Римское министерское коммюнике: основные положения

Государства-участники Болонского процесса приняли документ о развитии высшего образования до 2030 года

Римское министерское коммюнике: основные положения

В рамках Европейского пространства в сфере высшего образования должно царить уважение к основным ценностям высшего образования, демократии и верховенству права. Это в свою очередь будет способствовать развитию творчества, критического мышления, свободному обороту знаний и расширит возможности, предлагаемые развитием технологий для обучения и преподавания.

Передісторія 

У 1999 році міністри освіти 29 європейських держав підписали Спільну декларацію міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (або так звану Болонську декларацію), у якій закріплено стандартизовані підходи до організації освітнього процесу у сфері вищої освіти. Сьогодні учасницями декларації є 49 держав, які разом утворюють ЄПВО – Європейський простір вищої освіти (European Higher Education Area).

Згідно з Болонською декларацією, першочергове значення для створення Європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти в світі мають такі цілі:

  • затвердження загальноприйнятної та порівнянної системи вчених ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою сприяння працевлаштуванню європейських громадян і міжнародній конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти;
  • запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів: додипломного й післядипломного. Доступ до другого циклу навчання потребуватиме успішного завершення першого, який має тривати щонайменше три роки;
  • створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕСТS) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів;
  • сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересування.

Для ухвалення рішень та оцінки прогресу їхньої реалізації проводять конференції за участі міністрів освіти країн-учасниць. У проміжку між цими заходами координацію діяльності здійснює спеціальна організація – Болонська група подальших дій (Bologna Follow-up Group). Цю групу очолює Секретаріат, що формується в країні, яка прийматиме конференцію. У 2020 році організатором конференції був італійський секретаріат, який забезпечив проведення конференції в онлайн-форматі. З матеріалами конференції та відеозаписами промов можна ознайомитися за посиланням.

Структура документа

19 листопада 2020 року держави-учасниці Болонського процесу ухвалили Римське міністерське комюніке щодо розвитку вищої освіти до 2030 року, тобто протягом наступних 10 років.

Комюніке має такі складові:

1)  преамбула;

2)  п’ять розділів:

  • наше бачення;
  • фундаментальні цінності;
  • будуючи майбутнє;
  • імплементація;
  • ЄПВО в глобальних умовах;

3)  висновок

4)  три додатки:

  • Додаток І. Заява щодо академічної свободи.
  • Додаток ІІ. Принципи та настанови до посилення соціального виміру вищої освіти в країнах ЄПВО.
  • Додаток ІІІ. Рекомендації національним урядам щодо вдосконалення навчання і викладання у вищій освіті в країнах ЄПВО.

Напрями розвитку Європейського простору вищої освіти

Автори Римського міністерського комюніке розглядають ЄПВО як місце, де студенти, співробітники та випускники університетів можуть вільно пересуватися для навчання, викладання та досліджень. Ознакою ЄПВО є якісна вища освіта. У його межах повинна панувати повага до основних цінностей вищої освіти, демократії та верховенства права. Це своєю чергою сприятиме розвитку творчості, критичного мислення, вільному обігу знань і розширить можливості, що пропонуються розвитком технологій для навчання та викладання.

Заклади вищої освіти в межах ЄПВО повинні підготувати студентів до того, щоб вони стали активними, критичними та відповідальними громадянами, пропонувати можливості навчання протягом усього життя, підтримувати міцну культуру академічної та наукової доброчесності.

Сторони Комюніке зобов’язуються створити інклюзивний, інноваційний і взаємопов’язаний ЄПВО до 2030 року:

  • інклюзивний – оскільки кожен студент матиме рівний доступ до вищої освіти й повну підтримку в завершенні навчання та підготовки;
  • інноваційний – оскільки він запровадить нові та більш узгоджені методи навчання, викладання й оцінювання, які будуть тісно пов’язані з дослідженнями;
  • взаємозв’язаний – оскільки спільні рамки та інструменти будуть і надалі підтримувати та посилювати міжнародну співпрацю й реформи, обмін знаннями та мобільність співробітників і студентів університетів.

Інклюзивний Європейський простір вищої освіти

Вища освіта із соціальною інклюзією розглядається як основа Європейського простору вищої освіти та полягає в наданні можливостей і підтримки для рівноправного здобуття вищої освіти студентами з усіх верств суспільства. У Комюніке закріплено зобов’язання посилити їхню соціальну інтеграцію та покращити якісну освіту, повністю використовуючи нові можливості, що надаються цифровізацією.

