Osvita.ua Высшее образование Рефераты Право Міжнародне приватне право, як галузь права: поняття, предмет і система
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Міжнародне приватне право, як галузь права: поняття, предмет і система

Міжнародне приватне право остаточно сформувалось як незалежна галузь права в XIX ст.

Раніше воно розглядалось як частина інших галузей права, оскільки під впливом вчення італійських статутистів вважалося, що сама природа національних та іноземних норм права визначала сферу застосування цих норм (так званий "односторонній" підхід чи "юнілітаризм").

Мабуть, першим, хто скористався виразом "міжнародне приватне право" був американський суддя Верховного Суду Джозеф Сторі, класична праця якого "Коментарі до конфліктного права" 1834 р. стала однією з перших у систематизації проблематики МПрП. Пізніше цей термін набув поширення завдяки працям французького юриста Фелікса ("Du conflit des lois de differentes nations ou du droit international prive") 1840 р. та німецького юриста з Франкфурту Вільгельма Шаффнера ("Entwicklung des internationalen Privatrechts") 1841 р.

Спочатку цей термін застосовували у країнах Європи та Латинської Америки, а пізніше навіть в країнах загальної системи (common law) права, хоча там йому так і не вдалося витіснити традиційний термін "колізійне право" (conflict of laws).

Окрім терміна "міжнародне приватне право" в доктрині та практиці пропонувалися ще й такі терміни, як "zwischenstaatliches privatrecht", "zwischenprivatrecht" (Цітльман), "grenzrecht" (Франкенштайн), "міжмуніци­пальне право" (США), "трансмуніципальне право" (Туреччина), "приватне транснаціональне право" (Еренцвейг), "право мультиштатних проблем" (фон Мерен і Траутман), "міжнародне цивільне право" (П.Е. Казанський) тощо.

Однак ці терміни так і не знайшли серйозної підтримки з-поміж широкого загалу юристів. Проте, на думку окремих юристів, термін МПрП іноді може ввести в оману, оскільки, як вважають К. Ліпстайн та Г. Парра-Арангурен, насправді воно не є ні міжнародним, позаяк більшість його норм створена "національним" законодавцем, ні приватним правом, оскільки воно не стосується лише приватноправових відносин. Окрім того, деякі автори вказують на те, що у сучасному праві відбувається "публіцизація" приватного права завдяки дедалі ширшому втручанню держави у сфери приватних інтересів людини.

Однак загалом, як вважає переважна більшість юристів, МПрП є галуззю національного, а не міжнародного права; воно має міжнародний предмет регулювання, але не джерела.

З іншого боку, термін "колізійне право" (conflit de lois, law on collision of laws, kollisionrecht) є занадто широким, оскільки його можна тлумачити як такий, що охоплює не лише колізії між приватним правом різних країн, але й також колізії у сфері публічного права.

Більше того, сам термін "колізія" не є вдалим, позаяк може скластися враження, що нібито має місце конфлікт суверенітетів держав, хоча насправді йдеться про збіг сфер дії різних національних правових систем, пов'язаних з даною справою.

Поняття, предмет і система міжнародного приватного права

У кожній державі найважливішим регулятором суспільних відносин є право. Це система юридичних норм, що фіксують певні відносини; охороняють загальнообов'язкові правила поведінки; закріплюють права та обов'язки осіб. У сукупності ці норми (разом з іншими джерелами) складають внутрішньодержавну (національну) систему права. Вона спрямована на врегулювання певного кола суспільних відносин, має загальний метод правового регулювання та фіксує правові норми у певній формі. Відомо, що таких національних правових систем у сучасному світі налічується більше двохсот.

Часто між ними виникають відносини, що викликають чимало взаємних прав та обов'язків. Тому розвиток економіки, політики, культури, засобів комунікації, транспорту тощо вимагають правового оформлення такого типу відносин як міжнародні. Останні умовно можна поділити на дві великі групи: міждержавні та неміждержавні. Перша група становить сферу міжнародного публічного права, друга є предметом регулювання міжнародного приватного права.

Норми міжнародного приватного права застосовуються для так званого міжнародного спілкування. Національне право та міжнародне публічне право, незважаючи на свою самостійність, у ряді випадків взаємодіють, утворюючи полісистемний комплекс норм міжнародного приватного права. Водночас норми цих двох правових систем не полишають меж останніх, хоч і регулюють, з одного боку, міжнародні, а з іншого - невладні відносини, майнові та немайнові, що мають цивілістичну природу і виникають у сфері міжнародного спілкування.

