Osvita.ua Высшее образование Рефераты Право Завдання, основні функції та принципи організації і діяльності прокуратури
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Завдання, основні функції та принципи організації і діяльності прокуратури

Поряд із закріпленими функціями прокуратури у Конституції України існують так звані “тимчасові” функції прокуратури, а саме нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів суб’єктами державного і суспільного життя

Тому факт збереження за прокуратурою названої функції та перелічених конституційних функцій залишив нерозв’язаною і проблему щодо місця прокуратури в системі органів державної влади. Цій проблемі слід дати правовий аналіз.

По-перше, органу законодавчої влади не властиво виконувати функцію слідства, представництва інтересів держави та громадянина у суді і підтримання державного обвинувачення.

По-друге, органу виконавчої влади не властиво виконання названих вище а також наглядових функцій.

По-третє, органу судової влади не властиво здійснювати наглядові функції та функцію досудового слідства.

Якщо колись прокуратура буде позбавлена функції нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів та функції досудового слідства, тоді, безумовно вона стане забезпечувально-судовим органом, тобто репрезентуватиме судову владу.

Органам прокуратури належить особливе місце в механізмі гарантій законності. Захищаючи права і свободи громадян, інтереси держави і суспільства органи прокуратури, керуючись у своїй діяльності законами, можуть зобов’язати від імені держави будь-якого керівника піднаглядного органу, організації чи установи усунути порушення законності, вжити заходів для попередження таких порушень у майбутньому, вимагати притягнути до відповідальності винних.

Здійснюючи нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, органами, що виконують судові рішення у кримінальних справах, а також застосовують інші заходи примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, - прокурори користуються широкими владними повноваженнями, які, власне розкривають суть прокурорсько-наглядової влади.

Здійснюючи нагляд за додержанням і застосуванням законів на території України, беручи участь у законодавчому процесі присутністю на засіданнях ВРУ та її органів, інформуючи депутатів про стан законності в державі тощо, органи прокуратури взаємодіють із законодавчою владою, сприяючи у виконанні її безпосередніх завдань.

Нагляд за додержанням законів КМУ, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, іншими органами державного та господарського управління й контролю, прокурор сприяє здійсненню й виконавчої влади в рамках закону.

Участь прокурора у здійсненні судочинства полягає у його праві реагувати на незаконні судові рішення, шляхом внесення відповідно апеляційного та касаційного подання, а це означає, що органи прокуратури допомагають судовій владі у забезпеченні правосуддя.

Отже, реалізуючи свої повноваження, органи прокуратури обслуговують усі три гілки влади.

Прокуратура є державним правоохоронним органом, на який покладається завдання здійснення нагляду за дотриманням і правильним застосуванням законів в Україні.

Діяльність прокуратури, спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:

  • закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп та територіальних утворень;
  • гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально – економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;
  • основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення.

Основними функціями прокуратури відповідно до Конституції України та Закону “ Про прокуратуру є:

  • підтримання державного обвинувачення в суді;
  • представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках , визначених законом;
  • нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно – розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
  • нагляд за додержанням  законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах і застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеження особистої свободи громадян.

У Перехідних положеннях Конституції України  та положеннях Закону України “ Про прокуратуру” вказується на ще дві нагляду за додержанням і застосуванням законів усіма органами, підприємствами, установами та громадянами і функцію досудового розслідування діянь, що містять ознаки злочину. У Конституції, вони закріплювалися у Перехідних положеннях як тимчасові. Однак реалії такі, що поки що потрібно зберегти ці функції. І невідомо на який час.

Виділяється ще одна важлива функція пов’язана із досудовим розслідуванням діянь, що містять ознаки злочину – це координація діяльності правоохоронних органів у боротьбі проти злочинності. Указом Президента України "Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю" від 12.02.2000р.впроваджено на основі вже діючого Указу президента "Про заходи щодо вдосконалення діяльності координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю" від 30.05. 1994р.- основні напрями координації діяльності та закріплено роль прокурора як її організатора.

