Osvita.ua Высшее образование Рефераты Право Істотні умови договору майнового найму
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Істотні умови договору майнового найму

За договором майнового найму наймодавець зобов’язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату

Даний вид договорів регулює відносини, пов"язані з тимчасовим користуванням майном без придбання його у власність Направленість договору н більш раціональне використання речей робить сферу його застосування широкою. Одержуючи у тимчасове користування майно, особа (організація чи громадянин) не витрачає засобів на його прибдання у власність.

Друга сторона, яка не потребує у даний момент майна, яке їй належить, здає його в найм, не тільки звільняється від поточних витрат на його утримання, але і отримує найомну плату, має можливість одержувати дохід.

За договором майнового найму, наймодавець зобов'язується подати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Договір майнового найму є консенсуальним (вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторонами по всіх істотних умовах), платним, двостороннім (породжує права і обов'язки для кожного з його учасників).

На відміну від подібних з ним цивільно-правових договорів купівлі-продажу, міни, дарування майновий найм представляє собою договір про надання індивідуально-визначеної речі у користування. При цьому у власність наймачеві річ не переходить і по закінченні строку користування повинна бути повернута власнику.

Відносини договору майнового найму регулюються главою 25 Цивільного Кодексу України. Норми, які регулюють певні аспекти відносин майнового найму, містяться у Законі про державні підприємства (об'єднання), Законі про індивідуальну трудову діяльність, Законі про кооперацію, Основах про оренду. Окремі види договору майнового найму (побутовий прокат, найм транспортних засобів, будов, споруд, обладнання) зафіксовані в підзаконних нормативних актах, у постановах Кабінету Міністрів України, у різних типових договорах і правилах.

Сторонами вказаного договору можуть виступати як громадяни так і організації. Останні можуть бути як наймодавцями так і наймачами, як правило, тоді, коли це передбачено їх статутами і положеннями. Однак не буде протиправним укладення договору майнового найму організацій і в тому випадку, коли такі дії організацій, хоча і не передбачено статутом чи положенням, але обумовлено характером її діяльності з метою виконання господарського плану, при умові, що ця діяльність не суперечить змісту спеціальної правоздатності даної організації.

Здавати майно в найм може не тільки його власник чи організація, у оперативному управлінні якої знаходиться дана річ, але і громадяни і юридичні особи, які мають право на це в силу договору або іншого правового обгрунтування. Предметом договору майнового найму можуть бути тільки індивідуально визначені речі, які не є споживчими (не знищуються) і суттєво не змінюються в процесі їх використання, так як наймач з припиненням договору зобов'язаний повернути наймодавцю ту саму річ. Наприклад, по цьому договору можуть здаватися в найм будови, споруди, нежилі приміщення, річкові і повітряні судна, локомотиви, залізничні вагони, автомашини, будівельні машини, тимчасово не використовуване підприємством обладнання, кіноустановки, кінострічки, музичні інструменти, спортивний інвентар, предмети домашнього вжитку. Слід мати на увазі, що згідно з діючими правилами одні речі можуть здаватись в найм тільки організаціям, інші - організаціям і громадянам. Не можуть бути предметом цього договору землі сільськогосподарського призначення.

У нормативних актах і у практиці договір майнового найму часто називають "орендою" або "прокатом". З правової точки зору, між цими термінами немає різниці. Наприклад, відносини по здачі в найм складських і торгівельних приміщень прийнято називати орендою, а здачу у найм різного роду машин, кінофільмів, речей культурно-побутового призначення і господарського вжитку називають прокатом.

Договір майнового найму широко застосовується у цивільному обороті, особливо у відносинах між організаціями по здачі в оренду будов, нежилих приміщень, транспортних засобів, тупікових і деяких інших залізничних шляхів, будівельних машин і механізмів, тимчасово невикористовуваного обладнання.

Часто цей договір застосовується і у відносинах між організаціями і громадянами по здачі на прокат предметів культурно-побутового призначення і госпорарського вжитку.

Відповідно до ст. 153 ЦК договір майнового найму вважається заключеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Однак, оскільки найм майна однієї організації з іншою, як правило, наперед планується, то в цих випадках договір може укладатися тільки на основі адміністративного акту.

Адміністративний акт у відносинах між організаціями, там де він є обов'язковим має двояке значення: а) він є обов"язковою передумовою укладання договору (за відсутності такого акту договір може бути визнаний недійсний), б) адміністративний акт, як правило, визначає основні умови договору майнового найму між організаціями. Умови договору, які не відповідають адміністративному акту, повинні визнаватися недійсними.

