Osvita.ua Высшее образование Рефераты Банковское дело Грошово-валютне регулювання: поняття та значення. Реферат
Ведущие компании и учебные заведения Предложения получения образования от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства. По вопросам размещения информации обращайтесь по телефону (044) 200-28-38.

Грошово-валютне регулювання: поняття та значення. Реферат

У рефераті розглянуто роль грошово-валютного регулювання у становленні та стабілізації національної валюти у період незалежності

Незабаром Україна відсвяткує 10-у річницю своєї незалежності. За цей період вона зуміла ввести національну валюту і добитися її стабілізації. Проаналізуємо, яку роль відіграли грошово-кредитна та грошово-емісійна політика і політика валютного регулювання у становленні і стабілізації національної валюти у період незалежності.

Грошово-кредитна політика.

Грошово-кредитна політика, починаючи з жовтня 1994 р., була спрямована на створення умов для фінансової стабілізації в Україні, впровадження і закріплення національної грошової одиниці та підтримку макроекономічної стабілізації через зниження інфляції до керованого рівня. Її реалізація створила певні умови стабілізації виробництва, інвестиційної діяльності, життєвого рівня населення.

Позитивними зрушеннями були такі.

Забезпечення стабільності національної валюти:

  • проведення цілеспрямованої монетарної політики, зорієнтованої на макроекономічну стабілізацію економіки, що сприяло подальшому зниженню темпів інфляції;
  • досягнення стабілізації офіційного курсу національної валюти до іноземних валют;
  • збільшення обсягів та удосконалення структури офіційних валютних резервів для підтримання курсу гривні до іноземних валют;
  • зупинення, починаючи з 1994 р., емісії платіжних засобів комерційними банками.

Регулювання грошового обігу:

  • зростання платіжних засобів та підвищення рівня монетизації економіки;
  • повне і безперебійне забезпечення економіки грошовою готівкою;
  • впровадження автоматизованих систем обробки готівки;
  • введення в дію в 1994 р. виробничих потужностей Банкнотно-монетного двору.

Кредитна діяльність:

  • відмова від прямого кредитування дефіциту бюджету за рахунок кредитної емісії;
  • удосконалення структури кредитної емісії;
  • зростання обсягів кредитних вкладень в економіку України зі збільшенням фізичного обсягу довгострокового кредитування суб'єктів господарювання і населення України.

Процентна політика:

  • зниження рівня облікової ставки НБУ, її зміна залежно від економічної ситуації при дотриманні позитивного рівня;
  • зниження процентних ставок за кредитами комерційних банків. Сфера валютного регулювання:
  • подальша лібералізація та збільшення обсягів валютного ринку;
  • зміцнення зовнішньої та внутрішньої стабільності національної валюти;
  • вдосконалення системи валютних операцій з впровадженням системи валютних деривативів;
  • поширення впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем.

Здійснення банківського нагляду:

подальше нарощування статутного капіталу комерційних банків;

  • вдосконалення регулювання та контролю за діяльністю банківських структур;
  • реформування банківського нагляду;
  • створення сприятливих умов для ефективної роботи, стабільності і надійності банківської системи, захисту інтересів вкладників, підвищення рівня конкуренції, підвищення ліквідності банківської системи.

Обслуговування Державного бюджету України:

  • удосконалення механізму касового виконання Державного бюджету України;
  • удосконалення механізму обслуговування дефіциту Державного бюджету України через подальший розвиток фондового ринку державних цінних паперів.

У 1998 р. грошово-кредитна політика була направлена на подальше закріплення внутрішньої і зовнішньої стабільності національної валюти.