Отже функції прокуратури - це зазначені в законі напрями або частини діяльності її органів, які визначаються соціально-державним  призначенням прокуратури, характеризуються певним предметом і завданнями та здійснюються з використанням властивої цим органам компетенції.

Всі зазначені функції можна виділити за їх характером як:

  • наглядові
  • не пов’язані із наглядом.

Всі вказані функції за напрямом їх прояву є зовнішніми. Водночас прокуратурі, як будь – якому державному органу, властива і внутрішня управлінсько – контрольна діяльність, а тому для забезпечення свого ефективного функціонування прокуратура виконує ще дві внутрішні функції: управлінську та контрольну.

Суть управлінської функції в системі органів прокуратури полягає у впливі вищестоящих прокурорів на нижчестоящі органи прокуратури. Формами управління органами прокуратури є:

  • аналітична робота;
  • взаємодія між структурними підрозділами апаратів та органами прокуратури всередині системи;
  • безпосереднє керівництво.

Контроль за виконанням завдань органів прокуратури – важливий елемент системи гарантій законності в безпосередній діяльності прокурорів і слідчих, засіб дії на підвищення його результативності , персональної відповідальності, виявлення та усунення недоліків та обставин, які їм сприяють.

Принципи прокуратури – це керівні ідеї, що знайшли своє закріплення в нормах права і якими узагальнюються відповідні прокурорсько – наглядові суспільні вища як відображення об’єктивної реальності та наявних у ній закономірностей.

Система принципів організації та діяльності прокуратури України:

  • Законність.
  • Принцип рівності у захисті прокуратурою прав та інтересів усіх суб’єктів незалежно від демографічних, антропологічних, соціальних та інших ознак, тобто принцип демократизму .
  • Гласність.
  • Публічність, тобто обов’язкове реагування наявними у прокуратури засобами на будь-які порушення закону, незалежно від суб’єктів їх вчинення.
  • Єдність і централізація прокуратури.
  • Єдино начальництво і колегіальність.
  • Незалежність органів прокуратури.
  • Принцип деполітизації.
  • Принцип заборони сумісництва у трудовій діяльності працівникам прокуратури.

Принципи поділяють:

За первинним джерелом закріплення:

  • Конституційні або загально правові ( законність, демократизм);
  • Галузеві, тобто  безпосередньо передбачені Законом України "Про прокуратуру" ( єдність і централізація органів прокуратури, єдино начальництво і колегіальність, незалежність прокуратури);
  • Міжгалузеві, тобто закріплені в різних НПА, що регламентують діяльність органів прокуратури ( гласність, публічність, деполітизація, принцип заборони сумісництва у трудовій діяльності працівникам прокуратури).

За напрямом правового регулювання або за метою:

  • Організаційні ( принцип централізації прокуратури);
  • Функціональні ( демократизм, публічність, єдність прокурорської системи, єдиноначальність і колегіальність, принцип заборони сумісництва трудової діяльності, гласність).
  • Комплексні або змішані ( законність, незалежність, деполітизація).

Принцип законності (ч. 2 ст. 6 Конституції України, ст. 3, ч1 ст. 4, п.5 ст5, ст.6 Закону про прокуратуру). Органи прокуратури здійснюють свою діяльність в установлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Це означає:

  • відповідність законові приводів і підстав прокурорського нагляду;
  • відповідність закону форм і методів та актів прокурорського нагляду;
  • виконуючи наглядові та інші функції, неприпустимо діяти керуючись "особистим оглядом" у застосуванні того чи іншого закону.

Принцип гласності закріплений у п. 5 ст. 6 Закону. Це функціональний, міжгалузевий принцип, згідно з яким органи прокуратури діють гласно, інформують органи влади та громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення. Для реалізації принципу гласності ч. 1 ст. 2 Закону передбачає щорічне інформування ВРУ Генеральним прокурором про стан законності  та правопорядку в державі та про роботу, виконану для їх зміцнення.

Принцип демократизму означає захист прокуратурою прав і свобод громадян на засадах їх рівності перед законом та здійснення своєї діяльності в інтересах народу України.

