• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Окремим видом трудового договору є контракт. Під контрактом сучасна теорія права розуміє угоду, що викликає виникнення, зміну або припинення правових відносин. Частина 3 ст. 21 КЗпП визначає контракт як особливу форму трудового договору.

Письмова форма не є "особливою формою" договору. Це окремий вид трудового договору, що укладається на певний строк для виконання роботи, яка носить, як правило, постійний або в будь-якому випадку тривалий характер. Тому не можна вважати контрактом такі договори про працю, які спрямовані не для вирішення окремих поточних питань, що виникають у ході реалізації трудових завдань.

Терміни "договір" і "контракт" не завжди тотожні.

По-перше, дія контракту завжди обмежена певним строком.

По-друге, контракт завжди повинен містить, крім основних, факультативні (додаткові) зобов’язання сторін.

По-третє, контракт завжди укладається у письмовій формі, тоді як трудовий договір може бути укладений усно.

Сфера застосування контракту визначається законодавством України.

Перевага контракту перед звичайним трудовим договором проявляється у тому, що контракт дозволяє максимально індивідуалізувати кожну конкретну угоду про працю, наповнити її специфічним змістом. Тому контракт повинен бути дійовим засобом поліпшення у договірному порядку правового статусу працівника порівняно із законодавством і колективним договором. Фактично ж він досить часто укладається з протилежною метою, як черговий спосіб порушення трудових прав і свобод людини, обмеження прав працівника в часі.

Зміст трудового контракту складають права й обов’язки, що виникли в сторін у результаті договору і які достатні для функціонування трудового правовідносини. Сторони трудового контракту попередньо обговорюють його умови. Одні умови встановлюються угодою сторін, інші утримуються в законі й у силу висновку контракту стають його умовами.

До умов, що передбачає законодавство, відносяться ті, котрі поширюються на працівника у зв’язку з прийомом його на визначену роботу або посаду. У деяких випадках вони можуть конкретизуватися сторонами в межах установлених законом.

У теорії трудового права розрізняють два види умов трудового договору (у тому числі й контракту як його особливої форми) у залежності від порядку їхнього встановлення.

Це, по-перше, умови, визначені законодавством, що не можуть змінюватися угодою сторін (якщо інше не передбачено законом) і в силу закону є обов’язковими для виконання.

По-друге, умови договору, що безпосередньо встановлюються угодою сторін при укладенні контракту. Їх у свою чергу поділяють на необхідні і додаткові (іноді обов’язкові і факультативні). Необхідні умови - це такі, при відсутності яких контракт не може вважатися укладеним і не може реально виникнути трудове правовідношення. До них відносяться умови:

• про місце роботи (підприємство, установа, організація або їхні визначені підрозділи);
• про трудову функцію (коло обов’язків, що доручаються працівникові для виконання; посада, спеціальність, кваліфікація, професія);
• про термін роботи. У нього входить час, із якого працівник почне виконання трудових обов’язків, і термін дії контракту. Підписання сторонами контракту є правовою підставою для видання наказу (розпорядження) про прийом (найманні) його на роботу з дати, встановленої у контракті за згодою сторін. Термін роботи залежить від досягнутої сторонами домовленості.

Але в п. 3 Положення про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що знаходиться в державній власності говориться, що контракт може бути укладений від одного до п’яти років. Хоча названа постанова стосувалася тільки керівників підприємств, дію його окремих положень поширили і на інші категорії працівників. Обмеження трудового контракту рамками часу стали передбачати й інші нормативні акти.

Трудовий контракт може містити і додаткові умови, наявність яких необов’язкова для нього, що конкретизують обов’язки сторін (наприклад, угода про іспит із метою перевірки відповідності працівника виконуваній роботі, про перепідготовку, навчання іншим професіям(спеціальностям), підвищенні кваліфікації, продовження додаткової відпустки, режимі робочого часу й часу відпочинку і т.п.).

При цьому необхідно враховувати зміст статей 26 - 28 КЗпП України (іспит при прийомі на роботу - ст. 26, термін іспиту при прийомі на роботу - ст.27, результати іспиту при прийомі на роботу - ст.28).

У контракті можуть обумовлюватися і соціально-побутові умови, наприклад, виділення садової ділянки, автомобіля, поліпшення житлових умов, продаж акцій по номіналі, установлення доплат до соціальних пенсій, захист від інфляційних процесів і т.п. Може також передбачатися переїзд працівника в іншу місцевість. Тому сторони повинні визначити умови, гарантії й компенсації такого переїзду, забезпечення працівника й членів його родини житловою площею або оплату витрат за наймання (піднаймання) житлового приміщення або користування готелем (ст.120 КЗпП України і п.14 Положення.

Якщо для службових поїздок працівник буде використовувати особистий транспорт, сторони передбачають умови виплати відповідної компенсації (наказ Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 12 листопаду 1993 р. № 88, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 6 грудня 1993 р. під № 182, із змінами й доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 1995 м. № 104/94 і п.16 Положення.

Також у контракті визначається режим роботи й відпочинку працівника, при цьому тривалість відпустки не може бути менше встановленого законодавством для даної категорії.

Контракт може передбачати додаткові пільги, гарантії й компенсації, не передбачені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця, наприклад, виплату додаткової винагороди, надання матеріальної допомоги до щорічної відпустки і т.п., а також додаткові підстави його розірвання. Основною характерною рисою контракту, що відрізняє його від інших видів трудових договорів, є те, що в контракті, на відміну від останніх, розширене коло умов, установлюваних сторонами самостійно.

Сторони, домовляючись про умови контракту, не повинні залишати без уваги, що у відповідності зі ст.9 КЗпП України трудовий контракт не може містити умови, що погіршують положення працівника в порівнянні з чинним законодавством України.

Оскільки зміст контракту обумовлюється його структурою, як структуру будь-якого контракту можна запропонувати сукупність наступних умов:

• загальні положення, у яких передбачаються загальні обов’язки сторін із питань організації праці й виконання службово-трудових обов’язків;
• компетенція, функції, права та обов’язки сторін контракту, термін його дії;
• умови формування й організації діяльності підрозділів підприємства (для керівників);
• умови праці;
• відповідальність сторін;
• порядок розірвання контракту;
• інші умови контракту, що враховують, наприклад, характер виконуваної роботи.

Сторони можуть включати в контракт будь-які умови, не заборонені законодавством. Однак умови контракту не повинні погіршувати положення працівника в порівнянні з гарантіями, передбаченими трудовим законодавством, угодами і колективним договором.

У контракті необхідно відображати:

• предмет контракту;
• права, обов’язки й відповідальність сторін;
• умови організації праці і матеріального забезпечення працівника;
• підстави й умови розірвання контракту;
• соціально-побутові й інші умови, необхідні для виконання прийнятих сторонами зобов’язань, з урахуванням специфіки виробництва і фінансових можливостей підприємства.

Предметом контракту може бути виконання визначеної роботи для досягнення конкретного результату, або виконання протягом терміну дії контракту визначених функцій.

Контракт може укладатись на конкретний термін, установлюваний за згодою сторін, або на час виконання визначеної роботи. Після закінчення терміну дії контракту він може бути продовжений, перескладений на новий термін або розірваний. При продовженні дії контракту його умови зберігаються на новий термін, а при переукладанні потрібне узгодження умов контракту.

30.09.2010