Регулювання грошово-кредитного ринку здійснювалося за допомогою інструментів, які забезпечували фінансову стабілізацію та сприяли досягненню відповідного рівня економічного та соціального розвитку, а саме:

  • здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси, встановлення її приросту в межах, що відповідають прогнозованим обсягам ВВП та інфляції;
  • забезпечення купівельної спроможності національної валюти до рівня, що дає змогу збалансувати інтереси як державні, так і суб'єктів національної економіки, включаючи зовнішньоекономічну діяльність;
  • стимулювання процесу залучення вкладів населення в банківську систему шляхом підвищення гарантованості їх повернення через введення механізму страхування депозитів та орієнтації комерційних банків на встановлення процентних ставок за депозитами на реальному позитивному рівні;
  • підвищення кредитної активності комерційних банків з метою стимулювання вітчизняного виробництва та підтримання Національним банком України ліквідності комерційних банків через систему рефінансування;
  • стимулювання інвестицій у діяльність банків, збільшення обсягів довгострокового кредитування на основі росту депозитів, залучених на довгостроковій основі;
  • захист економічних інтересів суб'єктів грошово-кредитного ринку.

Грошово-емісійна політика та валютне регулювання. У період різкого падіння вартості національних грошей України - з кінця 1991 р. до першої половини 1994 р., коли інфляція стрімко підвищилась з 240% в 1991 р. до 2100% в 1992 р. і переросла в 1993 р. у гіперінфляцію - 10 256Ж на рік, ситуація визначалась надзвичайно значними обсягами кредитних емісій, які здійснювались відповідно до постанов Верховної Ради України, Указів Президента України, рішень Кабінету Міністрів України.

Так, в 1992 р. кредитна емісія (за оборотами) складала нечуваний за тих часів обсяг - 1 трлн. крб., який було спрямовано на забезпечення заліків взаємозаборгованості підприємств, поповнення їх обігових коштів, для сільськогосподарських підприємств та за іншими напрямами. У 1993 р. обсяги кредитної емісії збільшились у 30 разів і становили 30 трлн крб., 70% якої через різні канали було спрямовано на фінансування агропромислового комплексу. В цей же період стрімко зростали прямі кредити Уряду, частка яких була переважною в загальній сумі платіжних засобів: на 01.01. 93 - 73%, на 01.01. 94 - 52%, на 01.01. 95 - 86%, на 01.01. 96 - 77%. Меншими були частки коштів, спрямовані на рефінансування комерційних банків та на купівлю іноземної валюти в офіційні валютні резерви НБУ.

Саме ця величезна за обсягами кредитна емісія була головною причиною гіперінфляції 1993 р. та поглиблення фінансової кризи. У період гіперінфляції інструменти проведення грошової політики не працювали, оскільки Національний банк України не міг впливати на стан грошового ринку через відсутність умов використання класичних інструментів регулювання грошового ринку.

Додатковим фактором тиску на вартість національної валюти було надання емісійних кредитів за пільговими процентними ставками, які були значно нижче рівня інфляції. І тільки після трагічного досвіду 1992-1993 рр. обсяги кредитних емісій за рішеннями державних органів почали зменшуватись. Це дозволило Національному банку України з 1994-1995 рр. розпочати запровадження нормальної системи регулювання грошового ринку через систему відповідних інструментів, що відповідає міжнародній практиці, і, таким чином, стримати інфляцію, стабілізувати грошово-кредитний ринок та вартість національних грошей.

Виважена монетарна політика протягом 1996-1997 рр., спрямована на підтримку купівельної спроможності гривні, стабілізацію фінансових ринків та підтримку банківської системи, сприяла поступовому зниженню темпів інфляції. Значне зниження темпів інфляції розпочалося з лютого 1996 р. і надалі набуло стабільного характеру. У 1997 р. інфляція споживчого ринку становила 10,1% — це найнижчий рівень за весь період розбудови незалежної держави. Багато в чому така політика сприяла створенню належних умов для можливого економічного зростання в наступні роки, створення середовища довіри для зовнішніх та внутрішніх інвесторів.

