Osvita.ua Высшее образование Рефераты История экономических учений Основний етап розвитку капіталізму. Реферат
Загрузка...

Основний етап розвитку капіталізму. Реферат

По загальноприйнятій оцінці класична політична економія зародилася наприкінці XVII — початку XVIII в. у працях У. Петті (Англія) і П. Буагільбера (Франція)

Час завершення класичної політичної економії розглядається з двох теоретико-методологічних позицій. Одна з них – марксистська - указує на період першої чверті XIX в., і завершувачами школи вважаються англійські вчені А. Сміт і Д. Рикардо. По іншій – найбільш розповсюдженої в науковому світі — класики вичерпали себе в останній третині XIX в. працями Дж. С. Мілля.

Коротко суть цих позицій така. Відповідно до марксистської теорії затверджується, що класична політична економія завершилася на початку XIX в. і перемінилася "вульгарною політичною економією" тому, що родоначальники останньої – Ж. Б. Сей і Т. Мальтус — схопилися, за словами К. Маркса, "за зовнішню видимість явищ і протилежність закону явища".

При цьому головним аргументом, що обґрунтовує обрану позицію, автор "Капіталу" вважає "відкритий" їм же "закон прибавочної вартості". Цей "закон", по його думці, випливає з центральної ланки навчання А. Сміта і Д. Рикардо — трудової теорії вартості, відмовившись від якої "вульгарний економіст" приречений стати апологетом буржуазії, що намагається сховати експлуататорську сутність у відносинах присвоєння капіталістами створюваної робітничим класом прибавочної вартості.

Висновок К. Маркса однозначний: "класична школа" переконливо розкривала антагоністичні протиріччя капіталізму і підводила до концепції безкласового соціалістичного майбутнього.

Відповідно до розширювальної позиції, що стала для більшості закордонних джерел економічної літератури безперечної, версія класифікації етапів історії економічної думки як "класичної" і "вульгарної" політичної економії узагалі виключена, хоча наукові досягнення й А. Сміта, і Д. Рикардо оцінюються настільки ж високо, як К. Маркса.

Однак до імен продовжувачів навчання Сміта - Рикардо і, відповідно тимчасовим границям "класичної школи" додають не тільки плеяду економістів усієї першої половини XIX в., включаючи Ж. Б. Сея, Т. Мальтуса, Н. Сеніора, Ф. Бастія й інших, але і найвидатнішого ученого другої половини XIX в. Дж. С. Мілля.

Тому очевидно, що якщо усе-таки виходити не з класово-формаційної ідеологізованої аргументації особливостей еволюції класичної політичної економії, а взяти до уваги насамперед сутність єдиних (загальних) для "класичної школи" теоретико-методологічних позицій, то можна з повною підставою затверджувати, що К. Маркс, як і Дж. С. Мілль, є одним із завершувачів цієї школи. У правомірності даного твердження допоможе переконатися, крім того, і безпосереднє знайомство з економічним навчанням К. Маркса "Капітал".

У розвитку класичної політичної економії з визначеною умовністю можна виділити чотири етапи. Багато економістів вважають, що основним є другий етап, тому розглянемо саме його.

     

Другий етап розвитку класичної політичної економії охоплює період останньої третини XVIII в. і безсумнівно зв'язаний з ім'ям і працями А. Сміта — центральної фігури серед усіх її представників. Його "економічна людина" і "невидима рука" провидіння переконали не одне покоління економістів про природний порядок і невідворотність незалежно від волі і свідомості людей стихійної дії об'єктивних економічних законів.

Багато в чому завдяки йому аж до 30-х рр. XX сторіччя незаперечним вважалося положення про повне невтручання урядових розпоряджень у вільну конкуренцію. І це про нього, як правило, говорять, що "... жоден західний студент, учений не може вважати себе економістом без знання його (А. Сміта. — Я. Я.) праць".

На думку Н. Кондратьєва, під впливом поглядів А. Сміта у класиків усе їхнє навчання — це проповідь господарського ладу, що спирається на принцип волі індивідуальної господарської діяльності як ідеалу". Автори однієї з популярних книг початку XX в. "Історія економічних навчань" Ш. Жид і Ш. Ріст відзначали, що головним чином авторитет А. Сміта перетворив гроші в "товар, ще менш необхідний, чим всякий інший товар, обтяжний товар, якого треба по можливості уникати.

Цю тенденцію дискредитувати гроші, виявлену Смітом у боротьбі з меркантилізмом, — пишуть вони, — підхоплять потім його послідовники, і перебільшивши її, випустять з уваги деякі особливості грошового обігу". Щось схоже затверджує Й. Шумпетер, говорячи про те, що А. Сміт і його послідовники "намагаються довести, що гроші не мають важливого значення, але в той же час самі не в змозі послідовно дотримувати цієї тези".  І тільки деяка полегкість цьому недогляду класиків (насамперед А. Сміту і Д. Рикардо) робить М. Блауг, думаючи, що "... їхній скептицизм стосовно грошових панацей був цілком доречний в умовах економіки, що страждає від недоліку капіталу і хронічного структурного безробіття".

Далі відзначимо, що класичними по праву вважаються і відкриті А. Смітом (за матеріалами аналізу шпилькової мануфактури) закони поділу праці і росту його продуктивності. На його теоретичних вишукуваннях значною мірою ґрунтуються також сучасні концепції про товар і його властивості, доходах (заробітній платі, прибутку), капіталі, продуктивній і непродуктивній праці й інші.

Список використанної літератури

  1. Ядгаров Я. С. Історія економічних вчень: підручник для вузів. 3-є видання. – М.: Інфра-М, 1999. – 320 с.
  2. Блауг М. Економічна думка в ретроспективі. М.: "Діло Лтд", 1994.
  3. Жид Ш., Ріст Ш. Історія економічних вчень. М.: Економіка, 1995. Самуельсон П. Економіка: В 2-х томах. М.: НПО "Алгон", 1992.
  4. Селігмен Бен Б. Основні напрямки сучасної економічної думки. М.: Прогрес, 1968.
  5. Шумпетер Й. Теорія економічного розвитку. М.: Прогрес, 1982.


17.10.2011

Загрузка...

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!