Osvita.ua Высшее образование Рефераты Банковское дело Кореспондентські відносини між банками. Реферат
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Кореспондентські відносини між банками. Реферат

Нормальне функціонування економіки важко уявити без системи розрахунків між суб'єктами господарської діяльності, забезпечення надійності та своєчасності платежів. У розрахунках і платежах, що здійснюються установами банків, знаходять відображення практично всі види економічних відносин у суспільстві. І все це неможливе без розрахунків між банками

У процесі розвитку банківської системи була створена загалом налагоджена система міжбанківських розрахунків. Механізм її здійснення передбачав централізований порядок урегулювання і контролю за своєчасним і повним завершенням розрахунків. Багатолітня практика діяльності Держбанку показала, що зазначені розрахунки можуть успішно функціонувати в рамках одного банку.

Однак в умовах функціонування значної кількості комерційних банків такий механізм розрахунків виявився непридатним. При зазначеній системі розрахунків банки, по суті, автоматично залучали ресурси Держбанку, а також автоматично позичали їх один одному незалежно від наявності. Дані кредити за своїм характером були знеособлені, безстрокові і безплатні. Внаслідок цього Держбанк був позбавлений можливості регулювати грошовий обіг і контролювати діяльність банків.

У 1991 році назріла нагальна необхідність перетворень у банківській системі. Важливу роль у їхньому здійсненні відіграло запровадження з лютого 1992 року нового порядку взаємних розрахунків між банками - через кореспондентські рахунки, що відкривалися в установах Національного банку України. Як свідчить практика, саме посередництво у здійсненні платежів між банками як прерогатива центрального банку надає йому можливість контролювати та регулювати грошовий обіг, забезпечує центральний банк ефективним регулюючим інструментом банківської діяльності, що, в свою чергу, дає змогу впливати на процес відтворення капіталу в державі.

Розлад у платіжній системі тієї чи іншої країни часто є одним із найперших і безпосередніх проявів зародження фінансової кризи. У 1992-1993 роках розрахунки між установами банків України проводилися за допомогою паперових розрахункових документів протягом трьох тижнів, а в деяких випадках - місяць і більше. Наслідок - надмірне відвернення коштів підприємств у розрахунки, зростання неплатежів суб'єктів господарювання.

Розуміючи важливість цієї проблеми, Національний банк України в 1992 році розробив Концепцію електронного грошового обігу в Україні, яка була розглянута банками України і затверджена Правлінням Національного банку України. Першочерговим завданням у ній визначено впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а на другому етапі - системи масових розрахунків населення з використанням пластикових карток.

Уже протягом 1993 року було створено сучасну систему електронних платежів, яка почала діяти в повному обсязі на території України з початку 1994 року. Завдяки її запровадженню зазначені проблеми було вирішено. Термін оборотності коштів скоротився до одного дня. Це дало можливість банкам ефективніше використовувати ресурси, а клієнтам - свої кошти.

Через систему електронних платежів протягом дня "прокручується" 3 - 3.5 мільярда гривень, тобто кожна гривня щоденно робить через платіжну систему 4.5 - 5 оборотів. Завдяки цьому банки не лише швидко надають, але й так само швидко повертають свої гроші, оперативно поповнюючи ресурси.

Нова система дала змогу, крім того, забезпечити чистоту міжбанківського простору. Завдяки їй Національний банк може тримати під контролем будь-яку ситуацію щодо здійснення міжбанківських розрахунків. Нині її учасниками є понад 2400 комерційних банків України та їх установ.

В процесі розвитку банківської системи удосконалюється і система міжбанківських розрахунків.

Міжбанківські розрахунки є системою здійснення і регулювання платежів за грошовими вимогами та зобов'язаннями, які виникають між банківськими установами у процесі їхньої діяльності. По суті, лише на основі розрахунків між різними банками та їхніми установами можна завершити розрахунки в народному господарстві: між підприємствами, із фінансовими органами, позабюджетними фондами тощо. Певна частина таких розрахунків служить для економічних зв'язків між банківськими установами наприклад, при розміщенні грошових коштів у формі депозитів і кредитів, купівлі та продажу цінних паперів.

Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися через систему електронних платежів Національного банку України (далі СЕП), яка дає змогу здійснювати електронні міжбанківські розрахунки в режимі реального часу. При цьому кошти списуються в день надходження до банку розрахункових документів, якщо вони надійшли в операційний час, і наступного дня - якщо після операційного часу. Необхідно зазначити, що інформація, яка знаходиться в системі електронних платежів, надійно захищена від несанкціонованого втручання.

Крім проведення розрахунків через систему електронних платежів, комерційні банки можуть здійснювати їх через власну внутрішньобанківську платіжну систему (далі - ВПС), тобто програмно-технічний комплекс з власними засобами захисту інформації, який здійснює платіжний обіг між установами цього банку або об'єднанням банків та, можливо, іншими банківськими установами поза межами системи електронних платежів.

Для виконання платежів, розрахунків та інших послуг банки встановлюють між собою кореспондентські відносини. Кореспондентські відносини - договірні відносини між банками про здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку.

Кореспондентські відносини можуть бути:

  • між комерційними банками (установами) і регіональними управліннями Національного банку;
  • безпосередньо між комерційними банками.

Кореспондентські відносини встановлюються комерційним банком (установою) з регіональним управлінням Національного банку на підставі укладеного між ними договору про відкриття кореспондентського (субкореспондентського) рахунку для проведення міжбанківських розрахунків комерційного банку (установи) з іншими банками.

Кореспондентський рахунок відкривається комерційному банку - юридичній особі для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного кореспондентського договору.

Субкореспондентський рахунок відкривається установі комерційного банку (філії, відділенню, управлінню тощо), яка не є юридичною особою для здійснення розрахунків на підставі укладеного кореспондентського договору.

Одночасно з відкриттям кореспондентського (субкореспондентського) рахунка, комерційному банку (установі) - учаснику системи електронних платежів відкривається технічний кореспондентський (субкореспондентський) рахунок, через який безпосередньо забезпечується здійснення міжбанківських розрахунків.

Технічний кореспондентський (субкореспондентський) рахунок це інформація в електронній формі, яка відображає зміни стану кореспондентського (субкореспондентського) рахунка банку-учасника системи електронних платежів в результаті виконання електронних міжбанківських розрахунків.

У разі проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини комерційний банк відкриває кореспондентський рахунок в іншому комерційному банку, який здійснює банківські операції за його дорученням на підставі укладеної між ними кореспондентської угоди.

Кореспондентські (субкореспондентські) рахунки відкриваються комерційному банку (установі) згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Система електронних міжбанківських розрахунків національного банку на сьогодні об'єднує понад 2400 банківських установ. Учасниками системи електронних платежів можуть бути ті комерційні банки та їх установи, які мають кореспондентські (субкореспондентські) рахунки в регіональних управліннях Національного банку, задовольняють технічним і технологічним вимогам роботи в системі електронних платежів.

Система електронних платежів здійснює розрахунки між банками як в національній валюті, так і в мультивалютному режимі, а саме: приймання, передача електронних розрахункових підтверджень про їх отримання, ведення технічних рахунків учасників системи електронних платежів та надання інформації про стан міжбанківських розрахунків.

Електронний розрахунковий документ - банківське повідомлення визначеного формату, яке містить встановлені реквізити і несе інформацію про перерахування коштів, приймає вигляд файлу при передачі електронною поштою та при зберіганні на магнітних носіях.

Оброблення електронних розрахункових документів відбувається в порядку черговості надходження до системи. Переданий і прийнятий до системи електронний розрахунковий документ не підлягає відміні засобами системи.

