Стиль мовлення власного висловлення з української мови

Власне висловлення як текст за своїми характеристиками, а саме:

• тематичними (обговорюється актуальна особистісна й суспільна проблематика),
• функційними (здійснюється переконання інших у правильності ваших поглядів, доведення вашої позиції стосовно певної проблеми, донесення вашого погляду на певне питання),
• композиційними (структурується як риторичний текст (теза, аргументація, ілюстрації, висновки)),
• мовними (використовується як нейтральна, так й емоційно-оцінна лексика; як нейтральні, так й експресивні синтаксичні конструкції)

 — найбільш подібний до текстів, що створюються засобами публіцистичного стилю як функціонального стилю сучасної української літературної мови.

Таким чином, при створенні власного висловлення варто дотримуватися вимог публіцистичного стилю, тобто не зловживати надмірною художністю, чи розмовністю, чи науковістю під час викладу своїх міркувань.

Разом із тим власне висловлення може бути створене й у формах, притаманних іншим функціональним стилям, наприклад, художньому, науковому, розмовному, оскільки в умові завдання стильова належність тексту, який повинен бути створений учасником тестування, однозначно не вказана.

Увага! При створенні власного висловлення головним повинен бути принцип реалізації одного стилю в межах тексту. Відповідно, у процесі створення власного висловлення варто зважувати стилістичну відповідність тих чи тих мовних засобів основній, обраній вами для цього тексту, манері викладу думок. Погодьмося, дуже негарно звучатиме в будь-якому тексті така, наприклад, фраза: Виключно часто індивіди, яким так і кортить добитися свого, готові ледь не рідну неньку й батечка продати в неволеньку ворогам яким-небудь проклятим, яких як тільки та земля виносить наша українська, – адже в ній науковоподібний початок змінюється розмовною стилістикою, унаслідок чого виникає стилістичний дисонанс (тобто стилістична вада, яка засвідчує, що автор цієї фрази не має стійких навичок використання засобів одного стилю, не відчуває мовної гармонійності).

Публіцистичний стиль, або, як його ще називають, газето-публіцистичний, – це один із функціональних стилів сучасної української мови. Він є одним із найдавніших стилів: із часу, коли виникла необхідність переконання громади в певних питаннях або донесення до неї якої-небудь інформації, з’явилися й люди, які вміли це майстерно робити, а отже, у мові почали оформлюватися риси публіцистичного стилю.

Сферою функціонування публіцистичного стилю є засоби масової інформації (ЗМІ) – газети, журнали, радіо, телебачення, а також різноманітні форми й жанри агітації та пропаганди (література на суспільно-політичні теми, публічні виступи тощо). Основне призначення стилю – формування громадської думки шляхом донесення інформації та переконання слухача/читача. 

У публіцистичному стилі вплив, переконання виступає як головна функція мови, більше того – цей вплив має концентрований, відкритий, підкреслено агітаційний характер. 

Стиль знаходить своє вираження в писемному й усному варіантах, причому обидва з них характеризуються відносною однотипністю мовних засобів і стилістики. 

Публіцистичний стиль реалізується в таких жанрах, як стаття, замітка, допис, звіт, нарис, інтерв’ю, репортаж, кореспонденція, рецензія, огляд, есе, лист, реклама, сатира тощо.

До стилетворчих засобів публіцистичного стилю належать:

• яскраво виражена інформативність;
• сугестивний (навіювальний) спосіб подання інформації;
• прагнення переконати слухача/читача;
• «усеосяжність» мовних засобів, якими може користуватися автор для донесення своєї позиції й переконання читачів/слухачів.

Добір і специфіка мовних засобів зумовлюються тим, що публіцистичний текст формується поєднанням двох протилежних тенденцій – з одного боку, тенденцією до посилення логічності, із другого – до посилення емоційноості висловлення. Удале поєднання цих тенденцій у відповідних мовних засобах дає бажаний результат – ефективний і цілеспрямований вплив на читача, успішне донесення автором своєї думки до інших, можливість переконання інших у своїх поглядах.

Мовні особливості стилю такі:

• лексичні: використання синонімів, емоційно-оцінної лексики;
• синтаксичні: використання риторичних питань, заперечних конструкцій у функції ствердження, закликів-звертань, інверсивних конструкцій з метою емоційного впливу слова;
• морфологічні: варіювання часових форм дієслів для підкреслення образності розповіді та ін.

ЧИТАТИ ДАЛІ

Збірник для підготовки до власного висловлення створено Освіта.ua відповідно до діючих вимог до написання власного висловлення на зовнішньому незалежному оцінюванні з української мови та літератури. Копіювання та розміщення матеріалів збірника на інших ресурсах заборонено.

Освіта.ua
15.12.2020