Договір майнового найму між громадянами на строк більше ніж одного року повинен бути укладений у письмовій формі.

Договір найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених окремими правилами.

У відносинах між громадянами договір майнового найму може заключатися у письмовій або усній формі. Але, як вже зазначалось, договір на строк більше одного року, незалежно від суми та предмету, повинен укладатися у письмовій формі. Таким чином, при визначенні форми договору переважне значення має тривалість договірних відносин.

У законі немає прямої відповіді і на питання про форму договору майнового найму, укладеного на невизначений строк. Виходячи зі змісту ч.І ст.257 ЦК України, можна прийти до висновку, що у межах року такий договір може існувати у усній формі.

Надаючи велике значення охороні інтересів державних, кооперативних і громадських організацій закон (ч.2 ст.257 ЦКУ) вимагає, щоб договори найму майна цих організацій укладалися у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених особливими правилами.

У вказаних вище випадках письмове оформлення обов'язкове не тільки для заключення самого договору, але і для наступних змін, внесених до нього, наприклад, при уступці своїх прав і ооов язків одним орендарем іншому, при відмові одного з наймачів від подальшої участі в договорі, укладеним ним з деякими особами.

Письмова форма договору не означає, що сторони обов'язково повинні підписувати спеціальний текс договору. Оформлення договірних відносин може укладатися шляхом видачі квитанції встановленої форми.

Строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством.

Коли договір майнового найму укладено без зазначення строку, він вважається укладеним на невизначений строк і кожна з сторін вправі відмовитись від договору в будь-який час , попередивши про це у письмовій формі другу сторону. При наймі будинків або нежилих приміщень - за три місяця.

Укладення договру без зазначення строку не завжди можливе, а тільки в тих випадках, коли законом або іншим нормативним актом не передбачено, що дане майно можна здавати в найм тільки на певний строк.

Укладення договору на невизначений строк не означає, що він укладений назавжди, оскільки кожна із сторін може припинити такий договір в будь-який час, попередивши про це у письмовій формі другу сторону.

У разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважаетьсмя поновленим на невизначений строк і кожна зі сорін вправі в будь-який час відмовитись від договору попередивши про це другу сторонуза один місяць.

Однак, правила ч.І ст.260 ЦКУ не можуть застосовуватися до договорів між організаціями побутового прокату, а також до договорів, дійсність яких обумовлена додержанням письмової нотаріально завіреної чи звичайної письмової форми договору (ст.ст. 46,47). У цих випадках користування майном після закінчення строку договору повинно бути оформлено новим договором.

Наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у стані, що відповідає умовам договору та призначенню майна.

Наймодавець не відповідає за недоліки майна, які були ним застережені при укладанні договору.

Надання майна у користування наймачу є основним обов'язком наймодавця. Суть цього обов'язку, у більшості випадків, полягає у передачі обумовленого договором майна у користування і володіння наймачем на весь час дії договору. Але в деяких договорах вказаний обов'язок може виконуватися наймодавцем без передачі майна, а шляхом періодичних допусків наймача до зазначеного майна для користування ним, наприклад, надання басейну для періодичних тренувань команди плавців, надання піаніно і інших музичних інструментів у спеціально відведених приміщеннях (салонах). Порядок надання майна у користування визначається договором. У деяких випадках, типовими договорами зобов'язують наймодавця надавати майно наймачу згідно опису, наприклад, при здачі в оренду нежилих приміщень. Надання майна у користування повинно бути своєчасним, тобто в строки, передбачені договром.

Для наймача важливе значення має стан найнятого майна.  У зв"язку з цим закон передбачає, що наймодавець повинен представити майно наймачу у стані, який відповідає умовам договору і призначенню майна. Предмети культурно-побутового призначення і господарського вжитку ательє (пункти) прокату зобов’язані видавати наймачу в стані, придатному до експлуатації. При цьому перевірка їх справності повинна здійснюватись у присутності наймача. Пральні машини, холодильники, радіотелевізійна апаратура і інші предмети побутової техніки, які видаються на прокат, повинні мати у відповідних вузлах, деталях, агрегатах пломби, збереженність яких покладається на наймача.