Для розвитку інклюзивного ЄПВО прийнято «Принципи та настанови для посилення соціального виміру вищої освіти в ЄПВО» (Додаток ІІ). Визначено, зокрема, такі принципи:

1. Соціальний вимір повинен бути центральним для стратегій вищої освіти на системному та інституційному рівнях, а також на рівні ЄПВО та ЄС.

2. Нормативно-правові акти або політичні документи повинні дозволяти та давати змогу закладам вищої освіти розробляти власні стратегії для виконання свого громадського обов’язку щодо розширення доступу до вищої освіти, участі в навчальному процесі та його завершенні.

3. Інклюзивність усієї системи освіти повинна бути покращена шляхом вироблення послідовної політики від дошкільної освіти через шкільну освіту до вищої освіти та навчання протягом усього життя.

4. Достовірні дані є необхідною передумовою вдосконалення соціального виміру вищої освіти на основі фактичних даних.

5. Органи державної влади повинні здійснювати політику, яка дозволяє закладам вищої освіти забезпечувати ефективне консультування та методичну допомогу для потенційних і зарахованих студентів з метою розширення їхнього доступу до участі в процесі здобуття вищої освіти та його завершенні.

6. Органи державної влади повинні забезпечити достатнє та стійке фінансування й фінансову автономію закладам вищої освіти, що дозволить їм створити адекватний потенціал для охоплення різноманітності та сприяти рівності й інклюзивності вищої освіти.

7. Органи державної влади повинні допомагати закладам вищої освіти зміцнювати свою спроможність реагувати на потреби студентського та викладацького складу, а також створювати інклюзивне середовище навчання та інклюзивну інституційну культуру.

8. Програми міжнародної мобільності у вищій освіті повинні бути структуровані та реалізовуватися таким чином, щоб сприяти різноманіттю, справедливості, інклюзії, зокрема, сприяти участі в них студентів і працівників з уразливих, неблагополучних або недостатньо представлених верств населення.

9. Заклади вищої освіти повинні забезпечити, щоб участь спільноти у вищій освіті сприяла різноманіттю, справедливості та інклюзії.

10. Органи державної влади повинні вести політичний діалог із закладами вищої освіти й іншими відповідними зацікавленими сторонами для того, щоб зазначені принципи й настанови були перекладені та впроваджені як у національній системі, так і на інституційному рівні.

Інноваційний Європейський простір вищої освіти

Інноваційність ЄПВО повинна забезпечуватися такими шляхами.

Насамперед у Комюніке підкреслено життєво важливу роль соціальних, гуманітарних і творчих наук, а також мистецтва, оскільки вони дозволяють нам «розуміти та діяти в мінливому світі». Важливою є активізація пошуку закладами вищої освіти шляхів вирішення проблем, з якими стикається наше суспільство.

Для швидкого реагування на сучасні виклики та розвитку можливостей, які відкриває нове десятиліття, буде потрібне своєчасне оновлення знань, умінь і навичок. Відтак  університети повинні вдосконалювати свої програми таким чином, щоб розвивати в студентів інноваційне та критичне мислення, емоційний інтелект, лідерство, здатності до командної роботи, вирішення проблем, підприємництва.

У Комюніке закріплено зобов’язання держав-учасниць підтримувати заклади вищої освіти у використанні цифрових технологій для навчання, викладання й оцінювання, академічного спілкування та досліджень, а також інвестувати в розвиток цифрових навичок і компетентностей для всіх.

Зорієнтоване на студентів навчання має здійснюватися гнучкими та відкритими способами й охоплювати невеликі одиниці навчання. Як зазначає експерт інформаційно-аналітичного ресурсу «ОсвітАналітика» Євген Ніколаєв, у цьому випадку йдеться про офіційне визнання «менших, гнучкіших освітніх заходів», зокрема й тих, по завершенні яких особа одержуватиме «microcredentials» – «маленькі дипломи», сертифікати чи свідоцтва про підвищення кваліфікації. Ці «маленькі кваліфікації» треба як визнавати самі собою, так і зараховувати як виконання частини освітньої програми у випадку пізнішого здобуття особою вищої освіти.