Принцип публічності. Прокуратура як державний публічний орган, виходячи з обов’язку, а не бажання окремих осіб чи організацій, завжди і неухильно повинна вживати всіх передбачених законом і можливих за конкретних умов, заходів щодо виявлення і своєчасного усунення порушень закону, хоч би від кого вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення в установленому порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Принцип єдності прокурорського нагляду діє в усіх сферах і на всіх рівнях його організації. Відповідно до нього:

  • перед усіма прокурорами стоять спільні та єдині завдання щодо нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів усіма піднаглядними об’єктами та суб’єктами;
  • усіпрокурори, незалежно від рівня ланки прокурорської системи, в якій вони перебувають, наділені, в основному, однаковими за характером повноваженнями.
  • Наявна єдність принципів в організації та діяльності всіх органів прокуратури;
  • Єдині засоби прокурорського нагляду та діяльності;
  • Єдине законодавство;
  • Єдине керівництво органами прокуратури.

Принцип централізації прокурорського нагляду означає, що підпорядкованість органів прокуратури відбувається тільки по вертикалі – кожен нижчий за рангом прокурор підпорядкований вищому, а всі прокурори Генеральному прокуророві України. Подвійного підпорядкування чи підпорядкування іншим органам державної влади чи місцевого самоврядування немає.

Систему прокуратури України, відповідно до ст. 13 Закону України "Про прокуратуру" складають:

  • Генеральна прокуратура України;
  • Прокуратури АРК, областей, м. Києва та Севастополя ( на правах обласних);
  • Міські, районні, міжрайонні прокуратури;
  • Військові, транспортні, природоохоронні прокуратури та прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.

Територіальні прокуратури – утворені відповідно до адміністративно – територіального поділу України. КУ кожній області діє обласна прокуратура.

Обласні та прирівняні до них прокуратури очолює прокурор, який має перших заступників і заступників. Структуру цих прокуратур утворюють управління й відділи, що здійснюють передбачені законом функції на обслуговування територій, а також контроль за діяльністю підлеглих прокуратур міст, районів, районів у містах тощо. У прокуратурах, починаючи з цього рівня, утворюються, як уже наголошувалося, колегії у складі прокурора ( голова), його заступників, інших керівних працівників.

 Низовими ланками територіальних прокуратур є прокуратури міст, районів, районів у містах, міжрайонні прокуратури на правах районних ( компетенція яких поширюється на два райони або район і місто обласного підпорядкування).

У цих прокуратурах ( низової ланки), за умови значного обсягу роботи у прокурорів є заступники, старші помічники й помічники.

До спеціалізованих прокуратур належать:

  • військові прокуратури;
  • транспортні прокуратури ( на залізниці);
  • природоохоронні;
  • прокуратури з нагляду за виконанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.

Військові прокуратури поділяються на такі, що прирівнюються до обласних, наприклад військові регіональні прокуратури та військова прокуратура ВМС, та до районних, наприклад військові гарнізонні прокуратури. Транспортні прокуратури діють здебільшого на правах районної прокуратури.

Органи військової прокуратури очолює заступник Генерального прокурора України – начальник Управління військових прокуратур.

На військові прокуратури покладено обов’язок за додержанням законів не тільки органами військового управління, військовими об’єднаннями, з’єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами та посадовими особами ЗСУ, а також органами управління та посадовими особами державної охорони, СБУ та інших військових формувань, розташованих на території України.

Транспортні ( на залізниці ) прокуратури організовані відповідно до структури управління залізничним транспортом ( назва залізниці ). На них покладається обов’язок здійснювати свої функції залежно від додержання законів Міністерством транспорту України і підпорядкованими державними підприємствами, установами та організаціями.

Природоохоронні прокуратури створені з метою посилення нагляду за додержанням екологічного законодавства України.

Прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах здійснюють нагляд за законністю діяльності адміністрації виправних, виховних колоній, тюрем, колоній поселень, лікувально-оздоровчих установ кримінально-виконавчої системи. Хоч інколи ці функції можуть покладатися і на територіальні прокуратури – у випадках, коли на відповідних адміністративних одиницях не створено спеціалізовані прокуратури.