Діючий Цивільний кодекс встановлює відповідальність наймача перед наймодавцями за будь-які недоліки у майні, крім тих, які були ним обумовлені при заключенні договору. Зокрема, наймодавець несе відповідальність і за недоліки у майні, не помічені наймачем з власної вини, наприклад, неуважність при огляді найнятого майна, при умові, що про них наймодавець не попередив наймача. Тобто при визначенні відповідальності наймодавця за недоліки у зданому в найм майні, закон не враховує суб"єктивної поведінки наймача при огляді майна, беручи до уваги лише поведінку наймодавця - попередив він чи ні наймача про наявність даного недоліку у майні.

Разом з тим, треба мати на увазі, що до недоліків майна, за які   несе   відповідальність   наймодавець,   відносяться   не   всі  не обумовленні ним негативні явища даного майна, а лише ті з них, в силу яких вони не відповідають умовам договору і своєму призначенню.. Так не вважається недоліком взятого на прокат майна те що воно не нове, якщо це майно справне і договір не містить умови про надання наймачу у користування нової речі.

У випадку надання наймодавцем у користування майна з недоліками наймач має право заявити до нього одну з наступних вимог:

  • вимагати виправлення недоліків у майні;
  • поставити питання про зменшення найомної плати, якщо через недоліки майна суттєво зменшилась можливість користування ним, передбачена договором;
  • вимагати, якщо це можливо, заміни несправної речі справною (наприклад, в договрі побутового прокату);
  • вимагати розірвання договору і відшкодування збитків, заподіяних порушенням зобов'язань наймодавця, якщо майно через недоліки є  непридатним для користування.

Судова практика допускає одну форму відповідальності наймодавця - відшкодування витрат наймача, понесених ним у зв'язку з виправленням недоліків. Діючий Цивільний кодекс  не дає  права застосовувати таку форму відповідальності наймодавця.

Коли наймодавець не надає у користування наймачеві зданого в найм майна, наймач вправі витребувати від нього це майно і вимагати вішкодування збитків, завданих затримкою виконання або з свого боку відмовитись від договору і стягнути збитки., завдані його невиконанням. Право вибору заявлення однієї з двох вимог; передбачених вище, належить наймачу. Такі ж наслідки наступають і тоді, коли наймодавець не виконав зобов'язання по наданню майна наймачу в результаті того, що він уклав декілька договорів найму на одне і теж майно.

У Цивільному кодексі немає прямої відповіді на питання кому наймодавець зобов'язаний передати здану у найм річ у тому випадку, коли він відповідно до цієї речі заключив договір найму з декількома наймачами.

Вирішення цього питання слід ставити у залежність від того з ким раніше був укладений договір найму. Якщо не можливо встановити, хто з наймачів першим уклав договір, тоді, напевно, слід виходити з того, хто з наймачів першим заявив позов. Але це правило слід застосовувати тоді, коли річ вже передана одному з наймачів. У такому випадку інші наймачі можуть відмовитись від договору і вимагати від наймодавця відшкодування заподіяних збитків.

Наймодавець зобов'язаний провадити за свій рахунок капітальний ремонт зданого в найм майна, якщо інше не передбачено законом або договором.

Невиконання цього обов'язку наймодавцем дає наймачеві право або зробити капітальний ремонт, що передбачений договором чи викликається невідкладною необхідністю і стягнути з наймодавця вартість ремонту чи зарахувати її в рахунок найомної плати; або розірвати договір і стягнути збитки, завдані його невиконанням.

Слід сказати, що вказані правила відносно проведення капітального ремонту зданого в найм майна носять диспозитивний характер і можуть застосовуватися тільки у випадках, коли у спеціальному законі або договорі не визначено на яку сторону покладено зобов'язання проведення капітального ремонту.

У зв’язку з розподіленням між наймачем і наймодавцем зобов’язання на проведення капітального і поточного ремонту, при застосуванні цих правил виникає необхідність  розмежування цих двох видів ремонту. Цивільний кодекс не дає визначення капітального і поточного ремонту.

Капітальним буде вважатися такий ремонт, який викликаний суттєвим пошкодженням, псуттям або зносом основних складових частин, вузлів чи агрегатів майна. Поточним вважається такий ремонт, необхідність проведення якого виникає через звичайне користування майном, не пов"язане з суттєвим пошкодженням і псуттям його основних частин, вузлів чи агрегатів.