Поділяючись на матеріально-правові (такі, що регулюють конкретне правовідношення) та колізійні норми (такі, що відсилають до законодавства іншої держави), вони створюють певний комплекс у кожній правовій системі. Іноді вказують, що міжнародне приватне право - це право колізійне. Наявність колізійних норм становить особливість міжнародного приватного права. Як матеріально-правові, так і колізійні норми можуть міститись у національних джерелах права, міжнародних угодах.

30 січня 1996 p. у м. Львові польський водій не впорався з управлінням великогабаритного фургона. Внаслідок шляхово-транспортної пригоди одна особа загинула, кілька - госпіталізовано, пошкоджено сім автомобілів. У даному випадку виникли правовідносини з делікту з "іноземним елементом". До них необхідно, щонайперше, застосувати колізійну норму, викладену, зокрема, в ч. 1 ст. 5694 Цивільного кодексу України, а також узяти до уваги норми ст. 35 ("Зобов'язання, що не виникають з договірних відносин") Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правовідносини у цивільних і кримінальних справах від 27 травня 1993 p.

Суб'єктами відносин у міжнародному приватному праві є, передусім, фізичні та юридичні особи, іноді - держави. Специфікою відносин є наявність "іноземного елементу". Під "іноземним елементом" розуміють:

  • суб'єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання - щодо фізичних осіб; "національність" - щодо юридичних осіб);
  • об'єкт, який знаходиться на території іноземної держави;
  • юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном.

Ось приклад, що демонструє складне поєднання "іноземного елементу" у правовідношенні. Напередодні 1996 p. затонуло судно "Сімба-1". Власником його була турецька фірма "Сімбашиппінг енд трейдшг", яка зареєструвала судно. Вона передала оперативне управління судном турецькій компанії "Кнідос". Місце реєстрації судна - Мальта. Ліцензована крюїнгова компанія "Євромарін сервіс", зареєстрована в Одесі, найняла екіпаж, до складу якого входило 12 моряків - громадян України, що загинули внаслідок аварії. Трудові контракти з ними було укладено за законодавством Великобританії. Судно перевозило вантаж (1800 тонн металу) з російського порту Таганрог до турецького порту Деліскелесі.

До сфери міжнародного приватного права належать питання цивільної право- та дієздатності іноземних фізичних та юридичних осіб, держави; її імунітету; відносин по зовнішньоторговельних угодах; прав авторів на твори, видані за кордоном; трудоправового та соціального статусу осіб, які знаходяться на території іноземної держави, працювали на такій території тощо. Регулюючи вказані та інші відносини, норми міжнародного приватного права утворюють систему, яка відображає упорядковану сукупність норм національного права.

Отже, міжнародне приватне право - це система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладних відносин з "іноземним елементом". Завданням міжнародного приватного права є регламентація вказаних відносин для всебічного захисту прав та інтересів суб'єктів права, створення єдиного правового простору щодо здійснення ними своїх прав та обов'язків, укріплення співпраці держав, які належать до різних економічних, правових, соціальних, культурних систем.

Міжнародне приватне право має власну систему можна розглядати як систему навчального курсу та як галузі правничої науки. Навчальний курс прийнято поділяти на дві частини: Загальну та Особливу.

Загальна частина охоплює питання, які мають методологічне значення для міжнародного приватного права в цілому, а саме:

  • поняття, система та зміст міжнародного приватного права, його джерела, методи регулювання; вчення про колізійні та матеріально-правові норми;
  • правові режими (національний, найбільшого сприяння та ін.);
  • взаємність, реторсія, інші загальні положення щодо суб'єктів міжнародного приватного права. Особлива частина охоплює право власності; зобов'язальне право; зобов'язання з правопорушень; авторське, винахідницьке, патентне, сімейне, спадкове право; трудові відносини; міжнародний цивільний процес.

Система Загальної та Особливої частини є відносно стабільною. Відносність полягає у тому, що внаслідок суспільного розвитку з'являється необхідність звернути більше уваги на правову регламентацію зовнішньоекономічних відносин, інвестиційної діяльності, перевезень, нових сфер господарювання, зокрема комерціалізації космічної діяльності, створення нових технічних засобів у різних сферах зв'язку (наприклад, застосування системи "Інтернет" у комп'ютерному спілкуванні).

Система міжнародного приватного права як правничої науки майже збігається із системою навчального курсу. Крім того, ця правнича наука:

  • охоплює питання історичного розвитку доктрини права, її теорій, концепцій;
  • визначає підходи, способи розв'язання проблем міжнародного приватного права.

Це сприяє вирішенню питань кваліфікації, тлумачення норми та правовідношення, визначенню правового статусу рухомого та нерухомого майна; визнанню імунітету і т. д.


22.09.2010

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!