Взаємозв’язаний Європейський простір вищої освіти

Взаємопов’язаність повинна бути досягнута за допомогою міжнародної співпраці й академічної мобільності. Пріоритетною метою ЄПВО є проходження принаймні 20 % здобувачів вищої освіти навчання або стажування за кордоном. У Комюніке закріплено зобов’язання держав-учасниць щодо здобуття студентами міжнародних і міжкультурних компетенцій шляхом інтернаціоналізації навчальних планів чи участі в інноваційному міжнародному середовищі в їхніх національних закладах вищої освіти, а також для того, щоб вони могли брати участь в академічній мобільності, у фізичному, цифровому (віртуальному) або змішаному форматах.

Співпраця між закладами вищої освіти має досягатися, зокрема, й за допомогою спільного викладання, досліджень, а також розроблення спільних цифрових рішень, які сприятимуть безпечному, ефективному та прозорому обміну даними (студентськими та інституційними, з повним дотриманням конфіденційності та безпеки).

Важливим положенням Комюніке є зобов’язання щодо забезпечення автоматичного визнання академічної кваліфікації та періодів навчання в рамках ЄПВО, щоб студенти, співробітники та випускники мали можливість вільно пересуватися для навчання, викладання й дослідження. Передбачено обов’язок внесення змін у законодавство держав-учасниць, щоб гарантувати автоматичне визнання на системному рівні кваліфікацій, що надаються в країнах ЄПВО. У перспективі реалізація цього положення може надати можливість випускникам, викладачам і науковцям працювати в будь-якій державі ЄПВО без нострифікації дипломів.

Рекомендації національним органам влади

Рекомендації підкреслюють вирішальну важливість посилення Болонського інструментарію, особливо ECTS, для позначення досягнутих результатів навчання і пов'язаного з ними навантаження, а також інших ключових зобов’язань Болонського процесу. Згідно з Додатком ІІІ до Комюніке, державні органи, відповідальні за вищу освіту, зобов'язані:

1. Зробити орієнтоване на студентів навчання реальністю. Для цього потрібно: сприяти розвитку дисциплінарних курсів розвитку м’яких навичок і навичок, необхідних освіченому громадянинові ХХІ століття, для того, щоб зрозуміти виклики складного світу, поважати інших і навколишнє середовище; створити сприятливе середовища з погляду як фінансування, так і регулювання, що дозволить вищим навчальним закладам пристосовувати надання освіти до потреб різних типів учнів (тих, хто навчається протягом усього життя; тих, хто навчається за сумісництвом; учнів з недостатньо представлених і неблагополучних груп), сформувати культуру справедливості та інклюзії; стимулювати студентів до мобільності поза визначеними угодами між університетами тощо.

2. Сприяти постійному вдосконаленню викладання шляхом підтримки закладів вищої освіти в підвищенні постійного професійного розвитку викладачів і (транскордонний) обмін передовою практикою, а також у створенні стійкого та сприятливого середовища на інституційному й національному рівнях для змін (зокрема у сфері цифровізації) та якісного навчання. Таке середовище треба створювати в співпраці з персоналом, відповідальним за викладання, і включати структуру з гідними умовами праці та врегульованим навантаженням на викладання. Важливе також вивчення, у співпраці із закладами вищої освіти, шляхів сприяння розвиткові нових та інноваційних методів навчання. При цьому треба зосередити увагу на міждисциплінарних і мультидисциплінарних підходах, а також навчанні на основі досліджень.

3. Зміцнити спроможність закладів вищої освіти підвищувати рівень навчання та викладання. Шляхами втілення цього зобов’язання є: вдосконалення навчання та викладання в національних стратегіях і підходах вищої освіти; підтримка стратегічного розвитку та інноваційного потенціалу навчання та викладання як на національному, так і на інституційному рівнях; вивчення шляхів стимулювання та підтримки транскордонного обміну передовою практикою на національному рівні та в усьому ЄПВО, зокрема за допомогою платформ для обміну та співпраці; розподіл належного і стабільного фінансування та ресурсів, а також прийняття відповідної нормативної бази, коли це необхідно, щоб дати можливість закладам вищої освіти розвивати інноваційні та якісні умови викладання та навчання.

Роман Шандра, доцент ЛНУ им. Франко.

Освіта.ua
18.01.2021

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев