Osvita.ua Высшее образование Рефераты География Професор Ярослав Кульчицький як видатний вчений. Реферат

Професор Ярослав Кульчицький як видатний вчений. Реферат

Дев’ятого серпня 1996 року на 73 році життя після важкої хвороби відійшов у вічність відомий український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, завідувач кафедри історичної геології і палеонтології Львівського національного університету імені Івана Франка професор Ярослав Кульчицький

Ярослав Онуфрійович Кульчицький народився 16 квітня 1923 року в селі Кульчиці Самбірського району Львіської області в родині сільського учителя. Після закінчення в рідному селі п’яти класів початкової школи вступив до Самбірської гімназії, у якій навчався до 1939 р.

У 1941 р. закінчив Самбірську середню школу і вступив на хіміко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту. В 1944 р. з третього курсу його мобілізували до армії, однак через слабий зір скерували на роботу в Нижньо-Тагільський металургійний завод. Тут на посаді помічника машиніста Я. Кульчицький працював до березня 1945 р. Приїхавши цього ж року до Львова, він перевівся на третій курс геологічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка.

Після закінчення університету в 1948 р. Ярослав Кульчицький працював геологом-знімальником, а згодом начальником польових партій Західноукраїнської експедиції Всесоюзного науково-дослідного геологорозвідувального інституту (ВНДГРІ), реорганізованої 1953 р. в Українське відділення ВНДГРІ, а пізніше в УкрДГРІ.

У співпраці з А. Жураковським 1948-1949 рр. зазняв північно-східну частину Кросненської зони в масштабі 1:25000, що послугувало підставою для структурно-розшукового буріння на нафту і газ у Хащів-Лімна-Жукотин-Вовченській антиклінальній складці.

Після цього (1950-1951) Я. Кульчицький провадив знімально-розшукові роботи у Передкарпатському прогині, на площі Дзвіняч-Невочна.

У 1952-1953 рр. Я. Кульчицький на посаді старшого геолога партії виконував структурно-картувальне буріння на ділянках Солотвино-Горохоліно та Дзвіняч-Старуня. Результати, отримані в процесі комплексного вивчення фактичного матеріалу із пробурених тут свердловин, послугували в подальшому основою для відкриття Дзвіняч-Старунського нафтового і Богородчанського газового родовищ.

З 1953 р. Ярослав Кульчицький проводив самостійні тематичні і наукові дослідження складчастої споруди Карпат. Головні зусилля вчений спрямував на вивчення стратиграфії і тектоніки крейдового та палеогенового флішу й оцінки палеогенового флішу щодо перспектив його нафтогазоносності. Під керівництвом Я. Кульчицького в той час вели комплексні палеонтолого-стратиграфічні дослідження, в яких дрібні форамініфери вивчали О. Мятлюк і Н. Дабагян, нумуліти – К. Хлопонін, молюски – О. Максимов, а детальні літологічні роботи виконували О. Каданар і Л. Столяр.

Комплексне вивчення флішових утворень, поширених у південно-східній частині Українських Карпат, дало змогу Я. Кульчицькому разом з М. Жиловським у досить стислий термін скласти перші схеми стратиграфії крейдових і палеогенових відкладів поширених у верхів’ях Черемошу і Тиси, а також схему тектоніки і геоморфологічну карту цього району.

     

Вже на перших етапах досліджень учений виокремив із "Внутрішньої антиклінальної зони" (за поділом московських геологів) самостійну Рахівсько-Пенінську і Магурську зони зі скибами Скупової, Людовця і Яловичори (власне Чорногірську зону). У Чорногірській зоні виділено шипоцьку, яловецьку, чорногірську та скупівську світи крейди і гринявську, топільчанську та гранітненську світи палеогену. В інших районах південного схилу Карпат визначені довжанська і драгівська світи верхнього еоцену, які до того зачислювали до складу лютської світи палеоцену.

Зазначимо, що на цей час Українські Карпати вивчали дві групи дослідників, які принципово по-різному трактували загальну геологічну будову цього регіону.

Московська група дослідників (О. Богданов, В. Славін, М. Муратов та ін.) цілком заперечувала насувну будову Карпат, вважала їх простою структурою, у якій виділяла центральний горст-антиклінорій і прилеглі до нього синклінорії.

Другий напрям розвивали О. Вялов, Р. Ладиженський і Я. Кульчицький. Головним його положенням був поділ Карпат на структурно-фаціальні одиниці, обмежені значними насувами. По суті, прихильники цього напряму розвивали ідеї, висунуті на початку ХХ ст. французьким ученим М. Люжоном щодо шар’яжної будови Альп і перенесені на Карпати австрійськими геологами М. Лімановським і В. Улігом.