При відмові наймодавця від проведення капітального ремонту майна, закон, з метою захисту інтересів наймача, надає йому право самому проводити капітальний

ремонт найнятого майна і стягнути з наймодавця вартість ремонту чи зарахувати її у рахунок найомної плати. Однак, слід мати на увазі, що наймач має право проводити не всякий капітальний ремонт, а лише той, який передбачений договором чи викликаний невідкладною необхідністю. Під ремонтом, викликаним невідкладною необхідністю, слід розуміти такий ремонт, без проведення якого не можливе подальше використання найманого майна за йогопризначенням (наприклад, необхідність заміни зірваного бурею даху з будівлі, зданої в оренду).

Перш ніж приступити до проведення капітального ремонту майна, наймач зобов' заний попередити про це наймодавця.

При розгляді спору відносно проведення капітального ремонту обов'язок доказування невідкладної необхідності проведення капітального ремонту, як і його вартості, лежить на наймачеві.

Обов'язок сторін по проведенню капітального ремонту зданого в найм майна звичайно визначається нормативними актами, які регулюють окремі види майнового найму.

Згідно діючих правил побутового прокату, капітальний і поточний ремонт зданого на прокат майна зобов'язаний проводити за свій рахунок наймодавець. Наймач зобов'язаний відшкодувати вартість ремонту і транспортування предмету прокату тільки у тому випадку, коли його пошкодження є наслідком порушення

наймачем правил експлуатації і зберігання найнятого майна. Наймач не має права проводити будь-який ремонт і розбір предмету прокату.

У випадку виходу з ладу предмету побутового прокату ательє (пункт) зобов'язане в 3-денний термін, з дня повідомлення про це наймачем, усунути пошкодження на місці чи взагалі замінити предмет, який вийшов з ладу іншим справним предметом аналогічного типу (вартості) без додаткової оплати витрат, повпязаних з цією заміною.

Наймач зобов"язаний своєчасно вносити плату за користування майном.

Розмір плати за користування майном, яке здається в найм організаціями, як правило, не передбачається у нормативних актах і не може змінюватись за погодженням сторін. У відносинах між громадянами розмір найомної плати встановлюється за погодженням сторін. Однак, оскільки особиста власність громадян в суспільстві носить виключно споживчий характер і не може використовуватися.

Для одержання нетрудових доходів, наймодавець не може вимагати від наймача високої найомної плати, яка б стала для нього нетрудовим доходом.

При визначенні розміру найомної плати слід враховувати те що нормативним актами для окремих категорій наймачів можуть бути встановлені пільги у вигляді скидок або повного звільнення від внесення найомної плати.

Закон не встановлює форм найомної плати. Вона, як правило, вноситься наймачем у вигляді періодичних грошових платежів. Але це не означає, що сторони у договорі не можуть встановити інші форми плати за користування майном, наприклад, у вигляді надання наймачем наймодавцю певних послуг (проведення капітального ремонту майна). Однак така послуга повинна відповідати вимогам закону і статуту юридичної особи, яка бере участь у договорі. Наприклад, не може бути визнана законною така форма розрахунку, як нарахування громадянину трудоднів за оренду нежилого приміщення; дому.

Строки внесення найомної плати визначаються договором або нормативними актами. Якщо такі строки не встановлені договором і не передбачені законом, то найомна плата повинна вноситись у відповідності з тими строками, якими визначаються тривалість користування майном. Наприклад, при щомісячній здачі майна в оренду найомна плата повинна вноситись щомісяця.

Як правило, найомна плата повинна вноситись за минулий період користування майном. Вимагати найомної плати наперед наймодавець може лише у тих випадках, коли це прямо передбачено договором або відповідними Правилами.

Своєрідний порядок зняття плати, встановлений за прокат предметів культурно-побутового призначення і господарського вжитку. При укладенні договору прокату на строк до ЗО днів наймач  зобов"язаний внести зразу всю повну вартість найма. За прокат предметів, виданих на більш тривалий строк, плата вноситься щомісячно - за перший місяць при видачі предмету прокату, а за наступні місяці - на протязі 5 днів з дня настання наступного місяця користування предметом прокату. Тривалість договору побутового прокату впливає і на розмір найомної плати. Так, при заключенні договору прокату на строк більше шести місяців, наймачу, починаючи з 1-го місяця, надається знижка у розмірі 10 відсотків прейскурантних тарифів. При довготерміновому прокаті радіотелевізійних апаратів місячний тариф на прокат, починаючи з сьомого місяця через кожні 24 дні місяця зменшується на 10 відсотків (відносно першопочаткового тарифу), але не нижче мінімальних границь, встановлених прейскурантом.