Протягом 1996-1998 рр. при зростанні випуску в обіг платіжних засобів НБУ значно змінилась їх структура. Якщо у 1996 р. при збільшенні обсягу платіжних засобів на 37% на пряме кредитування Державного бюджету України було спрямовано 64% від загальної суми емісії, то у 1997 р. пряме кредитування і фінансування дефіциту бюджету було припинено. Обсяг платіжних засобів збільшився на 44% і був спрямований на купівлю іноземної валюти в офіційні валютні резерви НБУ (25% загальної суми платіжних засобів), придбання ОВДП (20%), обсяг яких збільшився майже в чотири рази проти 1996 року. Частка коштів, наданих на рефінансування комерційних банків через різні механізми, становила 10% загального обсягу платіжних засобів.

У 1998 р. сума випущених в обіг платіжних засобів зросла на 35,6%. Більша її частка була спрямована на фондовий ринок, або більше половини (58%). Непродуктивний характер спрямованості кредитної емісії Національного банку України різко зменшив можливості щодо направлення коштів через комерційні банки для потреб реальної економіки. За 1998 р. сума рефінансування Національним банком України комерційних банків зменшилась на 320 млн. грн., а частка коштів, направлених на ці цілі, в загальній сумі платіжних засобів, становила 4,6%.

Враховуючи, що рефінансування комерційних банків здійснювалось, як правило, під забезпечення застави державних цінних паперів, особливо конвертованих, фактично 76% всієї кредитної емісії спрямовувалося для вирішення питань фінансування дефіциту державного бюджету. Зменшився на 73,3% обсяг коштів, направлених на купівлю іноземної валюти в валютні резерви, що становило 5,5% загального обсягу випущених платіжних засобів.

За три попередні роки незалежності облікова ставка змінювалась лише два рази - у 1992 р. у період високої інфляції та гіперінфляції адміністративне підвищена з 80% до 100% та у 1993 р. до 240% і була на від'ємному рівні щодо інфляції. Тобто, в період гіперінфляції реальний рівень встановленої облікової ставки стосовно інфляції був значно нижчим, через що вартість національної валюти планомірно підривалась.

Як інструмент регулювання грошового ринку процентна політика Національного банку України, яка забезпечує реальну вартість національної валюти, почала проводитись з 1994 р., коли номінальний рівень облікової ставки змінювався у відповідності до коливань інфляції п'ять разів - від 140% до 300% річних. Це дозволило вперше вийти на позитивний реальний її рівень по відношенню до інфляції.

У 1995 р. такі відхилення процентної ставки від попереднього її рівня знизилися і спостерігались лише у квітні та вересні під час найбільш значних змін динаміки інфляції. У 1996 р. рівень процентної ставки НБУ змінювався в середньому до плюс трьох процентних пунктів. Усе це свідчить про забезпечення Національним банком України нормальної ринкової вартості національної валюти на внутрішньому ринку та створення адекватних загальноекономічній ситуації умов здійснення кредитної діяльності комерційних банків та господарської діяльності.

Зупинення підвищення рівня інфляції в 1997 р. вплинуло на зниження процентних ставок у банківській системі. Протягом десяти місяців 1997 р. облікова ставка знижувалась - з 40% на 01.01. 97 до 16% за станом на 05.08. 97, а починаючи з листопада знову підвищувалась і на кінець року становила 35% річних.

Протягом 1998 р. ситуація на грошово-кредитному ринку формувалась під тиском значних виплат з обслуговування внутрішнього та зовнішнього боргів в умовах обмеженості зовнішнього фінансування. Крім того, в певній мірі на стан грошово-кредитного ринку впливала фінансова криза у Росії. З метою мінімізації впливу цих подій на розвиток внутрішнього грошового ринку Національний банк України підвищував облікову ставку п'ять разів з 35% у січні до 82% річних з 07.07. 98 р., а з 21 грудня 1998 р. - понизив до 60% річних.

Політика у сфері обов'язкового резервування коштів комерційних банків також була спрямована на стабілізацію стану щодо ліквідності комерційних банків та поступове зниження її надлишковості.

В умовах значних кредитних емісій перших трьох років існування незалежної держави надлишкова ліквідність банків перетворилась на загрозу вибухового зростання грошової маси та дестабілізації стану на грошово-кредитному ринку. В цих економічних умовах обов'язкове резервування коштів комерційних банків як інструмент регулювання фактично не могло працювати. Тільки в 1994 р. вдалося задіяти цей механізм, коли рівень обов'язкового резервування було поступово підвищено з 10% до 15% та запроваджено новий порядок формування обов'язкових резервів — на кореспондентських рахунках комерційних банків та їх філій у Національному банку України.

З метою прискорення залучення в обіг коштів, куплених на цільових кредитних аукціонах Національного банку України, в 1995 р. була запроваджена 100-процентна норма резервування на тимчасово вільні кошти, придбані на цих аукціонах. Це стимулювало комерційні банки швидше пускати в обіг придбані кошти з подальшим фінансуванням пріоритетних народногосподарських об'єктів. З кінця 1995 р. започаткована практика обов'язкового резервування валютних депозитів. В умовах, що склалися, це є важливим фактором стабілізації як валютного, так і всього грошового ринку.

У 1997 р. здійсненна уніфікація порядку формування комерційними банками обов'язкових резервів, яка полягала у вирівнюванні рівня резервних вимог до залучених коштів як в національній, так і в іноземній валюті, резервування коштів лише в національній валюті через кореспондентський рахунок банку - юридичної особи. При цьому з 01.04. 97 до 01.12. 97 обов'язкове резервування становило 11% від залучених банком коштів.

Враховуючи ситуацію на грошово-кредитному ринку України, що виникла у зв'язку із світовою фінансовою кризою, Національним банком України для підтримки ліквідності та платоспроможності банківської системи України в цілому збільшено норму обов'язкового резервування з 01.12. 97 до 01.09. 98 до 15%, а з 01.09. 98 - до 16,5%.

Загальна сума обов'язкових резервів по банківській системі на кінець 1998 р. становила 1690 млн. грн..

До 1994 р. - кредити комерційним банкам для підтримання їх поточної ліквідності надавались переважно за рішеннями законодавчих та виконавчих органів про виділення централізованих цільових кредитів безпосередньо клієнтам (підприємствам та організаціям). Ці кредити переважно потрапляли неплатоспроможним клієнтам, які підтримувались державою, і в більшості випадків не поверталися. В свою чергу це ускладнювало стан з ліквідністю комерційних банків і вимагало нових емісійних кредитів.

Надання ризикованих емісійних кредитів неблагонадійним клієнтам було припинено в 1994 р. із запровадженням кредитних аукціонів і з відмовою у 1995 р. від кредитування Національним банком України суб'єктів господарювання. Також було припинено виділення ресурсів комерційним банкам для кредитування на пільгових умовах, тобто з використанням пільгової процентної ставки.

За таких умов кредитна підтримка підприємств почала здійснюватись через проведення цільових кредитних аукціонів з продажу кредитних ресурсів комерційним банкам для кредитування підприємств, що потребують державної кредитної підтримки.

З 1996 р. суттєво поширилось використання в Україні таких важливих у світовій практиці інструментів регулювання грошово-кредитного ринку, як ломбардне кредитування комерційних банків під заставу державних цінних паперів та угод РЕПО, можливість запровадження яких виникла після створення ринку державних цінних паперів.

У 1995 р. Урядом розпочато створення фондового ринку державних цінних паперів. Запровадження механізму використання державних цінних паперів дозволило залучати для фінансування дефіциту Державного бюджету України неемісійні кошти, значно знижуючи тим самим інфляційний тиск дефіциту бюджету на економіку.

Державні цінні папери поступово зайняли одне з провідних місць у регулюванні грошово-кредитного ринку, завдяки чому фінансування дефіциту Державного бюджету України в 1997 р. вперше за роки існування держави здійснювалось на безінфляційній основі - за рахунок подальшого розвитку ринку державних цінних паперів та залучення зовнішніх фінансових джерел, що суттєво впливало на зниження рівня інфляції.

За обсягами цінних паперів, що знаходяться в обігу, державні боргові зобов'язання на ринку України займали два останніх роки домінуюче положення і були найпривабливішим фінансовим інструментом для вкладання коштів юридичними та фізичними особами, в тому числі нерезидентами. З використанням цього інструменту стало можливим на новій якісній основі відродити кредитні відносини. Облігації стали використовуватися як застава для вчасного повернення коштів.

Дохідність за державними облігаціями в більшості випадків була на рівні облікової ставки Національного банку України.

Протягом 1997-1998 рр. доволі активно розвивався вторинний ринок ОВДП як у біржовій, так і позабіржовій формах.

У 1997 р. зроблено перші кроки на шляху введення в дію механізмів формування фонду страхування депозитів фізичних осіб, який утворюється за рахунок обов'язкового придбання облігацій комерційними банками. Але через продовження у виробництві стагнації і високу доходність ОВДП в державі створилась небезпечна ситуація - короткострокові державні цінні папери сформували фінансову піраміду, яка в умовах недостатнього наповнення бюджету призвела в 1998 р. до інфляційного вибуху.

Розвиток грошової маси у 1992-1993 рр. проходив на фоні кризових явищ в економіці України, що поступово перетворювалися на економічну та фінансову кризу. Тому особливості грошової політики в цей період були зв'язані у значній мірі з ціновими, фінансовими та структурними диспропорціями, проведенням політики підвищення цін і заробітної плати, яка вимагала відповідного нарощування грошової маси в обігу та призвела до погіршення стану грошово-кредитної сфери.

У 1992 р. середньомісячне збільшення грошової маси становило 22% проти зростання цін в середньому за місяць на 27%. У 1993 р. середні значення цих показників уже становили відповідно 27% та 42%. Лише у 1997 р., вперше за весь період розбудови незалежної держави відбулось випереджаюче зростання грошової маси на 34% щодо рівня інфляції за рік 10,1%. Це свідчить про поліпшення забезпеченості народного господарства платіжними засобами та підвищення рівня монетизації економіки.

Динаміка та структура грошового обігу в 1995-1996 рр. свідчать про уповільнення темпів зростання обсягів грошової маси та рівня інфляції, яке сприяло значному підвищенню довіри населення та суб'єктів господарювання до національної грошової одиниці, кошти яких через банківську систему спрямовувались для кредитування економіки без створення емісійного тиску.

За 1998 р. грошова маса збільшилась на 25,3%, а ціни зросли на 20%, тобто підтримувалась рівновага у зростанні цих показників.

Аналіз грошової маси за агрегатами протягом 1998 р. свідчить про зупинення тенденції збільшення готівки в обігу: за станом на 01.01. 99 частка готівки в обігу дорівнювала 45,5% від загальної грошової маси проти 48,9% на початок року, або знизилася на 3,4 процентного пункту.

У період з 1991-1998 рр. індекс монетизації, який визначається відношенням кількості грошей в обігу до валового внутрішнього продукту, характеризувався змінами у різних напрямах і становив у 1992 р. - 27,2%, у 1995 р. - 9,3%, 1996 р. - 10%, 1997 р. - 11,8% і у 1998 р. за станом на 01.12. 98 - 13,4%. Зменшення індексу монетизації з 27,2 у 1992 р. до 9,3% у 1995 р. було обумовлено випереджаючими темпами зростання рівня інфляції порівняно з темпами зростання грошової маси.

Після 1995 р. з початком процесу фінансової стабілізації і введенням національної валюти України - гривні - тенденція змінилася на протилежну - рівень монетизації почав підвищуватися, що свідчить про поліпшення забезпечення економіки грошима.

За період з 1992 до 1994 р. спостерігалося підвищення рівня доларизації, що відображує долю іноземної валюти в грошовій масі, який у 1992 р. становив 8,8% і у 1994 р. підвищився до 31,7%. Таке підвищення пояснювалось посиленням економічної кризи та втратою довіри до національної валюти.

Зменшення індексу доларизації у 1995-1997 рр. з 22,7% до 13,3% відповідало періоду відносної рівноваги на грошово-кредитному ринку. Відхилення цієї тенденції в останні місяці 1998 р. і його зростання до 21,3% за станом на 01.01. 99 пояснюється впливом світової фінансової кризи та деякою девальвацією гривні відносно іноземних валют.

Аналізуючи стан грошово-кредитного ринку за останні чотири роки, можна зробити висновок: монетарна політика держави була орієнтована на розширення грошової маси при утриманні визначеного рівня інфляції, що досягалося шляхом контролю за основними монетарними показниками (чисті зовнішні активи, чисті внутрішні активи, монетарна база, грошова маса).

На жаль, валютна політика виявилася найвразливішою в перші три роки незалежності України. Валютний ринок сконцентрував багато проблем. На практиці це призвело до постійної не рівноваги на валютному ринку (брак пропозиції), постійної депреціації (зниження курсу) національної валюти, доларизації внутрішнього обігу і бартеризації зовнішньоторговельного обігу.

Для організації валютного ринку України було створено Валютну біржу як підрозділ НБУ. Саме через Валютну біржу комерційні банки здійснювали операції з купівлі-продажу іноземної валюти. Протягом 1992 р, загальний обсяг операцій, проведених комерційними банками становив 3 млрд дол. США. Розвиток валютного ринку стримувався відсутністю необхідної законодавчої бази у сфері валютного регулювання. На початку 1993 р. Уряд прийняв Декрет "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в якому визначив Національний банк України, як головний валютний орган держави.

Головною метою формування валютного ринку України стало ефективне обслуговування діючих зовнішньоекономічних зв'язків і стимулювання їх розвитку з метою подолання замкненості економіки України, поступової її інтеграції в світовий ринок, створення конкурентоспроможного виробництва.

Завдяки валютній політиці, яку Національний банк України проводив протягом 1994-1997 рр., валютний ринок України пройшов кілька етапів розвитку, що супроводжувалося значним зростанням його обсягу. Загальні обсяги валютного ринку зросли у 1997 р. у порівнянні з 1995 р. у 4 рази, в тому числі міжбанківського ринку - у 10 раз, готівкових операцій - в 2,7 рази.

Таблиця 1. Обсяги валютного ринку України в 1996-1998 рр. */

(обсяги продажу дол. США, німецьких марок та російських рублів), млн. дол. США

 

 

УМБВ

УМВР

МВР

Готівка

Всього

1996 р.

2374

10515

3183

4810

20822

1997 р.

3168

22463

5513

6293

37437

Зростання 1997/1996 рр.

794

11948

2330

1483

16555

у%

33,4

113,6

73,2

30,8

79,3

1998 р.

4138

16535

3127

5308

29108

Зростання (+), зменшення

+970

-5928

2386

-985

-8329

 (-) 1998/1997рр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

у%

14

-24

-46.4

-219

-23,8

 

*/ Взято за: Україна за роки незалежності. – К.: Нора-прінт, 1999. – С. 85.

Враховуючи значне зростання обсягів міжбанківського валютного ринку операцій, питома вага операцій на Українській Міжбанківській валютній біржі в загальному його обсязі за цей період зменшилася з 34,3% до 8,4%. Подальший розвиток валютного ринку характеризується зростанням загального обсягу операцій на всіх його сегментах.

У 1998 р. у зв'язку з виникненням з середини серпня кризи на фінансовому ринку Російської Федерації ситуація на валютному ринку України дещо похитнулася. Запровадження комплексу скоординованих з урядовою програмою цілеспрямованих антикризових заходів, спрямованих на нейтралізацію можливого негативного впливу зазначеної кризи, передбачали повну заборону операцій комерційних банків, не пов'язаних з обслуговуванням реального сектору економіки, що призвело до суттєвого скорочення обсягів валютного ринку.

Так, середньомісячний обсяг валютного ринку на чотирьох секторах (продаж и50, ПЕМ, КЦК у доларовому еквіваленті) за 1998 р. скоротився проти січня-липня у 2,5 рази. Змінилася структура валютного ринку. У разі відміни торгівлі з вільно конвертованою валютою на міжбанківському ринку обсяги біржових операцій у зазначений період зросли в середньому з 255 млн. дол. США до 457 млн. дол. США.

Становлення і розвиток грошово-кредитної системи неможливо розглядати без аналізу валютної політики. Формування будь-якої системи валютних обмежень та регламентацій віддзеркалює певний стан державної валютної політики.

Основним законодавчим актом у сфері валютного регулювання став Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. Згідно з цим Декретом було передбачено встановлення Національним банком України валютного (обмінного) курсу національної грошової одиниці на підставі результатів торгів на міжбанківському валютному ринку України.

Даний валютний режим діяв з квітня до липня 1993 р. і спрямовувався на подальшу лібералізацію валютного ринку.

Жорстка адміністративна фіксація валютного курсу, що була введена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України з метою отримання девальвації національної валюти і яка тривала з серпня 1993 р. до жовтня 1994 р., призвела до зниження ефективності експорту з оплатою в іноземній валюті і збільшення частки бартерних операцій, зменшення надходжень валюти на внутрішній ринок, зростання зовнішнього боргу, зниження обсягу виробництва на імпортозалежних підприємствах, відтоку іноземної валюти за кордон. У цей період пропозиція конвертованих валют різко скоротилась, що тільки збільшило розрив між офіційним курсом і курсом на УМВБ.

Відповідно до Указу Президента України "Про вдосконалення валютного регулювання" з 31 жовтня 1994 р. було відмінено фіксований валютний курс. Офіційний курс українського карбованця почав визначатись на підставі відновлених торгів на Українській міжбанківській валютній біржі. Це позитивно вплинуло як на економічне становище в Україні, так і на її відносини з іншими державами. Обсяги торгів на валютній біржі почали постійно зростати. Було організовано торги на Кримській міжбанківській валютній біржі, а також відкрито філії УМВБ у Харкові, Дніпропетровську, Донецьку та Львові.

Протягом 1995-1998 рр. Національним банком України було здійснено цілий ряд заходів по забезпеченню поступової лібералізації і децентралізації валютного ринку України, що сприяло, насамперед, уникненню різких коливань курсу національної грошової одиниці до іноземних валют, забезпеченню стабільних умов функціонування валютного ринку України.

У 1996 р. щодо подальшої стабілізації валютного ринку України проводилася така робота. Для поглиблення інтеграції в світову економічну систему та з метою поліпшення умов діяльності іноземних інвесторів Національним банком з метою стабілізації ситуації Національний банк України разом з Урядом запровадили ряд антикризових заходів, спрямованих на нейтралізацію можливого негативного впливу кризи на валютному і фондовому ринках Росії та щодо запобігання відтоку іноземної валюти та безпідставного підвищення попиту на неї.

Вжиті заходи спрямовані на впорядкування дій клієнтів з купівлі-продажу іноземної валюти і посилення функцій уповноважених банків як агентів валютного контролю.

Комплекс заходів, які Уряд та НБУ запроваджують у цій ситуації, знайшов розуміння та підтримку з боку міжнародних фінансових організацій. Так, зокрема, Радою директорів МВФ було прийнято рішення про надання Україні кредиту ЕРР на загальну суму 2,2 млрд. дол. США, що сприятиме стабілізації валютного ринку. Курс України на реформування економіки підтримано позикою Світового банку на загальну суму 900 млн. дол. США.

У результаті запровадження цих заходів НБУ та підтримки з боку міжнародних фінансових організацій ситуацію вдалось стабілізувати. Темпи девальвації гривні поступово скорочувалися, а з 6 листопада 1998 р. до кінця року обмінний курс тримався на рівні 3,427 гри за 1 дол. США.


03.06.2011

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!