Саме згадані вище нові дані, отримані Я. Кульчицьким у процесі комплексних польових досліджень у південно-східній частині Українських Карпат, були вагомим аргументом на користь загальної покривної будови регіону. Важливе значення для оцінки перспектив нафтогазоносності крейдового і палеогенового комплексів мали складена під керівництвом Я. Кульчицького (1958) зведена геологічна карта Покутсько-Буковинських Карпат масштабу 1:100 000 та виконане наукове обґрунтування прогнозних геологічних запасів нафти і газу складчастої області. Підсумком цього періоду став захист 1959 р. дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата геолого-мінералогічних наук.

Організаторські здібності, працелюбність, високі вимоги як до себе, так і до колег дали йому змогу очолити лабораторію картознімальних робіт, що послугувала базою для створення дещо пізніше сектора Карпат і Передкарпаття, а згодом і геологічного відділу УкрДГРІ.

Вагомий внесок у розробку тематичних планів інституту зробив Ярослав Онуфрійович, перебуваючи на посаді вченого секретаря (1959-1961).

Другий період (1960-1966) дослідницької праці Я. Кульчицького пов’язаний з вивченням південного схилу Українських Карпат, у межах якого виділяли єдину велику Магурсько-Чорногірську плащовину. Низка тематичних розробок з південного схилу дала змогу вченому разом зі співпрацівниками Н. Дабагян, П. Лозиняком, М. Мархель значно деталізувати стратиграфічні і тектонічні побудови. Зокрема, в межиріччі Ужа-Боржави було виділено Пенінську, Магурську і Дуклянську структурно-фаціальні одиниці, а на південному сході – Мармароську, Рахівську, Сухівську та Чорногірську зони, а також визначено скибову будову міжскельного палеогенового флішу, у межах якого виділено Тарасівську (північну) і Драгівську (південну) підзони.

Результати фундаментальних досліджень ученого з тектоніки і стратиграфії використано під час складання тектонічної карти всієї Карпатської гірської споруди, опублікованої в Чехословаччині за редакцією М. Магела 1973 р., а також як складова частина вони увійшли до тектонічної карти України і Молдавії, що опублікована 1969 р.

Значну увагу приділяв Ярослав Онуфрійович вивченню палеогеографічних особливостей формування флішових утворень, їхньої циклічності та ритмічності, часу й умовам генезису нафтогазових покладів Східних Карпат. Він є співавтором Атласу літолого-палеогеографічних карт Східноєвропейської платформи та її геосинклінального облямування, а також Атласу палеогеографічних карт крейди, палеогену і міоцену Карпато-Балканської складчастої споруди та пояснювальних записок до них (Варшава, 1976; Будапешт, 1984, 1985).

Я. Кульчицький був членом організаційних комітетів з проведення ІV (1958) і ІХ (1977) Конгресів Карпато-Балканської геологічної асоціації, а також керівником геологічних екскурсій для учасників цих Конгресів; обраний постійним членом стратиграфічної, тектонічної та седиментологічної комісій КБГА.

Дослідження Я. Кульчицького заслужено визнані серед колективів наукових та виробничих установ України, вони увійшли в практику геологорозвідувальних робіт. Ще працюючи в УкрДГРІ, учений багато уваги приділяв вихованню молодого покоління. Під його керівництвом виконані десятки дисертаційних робіт на здобуття вченого ступеня кандидата і доктора геолого-мінералогічних наук.

З листопада 1966 р. Я. О. Кульчицький перейшов на постійну викладацьку роботу у Львівський державний університет імені Івана Франка. На кафедрі історичної геології і палеонтології він спочатку обіймав посаду доцента, а після захисту докторської дисертації (1968) став її завідувачем. На цій кафедрі він підготував і опублікував (1973) конспект лекцій "Основи вчення про формації (геогенерації)" в двох частинах, а згодом (1976) у співавторстві з М. Габінетом і О. Матковським – монографію "Геологія і корисні копалини Українських Карпат" [52, 54].

Як завідувач кафедри і співробітник науково-дослідного сектора університету професор Я. Кульчицький очолював велику групу спеціалістів, яка провадила в західному регіоні Казахстану галузеві знімальні роботи масштабу 1:50 000. Пізніше дослідник організував колектив, який вів детальне комплексне вивчення з метою розчленування придонних осадів західної частини акваторії Тихого океану (западина Кларіон-Кліпертон) та східного сектора Індійського океану. Під час цих досліджень форамініфери вивчала Н. Дабагян, нанопланктон – А. Андреєва-Григорович і радіолярії – П. Лозиняк.

