Osvita.ua Высшее образование Рефераты География Економіко-географічна характеристика Алжиру. Реферат
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Економіко-географічна характеристика Алжиру. Реферат

У рефераті подано економіко-географічну характеристику Алжиру

Офіційна назва - Алжирська Народна Демократична Республіка (Аль-Джумхурія аль-Джазаірія Демократія аш-Шаабія) - АНДР.

Державний устрій - республіка. Глава держави - президент. Глава уряду - прем`єр-міністр. Вищий законодавчий орган - парламент (однопалатні Національні народні збори).

Географічне розташування. Алжир - одна з найбільших і найрозвинутіших країн Африки, розташована на півночі материка. Належить до країн Магрибу ("Арабського Заходу"). Територія займає центральну частину гірської системи Атлас і північ пустелі Сахара. Межує з Марокко (спільний кордон 1559 км) на заході, з Тунісом (965 км) і Лівією (982 км) - на сході, з Нігером (956 км), Малі (1376 км) та Мавританією (463 км) - на півдні. З півночі омивається водами Середземного моря.

Загальна протяжність сухопутних кордонів - 6343 км.

Протяжність берегової лінії - 998 км.

Найвища точка - гора Тахат (2908 м).

Найнижча точка - озеро Мельгір (-40 м).

Площа території - 2,382 тис. кв. км (11 місце у світі).

Адміністративний поділ - поділяється на 48 вілаїв (провінцій).

Чисельність населення - 31,736 млн. осіб (араби і бербери).

Столиця - Алжир (1,696 млн. осіб).

Інші великі міста:

  • Оран (732 тис. осіб),
  • Константина (515,8 тис.),
  • Батнах (270,7 тис.),
  • Анналах (240,1 тис.).

Державна мова - арабська, поширена також французька.

Релігія - 99% населення мусульмани.

Державне свято - 1 листопада - День Революції.

Державний прапор - прямокутне полотнище, що складається з двох рівних вертикальних смуг зеленого (ліва) та білого кольору. У центрі - червоний мусульманський півмісяць, у серпанку якого - червона п`ятикутна зірка. Державний герб.

Грошова одиниця - алжирський динар, що дорівнює 100 сантимам.

Членство у міжнародних організаціях - ООН, Ліга арабських держав, МБРР, МВФ, Міжнародна Федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, ОПЕК, ОАЕ та інші.

Валовий внутрішній продукт. У 1996 валовий внутрішній продукт (ВВП) Алжиру складав 115,9 млрд. дол. США, або 4 тис. дол. у розрахунку на душу населення. На частку гірничодобувної промисловості, включаючи видобуток нафти і газу, припадало приблизно 40% ВВП, частка сфери послуг склала майже 40%, частка сільськогосподарського виробництва - 11,7% і обробної промисловості - приблизно 10%. У період між 1987 і 1997 щорічне збільшення ВВП складало 0,5%.

Сільське господарство. Алжирські виноградники. У 1996 у сільському господарстві було зайнято приблизно 1/5 працездатного населення країни, ця галузь економіки давала 11,7% валового внутрішнього продукту. Сільськогосподарське виробництво зосереджене головним чином у північних приморських районах. Найбільш рентабельним є вирощування винограду, крім того вирощуються цитрусові, оливки, фініки і тютюн. Розведення домашньої худоби спрямовано на задоволення внутрішніх потреб.

Озимі зернові культури призначені головним чином для споживання усередині країни. Це насамперед пшениця, ячмінь і овес. Ярові зернові культури представлені просом, житом і рисом. Найважливішою технічною культурою є тютюн. Крім того, Алжир вирощує картоплю, апельсини, мандарини, оливки і фініки. Вирощування фініків зосереджене в оазисах Сахари.

Найбільш серйозною перешкодою на шляху розвитку алжирського сільського господарства є природні умови. Лише 3% земельних площ країни використовуються для постійної обробки зернових. Інші 17% служать пасовищами або зайняті лісом. Основна частина території знаходиться головним чином у зоні пустелі.

Лісове господарство. Лісами покрито приблизно 4,7 млн. га території Алжиру. Зустрічаються великі простори, покриті чагарником і корковим дубом, а також значні площі, на яких ростуть сосна, вічнозелений дуб і кедр. Велика частина деревини використовується на місцях як паливо і будівельний матеріал. У 1991 в Алжиру було перероблено більш 300 тис. куб. м деревини і пробки. По виробництву пробки країна займає третє місце у світі після Іспанії і Португалії.

Видобувна промисловість. По запасах коштовної мінеральної сировини Алжир займає одне з перших місць на континенті. Тут добувають нафту, природний газ, залізну руду, фосфати, вугілля, цинк, ртуть і інші рудні копалини. Видобуток залізної руди зосереджений у кількох районах, у першу чергу Уензе, Бені-Сафе і Заккаре на північному сході країни. Основні родовища природного газу зосереджені в районі Хассі-Рмель, а головні нафтові родовища знаходяться в Хассі-Месауде, Еджеле, Хассі-Рмеле, до півдня від Хассі-Месауда й у долині Іллізі.

Промисловість. Починаючи з 1970-х років в урядових планах економічного розвитку Алжиру пріоритет віддавався промисловому розвиткові країни. На заводах Константіни і Сіді-Бель-Аббеса стали виробляти трактори й іншу сільськогосподарську техніку. У Скікде був споруджений великий нафтохімічний комплекс. Швидко розвивалися целюлозно-паперова і текстильна промисловість, виробництво цементу й електроустаткування.

Енергоресурси. Велика частина електроенергії виробляється на теплоелектростанціях і гідроелектростанціях. З 1979 по 1994 обсяг виробництва електроенергії в країні збільшився з 6,1 млрд. кВт до 18,7 млрд. кВт.