На прокуратури, що здійснюють нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, покладається, крім цього ще й обов’язок розслідувати злочини, вчинені особами. Що відбувають у цих установах покарання, а також працівниками цих закладів, скоєні під час виконання службових обов’язків.

У Генеральній прокуратурі та прокуратурі АРК є старші слідчі та слідчі в особливо важливих справах, а в прокуратурах обласного рівня та прирівняних до них можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі. У районних прокуратурах і прирівняних до них – старші слідчі та слідчі.

Слідчі прокуратури провадять досудове слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором.

Основні кадри органів прокуратури утворюють прокурори (їхні помічники, старші помічники, заступники ) і слідчі різних рангів.

Прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові та моральні якості.

Під діловими якостями слід розуміти:

  • знання справи на дорученій ділянці роботи;
  • теоретичну підготовку;
  • кваліфікацію;
  • практичний досвід;
  • вміння організувати справу ( роботу) і забезпечити оперативне та якісне її виконання;
  • здатність виявляти її недоліки, аналізувати їх причини, відшукувати способи їх подолання;
  • здатність досягати реальних успіхів у роботі.

Моральні якості, яким повинні відповідати працівники прокуратури:

  • вірність “Присязі працівника прокуратури”;
  • вірність професійному обов’язку;
  • чесність, правдивість, непідкупність, сміливість;
  • здатність правильно сприймати критику;
  • принциповість;
  • нетерпимість до недоліків;
  • чуйність і уважність до людей та ін.

Особи, які вперше призначаються на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають присягу працівника прокуратури. Текст присяги затверджується ВРУ. Процедура її прийняття визначається Генеральним прокурором.

Чинне законодавство не містить жодних норм про вимоги щодо особи, яка претендує на посаду Генерального прокурора України чи на прокурорські посади в апараті Генеральної прокуратури. Конституція та Закон обумовлюють тільки те, що Генеральний прокурор призначається на посаду за згодою ВРУ та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада може висловити недовіру Генеральному прокуророві, наслідком якої є відставка з посади. Строк повноважень Генерального прокурора та підпорядкованих йому прокурорів – 5 років, без жодних застережень щодо кількості їх повторних призначень.

 Однак законом чітко окреслені вимоги щодо осіб, які призначаються на посади прокурорів нижчих рівнів. Так, на посади прокурорів АРК, областей, м. Києва та Севастополя та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур призначаються громадяни України не молодші 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше 7 років. На посади прокурорів низової ланки можуть бути призначені особи не молодше 25 років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років.

Не можуть бути прийняті на посаду прокурора або слідчого прокуратури особи, які були засуджені за вчинення злочину, за винятком реабілітованих.

Військовими прокурорами і слідчими призначаються громадяни України з офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі та мають вищу юридичну освіту.

Відповідно до ст. 15 Закону про прокуратуру Генеральний прокурор:

  • спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю;
  • призначає першого заступника, заступників Генерального прокурора, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших працівників Генеральної прокуратури України;
  • затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання;
  • призначає заступників прокурора АРК, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів;
  • відповідно до законодавства визначає порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів ( отже, слідчих і спеціалістів нижчестоящих від Генеральної прокуратури прокуратур призначають на посади і звільняють ті прокурори, у підпорядкуванні яких ці слідчі та спеціалісти працюватимуть. Строк повноважень слідчих прокуратур законодавством не регламентується);
  • відповідно до законів України видає обов’язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції.
  • присвоює класні чини, а щодо присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1, 2, 3-го класів – вносить подання Президентові України.

Вказівки Генерального прокурора з питань розслідування є обов’язковими для виконання всіма  органами дізнання й досудового слідства.

Прокурори АРК, областей, м. Києва та Севастополя:

  • призначають на посади та звільняють з посади працівників, крім тих, яких призначає Генеральний прокурор;
  • за погодженням із Генеральним прокурором вносять зміни до встановлених штатів підлеглих їм прокуратур, у межах затвердженої чисельності і фонду заробітної плати.

Порядок присвоєння і позбавлення класного чину визначається Положенням про класні чини працівників прокуратури України, затвердженим постановою Верховної ради України від 6.11. 1991 року № 1795 //ХІІ.

Воно встановлює 10 класних чинів працівників органів прокуратури:

1. Державний радник юстиції України – може мати Генеральний прокурор – відповідає військовому званню Генерал армії України;

2. Державний радник юстиції 1-го класу – перший заступник Генерального прокурора України – генерал-полковник;

3. Державний радник юстиції 2-го класу:

  • заступники Генерального прокурора України;
  • прокурор АРК;
  • прокурори областей поза групою та міста Києва – генерал-лейтенант.

4. Державний радник юстиції 3-го класу:

  • начальники та заступники начальників управлінь, начальники відділів, старші слідчі в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, старші помічники Генерального прокурора України з особливих доручень;
  • прокурори областей, транспортні, природоохоронні та інші ( на правах обласних ), прокурори міст поза групою;
  • перші заступники прокурорів АРК, областей поза групою та м. Києва;
  • ректор інституту підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури України – генерал – майор;

5. Старший радник юстиції:

  • заступники начальників відділів, начальники відділів у складі управлінь Генеральної прокуратури;
  • старші прокурори, слідчі в особливо важливих справах Генеральної прокуратури, помічники Генерального прокурора;
  • заступники прокурорів АРК, областей, міст Києва та Севастополя, транспортних, природоохоронних та інших прирівняних до них, міст поза групою;
  • начальники управлінь та відділів прокуратур АРК, областей та прирівняних до них на правах обласних;
  • старші слідчі в особливо важливих справах прокуратур АРК та обласних і прирівняних до них прокуратур;
  • прокурори міст 1-ї групи;
  • проректор Інституту підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури;
  • начальник навчального центру Генеральної прокуратури України – полковник;

6. Радник юстиції:

  • прокурори правлінь та відділів Генеральної прокуратури України;
  • заступники начальників, старші прокурори управлінь і відділів, слідчі в особливо важливих справах, старші слідчі прокуратури АРК і прирівняних до них, слідчі в особливо важливих справах прокуратур міст;
  • прокурори міст 2-ї і 3-ї груп, районів і прирівняних до них прокуратур;
  • заступники прокурорів міст 1-ї групи – підполковник;

7. Молодший радник юстиції:

  • помічники прокурорів, прокурори управлінь, відділів прокуратур АРК, областей та  прирівняних до них прокуратур;
  • заступники прокурорів міст 2-ї та 3-ї груп, районів та прирівняних до них прокуратур;
  • старші помічники прокурорів, старші слідчі, слідчі прокуратур міст, районів і прирівняних до них – майор;

8. Юрист 1-го класу – капітан;

9. Юрист 2-го класу – старший лейтенант;

10. Юрист 3-го класу : помічники міських, районних і прирівняних до них прокурорів – лейтенант.

Присвоєння класного чину провадиться в послідовному порядку, з урахуванням ділових та особистих якостей працівника відповідно до посади, яку він обіймає та стажу роботи.

Присвоєння класного чину без додержання цих вимог можливе лише у випадках, коли:

Генеральний прокурор України за зразкове виконання службових обов’язків присвоює працівникам чергові класні чини до закінчення строку перебування в конкретному класному чині. Ці строки є такими:

  • юрист 3-го класу – 2 роки;
  • юрист 2-го класу – 2 роки;
  • юрист 1-го класу – 3 роки;
  • молодший радник юстиції – 3 роки;
  • радник юстиції – 4 роки;
  • старший радник юстиції – 4 роки.

Строки перебування в чинах державного радника юстиції 1-го, 2-го, 3-го класів не встановлюються.

  • Генеральний прокурор, призначаючи на вищу посаду, присвоює чин без дотримання черговості, але не більше як на два чини вище того, в якому працівник перебуває;
  • Генеральний прокурор України входить з поданням до Президента України про присвоєння класного чину Державного радника юстиції 1, 2, 3-го класів.

Класний чин юриста 3-го класу присвоюється працівникам, які працюють в органах прокуратури не менше 6 місяців, а молодим спеціалістам – після закінчення строку стажування і призначення на посаду.

Працівникам, які перейшли на роботу в органи прокуратури з інших організацій, класні чини присвоюються з урахуванням посад, на які їх призначено, і досвіду роботи.

Як виняток, присвоєння вищого класного чину працівникові, незалежно від посади, яку він обіймає, можливе за зразкове виконання службових обов’язків, ініціативу в роботі, інші значні заслуги, з урахуванням стажу роботи,

Працівники органів прокуратури, яким присвоєно класні чини, перебувають у них довічно.

Позбавлення класного чину можливе, у разі звільнення працівника з органів прокуратури за провини, які ганьблять його.

У разі грубих порушень службового обов’язку чи негідної поведінки працівника прокуратури може бути понижено в класному чині.

Важливою передумовою успішного виконання покладених на прокуратуру функцій є компетентність та особиста дисципліна прокурорсько-слідчих працівників.

Питання, пов’язані із заохоченнями та дисциплінарною відповідальністю працівників прокуратури, регламентується “ Дисциплінарним статутом прокуратури України “ , затвердженим постановою Верховної Ради України від 6.11.1991 року.

Заходи заохочення, що застосовуються до працівників прокуратури:

  • подяка;
  • грошова премія;
  • подарунок;
  • цінний подарунок;
  • дострокове присвоєння класного чину або підвищення в класному чині;
  • нагородження нагрудним знаком “Почесний працівник прокуратури України“.

За особливі заслуги в роботі працівники прокуратури можуть бути представлені до нагородження державними нагородами і присвоєння почесного звання “Заслужений юрист України”, підвищення в класному чині Державного радника юстиції, що входить до компетенції Президента України.

Генеральний прокурор може застосовувати всі заходи заохочення, окрім вище зазначених, що застосовуються Президентом.

Прокурори АРК, областей і прирівняні до них, мають право заохотити працівника подякою, грошовою премією, подарунком.

Про застосування інших виді заохочення  ці прокурори вносять подання Генеральному прокуророві України.

Подання про відзначення державними нагородами та присвоєння звання “ Заслужений юрист України” вносить Президентові Генеральний прокурор.

Дисциплінарні стягнення:

  • догана;
  • зниження у класному чині;
  • зниження у посаді;
  • позбавлення нагрудного знака “Почесний працівник прокуратури України“;
  • звільнення;
  • звільнення з позбавленням класного чину.

Підстави притягнення працівників прокуратури до дисциплінарної відповідальності:

  • невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків;
  • провину, яка ганьбить прокурорсько-слідчого працівника як працівника прокуратури.

Постановлення виправдувального вироку, повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне за собою дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих, якщо ними в процесі слідства було допущено недбалість або несумлінність.

Генеральний прокурор має право застосовувати дисциплінарне стягнення в повному обсязі вказаного переліку, за  винятком позбавлення або пониження у класному чині державного радника юстиції 1, 2, 3 –го класів, оскільки це можливо лише Указом Президента за поданням Генерального прокурора України.

Прокурори АРК, областей та прирівняні до них мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення:

  • догану;
  • зниження в посаді;
  • звільнення (крім зниження на посаді та звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України).

За необхідності застосувати всі інші заходи дисциплінарного стягнення зазначені прокурори вносять подання Генеральному прокуророві.

Особи, нагороджені нагрудним знаком “ Почесний працівник прокуратури  України “, можуть бути звільнені за попередньої згоди Генерального прокурора України.

Міські, районні та прирівняні до них вносять подання вищестоящому прокуророві про накладення дисциплінарного стягнення до підлеглих їм працівників.

Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості проступку та вини.

Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто зясувати обставини справи та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила.

У разі необхідності може бути призначено службову перевірку, строк якої не може перевищувати двох місяців.

Дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця від дня виявлення провини, не рахуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року від дня вчинення проступку.