На практиці деколи виникає питання, за який час повинен внести найомну плату наймач, який зі своєї вини достроково розриває договір, - за весь строк договору чи тільки за час до його розірвання. Очевидно, що у таких випадках наймач повинен внести найомну плату за весь час дії договору майнового найму, оскільки закон не допускає односторонньої відмови наймача від договору, крім випадків, прямо передбачених договором і яка не повинна перевищувати суми збитків, заподіяних наймодавцю наймачем достроковим розірванням договору.

Своєчасне внесення найомної плати є однією з найбільш суттєвих обов'язків наймача. Тому прострочка наймачем у виконанні цього обов'язку тягне за собою невигідні для нього матеріальні наслідки – сплату пені у встановлених законом розмірах. Наймач має право внести найомну плату і достроково, але тільки за згодою наймодавця, або коли це передбачено відповідними правилами.

Ще одним з основних обов'язків наймача є - користування майном відповідно до договору і призначенням майна.

Характер користування майном, зданим в найм організаціям, у більшості випадків, визначається договором. Це пояснюється тим, що держава, з метою кращого використання державної власності, завчасно, як правило, у типових договорах встановлює границі можливого використання майна в умовах найму. При здачі майна у найм громадянами, характер його використання визначається призначенням цього майна.

Використання майна за призначенням означає використання його для задоволення своїх господарських, культурно-побутових і інших потреб. Тому, використання майна з метою одержання доходів є використанням його не за призначенням.

У поняття "використання майна не за призначенням" слід віднести і часткове або повне невикористання найнятого майна, але не у всіх випадках, а тільки у відносинах між організаціями. Суспільство зацікавлене у найбільш раціональному використанні споруд, приміщень, обладнання і іншого майна наймачами - підприємствами, установами і організаціями. Використання найнятого майна організаціями з найбільшим економічним ефектом є їх обов'язком перед державою і суспільством. Виходячи з цього, законодавець у деяких випадках навіть встановлює матеріальну відповідальність наймача перед наймодавцем за неефективне використання найнятого майна. Наприклад, згідно з ст.156 Статуту залізниць Союзу СРСР залізниця має право стягувати з клієнта штраф за простій орендованих ним вагонів.

Основи Цивільного законодавства і Цивільний кодекс зобов’язують наймача підтримувати найняте майно у справному стані. Це означає, що наймач повинен бережно відноситись до найнятого майна, здійснювати відповідний догляд за ним і технічне обслуговування.Розподіл цих обов'язків між сторонами конкретизуються відносно різних видів майна у відповідних типових договорах, інтрукціях і правилах. Наприклад, Правила побутового прокату, обов'язок по технічному обслуговуванню предмету прокату покладають на наймодавця - ательє (пункт) прокату. За договром побутового прокату наймодавець зобов'язаний проводити періодичну настройку, чистку і регулювання піаніно, роялей і інших музичних інструментів.

Підримання майна у належному стані не означає підтримання його у такому стані, у якому воно було одержане від наймодавця, оскільки закон допускає нормальний знос його у процесі експлуатації.

У обов'язок підтримання майна у справному стані входить обов'язок наймача захищати це майно від можливого пошкодження, загибелі, псуття.

Невиконання наймачем обов'язку належно зберігати майно тягне за собою матеріальну відповідальність.

Наймач зобов'язаний провадити за свій рахунок поточний ремонт, якщо інше не встановлено законом або договором. Як видно з тексту закону, наведене правило не є імперативним, а носить диспозитивний характер, оскільки Цивільний кодекс надає сторонам можливість встановити у договрі інший порядок розподілення обов'язків на поточний ремонт. Інший порядок може бути встановлений спеціальним нормативним актом. Наприклад, діючі у нашій країні правила забороняють наймачу розбирати і ремонтувати одержану на прокат річ побутово-культурного і господарського призначення.

У випадку невиконання наймачем обов'язку на проведення поточного ремонту і погіршення стану майна наймодавець має право розірвати договор і стягнути заподіяні збитки.

Обов'язок наймача повернути наймане майно наймодавцю після закінченя договру випливає з самої суті договору, за яким майно надається тільки у тимчасове користування. Наймач зобов'язаний повернути майно у тому стані, в якому він одержав, але при цьому повинно бути враховано нормальний знос майна за час найму. Під нормальним зносом речі слід розуміти відповідний відсоток її амортизації за час дії договору при експлуатації речі за призначенням у тих конкретних умовах, у яких наймач повинен користуватися нею. Погіршення майна, допущені наймачем за межами вказаних критеріїв, зобов'язують його відповідним чином відремонтувати річ або відшкодувати заподіяні збитки.

