні 2006 року, за оцінкою МЕРТ, склав $377,7 млрд., в порівнянні з аналогічним періодом минулого року він виріс на 27,7%. Оборот торгівлі з країнами далекого зарубіжжя склав $321,2 млрд. (зростання на 28,1%), з країнами СНД - $56,5 млрд. (зростання на 25,3%).

Експорт товарів, за оцінкою Мінекономрозвитку, склав $250 млрд., що на 27% більше, ніж в січні-жовтні 2005 року, зокрема в країни далекого зарубіжжя - $213,5 млрд. (зростання на 26%), в країни СНД - $36,5 млрд. (зростання на 33,4%).

Імпорт товарів в січні-жовтні 2006 року, за оцінкою МЕРТ, склав $127,8 млрд., він збільшився в порівнянні з відповідним періодом минулого року на 29%, зокрема з країн далекого зарубіжжя - $107,8 млрд. (зростання на 32,5%), з країн СНД - $20 млрд. (зростання на 12,9%).

Проте профіцитність бюджету не стала гарантією відсутності інфляції. Хоча темпи зростання цін в Росії поступово скорочуються, інфляція залишається однією з найхворобливіших проблем для властей. У січні-червні 2006 року вона склала 6,2% проти 8% за перше півріччя 2005 року. За період з червня 2005 року до червня 2006 року інфляція склала 9%, наблизившись впритул до верхньої межі встановленого на 2006 рік цільового рівня (8-9%).

Успіхи економічного зростання в Росії все ще багато в чому обумовлені сприятливою ситуацією на світових ринках паливних і сировинних ресурсів. У наслідок високих темпів зростання світової економіки, в першу чергу, зростання попиту на сировину з боку азіатських країн, ціни на нафту на світовому ринку останнім часом знаходилися на надзвичайно високому рівні.

Тому зараз на перший план в Росії виходять проблеми якості зростання і модернізації економіки. Власті вважають необхідним забезпечити перехід до її інноваційного розвитку. Для чого заявлені цілі по просуванню інституційних реформ і підвищенню якості людського капіталу.

На розвиток людського капіталу направлені запущені восени 2005 року чотири пріоритетні національні проекти - розвиток охорони здоров'я, освіти, житлової сфери і сільського господарства. У бюджеті на них передбачено більше 6 млрд. дол. Початок цих проектів багато в чому означає реальне зрушення на користь додання економіці соціальної орієнтації.

Крім того, якщо до цих пір влада прагнула уникати створення інститутів прямої участі держави в реалізації бізнес проектів, то тепер в Росії виникають інститути, спеціально націлені на точкову підтримку відповідних інвестиційних проектів. До цих інструментів відносяться особливі економічні зони (ОЕЗ), а також Інвестиційний фонд.

ОЕЗ вже виникли на карті Росії: 4 техніко-впроваджувальні зони і 2 зони промислово-виробничого типу. На створення інфраструктури ОЕЗ у федеральному бюджеті-2006 передбачено 8 млрд. рублів (280 млн. дол.). Такий же об'єм коштів закладений в бюджетах суб'єктів і муніципальних утворень. Згідно з законом, резиденти ОЕЗ користуватимуться митними і податковими пільгами. Прогнозується, що зони з'являться в Росії вже до кінця 2007 - початку 2008 року.

Росія продовжує дотримуватися стратегії консолідації крупних промислових груп, що вважаються стратегічними - метали, енергетика, авіація: за допомогою злиття і придбань Москва творить три колоси, щоб підпорядкувати собі ринки.

Найостанніший пов'язаний з врегулюванням процес зачіпав головні російські алюмінієві компанії, РУСАЛ і СУАЛ, що займають, відповідно, третє і шосте місце в світі. Про цю операцію у розмірі 30 мільярдів доларів було оголошено через декілька днів після того, як РУСАЛ заявив про свою зацікавленість в придбанні італійської компанії Eurallumina. Головними героями цього злиття стали Олег Деріпаська і Віктор Вексельберг, видні олігархи з президентського оточення. Компанія залишається під контролем приватних осіб і найближчими роками почне квотуватися на біржі, проте більшість аналітиків згодна в тому, що проект наперед отримав підтримку Путіна, а багато хто припускає, що в майбутньому держава може стати одним із співвласників.

Завдяки цій операції народжується перша в світі алюмінієва компанія, яка перевершить американську Aluminum Company of America. Алюмінієва революція стала потрясінням, але і в області сталі відбуваються зміни: Роман Абрамович, господар Челси і губернатор Чукотки, продавши рік тому нафтову компанію "Сибнефть" "Газпрому" за 13 мільярдів доларів, вирішив зайнятися сталлю, купивши за 3,1 мільярда доларів 41% в компанії "Євраз". Таким чином він отримав місце в раді директорів російського сталевого колоса.

Основним призначенням створеного в 2005 р. Інвестиційного фонду стане розвиток крупних інвестиційних проектів загальнонаціонального значення. Передбачається реалізовувати ці проекти на основі співфінансування з приватним сектором і виділити на ці цілі в 2006 р. близько 2,5 млрд. дол.

Зростання економіки в Росії наголошується впродовж восьми років підряд при щорічному збільшенні валового внутрішнього продукту (ВВП) в середньому на рівні 6%. Позитивне зовнішньоторговельне сальдо Росії в даний час перевищує $120 млрд. на рік, а за розміром ВВП Росія знаходиться вже на 12-му місці в світі.

Враховуючи існуючі економічні досягнення, міністр фінансів РФ Кудрін вважає можливим за наступні десять років створити в Росії економіку, рівну по силі фінансовим системам США або Німеччини. З 2000 по 2006 рік - Росія пройшла в системі рейтингів найбільших агентств 8 ступенів: від одного з найнижчих рейтингів, відповідного рейтингу фінансової кризи, до інвестиційного рейтингу. До рейтингу США, Францію і Германію, залишилося сім кроків.

За ВВП на душу населення Росія наздожене Францію в 2031-2032 роках, Германію - в 2037-2038 роках, повідомив міністр фінансів РФ Олексій Кудрін. У 2020 році РФ досягне показника ВВП на душу населення такого ж, який був у Німеччини в 2003 році. За об'ємом ВВП по паритету купівельної спроможності, який характеризує роль країни в економіці, Росія вже обігнала Італію. По цьому показнику Росія випередить Францію в 2010-2011 році. "Китай більше багатьох економік, а ВВП на душу населення - менше, ніж в Росії", - також сказав міністр.

За даними міністра, які він повідомляв раніше, ВВП по паритету купівельної спроможності миру складала в цілому $60,63 трильйона в 2005 році. При цьому найбільша частка - більш ніж по 20% - припала на США і Євросоюз, 14,7% - на Китай, 4,1% - на Німеччину, 3% - на Францію, по 2,7% і 2,6% - на Італію і Росію відповідно.

Іноземні інвестиції в Росії

Ситуація з припливом іноземних інвестицій до Росії з року в рік поліпшується

Російське економічне зростання в 2006 році забезпечило рекордний приріст прямих інвестицій, розширення внутрішньої торгівлі і високі темпи зростання в будівництві, повідомляє газета, посилаючись на статистичні результати Міністерства економічного розвитку і торгівлі, яке підвело економічні підсумки за 11 місяців 2006 року.

За даними уряду, в січні-листопаді 2006 року приріст інвестицій склав 12,9%. Велика частина капіталовкладень в основний капітал прямувала в транспорт і зв'язок, видобування корисних копалин, оброблювальні виробництва. Серйозно виросли і прямі іноземні інвестиції.

За даними ООН, в 2006 році приплив прямих іноземних інвестицій в 2006 році майже подвоїлася і досягла 28,4 млрд. доларів. Російський Центробанк запевняє, що іноземці вклали не менше 31 млрд. доларів. Таким чином, Росія вийшла на третє місце серед економік, що розвиваються, обігнавши традиційно привабливі для інвесторів Мексику і Бразилію. Більше, ніж до Росії, з економік, що розвиваються, іноземці вклали тільки до Китаю (70 млрд. доларів) і Сінгапуру (31 млрд. доларів). У промислово розвинених країнах обсяг іноземних інвестицій значно вищий: США - 177,3 млрд. доларів, Великобританія - 169,8 млрд. доларів.

Крім зростання об'єму інвестицій є і позитивні зрушення в структурі. У 2006 році вперше почала скорочуватися частка іноземних інвестицій. Якщо раніше, за оцінками експертів, 80-90% всіх вкладень припадає на нафтогазовий сектор, то в 2006 році ця частка скоротилася до 60-70%. Іноземці охоче купували активи в банківському секторі, хімічній і лісовій промисловості, вкладали гроші в девелопмент.

Чистий приплив капіталу до Росії за 10 місяців 2006 року склав $25 млрд., повідомив перший заступник голови ЦБ РФ О. Улюкаєв, виступаючи на банківському форумі "Грошово-кредитна політика і соціально-економічний розвиток Росії: погляд кредитних організацій і бізнесу".

"За 9 місяців позитивне сальдо капітального рахунку складало $26 млрд., за 10 місяців - трохи менше - $25 млрд. Наш прогноз до кінця року - $23-25 млрд."

Прямі іноземні інвестиції в економіку Росії за дев'ять місяців зросли на 43,6% і склали $20 млрд., повідомив Мінфін РФ. За обсягом прямих інвестицій в економіку Росія обігнала Канаду і Японію.

Саме у будівництві зростання в 2006 році стало дуже помітним. Приріст в будівництві за січень-листопад 2006 року склав 14,2% до відповідного періоду 2005 року. Добрі результати показала і роздрібна торгівля (за січень-листопад на 12,8%). Це пояснюється хорошою динамікою зростання реальних грошових доходів населення. За 11 місяців 2006 року особистий дохід громадян виріс на 10,1% при випереджаючому темпі приросту реальної заробітної плати (13,3%). Внутрішній попит, на думку МЕРТ, стає одним з головних двигунів російської економіки.

