Osvita.ua Высшее образование Рефераты Культура Характерні особливості меблів індійського стилю. Реферат
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Характерні особливості меблів індійського стилю. Реферат

Меблі Стародавньої Індії. Сучасний індійський стиль

Слово "меблі" дійшло до нас з французької мови і походить від латинського mobilis – рухомий. При великій різноманітності меблевих форм їх можна поділити на декілька груп: столи, меблі для сидіння, лежання і спальні місця, шафи і меблі для зберігання. А також допоміжні предмети: етажерки, тумбочки, консолі, підставки під декоративні предмети.

Історія меблів починається з глибини віків і змінювалась в залежності від смаків і забаганок, що були властивими тій чи іншій епосі або державі.

Мистецтво Індії – це світ своєрідної краси і духовності, зі своїми законами і традиціями. Протягом багатьох століть ремісник-різьбяр по дереву і каменю, гончар, ткач, ювелір – були одними з головних творців культури Індії. Своєю неповторністю відрізняється культура і побут цієї країни, включаючи архітектуру і дизайн, релігійні обряди.

Індійське декоративно-прикладне мистецтво – це поєднання орнаментів і мотивів, сюжетів і образів, матеріалу і манер виконання. Якщо на заході твори мистецтва перш за все створювались для того щоб задовольнити смаки певних груп людей, які здатні їх оцінити, то в Індії це ніколи не було основною метою для створення красивих речей. Вироби народного мистецтва, меблі та предмети побуту виготовлялись виключно за традиціями і для практичного застосування. Навіть зараз Індія обережно ставиться до модернізації, ручна праця використовується тут поряд з сучасними технологіями.

Основний принцип індійського стилю – це декоративність: лінія, кілька локальних кольорів і ритмічна їх організація.

Меблі стародавньої Індії

Культура Індії впродовж всієї історії зазнавала багато іноземних впливів. Персія, греко-римська, мусульманська культури, британське вторгнення залишили помітний слід у розвитку мистецтва цієї країни. Але попри всі ці впливи Індія зберегла художню самобутність, вбираючи скоріш формально чужі новації.

У період мусульманського панування мистецтво Індії набуло світського характеру. (Мусульманська епоха тривала з XIII по XV століття, а завоювання розпочалось ще в VII столітті). Існуюча в ісламі заборона на зображення живих істот загальмувала розвиток образотворчого мистецтва, але водночас стимулювала нові види декору. Індійські різьбярі по каменю сягнули досконалості в арабесці – витончених і різноманітних стилізованих рослинних і геометричних орнаментах, що поєднувалися з каліграфічними релігійними написами, виконаними арабським шрифтом. Індійські майстри використовували у цей період традиційне для них різьблення по каменю, інкрустації мармуром, коштовним камінням (на відміну від типових арабських оздоблень – барвистих мозаїк чи розписних глазурованих плиток).

У XVII – XVIII ст. розпочався занепад культури Індії. Це було пов'язано із зміною правителів та з новими завойовниками. Приблизно від середини XVIII ст. до середини XIX ст. культура Індії перебувала на найнижчому рівні свого розвитку. Новий завойовник – англійці принесли із собою нову, більш агресивну культуру і технічну перевагу.

Отже, індуси, живучи по-сусідству із стародавніми персами, перейняли від них елементи грецьких форм, а згодом потрапили під вплив мусульманської за характером персидської орнаментики. Не дивлячись на таке переплетіння стильових форм протягом віків, індійське прикладне мистецтво залишилось самостійним. В окремих видах індійського мистецтва, в предметах домашньої обстановки спостерігається єдність художніх форм і орнаментики. Хоча до наших днів таких художніх виробів із деревини майже не дійшло, про рівень стародавніх індійських різьбярів можна судити через їх вплив у більш пізні епохи в Португалії та Голландії. [4, C. 217]

Так як нам майже нічого не відомо про те, як виготовлялися меблі і які інструменти для цього використовувалися, деякі уявлення про це ми можемо отримати за формами меблів, які зображені в кам'яній скульптурі.

Для меблів стародавнього періоду характерні східні форми. Як свідчать зображення на рельєфах, східні жителі рідко відмовлялись від звички сидіти на землі, і навіть сидячи на стільці, вони схрещували ноги, наче сидячи на землі. Для сидіння в ту епоху застосовували круглий стілець без спинки чи табурет з ажурним каркасом і подушкою, які часто покривали гарною ковдрою. Сидінням слугувала подушка у формі приплюснутого шару. Для урочистих церемоній застосовували спеціальні трони, в яких точені ніжки були звужені до низу, а верхні рейки спинки сильно виступали вперед, їх прикрашали страхітливими головами драконів. В цей час зустрічаються і більш вигідні конструкції меблів для сидіння у вигляді лавок, які нагадують сучасний м'який диван. [6, C. 47]

Улюблений матеріал індійських майстрів – це слонова кістка. Вміння обробляти цей складний матеріал вважалось божественним даром; різьбярі по кістці були в більшості придворними ремісниками або жили і працювали при храмах.