Єдиним джерелом надходження електронних розрахункових документів в систему електронних платежів є програмний комплекс "Операційний день банку", що являє собою програмне забезпечення, яке обслуговує поточну внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік, обслуговування рахунків клієнтів тощо).

Всім учасникам для виконання своїх функцій надаються відповідні програмно-технічні комплекси системи електронних платежів, захисту інформації та електронного зв'язку.

Програмно-технологічна структура системи електронних платежів Національного банку включає такі основні компоненти:

  • програмно-технічні комплекси системи електронних платежів (АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3);
  • засоби електронного зв'язку (електронна пошта);
  • засоби захисту інформації.

Програмно-технічні комплекси відповідають трьом рівням програмно-технологічної структури системи електронних платежів.

Робота з консолідованим кореспондентським рахунком банку здійснюється методом застосування відповідних моделей обслуговування рахунка комерційного банку в системі електронних платежів.

Модель 1. Консолідований (спільний) субкореспондентський рахунок головного банку (з відкриттям технічних субкореспондентських рахунків установам).

Головний банк визначається з групи установ комерційного банку адміністративного регіону за їх ініціативою, про що інформується відповідне регіональне управління Національного банку в якому відкривається консолідований субкореспондентський рахунок головному банку. Установи цього банку не мають окремих субкореспондентських рахунків в Національному банку.

Головний банк та його установи мають окремі незалежні програмно-технічні комплекси АРМ-3 та засоби захисту інформації системи електронних платежів, електронні адреси та номери за МФО, обмінюються електронними розрахунковими документами з системою електронних платежів незалежно один від одного, і ці розрахунки відображаються на окремих технічних субкореспондентських рахунках установ у відповідній регіональній розрахунковій палаті.

Головний банк має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти початкових оборотів його установ та отримує від системи електронних платежів підсумкову технологічну інформацію про роботу своїх установ.

Модель 2. Консолідований субкореспондентський рахунок головного банку (без відкриття технічних субкореспондентських рахунків установам).

Ця модель дає змогу головному банку повністю керуватися платіжними транзакціями філій. її сфера дії, як і першої моделі, обмежується одним банківським регіоном. Однак ця модель вимагає наявності досить складної ВПС засобами якої здійснюється обмін усієї групи банків електронними розрахунковими документами з системою електронних платежів

Модель 3. Консолідований кореспондентський рахунок головного банку (без відкриття технічних субкореспондентських рахунків установам).

Модель 3 є територіальним розширенням другої моделі, тобто сфера її дії - вся Україна. До основних її переваг слід віднести наявність лише одного коррахунку банку в СЕП та повний контроль головного банку над усіма транзакціями філій. Але ця модель потребує повнофункціональної ВПС, до якої Національний банк висуває досить жорсткі вимоги.

Модель 4. Консолідований кореспондентський рахунок головного банку (з відкриттям технічних субкореспондентських рахунків установам).

Ця модель є територіальним розширенням першої моделі, тобто переносом сфери її дії на всю територію функціонування СЕП у цілому. Основна перевага цієї моделі - це злиття субкореспондентських рахунків філій та можливість для головного банку керувати обмеженнями на початкові платежі філій у масштабах усієї України.

Модель 5. Консолідований кореспондентський рахунок головного банку (з відкриттям технічних субкореспондентських рахунків регіональним управлінням).

Модель 5 - це поєднання другої та четвертої моделей у рамках віртуального банківського регіону, вона найбільш відповідає потребам банків, які мають у регіонах розгалужену мережу філій зі своїми ВПС у середині регіонів, але не мають технічних можливостей для забезпечення повноцінного функціонування своєї ВПС в масштабах усієї України.

Модель 6. Консолідований кореспондентський рахунок головного банку (з відкриттям технічних субкореспондентських рахунків регіональним управлінням та його установам).