За один і той же проступок може бути накладено лише одне стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ відповідного прокурора, який оголошується працівникові під розписку. Копія наказу додається до особової справи.

Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено працівником Генеральному прокуророві України місячний строк з дня ознайомлення з наказом. Рішення Генерального прокурора про накладення стягнення може бути оскаржене до Вищої ради юстиції України.

До актів прокурорського реагування ( діяльності ) відносять:

  • протести;
  • приписи;
  • подання;
  • постанови;
  • позовні заяви;
  • письмові вказівки;
  • документальні санкціонування, дозволи, затвердження та ін.

Протест прокурора ( ст. 21 Закону про прокуратуру ). Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу чи посадової особи.

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення  його у відповідність із законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою в десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокуророві.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом 15 днів  від моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення строку, передбаченого законом для його розгляду. Подання такої заяви зупиняє дію правового акта.

Наведений правовий акт за суттю і фактично може бути застосовано у здійсненні майже всіх напрямів прокурорської діяльності, за винятком підтримання державного обвинувачення в суді та представництва у судах. Адже протест – це акт прокурорського нагляду, а за судами прокуратура нагляду не здійснює.

Припис прокурора (ст. 22 Закону). Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому в порядку підпорядкованості органу чи особі, які правомочні усунути порушення.

Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має:

  • очевидний характер;
  • може завдавати істотної шкоди інтересам держави, юридичним осбам та громадянам, якщо не буду негайно усунуто.

Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокуророві.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокуророві, який зобов’язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

Припис – акт наглядової діяльності прокуратури. Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення

Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдавати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов’язаний розглянути скаргу протягом десяти днів або до суду (ст. 22 закону “Про прокуратуру “).

Подання прокурора –це подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вносяться прокурором, його заступником у державний орган, громадську організацію або посадовій особі, які наділені повноваженнями усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніше як у місячний строк має бути вжито заходів до усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день засідання прокурору, який вправі особисто взяти участь у його розгляді.

Як акт прокурорської діяльності подання ( апеляційне та касаційне подання прокурора ) є також процесуальною підставою перевірки законності та обґрунтованості судових рішень і застосовується прокурорами при здійсненні такої функції як підтримання державного обвинувачення в суді та представництва інтересів громадянина і держави у судах.

Постанова прокурора – це такий акт прокурорського реагування який виноситься у разі порушення закону посадовою особою прокурором або його заступником, залежно від характеру  порушення закону, власне мотивованою постановою про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення, або порушення кримінальної справи щодо цих осіб.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження  або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною особою  або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом.

У протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов’язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.

Позов прокурора. В п. 2 СТ 5 ЦПК України зазначається, що порушення цивільної справи у суді відбувається за  заявою прокурора, який вправі у випадках передбачених законом, звертатися до суду на захист прав та свобод іншої особи, невизначеного кола осіб або державних чи громадських інтересів. Зокрема, прокурор бере участь у розгляді цивільних справ за його заявами про захист інтересів держави або прав і законних інтересів громадян, які за станом здоров’я чи з інших поважних причин не можуть захистити свої права.

 Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах ( ст. 2 ГПК України ).

Прокурор може підтримувати цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, у кримінальному процесі, який поданий цивільним позивачем ( це може бути і потерпілий від злочину ).

Письмові вказівки прокурора ( ст. 27 Закону ) . Передбачений КПК письмовий документ, у якому наглядаючий прокурор визначає для слідчого обов’язкові для виконання ним у  кримінальній справі слідчі та інші процесуальні та організаційні дії.

Санкція прокурора – письмовий реквізит ( затвердження ) прокурора на постанові особи, у провадженні якої знаходиться кримінальна справа, щодо проведення нею відповідних процесуальних дій, без якого виконувати цю дію не можна.

Затвердження прокурора – засіб прокурорської діяльності у кримінальному процесі. Для прикладу ч. 1 ст. 109 КПК України передбачено, що дізнання у справах закінчується складанням постанови про направлення справи для провадження досудового слідства, яке затверджується прокурором.