Як правило, наймач зобов'язаний повернути наймане майно у момент припинення договору. Кодекс не зазначає на протязі якого часу він зобов'язаний це зробити. Очевидно, наймач повинен повернути майно у межах необхідного для цього часу. З тим, щоб виключити безпідставне затягування здачі найманого майна зі сторони недобросовісних наймачів, у деяких нормативних актах встановлені максимальні строки для виконання наймачем цього обов'язку.

Наприклад, за Типовим договором оренди нежилих приміщень у будинках місцевих Рад народних депутатів, державних, кооперативних та громадських підприємствах, установах, організаціях, орендар зобов'язаний здати Житлово-експлуатаційній конторі (домоуправлінню) орендоване приміщення з обладнанням, інвентарем і іншим майном на протязі 15 днів після припинення договору.

Несвоєчасне повернення або ухилення від здачі предмету договору є прострочкою наймача, яка дає право наймодавцю витребувати майно через суд чи арбітражний суд і зазначити збитки у відповідності ЗСТ.213ЦКУ.

У випадку загибелі або втрати найманого майна наймач не має можливості повернути наймодавцю ту саму річ. Наступає неможливість виконання зобов'язання по поверненню майна, наслідки якого залежать від наявності чи відсутності вини наймача у загибелі чи втраті предмету найму. При відсутності вини зобов'язання припиняється. Ризик випадкової загибелі чи втрати зданого у найм майна несе наймодавець. Якщо ж майно загинуло або втрачене з вини наймача, він зобов'язаний відшкодувати наймодавцю збитки за правилами ст.ст. 203 і 209 ЦКУ.

Наймач вправі вимагати відповідного зменшення найомної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість передбаченого договором користування найнятим майном істотно зменшилась.

Можливість передбаченого договором користування найнятим майном може зменшитись у силу різних обставин, зокрема, в результаті погіршення стану майна або зміни умов користування ним. Однак, у всіх випадках, зменшення можливостей користування майном, як підстава щодо зменшення найомної плати, повинна бути суттєвою і залежати від наймача.

Наймач має право вимагати зменшення розміру найомної плати і у випадках зменшення можливостей користування майном у результаті дії непереборної сили.

Виходячи з правил, слід визнати, що наймач може вимагати зменшення найомної плати і у тому випадку, коли у погіршення стану найнятої речі або у своренні гірших умов користування нею винні обидві сторони у договорі. Але при таких обставинах найомна плата може бути зменшена лише у тій частині, яка відповідає вині наймодавця у зменшенні можливостей користування найманою річчю.

Право наймача на зменшення найомної плати не повинно ставитись у залежність від того, коли виникла належна можливість користування найманим майном - до чи після укладання договору майнового найму. При цьому слід мати на увазі, що при передачі наймодавцем наймачу майна з меншою можливістю користування, ніж це було передбачено договором, наймач має і Інші права, які випливають з стт. 262 і 270 ЦКУ зокрема, він може відмовитиь від договору.

Наймач має право вимагати відповідного зменшення найомної плати, це не означає, що не можна ставити питання про повне звільнення його від виконання цього обов'язку, коли він не з своєї вини тимчасово повністю був позбавлений можливості користування найманим майном (наприклад, при проведенні капітального ремонту).

Господарський суд України вважає, що незалежно від того, яка зі сторін проводить капітальний ремонт, орендна плата за час ремонту будівлі не повинна нараховуватись, якщо проведення такого ремонту лежить на обов'язку наймодавця.

Здавання наймачем найнятого майна в піднайом дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо Інше не передбачено законом або договором.

Як видно, при регулюванні відносин піднайму законодавець вирішальне значення надає згоді наймодавця. Тому, така відмова наймодавця не може бути оскаржена в суді чи господарському суді. Предметом договору піднайму може бути як і все, так і частина найнятого майна. Винятком є ряд об'єктів, які не дозволяється здавати в піднайм. Зокрема, предмети побутового прокату, орендовані залізничні вагони, будівельні машини і інше майно, зазначене у нормативних актах, які регулюють окремі види майнового найму .

