Osvita.ua Высшее образование Рефераты Право Захист прав дітей та державна політика у сфері забезпечення сімейних відносин
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Захист прав дітей та державна політика у сфері забезпечення сімейних відносин

Сім’я це соціальна група, що складається з чоловіка і жінки, які перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних), інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів

Неповна сім’я – сім’я, що складається з матері або батька і дитини (дітей).

Багатодітна сім’я – сім’я, що складається з батьків (або одного з батьків) і трьох та більше дітей.

Прийомна сім’я – сім’я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання.

Малозабезпечена сім’я – сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.

Конституція України містить положення, що стосуються сім’ї. Зокрема, у ст. 51 вказано: "Шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки", у ст. 52: "Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним".

Правовий статус дітей і підлітків у сім’ї також регулюється Сімейним кодексом України від 10 січня 2001 року, Законами України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року, “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” від 1 червня 2000 року, “Про попередження насильства в сім’ї” від 15 листопада 2001 року, “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року, Національною програмою "Планування сім’ї", затверджену Постановою Кабінету Міністрів від 13 вересня 1995 року. На основі законів та нормативно-правових документів України розроблена Концепція державної сімейної політики.

У Законі України "Про охорону дитинства" передбачено: "Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці".

Сімейним кодексом України передбачені обов’язки батьків щодо виховання та розвитку своїх дітей, права батьків щодо захисту дитини, основи здійснення батьківських прав та виконання обов’язків щодо дитини. Основні права дитини у сімейних відносинах згідно Сімейного кодексу України наступні.

Кожна особа має право на проживання в сім’ї (ст.4).

Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини (ст.141).

Право і обов'язок батьків визначати ім'я, по батькові, прізвище, громадянство і національність своїх дітей, тобто їхній особистісно - правовий статус (ст.145, 146).

Право й обов'язок батьків виховувати своїх дітей – найголовніші компоненти батьківського піклування. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ст.150-155).

Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до права й свобод інших людей, любові до сім’ї та родини, народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ст.150).

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право при неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, місцевого самоврядування та громадських організацій, а також до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років (ст.152).

Батьки мають право на самозахист своєї дитини (ст.154).

Батьківські права зберігаються лише тоді, коли поведінка і ставлення до своїх батьківських обов’язків відповідні інтересам дитини і вимогам закону. Питання про позбавлення матері чи батька (або обох батьків) батьківських прав вирішує суд, якщо до нього з позовом звернулись один з опікун, прокурор, працівники органів опіки та піклування, школи-інтернату, служби у справах неповнолітніх.

Підставами для позбавлення батьківських прав є один з варіантів, якщо батьки:

  • ухиляються від виконання своїх обов’язків з навчання і виховання дітей;
  • відмовилися без поважних причин забрати дитину з полового будинку чи полового відділення;
  • відмовилися забрати дитину без поважних причин з інших дитячих лікувально-профілактичних чи навчально-виховних закладів;
  • зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми;
  • шкідливо впливають на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою (ст.164 Сімейного кодексу України).

Якщо батьківських прав позбавляють обох батьків, суд може доручити виховання дітей родичу - бабусі, дядькові тощо, призначивши його опікуном чи піклувальником, або передати справу органам опіки, які влаштовують дітей у дитячі будинки, школи-інтернати та інші дитячі заклади. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов’язків, пов’язаних з утриманням дітей: вони повинні сплачувати аліменти тим, хто взяв дітей на виховання. Якщо будуть усунені причини, які стали основою для позбавлення батьківських прав, батьки через суд можуть відновити свої права на дитину (ст.166,167, 169).

Суд може ухвалити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я, морального виховання, а також може призвести до інших негативних наслідків (ст.170).

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї (ст.171).

Окрім особистісних виокремлюють майнові правовідносини між батьками і дітьми. Майнові правовідносини між батьками і дітьми поділяються:

1) на відносини з приводу майна:

  • батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна;
  • якщо у неповнолітніх дітей є належне їм майно (наприклад, подароване ким-небудь), то батьки управляють ним без спеціального на це повноваження;
  • у разі виникнення спільної власності батьків і дітей правовідносини з приводу цієї власності регулюються за нормами цивільного права (ст. 173-178).

2) на аліментні зобов'язання батьків і дітей:

  • батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.180);
  • способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ст.180, 181);
  • це рівною мірою стосується і батька, і матері. У разі, якщо вони ухиляються від виконання цього обов'язку, кошти для утримання стягуються з них через суд незалежно від того, перебувають вони у шлюбі чи їхній шлюб розірвано (182-186);
  • аліментні зобов'язання є взаємними, тобто аліменти сплачують не тільки батьки дітям, але й діти своїм батькам у тих випадках, коли останні потребують матеріальної допомоги через свою непрацездатність (особливо в старості), а діти здатні надати їм цю допомогу. Проте, діти можуть бути звільнені від цього обов'язку, якщо судом буде встановлено, що свого часу батьки ухилялись від виконання батьківських обов'язків, тобто, були позбавлені батьківських прав або ухилялись від сплати аліментів (ст.202-206 Сімейного кодексу України).

Згідно зі ст.3 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року призначають такі види допомоги:

  • допомога при вагітності, пологах;
  • одноразова при народженні дитини;
  • по догляду за дитиною;
  • грошові виплати матерям (батькам), які доглядають трьох або більше дітей віком до 6 років;
  • по догляду за дитиною-інвалідом;
  • по тим часовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною.
  • допомога дітям віком до 6 років (учням до 16 років);
  • допомога на дітей одиноким матерям;
  • допомога на дітей військових строкової служби (ст.3).

Законодавством України забезпечуються гарантії захисту дітей від насильства в сім’ї. Забороняються будь-які види експлуатації та фізичне покарання батьками своєї дитини, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність. Однак, батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Насильство в сім’ї за Законом України "Про попередження насильства в сім’ї" від 15 листопада 2001 року розглядається як будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи людини та громадянина і наносять моральну шкоду, шкоду фізичному чи психічному здоров’ю.

Попередження насильства в сім’ї – система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які йому сприяють, припинення насильства в сім’ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у його вчиненні, а також медико-соціальна реабілітація його жертв.

Органами та установами, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї є: спеціально уповноважені органи виконавчої влади, служба дільничних інспекторів міліції та кримінальна міліція у справах неповнолітніх, органи опіки і піклування, кризові центри, центри медико-соціальної реабілітації жертв насилля.

Література:

1. Абетка української політики: Довідник. Вип.5 /Авт.-упоряд.: М.Томенко (кер.кол.), Л.Бадешко, В.Гребельник та інші.-К: Смолоскип, 2002.-368с.

2. Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности /Отв.ред.Е.А.Лукашева.-М.: Наука, 1988.-с.21.

3. Батьків не обирають... (проблеми відповідального батьківства в сучасній Україні)-К.: А.Л.Д., 1997.-144с.

4. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях. Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2003.-134 с.

5. Бейсебаев К.М., Попова Г. М. Правовое воспитание несовершеннолетних и его формы в деятельности горрайорганов внутренних дел. Учебное пособие. – М., 1983. – 46 с.


27.09.2010

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!