Приблизно в IV ст. до н. е. художні форми зазнали значних змін. Грецькі художні елементи переплелись з індійськими формами, в результаті чого виник новий своєрідний стиль форм, який вплинув на форму меблів. Широко було розповсюджене низьке примітивне ліжко-каркас на чотирьох ніжках з пропущеними через них опорами. Площина для лежання була плетеною. Такі ліжка виготовляли з дорогого матеріалу і пишно прикрашали. Характерну конструкцію мав індійський табурет з точеними ніжками, покритими лаком і плетеним сидінням.

Письмові документи засвідчують, що ремісники-індуси навчились виготовляти гнуті деталі з деревини ще в I тис. до н. е., тоді як в Європі цей спосіб почали застосовувати тільки на початку XIX ст. (т. зв. "віденські меблі").

Оскільки Індія багата на різноманітні смоли, тут була високо розвинута техніка лакування і застосування його для декоративної мети. Одним із способів був спосіб лакування кольоровими швидковисихаючими лаками точених елементів меблів. Другий метод – це багатошарове нанесення лаку з відтворенням рисунка на його поверхні, подібно до сграфіто (від. італ. sgraffito – вишкрябаний, спосіб декоративного оздоблення стін, при якому малюнок вишкрябується у верхньому шарі штукатурки і при цьому стає видно нижній, що відрізняється за кольором). [8, C. 27]

Малогабаритні вироби меблів, різноманітні коробки і сувеніри виготовлялись із пап'є-маше і лакувались досить складним способом. Для оздоблення меблів застосовували інтарсію із чорного дерева, перламутру, слонової кістки (бомбейська мозаїка), а також різьбу по слоновій кістці. Пишна ажурна різьба в більш пізньому індійському меблевому мистецтві засвідчує про особливе захоплення індусів до декору різними прикрасами, вони використовували для орнаментики будь-які можливості.

Коли на Індію поширився вплив Європи, з'явились нові запити, які відновили тисячолітню майстерність індусів і новий "змішаний" стиль, (колоніальний).

Меблі в колоніальному стилі посіли щільне місце в індійському дизайні, з'явилися предмети інтер'єру, що не були властивими для індійського стилю життя. Це вироби з тику, горіху, а також плетених за формою, скопійованих з європейських предметів меблі. В більшості випадків обходились без декоративних елементів, дерев'яні поверхні гладенько шліфувались і покривалися лаком. Це відповідало смакам англійців раннього періоду колонізації. Колоніальний стиль в міру строгий, затишний і досі популярний. В процесі розвитку колоніального стилю меблеві конструкції і декоративна обробка збагачувались етнічними деталями.

Сучасний індійський стиль

Не дивлячись на специфічну форму (наприклад, стіл чи стілець з ніжками різної довжини), індійські меблі мають чудовий вигляд практично в будь-якому інтер'єрі. Звичайно, сучасні меблі виготовляються менших розмірів в порівнянні із старовинними оригіналами.

Сучасні індійські меблі дуже близькі до етнічного стилю. Індійські дизайнери мають багатовіковий досвід попередників, використовуючи який, вони можуть втілити в життя будь-яку фантазію. Наприклад, модно поєднувати дерево і скло, камінь і скло, бронзу і скло, а можливо і все разом. Часто використовуються дійсно старовинні меблі в поєднанні з речами під старину. Наприклад, на двох вирізаних з каменю слонах лежить скляна стільниця. В давнину часто використовували круглий стілець без спинки чи табурет з ажурним каркасом і подушкою. Сучасні виробники меблів пропонують такі стільці з найрізноманітнішим різьбленням.

Індійські майстри імітують старовинні меблі так, що навіть око професіонала не завжди зможе відрізнити оригінал від копії. Крім того, вони можуть відновити цілий меблевий гарнітур лише за одним фрагментом орнаменту чи різьблення. [5, C. 34]

Зазвичай індійські меблі виготовляються з наступних матеріалів: тик, рожеве дерево, горіх, тростник, бамбук, а також метал і скло. На півдні країни розвинуте виготовлення плетених меблів із природних рослин.

