Osvita.ua Высшее образование Рефераты География Біосфера в океані: основні компоненти. Реферат
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Біосфера в океані: основні компоненти. Реферат

Океан - це навколишнє середовище різноманітних організмів. В океані проживає біля 150 тис. видів тварин і біля 15 тис. видів рослин. Особливо багато одноклітинних організмів, зокрема одноклітинних водоростей. Вони складають до 80% всієї фітомаси океану

Ще недавно багатство й велика чисельність органічного світу в океані різко переоцінювалось. За сучасними даними на частку океану припадає біля 40% первинної продукції і не більше 0,5% всієї біомаси планети.

За умовами існування всі морські організми підрозділяються на планктон, бентос і нектон.

Планктон включає в себе багато-чисельні види одноклітинних водоростей, із тварин - різних простіших, рачків, деякі види червів, кишковопорожнинних та молюсків. Організми планктону не мають органів активного плавання і пересуваються буквально по волі хвиль і течій. До складу планктону входять кременисті організми (діатомові водорості і радіолярії), вапнякові організми (водорості кокколитофориди), з найпростіших - фераминіфери.

До бентосу відносяться різноманітні тварини й рослини, що живуть або на поверхні морського дна, або в донному ґрунті. Це різні водорості, морська трава (представники квіткових рослин), багато видів молюсків, ракоподібних, червів, голкошкірих, деякі найпростіші. До бентосних організмів відносяться також "оброщувальники" - молюски, губки, водорості, які поселяються, зокрема, на поверхні штучних споруд. Багатьом бентосним притаманні явища симбіозу (наприклад, одноклітинна зелена водорість зооксантелла, яка поселяється в порожнині живих коралових поліпів).

Рис. 1. Голкошкірі:

1 - морська лілея, 2 - морська зірка, 3 - офіура, 4 - голотурія (морський огірок, трепанг), 5 - морський їжак.

Нектон об’єднує всіх морських тварин, що активно переміщуються у воді або ж по її поверхні. Це риби, морські ссавці (китоподібні, ластоногі), деякі представники молюсків (осьминоги, кальмари, каракатиці та ін.), рептилій (коралові змії, черепахи та ін.).

Хоча нектон представлений переважно крупними тваринами, його біомаса у 23 рази менше сумарної біомаси планктону. Таким чином, роль нектону, планктону і бентосу як по біомасі, так і по продуктивності неоднозначна.

Поширення життя в океані

В океані виділяється дві області життя - пелагіаль (грец. - море) - поверхня, а також товща вод морів і океанів, а також бенталь (дно океану).

У пелагіалі найбільш населена верхня 50-метрова товща води, але й тут життя поширюється нерівномірно. Ближче до берега воно незрівнянно більш багате, ніж у відкритому океані.

У бенталі також більша частина життя зосереджена на малих приберегових глибинах.

На 7,6% площі океану, що лежить на глибинах менше 200 м, зосереджено 59% усієї біомаси океану. На ту частину океану, що має глибини від 200 до 3000 м (16,5% площі), припадає 31,1% біомаси, а на глибини більше 3 тис. м (75,9% площі океану) - тільки 9,5%.

Найбільшу насиченість життям мають прибережні води, а також субполярні води в обох півкулях. Підвищеною кількістю первинної продукції характеризуються пригирлові ділянки океанів, а також зони апвелінгу - райони підйому глибинних вод на поверхню океану: Біскайська затока, райони Канарської, Перуанської, Бенгальської течій, райони зародження пасатів, вітрів сорокових широт південної півкулі, область мусонної циркуляції в північній частині Індійського океану.

У помірних широтах у процесах збагачення поверхневої водної товщі біогенними елементами велике значення мають сезонні зміни температури повітря і води. Зимові холодні води з початку прогрівання поступово спускаються на глибину, викликаючи в свою чергу підйом глибинних вод на поверхню. Цей процес забезпечує розквіт життя, наприклад, у північних районах Атлантичного океану, в таких класичних рибопромислових районах, як Ньюфаундлендська банка, Норвезьке море, пригренландські води та ін.

Ділянки сталого опускання вод - області конвергенції - бідні на життя. Мала первинна продукція і в тропічних водах відкритого океану.

Раніше вже йшла мова про те, що за останні десятиліття відбувся суттєвий перегляд дуже широко поширених раніше уявлень про безмежні біологічні ресурси океану:

  • По-перше, виявилось, що загальна маса живої речовини на Землі в 4 - 4,5 рази менше, ніж припускав свого часу В. І. Вернадський, - 2,5. 1012 т замість 1. 1013 т.
  • По-друге, сумарна маса живої речовини на суходолі в 750 раз більше, ніж в океані. Із всієї річної продукції фітомаси, що оцінюється в 219 млрд. т, тільки на продукцію лісів припадає 84 млрд. т.

