Osvita.ua Высшее образование Рефераты История экономических учений Економічний розвиток України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Реферат
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Економічний розвиток України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Реферат

Індустріалізація в Україні. Зрушення в сільському господарстві. Столипінська аграрна реформа

Індустріалізація в Україні

Упродовж 60 – 80-х років у Східній Україні завершився промисловий переворот. Найхарактернішою ознакою цього було повсюдне застосування у виробництві парових двигунів, систем машин, механізмів та верстатів. основним промисловим паливом стало кам’яне вугілля. З цього часу активніше застосовуються у виробництві досягнення науки і техніки.

На кошти іноземного капіталу завод Джона Юза у селищі Кам’янському, Гданцівський завод біля Кривого Рогу. Російські промисловці стали власниками заводів: Брянського – біля Катеринослава, Дружківського та Донецько-Юрївського у Донбасі.

Значним досягненням у процесі індустріалізації України стало будівництво Харківського та Луганського паровозобудівних заводів. Процес монополізації став особливо активним на початку ХХ ст. Переломним моментом стала економічна криза 1900 – 1903 рр., внаслідок якої збанкрутіли сотні дрібних і слабких підприємств, натомість виник ряд великих монополістичних об’єднань: "Продамет", "Продвагон", "Продвугілля" та інші. Монополії проникли в усіх сфери господарства. Напередодні першої світової війни в Україні не було вже жодної важливої галузі промисловості, в якій так чи інакше виробництво не було б монополізоване.

Таким чином, ставши на шлях індустріалізації, Україна зробила значний поступ уперед у своєму розвитку. Вона перетворилась в один з найрозвинутіших у промисловому відношенні районів імперії. Тут склалися такі великі промислові центри загальноімперського значення, як Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний і Нікопольський марганцевий басейни та Південно-Західний цукровобуряковий район. Однак докорінних змін в економіці не відбулося.

Незважаючи на надзвичайно високі темпи індустріалізації в Україні, завершити її до початку Першої світової війни не вдалося. Україна, як і Російська імперія в цілому, залишилася аграрно-індустріальною.

В Галичині у 1905 –1906 рр. виникло понад 50 акціонерних компаній з видобутку нафти, найбільшими з яких були "Галицько-карпатське товариство", "Східниця", "Галичина".

Зрушення в сільському господарстві. Столипінська аграрна реформа

Залишки кріпосництва, невирішеність аграрного питання стали причинами незатихаючої боротьби у пореформеному селі по всій Російській імперії, в тому числі й на східноукраїнських землях. Особливо це проявилось в умовах першої російської революції 1905 – 1907 рр. Царський уряд намагався стабілізувати становище в країні шляхом перебудови земельно-аграрних відносин. У квітні 1906 р. головою Ради міністрів і водночас міністром внутрішніх справ Росії було призначено видатного реформатора Петра Столипіна. Він прагнув змінити Російську імперію шляхом економічних і соціальних реформ, активно боровся з національно-визвольними рухами, особливо українським.

Найвизначнішою в діяльності П. Столипіна була аграрна реформа. Вона мала на меті розв’язати земельне питання. Указ від 9 (22) листопада 1906 р. скасовував обов’язкові "земельні общини" і надавав кожному селянинові право вимагати виходу з общини і виділення йому землі в одному масиві, що отримав назву "відруб". Селяни могли переносити туди свої господарські будівлі й створювати "хутір" (найпоширеніший в Україні). Цей захід повинен був служити перебудові земельних відносин, створити стан заможних селян-фермерів.

Іншим важливим кроком аграрної реформи П. Столипіна було створення Селянського земельного банку і надання йому права давати селянам вигідні кредити для купівлі землі, реманенту тощо. Це сприяло також торгівлі поміщицькою землею та придбанню її селянами.

Ще один важливий напрямок реформи – переселення селян із густозаселених регіонів європейської частини Російської імперії у Сибір, за Урал та на Далекий Схід, де був надлишок вільної землі.

Внаслідок цього напередодні Лютневої революції 1917 р. в руках селян було вже 65% усієї землі. У цілому столипінська аграрна реформа мала успіх в Україні. Реформа прискорила перехід українського села на індустріальну основу, створила сприятливі умови для розвитку приватного селянського землеволодіння.

Розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві мав місце і на західноукраїнських землях. Однак Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття залишалися відсталими аграрними провінціями Австро-Угорської імперії. У Західній Україні збереглось велике поміщицьке й церковне землеволодіння. Користуючись малоземеллям селян, великі землевласники зберігали з ними напівкріпосницькі стосунки.

Отже, з початком ХХ ст. становище селян стало потрохи покращуватись і не було вже таким безрадісним, як декілька десятиліть тому.

Література

1. Лановик Б. Д., Лазарович М. В. Економічна історія: курс лекцій – К.:Вікар, 2005р


17.10.2011

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!