Osvita.ua Высшее образование Рефераты Право Договірне регулювання суспільних відносин: умови трудового договору
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Договірне регулювання суспільних відносин: умови трудового договору

Розширення сфери договірного регулювання суспільно-трудових відносин потребує всебічного дослідження трудових прав учасників трудового договору

В теорії цивільного права договірне регулювання суспільних відносин пов’язується з певними умовами, які становлять зміст договору і без яких такий договір не можна вважати укладеним [1, с.35]. Такі умови прийнято називати істотними.

Істотність тих чи інших умов, як правило, вирішується в законодавчому порядку.

У трудовому законодавстві, на відміну від того ж цивільного [2] чи земельного [3] законодавства, таких умов для трудового договору не передбачено. Хоча термін "істотні умови" також притаманний трудовому законодавству, він вживається дещо в іншому контексті, зокрема, коли йдеться про "істотні умови праці" (п.6 ст.36 КЗпП України).

Важливо зазначити, що поняття "умови трудового договору" і "умови праці" є не однозначними. Л.Ю.Бугров з цього приводу зазначає, що ці два поняття співвідносяться, як ціле і його частина (широке і більш вузьке поняття) [4, с.89].

На відміну від трудового законодавства в науці трудового права поняття “істотні умови трудового договору” все ж використовують деякі автори [5], хоча не всі вони уточнюють, які саме з умов трудового договору слід вважати такими. Н.Г.Гладков ототожнює істотні умови трудового договору з його необхідними умовами [6, с.132-133], а автори підручника "Советское трудовое право" зазначають, що до істотних умов трудового договору належать також і обов’язкові, і факультативні [7, с.260].

Спробуємо з’ясувати, які ж саме умови трудового договору можна виділити як істотні. Для цього найперше треба визначити зміст поняття “істотні умови договору”. У зв’язку з цим варто звернутися до історії договірного регулювання. Зокрема, поняття “істотні умови договору” використовували у римському праві. Їх вважали однією із складових змісту договору. “Без них договір взагалі не міг існувати (наприклад, у договорі купівлі-продажу – товар, ціна)” [8, с.164-165]. Крім істотних умов, договір містив звичайні (наявність звичайних умов передбачалася сама по собі, хоча вони і не обумовлювались у договорі) та випадкові умови [9, с.132].

Сучасне цивільне право зберігає подібну класифікацію умов договору, однак зміст поняття "істотні умови договору" більш широкий, а саме: "істотними умовами договору вважають такі умови, які визнані законом або ж вони необхідні для договорів даного виду, а також всі умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди" [див.: 1, с.35-36]. Відзначимо, що у цивільному законодавстві йдеться лише про істотні умови договору. Звичайні і випадкові умови виділяються наукою цивільного права.

Для визначення поняття “істотних умов трудового договору” важливо звернутися до лексичного змісту терміну істотний. У словникових джерелах його тлумачать як “такий, що становить суть або стосується суті чого-небудь; дуже важливий, значний, вагомий” [10]. Отже, істотні умови трудового договору повинні бути для нього важливі і становити його суть.

У трудовому праві умови трудового договору прийнято поділяти на: визначені законодавством і прийняті за домовленістю сторін – договірні. Договірні в свою чергу поділяють на основні (необхідні) і додаткові (факультативні) [11].

Якщо проаналізувати існуючі варіанти класифікації умов договору за цивільним і за трудовим правом, то можна зауважити, що група умов, які визначені законодавством, у трудовому праві відповідає групі умов, які у цивільному праві називають звичайними (умови, які передбачаються в законі чи іншому нормативному акті і стають обов’язковими для сторін внаслідок самого факту укладення договору) [див.:1, с.36]. В.І.Прокопенко, вважає, що істотні питання трудового договору визначаються не стільки волею сторін, скільки законом, нормативними актами, правилами внутрішнього трудового розпорядку й колективним договором [12, с.55].

Щодо договірних (необхідних та додаткових) умов трудового договору, то в цьому випадку можна провести аналогію з істотними умовами, які виділяються в цивільному праві з уваги на зміст їхнього існування, оскільки і ті, і інші важливі й складають суть договору.

Отже, узагальнюючи викладене, істотними умовами трудового договору можна назвати умови, визнані такими законодавством, а також внесені в трудовий договір за ініціативою будь-якої із сторін і до яких сторони трудового договору повинні досягти згоди.