Зовнішньоторговельний оборот РФ в 2006 році, за попередніми даними, склав $436,1 млрд. і в порівнянні з 2005 роком виріс на 28,3%, повідомила Федеральна митна служба РФ.

Обсяг торгівлі з країнами далекого зарубіжжя виріс на 28,7% - до $371,4 млрд., з країнами СНД - на 25,4%, до $64,7 млрд. Найбільшим економічним партнером Росії залишається Європейський Союз, на його частку в 2006 році припадає 53,2% російського товарообігу (у 2005 році - 52,1%), на країни СНД - 14,8% (15,3%), на країни Євразес -7,8% (7,8%), на країни АТЕС - 16,9% (16,1%).

Росія перетворилася на один з найшвидше зростаючих ринків. З 2000 року ВВП в реальному виразі збільшився на 60% або майже на 7% в середньорічному численні, середня заробітна плата перевищує $400 на місяць, інфляція складає менше 9% на рік, а борг - менше 20% ВВП. У країні забезпечена макроекономічна стабільність. За підсумками 2006 року Росія стала десятою країною в світі, ВВП якої перевищив один трильйон доларів. За період з 2001 року РФ піднялася на 10 пунктів в рейтингу найбільших економік світу. заявив перший віце-прем'єр уряду РФ Дмитро Мєдвєдєв, виступаючи перед учасниками Усесвітнього економічного форуму в Давосі.

За даними дослідження A. T. Kearney "Індекс розвитку світової роздрібної торгівлі 2005", Росія займала в цьому списку друге місце після Індії.

В цілому накопичений об'єм іноземних інвестицій в російській економіці до кінця березня 2006 року склав $113,8 млрд. В порівнянні з кінцем березня 2005 року він збільшився на 33,7%.

Приплив іноземних грошей в російську економіку демонструє, що інвестиційний клімат в країні поліпшується. В першу чергу, Росія виглядає привабливішою за багато країн з погляду макроекономічної стабільності. Вже декілька років підряд темпи зростання ВВП країни тримаються в середньому на рівні 6%. У 2005 р. вони досягли 6,4%. Це менше, ніж в Китаї, але більше, ніж в ЄС і США.

Серйозне зростання демонструє і російський фондовий ринок: у 2005 році індекс РТС виріс майже в 2 рази. Посилюються позиції Росії на глобальному ринку IPO (первинне публічне розміщення акцій). За даними дослідження компанії Ernst & Young, IPO російських компаній є одними з найпривабливіших для зарубіжних інвесторів.

За попередньою оцінкою, ВВП Росії в 2006 році виріс на 6,7% в порівнянні з 2005 роком і склав 26,621 трильйона рублів. Такі дані опубліковані в середу на сайті Федеральної служби держстатистики (Росстат). Раніше Мінекономрозвитку Росії прогнозувало, що зростання ВВП за підсумками минулого року буде декілька вище - на рівні 6,9%.

У 2005 році цей показник складав 6,4%, в 2004-му - 7,2%.

Згідно даним Росстата, найбільше зростання показала будівельна галузь - в ній валовий продукт виріс на 14% в порівнянні з 2005 роком. Сільське господарство показало зростання на рівні 1,7%, видобуток корисних копалин - 2,1%, оброблювальне виробництво - 4,9%.

Зростання виробництва в транспорті і зв'язку, а також фінансовій сфері склав близько 10%, в оптовій і роздрібній торгівлі, а також ремонті автотранспортних засобів і побутової техніки - 8,7%.

Для того, щоб російський ВВП вийшов на траєкторію подвоєння до 2010 року, не вистачає декілька десятих пункту.

Темпи зростання інвестицій в основний капітал російських підприємств дійсно вражають: у січні-вересні 2006 року вони збільшилися на 11,7%, тоді як в січні-вересні 2005 року - на 9,8%. Тільки за вересень 2006 року зростання інвестицій склало 15%, лідерами зростання стали будівництво і торгівля. Якщо промислове виробництво в цілому за дев'ять місяців 2006 року виросло на 4,2%, то зростання в будівництві за той же період - 11,4%.

Це означає, що буде рости і ринок російських цінних паперів. Тому на зарубіжних фондових біржах напевно розміщуватимуться акції все нових російських компаній. У липні 2006 року вельми успішно пройшло IPO російської державної нафтової компанії "Роснефть" в Лондоні і Москві. В результаті розміщення "Роснефть" отримала 10,4 млрд. доларів за 14,8% своїх акцій. Виходячи з даного об'єму і ціни розміщення її капіталізація склала 79,8 млрд. дол. Це стало найкрупнішим розміщенням серед російських компаній і п'ятим за величиною в світі. Прикладом високого котирування російських компаній є те, що на московський ринок цінних паперів з капіталізацією 700 млрд. євро приходиться тепер 40% операцій Паризької біржі.

Інтерес інвесторів до Росії очевидний: у країні стабілізувалася макроекономічна ситуація, і вартість російських активів постійно росте. А споживчий бум і чималий потенціал внутрішнього ринку робить Росію одним з найпривабливіших майданчиків для інвестування в світі.