Транспорт. Перші з залізничних магістралей, що знаходяться у власності держави, були споруджені більше ста років тому. Головна залізнична магістраль проходить у північно-західному напрямку від кордону з Тунісом до алжиро-марокканського кордону. Ряд відгалужень зв'язує її з основними портами і містами країни. Автодорожня мережа Алжиру сягає 82 тис. км, велика частина доріг проходить по півночі країни. У 1990 в Алжирі було зареєстровано 1,104 млн. автомобілів.

Державна авіакомпанія "Ер Альжері" здійснює авіарейси в багато міст країни. Найбільш важливі аеропорти розташовуються в Дар-ель-Бейде, Оране, Костянтині й Аннабе. У 1995 повітряний флот компанії склав 41 літак. У тому ж році в Алжиру був один вертодром, 66 аеродромів із твердим покриттям і 53 злітно-посадочні смуги з ґрунтовим покриттям.

Головні морські порти Алжиру - Арзев, Беджаія, Скікда, Алжир і Аннаба.

Зовнішньоекономічні зв'язки. До 1996, після кількох років падіння світових цін на нафту і газ, зовнішній борг Алжиру досяг суми 33 млрд. дол. США, що склало 73% ВВП. Головні зовнішньоторговельні партнери Алжиру - Франція, США, Італія й Іспанія.

Грошова система і банківська справа. Банківська система Алжиру знаходиться під контролем держави. Право емісії національної валюти, динара, належить Центральному банкові. Національний банк, Зовнішньоекономічний банк і Банк "Креди насьональ" забезпечують фінансування проектів розвитку промисловості і сільського господарства, інших державних і приватних проектів, здійснюють валютні операції і фінансують зовнішню торгівлю. Створені також спеціалізовані банки розвитку.

Програма економічного реформування, була почата в середині 1980-х, створила умови для організації спеціалізованих банків, таких, як, наприклад, Банк сільськогосподарського і сільського розвитку, що надає кредити сільськогосподарським і харчовим виробництвам, Національний фонд заощаджень, що дає можливість зробити грошові накопичення і надає кредити на покупку житла, Банк обробної промисловості і сфери послуг, пов'язаний зі сферою послуг і легкої промисловості. З 1995 у країні функціонують приватні банки.

Туризм. Розглядаючи туризм як потенційне джерело отримання іноземної валюти, з 1989 уряд Алжиру став виявляти підвищену зацікавленість до цієї галузі економіки. Влада пішла на децентралізацію державної туристичної компанії і надала самостійність кільком державним готелям. Крім того, іноземним компаніям було надане право на експлуатацію нещодавно побудованих готелів, таких, наприклад, як розташований у безпосередній близькості від столиці готель "Хілтон".

Розраховуючи протягом найближчого десятиліття збільшити число готельних номерів до 50 тис., уряд продовжував політику заохочення місцевих приватних інвестицій і залучення іноземного капіталу для створення спільних підприємств.

Економічна реформа і приватизація. В умовах структурної кризи в економіці в 1986 уряд оголошено про введення в країні програми "твердої економії". Одним з наслідків її застосування стали масові виступи робітників і студентів у жовтні 1989. Надалі уряд розширив його дію на інші сфери економіки і політики. Зокрема, був трохи ослаблений контроль влади у відношенні діяльності асоціацій, а також прискорені темпи реалізації запропонованої МВФ Програми по реструктуризації економіки.

У 1989 уряд приступив до реалізації великої програми, що була спрямована на досягнення економічної стабілізації і впровадження в економіку ринкових механізмів. У березні 1992 влада оголосила про початок реалізації адресної програми соціального забезпечення для людей з низьким рівнем доходів, що трохи поліпшило умови життя 7,4 млн. алжирців.

Після того як у 1992 армія вийшла на політичну арену і, скасувавши результати парламентських виборів, темпи реформ сповільнилися. З тих пір реалізація реформ в економічній сфері була ускладнена бурхливим і непередбаченим розвитком подій. У 1993-1994 практично не спостерігалося прогресу в процесі реформування. Разом з тим угода в 1995 з Паризьким клубом кредиторів про відстрочку виплати зовнішньої заборгованості в умовах гарних врожаїв сільськогосподарських культур і підвищення світових цін на нафту призвело до оздоровлення економіки Алжиру.

Закон про приватизацію, введений у липні 1995, передбачав створення дрібних і середніх підприємств у торгівлі, сфері туризму і на транспорті. У той час як стратегічні галузі промисловості - газонафтова і найбільші індустріальні комплекси - залишалися у веденні держави.

Економіко-географічні райони. Процес формування економічних районів в Алжирі не завершений. Значні території країни ще не освоєні в господарському відношенні. Виділяються наступні великі економічні райони: Північний-Захід (охоплює Оран, Сайда, Тіарет і Тлемсен); Центральна Північ (Алжир, Медеа, Тізі-Узу і Ель-Аснам); Північний схід (Аннаба, Костянтина, Opec, Сетіф), а також територія Алжирської Сахари.

Північний-Захід з родючими землями став основним районом товарного землеробства (м'яка пшениця й особливі винні сорти винограду). Північний схід з великими покладами залізної руди, фосфоритів і ін. мінералів одержав гірничопромислову спеціалізацію в сполученні з відсталими формами сільського господарства.

Центральна Північ почала формуватися як район найбільш різнотипного сільського господарства з головним центром переробної промисловості в м. Алжир. Після відкриття в Алжирській Сахарі найбільших ресурсів нафти і газу на її території стали складатися окремі гірничодобувні центри, вузли і мінерально-сировинні райони.


27.08.2011

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!