Нагляд за додержанням і застосуванням законів. Завданням цього виду нагляду полягає у тому, щоб за допомогою повноважень прокурора досягнути:

  • чіткого і неухильного виконання законів піднаглядними органами та установами  та їх посадовими особами
  • скасування актів і припинення діяльності, які суперечать законам і підзаконним НПА.

Об’єкти нагляду:

  • Кабінет Міністрів України;
  • Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
  • Інші органи державного і господарського управління та контролю;
  • Рада Міністрів АРК, місцеві ради, їх виконавчі органи;
  • Органи військового управління, військові обєднання, зєднання частини підрозділи, установи, військові навчальні заклади ЗСУ, СБУ, Прикордонних військ тощо.
  • Політичні партії, громадські організації, масові рухи;
    Підприємства, установи, організації, а також посадові особи цих юридичних  осіб  та громадяни.

Предмет даного виду прокурорсько-наглядової діяльності та повноваження  прокурора при його здійснені, передбачені ст. ст. 19, 20 Закону України “ Про прокуратуру.

Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність.

Об’єкти нагляду( органи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність):

  • підрозділи ОВС
  • підрозділи органів СБУ
  • підрозділи прикордонних військ
  • органів державної податкової служби
  • управління державної охорони
  • оперативні підрозділи органів та установ Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Предмет прокурорського нагляду – додержання цими органами законів щодо охорони прав і свобод громадян; встановленого порядку провадження оперативно-розшукової діяльності й забезпечення законності рішень, що ними приймаються.

Нагляд за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства. Дві групи об’єктів цього нагляду:

  • органи дізнання ( ст. 101 КПК України ):
  • органи досудового слідства ( ст. 102 КПК України ).

Ст. 29 Закону “ Про прокуратуру” визначає предмет прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства як:

  • захист особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;
  • виконання вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин;
  • запобігання незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;
  • охорона прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством
  • здійснення заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що їм сприяють.

Ще однією складовою цього нагляду виступає встановлений законом порядок вирішення заяв ( повідомлень ) про злочини та їх розслідування.

Третьою складовою предмета прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства є законність процесуальних (тобто передбачених КПК ) рішень, що приймаються піднаглядними органами.

Вказівки прокурора, його заступника органам, які проводять дізнання та досудове слідство щодо порушення кримінальних справ і провадження розслідування, які даються відповідно до кримінально-процесуального законодавства, є обов’язковими для цих органів.

Нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Предмет цієї галузі прокурорського нагляду визначено у ст. 44 Закону “ Про  прокуратуру”:

  • законність перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, виправно-трудових установах, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, призначені судом;
  • додержання, передбаченого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами в цих установах;
  • додержання встановлених законодавством прав осіб, що перебувають у цих установах, і виконання ними своїх обов’язків;
  • законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації виправно-трудових та інших установ, що виконують кримінальні покарання або інші заходи примусового характеру, пов’язані з обмеженням особистої свободи громадян.

Мета нагляду – сприяти законному виконанню вироку суду; контролювати щоб визначені засоби впливу діяли за своїм призначенням; забезпечити координацію та уніфікацію практики різних органів, які беруть участь у виконанні покарань та інших примусових заходів, що обмежують особисту свободу особи.

Об’єкти нагляду:

  • органи та установи Державного департаменту з питань виконання покарань;
  • місця тримання затриманих ОВС та прикордонної служби;
  • ОВС;
  • Дисциплінарні батальйони ( роти );
  • Гарнізонні гауптвахти;
  • Психіатричні стаціонари Міністерства охорони здоров’я України;
  • Спеціалізовані державні органи.

Особливою галуззю прокурорської діяльності ( не нагляд ) є підтримання державного обвинувачення в суді та представництво інтересів громадянина і держави у судах ( глава 3 Закону “ Про прокуратуру ).

Завдання прокурора у судовому процесі полягає у розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів та підкорення  їх тільки закону,  сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об’єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі.

Прокурор може вступати в справу в будь-якій стадії процесу, у випадках передбачених законом зобов’язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів  до усунення порушень, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.


18.09.2010

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!