Водночас учений не забував про Карпатський район. Ярослав Онуфрійович – співавтор Геологічної карти Українських Карпат масштабу 1:200 000 (1977), геологічних карт глибинних зрізів заходу України (1980), а також регіональних стратиграфічних схем крейдових (1989), палеогенових і нижньоміоценових (1984) та міоценових (1996) відкладів заходу України.

Упродовж тривалого часу (1979-1996) професор Я. Кульчицький був відповідальним редактором "Палеонтологічного збірника" (номери 18-32), членом кваліфікаційної Вченої ради ВАК, членом Ради з захисту дисертацій в Інституті геології і геохімії горючих копалин НАН України та Львівському державному університеті, членом Вченої ради УкрДГРІ. З царини палеонтології ним описані знахідки щелепи носорога та сліди хребетних у міоценових моласах Передкарпатського і Закарпатського прогинів, знахідки решток антилопи у стебницьких верствах (міоцен), фауна і флора плейстоценових відкладів Самбірської підзони, двостулкові, черевоногі молюски з сарматських відкладів Передкарпатського і Закарпатського прогинів та їхнє стратиграфічне значення, зуби акул із залізо-манганових конкрецій донних осадів північно-східних улоговин Тихого океану та ін.

Значний доробок становлять нариси Я. Кульчицького до різних видань і окремих монографій, а саме: нариси геологічної будови і нафтогазоносності західних і південних областей України (1959); геологічна вивченість СРСР (УРСР, західні області, період 1918-1945 та 1956-1960); стратиграфія СРСР (палеогенова система) за редакцією В. Гросгейма і І. Коробкова (1975); стратиграфія УРСР (крейда), відповідальний редактор О. Каптаренко-Чорноусова; монографій "Природа Івано-Франківської (1973) і Чернівецької (1978) областей" за редакцією К. Геренчука; путівник тектонічної і седиментологічної екскурсій КБГА (1977) та ін.

Окремою ланкою досліджень є сумісна праця Я. Кульчицького з А. Кісельовим (1980-1989). Учені розробили такі теоретичні питання: особливість еволюції осадово-вулканічних порід в історико-геологічному процесі (на прикладі Верхоянської й Карпатської геосинкліналей); особливість розвитку конседиментаційних піднять (на прикладі Лено-Вілюйської та Карпатської провінцій); еволюція геосинкліналей і загальні закономірності циклічного розвитку тектоносфери; взаємозв’язок тектонічних рухів і процесів седиментогенезу (на прикладі нафтогазоносних областей України та Східного Сибіру); кількісний метод у літофаціальних дослідженнях та оцінка прогнозних запасів за даними кількісного літофаціального аналізу.

У цей же період вийшли друком колективні праці "Літологія і породи колектори на великих глибинах в нафтогазоносних провінціях України (1983) та "Тектоніка і металогенія Радянських Карпат "(1988), а також окремі публікації з питань основних закономірностей розповсюдження і формування вуглекислих вод Східних Карпат і Закарпаття (у співавторстві з Л. Мишкіним, 1984 р.), обґрунтування стратиграфічних меж між еоценом і олігоценом та палеогеном і неогеном, проблемні питання геології і корисних копалин Карпатського регіону тощо. Учений опублікував понад 200 праць, у тому числі 12 монографій.

Багатогранний талант, душевна теплота, людяність, чуйне ставлення до колег і учнів стали взірцем Ученого, Наставника і Громадянина.

Список основних наукових праць професора Я. О. Кульчицького

1. Кульчицкий Я. О., Жураковский А. Г. Геологическое строение района Яблонов-Слобода Рунгурская Станиславской области УССР // Авторефераты научных трудов ВНИГРИ. Ленинград, 1951. Вып. 7. С. 24-28.

2. Кульчицкий Я. О., Черняк Н. И. Несколько замечаний о явлениях диапиризма в пределах Предкарпатского краевого прогиба // Геол. сб. 1956. № 2-3. С. 95-103.

3. Кульчицкий Я. О., Хлопонин К. Л. О возрасте Ямненских песчаников (Вос-точные Карпаты) // Геология нефти. 1957. № 9. С. 31-35.

4. Кульчицкий Я. О. Палеогеновые отложения района с. Ясиня // Геол. сб. 1957. № 4. С. 47-54.

5. Кульчицкий Я. О., Петрашкевич М. И., Хлопонин К. Л. К стратиграфии эоцена утесовой зоны Восточных Карпат // Докл. АН СССР. 1957. Т. 155. № 2. С. 365-367.


29.11.2011

Загрузка...

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!