Цю модель можна класифікувати як удосконалену четверту модель, щодо організації підпорядкованості філій. Вона призначена для комерційних банків, які не можуть розробляти ВПС, але при цьому мають достатньо розгалужену систему філій у декількох регіонах України щоб надавати своїм регіональним управлінням право організовувати роботу філій за принципами, аналогічними роботі за першою моделлю.

Модель 7. Консолідований кореспондентський рахунок головного банку (з відкриттям технічних субкореспондентських рахунків установам).

Ця модель поєднує третю і четверту моделі. Крім того, що кожна філія має технічний субкоррахунок (як у четвертій моделі), головному банку дозволено проводити початкові транзакції від імені всіх своїх філій (як у третій моделі). Головний банк має змогу контролювати значні фінансові операції філії, яка користується відносною незалежністю щодо розпорядження дрібними сумами.

Комерційним банкам (установам), що є самостійними учасниками системи електронних платежів і не працюють за вказаними моделями, для здійснення міжбанківських розрахунків відкриваються кореспондентські (субкореспондентські) рахунки в регіональних управліннях Національного банку та відповідні технічні рахунки в регіональних розрахункових палатах.

Крім цього, з метою прискорення розрахунків між комерційними банками встановлюються прямі кореспондентські відносини.

У разі проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини комерційний банк відкриває кореспондентський рахунок в іншому комерційному банку, який здійснює банківські операції за його дорученням на підставі укладеної між ними кореспондентської угоди.

Кореспондентські відносини можуть бути як односторонні, так і взаємні. Комерційні банки, які встановили між собою кореспондентські відносини, називаються банками-кореспондентами. Таким банкам відкриваються такі рахунки:

  • "Лоро"- рахунок, відкритий комерційним банком банку-кореспонденту.
  • "Ностро"- рахунок даного комерційного банку в банку-кореспонденті.

Враховуючи, що на території України введено систему електронних платежів, яка дає можливість здійснювати розрахунки протягом одного робочого дня і її учасниками є всі комерційні банки, прямі кореспондентські відносини між комерційними банками встановлюються в окремих випадках, наприклад:

  • при здійсненні операцій, пов'язаних із купівлею та продажем валютних коштів на Міжбанківській валютній біржі;
  • при розрахунках між клієнтами банків за операціями, що мають постійний характер.

В усіх випадках дозвіл на встановлення прямих кореспондентських відносин надає регіональне управління Національного банку. Цей дозвіл може бути відкликано.

Для отримання дозволу комерційний банк повинен надати регіональному управлінню Національного банку, за місцем відкриття кореспондентського рахунка, лист з проханням встановлення прямих кореспондентських відносин з обґрунтуванням доцільності їх здійснення.

Відкликання дозволу здійснюється регіональним управлінням Національного банку у разі порушення комерційним банком чинного законодавства при проведенні розрахунків, а також у зв'язку з погіршенням його фінансового стану. Відкликання дозволу є підставою для припинення дії і наступного розірвання договору на встановлення прямих кореспондентських відносин.

Порядок відкриття та режим функціонування кореспондентського рахунка одного комерційного банку в іншому визначається угодою між ними.

Для відкриття рахунка банк-кореспондент надає такі документи:

  • дозвіл регіонального управління Національного банку на встановлення прямих кореспондентських відносин;
  • заяву на відкриття рахунка;
  • нотаріально завірені копії статуту та банківської ліцензії;
  • картку із зразками підписів та відбитком печатки;
  • баланс і довідку про дотримання економічних нормативів на останню звітну дату.

Операції за кореспондентськими рахунками комерційних банків можуть виконуватись в межах наявних коштів, а за взаємною домовленістю можливий овердрафт.

Овердрафт - право банку здійснювати оплату понад залишок коштів на кореспондентському рахунку в межах визначеної договором суми.

Для проведення операцій через прямі кореспондентські відносини комерційному банку в банку-кореспонденті відкривається рахунок "Лоро" на відповідному балансовому рахунку згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, а для комерційного банку зазначений рахунок є рахунком "Ностро".

Для відображення операцій, проведених за рахунком "Ностро", в балансі комерційного банку відкривається відповідний рахунок згідно з зазначеним Планом, на якому здійснюються операції після одержання виписки за кореспондентським рахунком від банку-кореспондента.

Для перевірки правильності відображення таких операцій щомісячно має здійснюватись звірення залишку кореспондентського рахунка, яке оформлюється відповідним актом.

Комерційним банкам, до кореспондентських рахунків яких у регіональних управліннях Національного банку значиться картотека, відкривати кореспондентські рахунки в інших комерційних банках не дозволяється.

Обмін інформацією та забезпечення транспортних потреб системи електронних міжбанківських розрахунків здійснюється засобами електронної пошти Національного банку України, яка являє собою систему організаційно-технологічних і програмно-технічних засобів забезпечення інформаційної взаємодії між банками та іншими установами.

Інформація, яка проходить через систему електронних платежів, повинна бути захищена від несанкціонованого втручання.

Захист електронних розрахункових документів визначається службою захисту електронних банківських документів Національного банку відповідно до Положення "Про систему захисту електронних банківських документів у системі електронних платежів Національного банку України".

Сьогодні Національний банк розпочав роботу над проектом платіжної системи нового покоління, що має враховувати можливі у перспективі потреби банківської сфери України та світовий досвід. Цей проект розрахований на реалізацію та впровадження системи нового покоління (що здійснюватиметься паралельно з функціонуванням існуючої системи електронних платежів) і на її експлуатацію протягом щонайменше 10-15 років (мінімум до 2010 року).

Основні риси майбутньої платіжної системи:

  • програмне забезпечення системи буде розроблено на основі мов програмування четвертого покоління, SQL та інших сучасних засобів і технологій, з орієнтацією на обробку і зберігання інформації в захищених середовищах, на ведення централізованих баз даних у підрозділах Національного банку;
  • система надасть можливість виконання грошових переказів у режимі реального часу (on-lіne), з обміном платіжною інформацією з банками за технологією клієнт-сервер;
  • система повністю відповідатиме сучасним вимогам та умовам функціонування, водночас буде збережена технологія роботи в пакетному режимі (off-lіne) для банків, які не мають можливості застосовувати новітні технології зі збереженням строків виконання платежів;
  • наявність гнучких та надійних засобів виходу в такі міжбанківські платіжні системи, як S. W. І. F. T., платіжні системи країн СНД тощо;
  • наявність інтерфейсу з усіма загальнодержавними електронними системами розрахунків, що працюватимуть на території України (такими, як фондовий ринок, національна система масових електронних платежів із використанням розрахункових карток тощо);
  • буде виконане резервування програмного, технічного, інформаційного і технологічного забезпечення системи з метою підтримання її безперебійного функціонування на випадок непередбачених аварійних ситуацій як стихійного, так і зловмисного характеру;
  • постійно провадитиметься удосконалення внутрішньобанківських платіжних систем, їх інтеграція із системою електронних міжбанківських розрахунків;
  • розширюватиметься спектр послуг учасникам системи електронних розрахунків, зміцнюватиметься надійність та безпека системи.

Система електронних міжбанківських розрахунків України планується як цілісна система, що базується на архітектурі клієнт-сервер. Вона призначена для виконання міжбанківських розрахунків у найбільш зручній для конкретного користувача формі (on-lіne-режим, кліринг тощо) та для моніторингу кореспондентських рахунків банківських установ України.

Основні компоненти платіжної системи України нового покоління:

  • головна книга Національного банку України, яка повинна вестися централізовано, під управлінням інтегрованої банківської системи; кореспондентські рахунки комерційних банків при цьому є складовою частиною головної книги;
  • система моніторингу рахунків, яка у взаємодії з інтегрованою банківською системою проводить управління (моніторинг) кореспондентськими та іншими технологічними і транзитними рахунками, пов'язаними з міжбанківськими розрахунками;
  • система термінових платежів. За її допомогою комерційні банки проводять платежі великими сумами та термінові платежі (за міжнародною класифікацією це система RTGS - real-tіme gross settlement system);
  • традиційна система електронних платежів як система клірингових розрахунків;
  • інші учасники розрахунків.

Принципові характеристики нової системи електронних міжбанківських розрахунків:

  • система базується на повністю безпаперовій технології;
  • вона є системою типу "брутто", тобто кожній розрахунковій транзакції однозначно відповідає розрахунковий документ, який транспортується утримувачу;
  • розрахункові транзакції в системі не можна відкликати, тобто транзакцію, ініційовану відправником розрахункового документа і прийняту до виконання в системі, не може відмінити ані її відправник, ані будь-хто інший;
  • розрахункові транзакції приймаються до системи за умови відсутності овердрафту на рахунку платника;
  • обмежень на суми транзакцій немає.

Основні завдання системи:

  • задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;
  • забезпечення керівництва Національного банку оперативною і точною інформацією про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків для прийняття рішень щодо монетарної політики Національного банку України;
  • забезпечення виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків, передбачених відповідними інструкціями Національного банку;
  • усунення необхідності вести кореспондентські рахунки банківських установ у кожному регіональному управлінні Національного банку;
  • скорочення витрат часу на виконання міжбанківських розрахунків;
  • різке прискорення обігу грошових коштів, особливо великих сум;
  • прискорення термінів надходження коштів до державного бюджету та удосконалення управління цими коштами у державі в цілому;
  • підвищення рівня безпеки системи міжбанківських розрахунків;
  • розширення спектра послуг для користувачів;
  • удосконалення і посилення процедур внутрішнього бухгалтерського обліку та контролю;
  • зменшення вартості банківського посередництва шляхом оптимізації платіжних засобів і раціоналізації систем.

Користувачами (прямими учасниками) цієї системи є банківські установи України, різноманітні підрозділи Національного банку, а також банки-нерезиденти України.

Непрямими учасниками системи є банківські установи України та банки-нерезиденти України, які виконують міжбанківські розрахунки у системі за посередництвом одного з безпосередніх учасників. Безпосереднє обслуговування клієнтів банків цією системою не передбачається. Система виконує обробку всіх видів розрахункових документів, міжбанківський обмін якими автоматизовано.

В основу бухгалтерської моделі покладені принципи:

  • централізованого ведення кореспондентських рахунків банків та їхніх установ;
  • здійснення початкових розрахункових транзакцій у межах поточного залишку коштів на кореспондентському рахунку;
  • надання можливостей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунка банку та групи його установ за різноманітними моделями консолідації.

Система передбачає для Національного банку України широкий спектр засобів керування кореспондентськими рахунками банків та їхніх установ. Серед них:

  • засоби визначення лімітів овердрафту кореспондентського рахунка, які варіюються залежно від засобу виконання розрахункової транзакції (on-lіne в системі термінових платежів або off-lіne через систему клірингових розрахунків), банківської установи або групи установ, за якою закріплений кореспондентський рахунок, тощо;
  • засоби інформування Національного банку України про стан кореспондентських рахунків і про динаміку їхніх змін;
  • засоби надання юридичній особі (учаснику розрахунків) можливостей керувати межами овердрафту підпорядкованих їй банківських установ.

Ефективність роботи платіжної системи в цілому визначається політикою Національного банку України щодо підтримання резервів і керування ризиком. Система надає Національному банку України великий діапазон засобів централізованого керування проведенням розрахунків, основні інструменти якого зосереджені в системі моніторингу рахунків. Система моніторингу рахунків приймає від уповноважених осіб і надає іншим підсистемам розрахунків керуючу інформацію для організації проведення розрахунків. Усі механізми локального керування розрахунками містять у собі (як один із інформаційних компонентів) інформацію, яка надходить із системи моніторингу рахунків.

Об'єктами моніторингу визнаються як кореспондентські (розрахункові) рахунки, так і інші рахунки комерційних банків. Національний банк має засоби для підвищення ефективності використання обмежених сальдо при розрахунках, зокрема, можливі механізми надання частини резервного фонду для виконання розрахунків, переміщення коштів між рахунками (субрахунками) для підтримання ліквідності тощо.

Функції системи моніторингу рахунків:

  • централізоване ведення кореспондентських рахунків юридичних осіб;
  • відображення на кореспондентських рахунках трансакцій, які виконуються через систему термінових платежів і систему клірингових розрахунків;
  • централізоване ведення нормативно-довідкової інформації платіжної системи в цілому;
  • надання юридичній особі можливостей керування своїми філіями;
  • здійснення доступу інших підсистем та задач до інформації, яка зберігається в системі моніторингу рахунків; довідкові функції.

Система термінових платежів призначена для виконання розрахункових транзакцій банком-відправником у режимі on-lіne. Головні завдання - виконання основної функції розрахунків за умови мінімального системного ризику, швидкість і надійність розрахунків. Система переказів коштів у режимі реального часу виступає як кінцева розрахункова ланка для перерахування значних сум на великих фінансових ринках, які функціонують у різноманітних валютах. Система гарантує приймання початкової розрахункової транзакції, якщо платіжне доручення відповідає вимогам законодавства та покривається наявним сальдо або кредитом.

Приймання (відхилення) платежу в системі здійснюється на підставі такої інформації, що надходить у режимі on-lіne із підсистеми системи моніторингу рахунків:

  • відсутність заборони на виконання початкових розрахункових транзакцій конкретним банком-відправником;
  • наявність достатньої суми коштів на кореспондентському рахунку;
  • виконання обмежень, установлених банком-юридичною особою (власником коррахунка) на початкові розрахункові транзакції конкретного відправника (банківської філії).

Пропонована модель системи міжбанківських розрахунків на першому етапі розробки та впровадження не повинна потребувати від банків-учасників докорінної перебудови їхніх програмних комплексів внутрішньої автоматизації банківської діяльності (так званих "Операційний день банку" та інших програмних комплексів). Тому інформація, що передається із системи термінових платежів до програми внутрішньої автоматизації банківської діяльності, має надаватися в поточному форматі файлів обміну інформацією між "Операційний день банку" та системою електронних платежів.

Система клірингових розрахунків призначена для виконання великої кількості окремих платежів за прийнятний період часу при малій величині питомих витрат. Більшість транзакцій не мають термінового характеру, а їхні суми порівняно невеликі. Ця підсистема зорієнтована в основному на задоволення платіжних потреб приватних осіб та фірм при здійсненні простих економічних операцій. Система клірингових розрахунків проводить періодичний взаємозалік розрахункових документів учасників із визначенням чистого сальдо. Система взаємозаліку забезпечує виконання значного обсягу платежів при відносно низькому рівні ліквідності.

Для запобігання затримкам платежів, а також для того, щоб не ставити банки перед необхідністю резервувати для проведення розрахунків великі кошти на рахунках у Національному банку України, використовуються засоби урівноваження між ефективністю розрахунків та ризиком. Національний банк України сприяє зниженню ризику для клірингової палати, забезпечуючи достатні залишки на рахунках учасників, і в той же час підвищує ефективність розрахунків, надаючи учасникам тимчасові кредити.

Для цього в системі клірингових розрахунків існуватиме механізм визначення в квазі-реальному часі додаткових лімітів овердрафту технічних рахунків залежно від рівня неплатоспроможності учасників розрахунків та інших обставин як засобами власне системи клірингових розрахунків, так і засобами системи моніторингу рахунків.

Поставлені завдання можуть бути виконані лише за умови принципового вдосконалення технічної платформи, системного та програмного забезпечення і комунікаційної інфраструктури, що використовується Національним банком України для потреб платіжної системи.


06.06.2011

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!