В результаті, за даними компанії A. T. Kearney, Росія піднялася на шосте місце в рейтингу інвестиційної привабливості FDI Confidence Index 2005, поступившись тільки Китаю, США, Великобританії, Індії і Польщі (проти 11-го в Індексі FDI, випущеному в березні 2005 року).

Росія буде все більш інвестиційне привабливою в світлі зросту дефіциту та вартості енергоресурсі. Це пов’язано з тим, що винайдена "формула равновесности" внутрішніх і зовнішніх цін з погляду вартості газу на європейському ринку на рівні $260. Враховуючи 30-процентне експортне мито і транспортні витрати, виходить рівень в $125 за 1000 кубометрів на внутрішньому ринку. До нього, за прогнозами уряду, країна вийде лише до 2011 року. А в цілому графік зростання цін на газ для населення виглядає так: 2007 рік зростання на 15%, 2008 г - 14%, 2009 рік - 13%. І далі до 2011 р., коли відбудеться вирівнювання внутрішніх і експортних цін. Хоча реально національні тарифи будуть на 43-45% нижче, ніж в Європі.

Багатьох цікавить, як зростання цін на газ може відбитися на інфляції? Адже, відповідно до прогнозів уряду, до 2008 року інфляція в Росії повинна знизитися до 4-5,5% з 9% цього року. Відповіддю може служити вислів міністра фінансів Олексія Кудріна, що заявив, що уряд упевнено, що поступове подорожчання газу до 2011 року до практично світового рівня матиме обмежений інфляційний ефект. І підвищить темпи зростання цін в 2008-2009 рр. тільки на 0,4 - 0,6 процентних пункту до плану.

Державний борг Росії

Завдяки зміцненню економічної і фінансової ситуації в країні стало можливим дострокове здійснення розрахунків з країнами-кредиторами.

Державний зовнішній борг РФ, включаючи зобов'язання колишнього СРСР, прийняті РФ, на 1 жовтня 2006 року знизився до $50,1 млрд., або 39,5 млрд. євро, мовиться в повідомленні Мінфіну РФ. На 1 липня розмір зовнішнього держборгу РФ складав $72,9 млрд.

Найбільш крупну категорію заборгованості складають позики єврооблігацій РФ - $30,9 млрд. В порівнянні з даними на 1 липня об'єм цього боргу знизився на $0,3 млрд.

Заборгованість перед країнами - членами Паризького клубу знизилася з $24,3 млрд. на 1 липня до $1,9 млрд. на 1 жовтня. Заборгованість перед країнами, що не увійшов до Паризького клубу, і країнами, що входили в колишню Раду економічної взаємодопомоги (СЕВ), не змінилася і як і раніше складає $2,9 млрд. і $2 млрд. відповідно.

Комерційна заборгованість на 1 жовтня також не змінилася і складає $1,1 млрд. Заборгованість перед міжнародними фінансовими організаціями трохи знизилася - з $5,5 млрд. до $5,4 млрд. Не змінилася заборгованість по облігаціях внутрішньої державної валютної позики (ОВДВП) РФ - вона рівна $5,7 млрд. У суму зовнішнього боргу включаються гарантії, надані Росією в іноземній валюті, в об'ємі $0,2 млрд.

"Поступово зовнішній борг протягом трьох подальших років скоротиться до $40 мільярдів, що для Росії, якщо порівнювати з іншими країнами, є дуже хорошим показником.

Це стало знаковою подією для російської економіки. З 1993 року Росія виступала одночасно і кредитором, і боржником клубу. З погашенням боргу вона переходить в розряд повноправних кредиторів. Ця операція - найбільше дострокове погашення боргу за всю історію клубу. Мінфін РФ відзначає, що дострокове погашення сприятиме зміцненню міжнародного авторитету Росії, як держави із значним запасом фінансової і боргової стійкості, що має репутацію добросовісного позичальника і прагнучого поліпшити інвестиційний клімат в країні.

У січні-листопаді 2006 року приріст промислового виробництва склав 4,1% проти 5,6% за відповідний період 2005 року. При цьому в промисловому виробництві знизилася частка оброблювальних виробництв - з 90,8% за 11 місяців 2005 року до 73% - за аналогічний період 2006-го.

Першою причиною спаду промислового виробництва є конкуренція, з боку імпорту, який за 11 місяців 2006 року виріс на 29,5%.

В першу чергу підвищення привабливості імпорту викликане зниженням його вартості в Росії унаслідок зростання курсу рубля. За розрахунками Мінекономрозвитку, за січень-листопад реальне зміцнення рубля до долара склало 14,1%, до євро - 6,2%. В цілому за цей період зміцнення реального ефективного курсу рубля оцінюється в 7,8%.

Зміцнення національної валюти.

На початку травня курс долара перейшов важливий психологічний бар'єр у 27 рублів, подолавши його вперше з 1999 року. Проте упевненість в силі рубля прийшла до населення ще до нинішнього падіння. Останнє твердження доводиться хоча б зростанням розміру рублевих банківських внесків. У 1998 році він складав всього 300 мільярдів рублів (12 мільярдів доларів); сьогодні ж він піднявся до 4,24 трильйонів рублів, або 53 мільярдів доларів.