Відносини на здачу майна в піднайм регулюються договором піднайму, який укладається між наймачем і піднаймачем. За цим договором наймач зобов'язується передати у тимчасове користування частину або все наймане ним майно піднаймачу за плату. Зміст договору піднайму не повинен виходити за межі змісту договору найму, зокрема, за межі його строку, умов про використання майна, розмір плати і інше.

Оскільки піднаймач вступає у договірні відносини з наймачем, то перед ним, а не перед наймачем він несе відповідальність за договором піднайму. Однак, це не позбавляє можливості наймодавця заявити свої вимоги безпосередньо до піднаймача у випадку пошкодження або псуття ним піднайомного майна. Так, позов повинен розглядатися на підставі статті 440 ЦКУ І інших норм, які регулюють зобов'язання з заподіянням шкоди, а не правил, які регулюють договірні відносини. З припиненням договору найму припиняється і договір піднайму.

Від договору піднайму слід відрізняти договір перенайму майна, за яким наймач передає всі свої права і обов'язки у договорі найму третій особі, а сам виходить з договору. Договір перенайму може бути здійснений тільки за згодою наймодавця.

При переході права власності на здане в найм майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника.

Договір найму зберігає чинність і при переході майна від однієї організації (наймодавця) до іншої.

Право на збереження сили договору майнового найму належить наймачу незалежно від підстав переходу майна від одного власника до іншого, від однієї державної організації до іншої. Під особою, про яку ведеться мова, розуміється будь-який придбач майна.

Разом з правом збереження сили договору найму при переході права власності на здане у найм майно до іншої особи за наймачем зберігаються і всі інші права і пільги, надані йому законом, наприклад, право на відновлення договору найму на новий строк.

Правом на збереження чинності договору майнового найму наймач не може скористатися при переході зданого ним майна до другого власника без правонаступництва, зокрема при конфіскації і ін., так як у цих випадках до нового власника не переходять права і обов'язки попереднього власника майна.

Наймодавець може пред'явити в суді, господарському суді або третейському суді вимогу про дострокове розірвання договору найму, якщо наймач:

  • користується майном не відповідно до договору або призначення майна;
  • навмисно або з необережності погіршує стан майна;
  • не вніс плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу, а за договором побутового прокату - протягом одного місяця, якщо більш короткі строки не установлені типовим договором;
  • не зробить капітального ремонту в тих випадках, коли за законом або за договором капітальним ремонт лежить на обов'язку наймача.

Крім зазначених підстав договір майнового найму  мож бути  розірваний по закінченню його строку. Він може бути і достроково розірваний за згодою двох сторін.

Можна зробити висновок, що перелік зазначених підстав припинення договору майнового найму є вичерпним. Але це ще не означає, що законом або іншим нормативним актом або договором не можуть бути встановлені інші підстави розірвання договору за заявою однієї з сторін.

У поняття користування майном не у відповідності з договром входять не тільки випадки використання майна з іншою метою, але і не використання найнятого майна або користування ним значно у меншій мірі ніж передбачено договором чи випливає з призначення даного майна для задоволеня потреб організацій і громадян. Держава не може допустити, щоб у нашому суспільстві, майно, особливо те, яке знаходиться у користуванні на підставі планових чи адміністративних актів не використовувалось зовсім або використовувалось не раціонально.

Наявність тієї чи іншої підстави з зазначених не зобов'язує наймодавця заявити позов до суду чи арбітражного суду про дострокове розірвання договору, а породжує тільки для нього право на заявлення такого позову. Наймодавець може не скористатися цим правом, а застосувати до недобросовісного наймача інші більш м"які заходи.

Наймач може пред’явити до суду, господарського суду, або третейського суду вимогу про дострокове розірвання договору найму:

  • якщо наймодавець не робить капітального ремонту, що лежить на його обов'язку;
  • якщо майно в силу обставин, за які наймач не відповідає, виявиться в стані, непридатному для користування.

Підставою для припинення договору може бути непроведений наймодавцем капітальний ремонт. Непроведення ж наймодавцем поточного ремонту, хоч би він і був зобовпязаний до цього договором або законом, не дає права наймачу вимагати дострокового розірвання договору. Припинення договору з цієї підстави допускається лиш при наявності вини наймодавця.

Дострокове припинення договору не повинно ставитись у залежність від суб’єктивної поведінки наймодавця, від його вини чи невинності. Для задоволення позову у такому випадку достатньо об'єктивного факту - непридатності винайнятого майна до подальшого користування. Для розгляду справи немає значення та обставина, коли виник даний факт: до чи після передачі майна  наймачу.