Це вдвоє більше всієї річної продукції фітопланктону в океані. Щільність живої біомаси густонаселених районів Світового океану менше або дорівнює щільності населення пустель та напівпустель суходолу (від 0,2 др 1,2 кг/м2).

Біогеографічні області Світового океану

Океан по особливостях органічного світу ділиться на біогеографічні області. Відсутність різких кордонів, нездоланних перешкод і поступовість зміни життєвих умов на поверхні Світового океану сприяє тому, що ці області в значній мірі співпадають з певними фізико-географічними зонами або включають навіть декілька зон. Біогеографічні області в океані - це дуже великі акваторіальні одиниці, які далеко виходять за межі поняття "область" в його звичайному географічному розумінні.

У Світовому океані виділяються наступні біогеографічні області:

  • Арктична,
  • Північно-Тихоокеанська,
  • Північноатлантична,
  • Тропічно-Індо-тихоокеанська,
  • Тропічно-Атлантична,
  • Антарктична.

Кожна з них у свою чергу підрозділяються на літоральну (прибережну) і пелагіальну підобласті. В Антарктичній області нерідко виділяють також Нотальну біогеографічну підобласть.

Обширна Антарктична область подібна по природних умовах до Арктичної у своїй південній частині (циркумполярна Антарктична підобласть). Серед риб, що мають промислове значення, найбільш характерні нототенієві. Із ссавців ендемічні південний і малий кити і деякі види ластоногих.

Північноатлантична і Північно-Тихоокеанська (або Бореальні) області відповідають субарктичним і помірним умовам температур повітря та води. Рослинний і тваринний світ більш багате в порівнянні з Арктичною і Антарктичною областями. Продуктивність його дуже висока. Тут зосереджені найважливіші рибопромислові райони. Із риб для Північноатлантичної області найбільш характерні тріска, пікша, сайда, різні камбалові, а південніше - губан, кефаль, султанка. Типові крупні ракоподібні - омари, лангусти, креветки. Із ссавців характерні тюлені, а з птахів - чайки, кайри, гагари, чистикові.

У Північно-Тихоокеанській області найважливіше промислове значення мають лососеві риби, далекосхідна сардина, а з безхребетних - камчатський краб. Характерні ссавці - морський котик, сивуч, калан, китоподібні. З птахів найбільш поширені різноманітні чистикові.

Тропічно-Атлантична і Тропічно-Індо-тихоокеанська області мають схожі природні умови, обумовлені їх екваторіально-тропічним положенням, постійно теплими водами, гарним освітленням. В цих областях у найбільшій мірі проявляється різна щільність населеності прибережних вод і пелагіалі, особливо тих її частин, де панує антициклональна циркуляція, яка зумовлює опускання вод.

Щільність населення тут менша, ніж у бореальних областях, за деяким виключенням, але видовий склад найбільш різноманітний. Із риб характерні різні акулові, скати, летючі риби, зрослощелепні (їжак-риба), тунці тощо. Тільки в межах цих областей поширені колоніальні корали, що складають цілком специфічні літоральні біоценози. Особливо характерні вони для Індо-тихоокеанської області. Із ссавців у Тропічно-Індо-тихоокеанській області специфічні дюгонь (морська корова), малий кашалот, дельфінові, в Тропічно-Атлантичній - ламантини. З птахів - фаетони і фрегати.

Арктична область характеризується постійно низькою температурою води, крижаним покривом, відносно малою солоністю. Склад фауни і флори бідний, продуктивність організмів невелика. Тільки літнього часу біля крижаного узбережжя розвивається рясний фітопланктон, відповідно виникають умови і для розвитку зоопланктону та інших тварин. У цей час тут багато промислової риби, з’являються тюлені, китоподібні, моржі, білі ведмеді. Центральна частина Арктичної області завжди покрита кригою і найбільш бідна по видовому складу та біомасі.

Географічне поширення рослинних організмів виявляє приналежність до тих чи інших біогеографічних областей. Так, діатомові водорості особливо поширені і різноманітні в північній частині Бореально-Пацифічній (Північно-Тихоокеанській) області та Нотально-Антарктичній підобласті. Ламінарієві водорості найбільш типові для Північно-Тихоокеанської та Антарктичної областей, а саргасові - для тропічних областей. Для останніх характерні також різноманітність і багатство вапнякових водоростей.

Джерела

1. Волошин І. І., Чирва В. Г. Географія Світового океану: Навч. посібник для вчителів серед. загальноосвіт. шк. - К.: Перун, 1996. - 224 с.

2. Географія світу: Підручн. Для 7 кл. серед. шк. / В. Ю. Пестушко, В. О. Сасиков, Г. Є. Уварова. - К.: Абрис, 1995. - 288 с.

3. Степанов В. Н. Природа Мирового океана. Пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1982. - 192 с.

4. Физическая география материков и океанов: Учеб. для геогр. спец. ун-тов / Под общей ред. А. М. Рябчикова. - М.: Высшая школа, 1988. -592 с.


28.11.2011

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!