Різноманітність індійських меблів пояснюється тим, що жителі кожного штату мають свої стильові і колірні переваги. Природа сама дала майстрам широкий вибір відтінків матеріалу – від ніжних і світлих до найтемніших. Маємо також вільний вибір стилю – від примітивного до вишуканого. Більшість робіт досі виготовляється руками, тому вміння і талант є дуже цінними, адже так створюються унікальні за стилем і формою речі. Не випадково зразки індійських меблів дуже популярні в Європі та Америці, крім того, вони дешевші за вироби багатьох сучасних дизайнерів. [4, C. 217]

Колоніальний стиль – це класика євро дизайну. він є своєрідним синтезом культур – західної цивілізації і східної екзотики. Такий інтер'єр комфортний, функціональний, але при цьому багато деталей в ньому слугують для краси.

Масивні дивани, шафи, ліжка з балдахіном, столи, обтягнуті натуральною шкірою, мармурові статуетки – все виготовлено руками. Для створення інтер'єру в колоніальному стилі, необхідно враховувати такі правила: по-перше – потрібен великий простір і багато світла – за нагромадженням меблів часто втрачаються деякі деталі, що задають ритм всьому інтер'єру. При недостачі освітлення темні масивні меблі мають пригнічений вигляд. По-друге, для стін бажано використовувати світлий тон, їх в свою чергу можна прикрасити картинами, різьбою по дереву чи будь-яким іншим декором в індійському стилі.

Існують два напрями в колоніальному стилі. Перший – оригінальні антикварні речі є головними і підпорядковують собі весь інтер'єр. Другий – предмети, що імітують етнічні, вони дають більше свободи для творчості.

Тик - найбільш поширений матеріал з якого виготовляються індійські колоніальні меблі – твердий, міцний і тяжкий маслянистий матеріал. Тик не любить сухого повітря (вологість приміщення має бути не менше 50%), щодо іншого тик не вибагливий і не потребує особливого догляду.

Використовуються також різноманітні породи дерева:

  • тюльпанне,
  • каучукове,
  • і червоне китайське дерево,
  • тис,
  • азіатські види горіху.

Легкі і міцні плетені меблі виготовляють із ліан, ротангової пальми, водяного гіацинту (на основі тику). Меблі з ротанга досить міцні і водночас легкі, структура ротанга не боїться перепадів вологості і температури, саме ці якості дозволяють застосовувати такі меблі в басейнах і саунах (інколи їх потрібно обробляти воском чи каніфоллю).

В колоніальному стилі допустимі поєднання ротанга з тиком, натуральною шкірою, прикрасами з бронзи та латуні. Досить велику популярність мають етнічні предмети інтер'єру, виготовлені із бамбуку (часто в поєднанні із шкірою чи ротангом), особливо з плямистих сортів даної тропічної рослини.

Індійський колоніальний інтер'єр стриманий і в той же час затишний. Меблі позбавлені зайвого декору, їх поверхня відшліфована і вкрита лаком. Такий класичний підхід характерний для англійців.

Індійці схильні до більшого різноманіття і прикрашають колоніальні меблі традиційними різьбленими решітками з дерева чи металу – джалі. Розкішний вигляд мають меблі в раджастанському стилі – пофарбовані в чорний колір і відполіровані, прикрашені яскравим ручним розписом.

Джерела

  1. Бхаскаран Л. Дизайн и время. Стили и направления в современном искусстве. – М.: "Арт-родник", 2006. – 256С.
  2. Інтер'єри. Історія меблів // Історія України, 2002. - №15-18. – с. 7 – 8.
  3. Казарин А. Хинди – Русси (Дизайн в Индии) // Архитектура. Строительство. Дизайн, 2004. - №1. – с. 72 – 73.
  4. Кес Д. Стили мебели. – М.: В. Шевчук, 2001. с. 204 – 218.
  5. Кларк П. Ф. Дизайн. – М.: "Арт-родник", 2003. – 144С.
  6. Кузнєцова М. Тепло человеческих рук // Азия и Африка сегодня, 1987. - №7. – с. 47 – 48.
  7. Мали П. Монолог дизайнера // Интерьер, 1998. - №10. – с. 42 – 47.
  8. Мигаль С. П. сучасні основні напрями в дизайні // Світ меблів і деревини, 1998. - №1. – с. 25 – 28.
  9. Радченко К. В. Дизайн. Історія і сучасність // Шкільна бібліотека, 2003. - №5. – с. 171 – 175.
  10. Серебровский В. Я люблю Индию // Декоративное искусство, 1987. - №12. – с. 23 – 25.
  11. Соловьев Н. К. очерки по истории интерьера. – М.:"Сварог и К ", 2001 – с. 27 – 41.
  12. Черепахина А. Н. Естетика современной мебели. – М.:"Арт-родник", 1988. – 246С.


25.06.2012

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!