Наймач може вимагати розірвання договору і тоді, коли найняте майно стало непридатним для користування не з вини наймодавця, наприклад, в силу своїх природних явищ, зносу, чи внаслідок дії непереборної сили.

Разом з тим, розглядаючи справу, суд, арбітражний суд повинні враховувати поведінку другої сторони - наймача у наступній можливості користування найнятим майном. Якщо буде встановлена вина в настанні цього факту, то в позові йому буде відмовлено.

В разі допущення наймачем погіршення найнятого майна він повинен відшкодувати наймодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення майна сталося не з його вини.

Наймач не може нести відповідальність перед іншою стороною у випадку погіршення майна з вини наймодавця, дії непереборної сили або Інших випадкових обставин. Зокрема, він не може відповідати за погіршення майна в силу його природних явищ. Однак, якщо такому погіршенню наймач сприяв своїми діями чи бездіяльністю, то він не може бути звільнений від відповідальності.

При погіршенні майна з вини обох сторін розмір відповідальності наймача повинен бути відповідно зменшений.(ч.2 Ст.211 ЦКУ).

Закон не дає прямої відповіді на питання, чи відповідає наймач за погіршення найнятого майна членами його сім"ї і іншими близькими йому особами (гостями, домашньою працівницею). Оскільки вказані особи мають доступ до найнятого майна в силу близьких сімейних чи інших відносин з наймачем то, очевидно, він повинен нести відповідальність за шкоду, заподіяну ними найнятому майну. У цьому випадку наймач винний в тому, що він умисно чи з необережності допустив до найнятого майна осіб, які через свою непроінформованість з правилами користування або з інших підстав погіршили його стан.

Межі відповідальності наймача визначаються збитками, нанесеними ним у результаті погіршення майна порівняно з тим станом, у якому воно повинно було бути повернене у момент припинення договору (п.5 ст.265 ЦКУ). Стягненню підлягають збитки у повному обсязі, тобто як витрати на виправлення майна, так і ті доходи, які наймодавець міг би одержати за час з моменту погіршення майна до його виправлення у стан, у якому воно було до погіршення.

В разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зроблені наймачем без дозволу наймодавця поліпшення, якщо їх можна відокремити без шкоди для майна, якщо наймодавець не погодиться відшкодувати їх вартість, можуть бути вилучені наймачем.

Вартість поліпшень, які зроблені наймачем без дозволу наймодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягають.

Поліпшення найнятого майна означає проведення в ньому таких змін, з допомогою яких суттєво збільшується його корисність, комфортабельність, поліпшується зовнішній вигляд порівняно з тим станом, у якому воно знаходилось до передачі наймачу (наприклад, електрофікація приміщення, підключення його до водопроводу, каналізації).

Від поліпшення слід відрізняти відтворення наймачем ремонту, при якому відновлюються якості майна, які були втрачені ним за час найму, і наймач зобов'язаний ремонтувати за свій рахунок найняте майно. Проведення поліпшень не входить у його обов'язки, тобто цим і пояснюється правило про обов'язок наймодавця відшкодувати наймачу вартість проведених ним поліпшень.

Дані правила є диспозитивними, так як сторонам надається можливість встановити у договорі інший порядок розподілення прав і обов'язків відносно проведених наймачем поліпшень. Інші правила можуть бути встановлені і спеціальним законом. Наприклад, у ряді нормативних актів, які регулюють здавання в оренду нежилих приміщень і споруд, які належать державі, встановлене правило про безплатний перехід до наймодавця поліпшень проведених орендарем.

Необхідно відмітити, що диспозитивність правил стосується не тільки прав наймача щодо одержання відшкодування проведених ним необ дних витрат, а і його право на одержання жих поліпшень в натурі, якщо їх можна відокремити без заподіяння шк.ди для майна.

Наймач має право і на поліпшення, проведені ним без дозволу наймодавця, але тільки на ті, які можна відокремити без шкоди для майна. Разом з тим, кінцеве вирішення питання про право наймача на ці поліпшення залежить від наймодавця, якому закон надає альтернативне право: або відшкодувати «наймачу вартість поліпшень або передати їх йому у натурі. На поліпшення, проведені без дозволу наймодавця і які не можуть бути відокремлені без шкоди для майна, наймач не має жодних прав, крім прав, що передбачені договором найму (право користуватися ним). У зв"язку з проведенням таких поліпшень суд не може визнати за наймачем і права власності на певну частину майна.


18.09.2010

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!