Однією з істотних умов трудового договору є умова про трудову функцію працівника. Вважається, що трудова функція працівника – це робота за визначеною спеціальністю, професією, кваліфікацією чи посадою. Встановлення трудової функції договором "зумовлює комплекс прав і обов’язків, що випливають з законодавства; від характеру роботи можуть залежати порядок оплати праці і її розміри, тривалість робочого дня та відпустки, різні пільги" [див.:7, с.255]. Отже, ця умова є важливою і становить суть договору, тобто вона є для трудового договору істотною.

Істотною умовою трудового договору є і умова про місце роботи. Під місцем роботи прийнято розуміти конкретне підприємство (установу, організацію), на якому працівник виконуватиме трудову функцію, а також місцевість, де це підприємство (установа, організація) знаходиться. В окремих випадках місце роботи може бути більш конкретизовано (наприклад, визначено цех, відділ, місце торговельного об’єкта).

Важливість включення цієї умови до трудового договору зумовлюється тим, що, не обумовивши її, у сторін можуть виникнути труднощі, зокрема, у зв’язку з переведенням працівника на іншу роботу або при відшкодуванні власником шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров’я, тощо.

Умову про оплату праці працівника теж слід віднести до істотних умов трудового договору. Хоч оплата праці працівника здійснюється за встановленими на підприємстві тарифними ставками чи посадовими окладами, згода працівника на таку оплату обов’язково повинна бути. Крім того, на підприємствах встановлюються так звані “вилки” в оплаті праці, які потребують конкретизації розміру заробітної плати працівника.

На важливості цієї умови, наголошують і автори підручника "Трудовое право", які зауважують, що "в умовах ринку праці при укладенні трудового договору працівник не може бути позбавлений можливості особисто домовитись з власником про умови оплати його праці" [13, с.176-177].

До істотних умов трудового договору можна віднести також умову про строк дії договору. Якщо сторони, укладаючи строковий трудовий договір, не обумовлять її, договір буде вважатися укладеним на невизначений строк.

Зрештою, будь-яка умова (крім умов, передбачених ст.9 КЗпП України), узгоджена сторонами і зазначена у трудовому договорі, і буде вважатися істотною. Тобто важливість внесення до трудового договору тієї чи іншої умови залежатиме від ініціативи його сторін. До таких істотних умов трудового договору можна віднести: умову про час, коли працівник повинен приступити до роботи, умову про робоче місце працівника, про режим роботи, тривалість відпустки, пільги, випробування тощо.

Література:

1. Цивільне право. – К.: Вентурі., 1997. – Ч.2.

2. Закон України “Про оренду майна державних підприємств і організацій” від 10.04.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №30. – Ст.11.

3. Закон України “Про оренду землі” від 06.10 1998 // Голос України. – 1998.

4. Бугров Л.Ю.Свобода труда и свобода трудового договора в СССР. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1984.

5. Русакова В.А. Недействительность условий трудового договора: Новая кодификация законодательства и развитие трудового права // Сб. ученых трудов. – Свердловск, 1974. – Вып.35.; Жигалкин Т.И.Трудовое право в обеспечении кадров. – К.: Вища шк. – 1977.; Гончарова Г.С.Переводы и перемещения в судебной практике. – Харьков: Вища шк., 1982; Ронжин В.Н.Твое трудовое право. – Горький: Волго-Вятское кн. Изд-во, 1984; Трудове право України / За ред. П.Пилипенка. – Львів, 1996.

6. Гладков Н.Г. Изменение содержания трудового договора. – Ташкент, 1985. – С.5; Сыроватская Л.А. Трудовое право. – М.: Высшая шк., 1997.

7. Советское трудовое право / Под ред. А.С.Пашкова, О.В.Смирнова. – М., 1988.

8. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. – К.: Вища шк., 1995.

9. Дроніков В.К. Римське приватне право. – К.: Вид-во Київ. ун-ту., 1961.

10. Словник української мов / Під ред. А.А.Бурячка і М.Л.Мандрика. – К.: Наукова думка, 1973. – Т.4.

11. Анисимов Л.Н. Трудовой договор. – М: Сов. Россия, 1989; Советское трудовое право / Под ред. А.С.Пашкова, О.В.Смирнова. – М., 1988. Колбасин Д.А. Содержание трудового договора на современном этапе. – Минск: Наука и техника, 1990.

12. Прокопенко В.І. Трудовий договір і трудові правовідносини. – К.: Вид-во Київ. ун-ту. 1971.


05.09.2010

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!