Замість відомчих кабінетів у будівлях Міністерства освіти будуть магазини та офіси

Кому Табачник віддає нерухомість Міносвіти

«На кожному поверсі є вбиральні. Кухонь як таких немає, але є є місця з водопроводом, де їх можна облаштувати. Ліфтів немає – адже будинок історичний». Симпатична молода ріелтор Марина водить нас історичною будівлею в центрі міста – на Сагайдачного, в серці Подолу. Аби втрапити сюди нам довелося обманювати – видали себе за потужну, але неіснуючу ІТ-компанію, котра шукає велетенське приміщення якраз в цій частині міста.

«А інші варіанти на Подолі Вас не цікавлять?» - чіпляється за грошовитого клієнта Марина.

Не цікавлять. Саме цей будинок колись контролювався Міністерством освіти. А тепер тут створюють бізнес-центр. Схожа доля спіткала й іншу схожу будівлю – ще центральніше, на бульварі Шевченка.

Ми дізналися, хто зараз розпоряджається колишніми угіддями Міносвіти.

В чому проблема

13 червня на сайті Фонду державного майна з’явилися оголошення про наміри продати одразу три приміщення – два на бульварі Тараса Шевченка, 27А і власне – на Сагайдачного, 37.

Всі три раніше були на балансі Міністерства освіти. Точніше – на балансі його держпідприємств.

вул. Сагайдачного

Бульвар Шевченка

Перша адреса за ким тільки не числилась. Якщо забити її в Google, то можна побачити усю хронологію «проходження» підрозділів Міносвіти через неї. Востаннє вона перебувала на балансі Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, що від імені МОН займається друком підручників і підприємства «Інфоресурс», що опікується студентськими дипломами і Єдиною державної базою з питань освіти.

Друга – за тим же Інститутом інноваційних технологій, а потім – за «Об’єднанням по торгівлі та постачанню».

Обидві точки нам добре знайомі.

На Сагайдачного, 37, в самому серці Подолу, до осені 2011-го і знаходився Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН. «Свідомо» не раз навідувалось до них у гості, а тому і дуже здивувалось, чому співробітників переселили в іншу частину Києва – на Урицького.

Працівники ІІТЗО одразу здійняли маленький бунт – умови роботи в новому приміщення виявилися нестерпними. Особливо неприємно їм було бачити розкішну будівлю навпроти.

«Там ремонт і скоро ми повернемося на Поділ», - сподівалися працівники. І тільки за два роки стало зрозумілим – Інститут повертатися в історичний будинок не збирається. Йому готують іншу долю і далеко на освітню.

Ось таку схему нам надіслали ріелтори. Замість відомчих кабінетів тут будуть офіси та магазини бізнес-центру «Демидов». Загальна площа – більше 3 000 квадратних метрів.

Ось так виглядає майбутній бізнес-центр всередині.

Доля двох приміщень на бульварі Шевченка – туманніша. Зараз площа активно орендується різними фірмами. Що конкретно планується тут в майбутньому і чи планується щось окрім оренди – невідомо.

Кому дісталися ласі будинки МОНу

Взимку «Свідомо» зацікавилося одним фактом – Міносвіти продовжувало сплачувати рахунки за електроенергію у цих будівлях, попри те, що їхні балансоутримувачі працювали вже за іншими адресами. Тоді ми і дізналися про те, що будівлі – орендуються.

Схему у Міносвіти нам пояснили дуже просто – балансоутримувач і має сплачувати за комуналку, але орендарі справно повертають державі заплачені гроші.

Саме нинішні орендарі і отримали зараз право на викуп.

691,6 квадратних метрів – приблизно п’яту частину від загальної площі - на Сагайдачного отримав шанс викупити ТОВ «БК «Артбуд». 555,8 квадратів на бульварі Шевченка повинні відійти ТОВ «САН11», 485,8 квадратів там же – ТОВ «Ріотрейд».

Що це за компанії? Не надто популярні. Можете переконатися в цьому, скориставшись інтернет-пошуковиком. Тому ми вирішили шукати правди про них в реєстрах, які можуть розказати більше про власників.

Отже, «Артбуд» юридично «живе» на Чигоріна, 55. За даними «Інформаційно-ресурсного центру», де міститься інформація про всіх підприємців і підприємства, керує нею Євген Крутоуз. За даними з неофіційної бази даних, до цього керівником була Олена Карабінська.

«Ріотрейд» і «САН11» оселилися за однією адресою – на Довженка, 3, корпус «А». Ця адреса так само знайома нам до болі. Це місце дислокації і «Видавничого дому «Освіта», і того самого держпідприємства «Інфоресурс», котре з легкої руки міністра Дмитра Табачника стало посередником між університетами і приватною фірмою, що друкує дипломи для студентів, беручи за це відсоток за посередництво, і невідоме нікому ТОВ «Шанс», що на замовлення Міносвіти монопольно і несподівано випустило влітку книги для шкільних бібліотек на мільйони гривень.

Першою фірмою керує Таїсія Байда. Другою – все та ж Олена Карабінська. Про їхній взаємозв’язок красномовно говорить поштова скринька на прохідній. Він у них один.

Знайти компанії за юридичними адресами нам не вдалося.

«Це юрадреса, їх тут немає зараз», - охоронець на прохідній Довженка, 3, поскрипуючи шкірянкою, закриває собою турнікет. Пускати на територію відмовляється.

Його колега, дочекавшись, коли шеф піде, пошепки додає – фірмами опікується одна і та сама особа – Катерина Федурова. Вона нібито забігає інколи забрати пошту. На листочку він написав нам її робочий номер. І порадив звертатися за ним.

Що ж пов’язує всі три фірми? Всі вони, окрім будівництва, внесли в список своєї діяльності друк книжок і періодики. А отже автоматично потрапили до реєстру Державного комітету телебачення і радіомовлення.

Ми розшукали цю базу. «Артбуд», «Ріотрейд» і «САН11» стоять в ній поруч. І за однією і тою ж фактичною адресою – Верхній Вал, 72.

В реєстрі Держкомтелерадіо фірми мають однаковий номер телефону - 490-62-81.

Покопавшись в інших базах даних ще, ми знайшли потужніший факт. Тріо підприємств при реєстрації вказали один і той самий номер телефону. Вгадайте який? Той самий, що написав нам охоронець на прохідній Довженка, 3 - 490-62-82.

Він дислокується там же, на Верхньому Валу, 72. Що за містична адреса? Все просто.. Тут знаходиться бізнес-центр. Зведений він фірмою «ТІКО-констракшен», де вона, власне, і оселилася. Разом з групою компаній «ТІКО», в котру входить.

Хто контролює «ТІКО»?

Компанія має цілий ряд фірм-співзасновниць. Зокрема, це ТОВ (раніше – ЗАТ) «Інформаційно-технологічні системи» і ТОВ (раніше – ЗАТ) «Технології і консалтинг». Обидві зареєстровані на Червоноармійській, 94.

Керівником першої раніше був Табачник Михайло Володимирович. Він же значиться засновником другої фірми.

Хто ця людина? Михайло Табачник – рідний брат міністра освіти.

- Нам потрібна фірма «Ріотрейд». Або «САН11». Чи «Артбуд». Вони тут мають бути – з розкішного ресепшену бізнес-центру на наше питання чарівно посміхається секретарка.

- Одну секунду.

- «Тут питають «Ріотрейд». «САН11». Що казати? Добре» - секретарка говорить з кимось по телефону. Просить почекати – до нас має хтось спуститися.

Запитуємо про Катю Федурову. Дівчина ствердно хитає головою – «Є така».

Але дочекатися когось нам не вдалося. Дівчина дзвонить знову.

- Ви знаєте, вони тут були всі, але з’їхали десь півроку тому. Вибачте, будь ласка – несподівано оголошує вона нам.

- До нас же тільки що мав хтось спуститися від них?

- Ну ось так от.

- А що Ви шукаєте? – вже на виході з бізнес-центру нас ловить дорого вдягнена блондинка. Каже – її фірма знімає тут офіс.

- Табачника - скромно відповідаємо ми.

- А…Пам’ятаю, приїжджав. Його тут всі зустрічали. Охорони було-о-о…

Скориставшись бонусом від охоронця, дзвонимо Катерині Федуровій.

- Яке відношення Ви маєте до компанії «ТІКО»? Що збираєтесь робити з приміщеннями, коли отримаєте їх?

Відповіді ми не дочекалися – Федурова поклала слухавку. І вимкнула телефон.

Тому запитати вирішили у самого міністра. Зловити чиновника вдалося на відкритті українсько-російської гімназії на Лівому березі. В супроводі колеги з Росії і пулу охоронців, Табачник дозволив журналістам помучити себе кілька хвилин.

- Прокоментуйте, будь-ласка, передачу приміщень Міносвіти Вашому ж брату. Їх продає зараз Фонд держмайна.

- Ми відкриваємо гімназію. Може є питання по темі?

- І все ж

- Я нічого про це не знаю, запитуйте Фонд держмайна.

Його відомство на наш запит з цього приводу також відмовилося відповідати – перенаправило його, за порадою свого шефа, у Фонд держмайна. Останній був дуже лаконічним, повідомивши, що приміщення поки не продані.

«Ви знаєте, з офісом на Сагайдачного зараз не вийде», - рієлтор Марина, наче відчувши наш обман, відмовила в оренді. – «Тут якісь проблеми з власником».

Вже за день до публікації з власних джерел ми дізналися, що рішення по приватизації Сагайдачного почали блокувати. У гру вступили політичні опоненти міністра освіти.

Розслідування підготовано Бюро журналістських розслідувань "Свідомо" спільно з командою проекту "Наші гроші" телеканалу ZIK.