Відміна з 1 липня 2006 року всіх обмежень на капітальні операції, яка зробила російський рубель формально конвертованим, почала приносити реальні плоди.

12 січня 2007 року відбулася знакова для російського ринку подія: відразу два іноземні фінансові інститути - Європейський банк реконструкції і розвитку і німецьке державне агентство KFW - розмістили єврооблігації, номіновані в рублях. До цього такі папери пропонували інвесторам тільки російські банки, а єдиним зарубіжним емітентом було норвезьке експортне агентство Eksportfinans.

ЄБРР розмістив п'ятирічні Євробонди на 2 млрд. рублів із ставкою купона 6% річних. Прибутковість облігацій, розміщених за ціною 99,72% від номіналу, склала 6,067% річних. Організатором розміщення виступив Royal Bank of Canada Capital Markets.

Кліринг по Євробондам проводитиметься через розрахункові системи Clearstream і Euroclear.

ЄБРР з 2005 року привернув в цілому 17,5 млрд. рублів в цілях фінансування проектів в РФ, проте до цих пір він розміщував тільки рублеві бонди на російському ринку.

Німецьке госагентство KFW Group, найбільший емітент корпоративних облігацій, в Європі розмістило аналогічний випуск - 5-річні бонди на 2 млрд рублів з купоном у розмірі 6%. Менеджером позики виступав Toronto-Dominion Bank.

Одночасно з розміщенням рублевих евробондов ЄБРР і KFW стало відомо про те, що російська валюта з 15 січня прийматиметься як розрахункова в системі Clearstream Banking.

"Введення рубля як розрахункової одиниці в системі Clearstream пов'язане з попитом на ринку на російську валюту з боку банків, наших клієнтів", - прокоментував це рішення представник Clearstream в Люксембурзі Бруно Россиньоль.

Рубель став 39-ою валютою в Clearstream Banking. До цих пір з країн колишнього СРСР в системі були представлені валюти тільки вхідних в ЄС прибалтійських держав - Естонії, Латвії і Литви.

Банком-кореспондентом по рублях Clearstream призначив "Дойче банк" (Москва).

Як пояснив заступник директора НП "Національний депозитарний центр" (НДЦ, розрахунковий депозитарій групи ММВБ) Денис Соловйов, для клієнтів Clearstream це означає, що будь-який папір, який обертається в системі, може бути розрахований за рублі, тобто операції з Євробондами в системі можна буде укладати за рублі.

Система Euroclear теж вже оголосила, що прийме рубель як розрахункову валюту з середини лютого.

Як повідомляла рік тому головний менеджер Clearstream по роботі з клієнтами на російському ринку Марія Іванова, розповідаючи про плани виходу на російський ринок і стосуючись виплат (зокрема, дивідендів на акції і купонів по облігаціях) по російських цінних паперах, початок роботи розрахункової системи в Росії пов'язаний з потребами клієнтів Clearstream. "Ми орієнтувалися на запити наших клієнтів. До нас регулярно звертаються німецькі, італійські, французькі, люксембурзькі банки з проханням дати їм можливість зберігання російських цінних паперів, до яких підвищився інтерес, хоча більшість розрахунків припадають не на акції, а на ADR. Але ми підтримуємо наших клієнтів, і нам би хотілося, щоб російський ринок вийшов з-за кордону і повернувся до Росії", - говорила вона тоді.

Через Clearstream і Euroclear проводитиметься кліринг по Євробондам ЄБРР і KFW.

Включення рубля в перелік розрахункових валют Clearstream і Euroclear відкриває шлях для всіх європейських емітентів, охочих привертати рублі. А їх, судячи з усього, буде немало. "Багато європейських банків планують розміщувати Євробонди, номіновані в рублях. Зокрема, такі наміри є у бельгійського Dexia Bank", - сказав Б. Россиньоль.

"Очевидно, що рубель - одна з тих валют на ринках, що розвиваються, які будуть рости цього року", - прокоментував інтерес іноземних інвесторів до рубля в інтерв'ю агентству Bloomberg керівник німецької Deka Investment Міхаель Ганське.

Не збираються зупинятися на дебютному випуску і піонери ринку рублевих Євробондів. "Сьогоднішній випуск був розміщений в основному серед європейських інвесторів. Довгострокова мета KFW полягає також в тому, щоб пропонувати номіновані в рублях облігації російським інвесторам", - повідомив KFW.

Для стимулювання попиту на національну валюту Путін закликав створити в Росії міжнародну нафтову біржу. Щоб всім все стало ще ясніше, Москва вирішила прискорити повну конвертованість рубля, з цією метою, створює в Росії нафтогазову біржу, що торгує російськими ресурсами за рублі. В першу чергу, це удар по долару, а значить і по політико-економічних позиціях США в світі.

Звичайно, російська біржа не стане серйозним ринком відразу, і за два роки не стане. А ось за п'ятирічку цілком може стати. Отже можна не сумніватися, що російська нафтогазова біржа, торгуюча за рублі, стане гідним конкурентом Нью-Йоркській і Лондонській в осяжній перспективі. У свою чергу це означає, що всім, незадоволеним ціновою політикою або обсягами постачань енергоресурсів, в Кремлі відповідатимуть, що у них немає ніякого контролю над цінами та обсягами постачань, ні політичного, ні економічного. Ось, у нас вільний ринок. Візьміть пачку рублів і пройдіться по ньому, поторгуйте. І на цьому ринку, в черзі за енергоресурсами вишикуються Індія і Китай, Японія і ЄС,   а також США, Індонезія, Тайвань, Таїланд, Сінгапур і т. д. і т. і.

Вирішення соціальних проблем.

Боротьба з бідністю. Поступово росте і добробут російських громадян, особливо жителів великих міст. Спостерігається пожвавлення роздрібної торгівлі. Приріст обороту роздрібної торгівлі в першій половині 2006 року по відношенню до відповідного періоду 2005 року склав 11,3%. Підвищення попиту населення забезпечувалося зростанням реальних грошових доходів, які збільшилися по відношенню до відповідного періоду 2005 року на 11,1%. Зростання доходів населення Росії в червні 2006 року стало рекордним за два роки, повідомив на зустрічі президента РФ з членами уряду міністр економічного розвитку і торгівлі Герман Греф. "Загальні доходи населення в червні виросли на 15,2% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Це рекорд за два роки", - відзначив глава МЕРТ. За його словами, за шість місяців цього року реальні доходи населення виросли на 11,1%, зарплата - на 12,1%.

Росія до кінця 2007 року відновить ВВП і промисловий потенціал, втрачені після 90-го року. Про це заявив, виступаючи в Держдумі, міністр фінансів РФ Олексій Кудрін. До кінця 2007 року середній дохід на душу населення в Росії вийде на найвищий рівень з початку існування Радянського Союзу і російської економіки. На ці цілі з бюджету буде виділено 82 мільярди рублів. З 1 вересня наступного року зарплати бюджетників виростуть на 15%. Крім того, з 1 січня на 10% виростуть зарплати військовослужбовців, а з 1 грудня 2007 року вони збільшаться ще на 15%.

Природне щорічне зменшення населення країни складає близько 700 тис. чол. Дитяча смертність в Росії хоч і почала знижуватися останніми роками, як і раніше залишається на рівні держав, що розвиваються. Тільки половина дітей у віці до семи років відвідують дошкільні установи, і лише 50% молодих людей у віці 24-35 років мають освіту вище середньої. За даними Міжнародного комітету з контролю за наркотиками кількість наркоманів в Росії наближається до 4% населення. Однією з основних причин смертності чоловіків працездатного віку залишається алкоголізм. За оцінками демографів, кожна третя смерть в Росії має своєю прямою або непрямою причиною алкоголь.

На початку 2006 року заробітна плата дільничних терапевтів, педіатрів і лікарів загальної практики повинна була в середньому вирости на 10 тисяч рублів на місяць, а медсестер – як мінімум на 5 тисяч рублів. При цьому її конкретний розмір повинен прямо залежати від об'єму і якості медичної допомоги, що надається.

У новій доповіді спеціальної групи Ради з міжнародних відносин (Council on Foreign Relations), чомусь названому "Невірний шлях Росії" (Russia's Wrong Direction), підкреслюється істотний економічний прогрес в цій країні. "З 2000 по 2004 рр. число росіян, що живуть за межею бідності, визначуваною урядом, знизилося з 42 до 26 мільйонів, - мовиться в доповіді. - Рівень безробіття по країні, що складав в 2000 р. 10 відсотків, сьогодні не перевищує 7 відсотків видно, народжується середній клас".

Кількість росіян, що живуть за межею бідності, в порівнянні з 2003 р. скоротилося на 7 мільйонів.

Росте чисельність середнього класу - кількість його представників наближається вже до 30 відсотків всього населення.

Одна з найбільш амбітних цілей, поставлених Путіним, - викорінювання бідності в Росії. Економічне зростання, скорочення безробіття, ліквідація заборгованостей по пенсіях і зарплатах вже дозволили знизити кількість людей, що живуть нижче прожиткового мінімуму, до 18%. Звичайно, за рівнем життя Росії ще дуже далеко до розвинених країн, але вона вже вирвалася з пастки убогості, в якій опинилася чи не більшість населення в 90-і роки.

І це відбувається на тлі якнайглибшої соціальної реформи, яка стала найхворобливішою з погляду суспільної реакції. Її суть - переглянути надмірні соціальні зобов'язання держави, які фінансово не забезпечені. Жодна країна не в змозі платити допомогу або надавати ті або інші пільги 2/3 населення. Головний принцип нової соціальної політики - допомога тільки тим, хто має в ний потребу і підвищення за рахунок цього розміру соціальних виплат, що надаю. Інший принцип - монетизація пільг замість їх натуралізації.

У Росії вступив в силу Житловий кодекс. Про надання соціального житла тепер можуть просити тільки найбідніші з бідних. Сотні тисяч сімей, які частково живуть в жалюгідних умовах, викреслені із списків черговиків.

Більшість експертів з соціальних питань вважають реформи в Росії давно назрілими. Система зжила сама себе. Так, діючий раніше Житловий кодекс був прийнятий ще за радянських часів. За ті 20 років, що минули, його доповнили 3000 федеральних, сотні регіональних законів, обмежень, довівши документ до абсурду.

Така ж ситуація з соціальними пільгами, вони теж - соціалістична спадщина. Чисто арифметично право на них мають 103 мільйони з 143 мільйонів росіян. "Доярка року", ветеран війни, чорнобилець - більшого списку осіб, що мають право на безкоштовне лікування в санаторіях, пільгову оплату телефону, безкоштовний проїзд на транспорті, на знижки на медикаменти, навряд чи може бути.

Пільгами обсипали людей попередники Путіна Михайло Горбачов і Борис Єльцин, коли не вистачало грошей, і необхідно було заспокоїти народ. Вони теоретично складалися в суму 180 млрд. євро на рік, але на офіційній мові вважалися "не профінансованими бюджетними статтями".

Росія запланувала прийняти з-за кордону 300 тис. співвітчизників.

Росія має намір 2007 року переселити з-за кордону 50 тисяч співвітчизників, а в цілому за три роки - 300 тис. чоловік. Цей проект передбачається реалізувати в рамках п'ятирічної "Російської програми переселення. Програма задумана не тільки з гуманітарних міркувань, але і для вирішення конкретних економічних завдань. Вона спочатку покликана регулювати міграційні потоки в країні. Весь проект розрахований на період до 2012 року і припускає залучення до Росії в 2008 році - 100 тисяч, а в 2009-му - 150 тисяч чоловік. Скільки саме коштів знадобиться на ці цілі - точно невідомо, тільки на 2007 рік, коли програма діятиме в 12 пілотних регіонах, потрібно 4- 5 мільярдів рублів.

1 січня 2007 вступили в дію нові направлені на вирішення демографічної проблеми, шляхом підвищення народжування.

Згідно закону "Про додаткові заходи підтримки сімей, що мають дітей" жінка, що народила або усиновила другого і подальших малюків, отримає 250 тисяч рублів (близько 9500 доларів) для оплати їх освіти, житла або формування накопичувальної частини власної пенсії. Після народження дитини жінці видадуть сертифікат, що дає право через три роки отримати 250 тисяч рублів.

Весь час до виплати "капіталу" жінка отримуватиме щомісячну дитячу допомогу. З січня цього року воно складе 1,5 тисячі рублів (близько 55 доларів) за першу дитину, 3 тисячі за другу, 8 тисяч за усиновленого. Працюючі мами отримуватимуть ще 40% від зарплати.

Збройні сили Росії

Росія останні роки приділяє значну увагу реформуванню збройних сил, їх технічному переоснащенню.

7.07. 2006 року начальник Генштабу ЗС РФ Юрій Балуєвській, виступаючи в Держдумі повідомив, що ЗС РФ до 2016 року перейдуть на принципово нові системи стратегічних ядерних сил. До 2016 року практично повністю буде переозброєна морська ядерна складова. На нових підводних човнах проекту 955 будуть встановлені ракетні комплекси "Булава". Основною складовою ракетних військ стратегічного призначення стане оснащення з'єднань стратегічним ракетним комплексом "Тополь-М" стаціонарного і мобільного базування.

ЗС Росії в рамках державної програми озброєнь на 2007-2015 роки отримає близько трьох тисяч одиниць нового озброєння і більше п'яти тисяч одиниць модернізованого озброєння різного призначення. Озброєння отримають більше 200 з'єднань і частин. В рамках програми більше 300 батальйонів в сухопутних і ПДВ будуть переведені на модернізовані зразки озброєнь, а також будуть переозброєні декілька ракетних бригад. Об'єм фінансування державної програми озброєнь на 2007-2015 роки складе 4 трильйони 939,4 мільярда рублів (близько 185 млрд., доларів США). 63% коштів, що виділяються на програму, буде направлено на закупівлю нових зразків озброєнь і військової техніки.

На ці гроші, як повідомили в комісії, передбачається серійно купити для сухопутних військ і ПДВ 1400 танків (комплект для 45 батальйонів), 4109 бойових машин десанту і бойових машин піхоти, 3008 бронетранспортерів (для 173 мотострілкових і парашутно-десантних батальйонів), 60 оперативно-тактичних ракетних комплексів "Іскандер-м" (для п'яти ракетних бригад). Для ППО - 18 зенітно-ракетних комплексів С-400 "Тріумф". Для ВПС – більше тисячі нових літаків, в основному фронтові бомбардувальники Су-34 і багатофункціональні важкі винищувачі Су-30 різних модифікацій (з 2010 року почнеться закупівля винищувача п'ятого покоління), і середні винищувачі МІГ-29ОВТ, учбово-бойові Як-130. Для ВМФ - декілька десятків надводних і підводних кораблів, серед яких п'ять стратегічних підводних крейсерів-ракетоносців класу "Борей" проект 955 з балістичними ракетами "Булава-30" на борту. Для РВСН більше 50 стратегічних ракетних комплексів "Тополя-М", як шахтного, так і ґрунтового базування. Космічним військам – ракети-носії "Ангара", нові системи розвідки і зв'язку.

В 2007 році буде придбано 17 міжконтинентальних балістичних ракет, 4 космічних апарати і стільки ж ракет-носіїв. При цьому на ці закупівлі передбачається витратити більше 140 млрд. рублів. "Тільки цього року з 300 млрд. рублів, що виділяються на оснащення ЗС, власне на серійні закупівлі піде більше 144 млрд. рублів. Закупівля нових ракет дозволить оснастити новими і модернізованими зразками по шість авіаційних і вертолітних ескадрилій, сім танкових і 13 мотострілкових батальйонів. Купуватимуться нові і ремонтуватися наявні засоби зв'язку і системи управління, артилерійські знаряддя, протитанкові комплекси, бойові машини десанта і автомобільна техніка. У складі ВПС планується мати 50 стратегічних ракетоносців-бомбардувальників Ту-160 і Ту-95МС. Крім цього, в рамках держпрограми планується повністю відновити замкнуте периферійне поле радіолокації системи попередження про ракетний напад на російську територію. "У сухопутних військах будуть повністю переозброєні 40 танкових, 97 мотострілкових і 50 десантних батальйонів. П'ять ракетних бригад будуть оснащені новітнім ракетним комплексом "Искандер-м".

До 2020 року весь парк ВПС буде повністю оновлений.

До 2015 року буде куплено більше 100 тис. автомобілів, а флот отримає 31 корабель. Всього ж в рамках програми озброєння в армії і на флоті буде замінено близько 45% наявної бойової техніки. В найближчі два роки може бути ухвалене рішення про будівництво нових авіаносців. Чисельність російської армії за 6 років скоротилася на 200 тис військовослужбовців - до 1 млн. 130 тис чоловік. Іванов нагадав, що "в березні 2001 року ЗС налічували близько 1 млн. 340 тис. військовослужбовців". Надалі скорочення бойових частин проводитися не буде.

За 6 років бюджет Міноборони РФ зріс у 3,5 рази. Витрати на переозброєння збільшилися більше, ніж в 4 рази". "У 2001 р. 70% йшло на утримання ЗС сил — на проїдання, по суті, і лише 30% — на розвиток. У 2006 році майже половина. До 2011 року вихід на ідеальне співвідношення — 50% на 50%. До 2001 року р. всі учення проводилися в кабінетах на картах, в 2006 році проведено близько 200 тільки крупних учень. Росія поставила на бойове чергування перший полк комплексів "Тополя-М".

В березні 2006 року зона поразки ППО СНД відсовується на 150 км в західному напрямі, а зона виявлення - на 400 км. Відсунути межі дії ППО дозволили нові чотири дивізіони зенітно-ракетних систем С-300ПС і два командні пункти передані Білорусії.

Згідно з заявою командувача ПДВ Олександра Колмакова до 2015 року ПДВ стане за бойовому потенціалу абсолютно іншим родом військ. На озброєння вже поступили БМД нового покоління БМД-4 "БАХЧА-У", які в три рази підвищують бойові можливості парашутно-десантних підрозділів, а також 125-міліметрові самохідні протитанкові гармати "СПРУТ-Д", легкі танки для десанту, протитанкові керовані комплекси, автоматичні гранатомети "АГС-30", кулемети "Печеніг", супутникові навігаційні системи "ГЛОНАСС". Крім того у 2007 році завершується перехід ПДВ на контрактну основу.

Також Росія приділяє значну увагу людському фактору при реформуванні ЗС.

До 2011 року російська армія на дві третини буде контрактною.

У 2006 році підвищене грошове утримання військовослужбовців на 15%. З 1 січня 2007 року воно збільшиться ще на 10%, а в кінці року ще на 15%. Плюс 15% у вересні 2008 року. У результаті доходи військовослужбовців в порівнянні з 2005 роком стануть вищі на 67%".

До 2012 року буде створено фонд службового житла, і закрита житлова проблема в ЗС. У останньому військовому наборі 2006 року збільшилася частка новобранців з вищою освітою до 16,7%.

Результатом російських військових реформ можна вважати заяву на слуханнях в спеціальному сенатському комітеті з розвідки Конгресу директора розвідувального управління Міністерства оборони США генерал-лейтенанта Майкла Мейплза.

Американська розвідка визнає, що Росія "добилася прогресу в придушенні сепаратистів на Північному Кавказі за допомогою успішніших контрповстанських операцій". У російських військах загального призначення підготовка підрозділів постійної бойової готовності, які складають стрижень неядерних сил, знаходиться на найвищому рівні за весь пострадянський час.

У півтора рази збільшилося число військових навчань, які проводилися спільно з підрозділами зарубіжних армій.

Боєготовність російських ЗС знаходиться зараз на найвищому рівні за весь пострадянський період.

02.02.2011