Комментарии специалистов к "проблемным" заданиям теста ЗНО по украинскому языку

• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Введите e-mail адрес:     

"Маленький шлях – не для людей": комментарии к тесту ЗНО

Коментарі й правильні відповіді до завдань тесту зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури №№ 29-33 до тексту «Маленький шлях – не для людей» доктора філологічних наук, професора Ломакович С.В. та кандидата філологічних наук, доцента Терещенко В.М.

Перш ніж подати відповіді на завдання до тексту «Маленький шлях – не для людей» й обґрунтувати, чому саме ці відповіді є правильними, звернемо увагу на кілька важливих моментів, які варто розуміти кожному, хто прагне фахово (!) робити висновки про якість тестових завдань до текстів.

1. Випускник загальноосвітньої школи – потенційний студент, якому завтра необхідно буде працювати зі складними текстами, сприймати, аналізувати й переосмислювати значні масиви різнорідної інформації. Якщо учень на кінець 11 класу не сформував стійких навичок читання й аналізу, то він не зможе в майбутньому успішно засвоювати професійну програму вишу. Тому оцінювання вміння майбутнього абітурієнта читати й аналізувати різні за своєю специфікою тексти – одне з важливих завдань тесту з української мови та літератури.

Текст «Маленький шлях – не для людей» – ідеальний для того, щоб побачити рівень сформованості читацької компетентності випускника.

2. Текст на читання в тесті з мови може бути будь-якого стилю, актуалізувати будь-яку тематику (якщо вона не дискримінує учасників за ознакою статі, національної належності, кольору шкіри, віросповідання, політичних переконань та ін.).

Текст «Маленький шлях – не для людей» як зразок тексту художнього стилю на філософську тематику цілком прийнятний для тесту з української мови.

3. Зміст тексту на читання повинен відповідати віковим особливостям учасників тестування.

Якщо зважити на той факт, що, наприклад, філософський текст Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц» учні вивчають у межах шкільної програми, то текст Г. Пагутяк «Маленький шлях – не для людей» цілком може розглядатися як відповідний віковим особливостям випускників середньої школи.

4. Мова тексту на читання має бути багатою, але без надлишкових елементів, що утруднюють розуміння змісту (архаїзми, діалектизми, ускладнений синтаксис тощо).

Мова тексту «Маленький шлях – не для людей» досить проста й водночас чудово передає символіко-метафоричні змісти, завдяки чому з’являється можливість оцінити здатність учасника тестування вичитувати як прямі, так і приховані сенси тексту (цього, до речі, учні навчаються й у шкільному курсі літератури).

5. Завдання до тексту в тесті з мови – це зазвичай складні завдання. Відповідно до тестологічних приписів, складні завдання повинні вміщуватися в тесті після простіших, а, як відомо, текст і завдання до нього йдуть у кінці мовного блоку. Складність завдання в тестології розуміють як успішність учасників тестування у виконанні цього завдання, що визначається як відношення кількості балів, набраних усіма учасниками за виконання певного завдання, до максимальної кількості балів, яку вони могли б отримати за його виконання, виражене у відсотках. Складними вважаються завдання, які були виконані менше ніж 39 % учасників тестування.

Завдання до тексту «Маленький шлях – не для людей» розраховані на те, щоб їх змогли виконати лише найкраще підготовлені учасники, тому нічого дивного в тому, що ці завдання можуть багатьом здаватися просто нерозв’язними.

6. Кожне завдання до тексту – це завдання, яке передбачає здатність учасника тестування працювати з текстом, уважно й скрупульозно аналізувати його зміст, структуру, звертаючи увагу на співвідношення частин, контекстуальні значення слів, емоційну забарвленість синтаксичних конструкцій тощо.

Жодне завдання до тексту «Маленький шлях – не для людей» не може бути виконане без опори на аналіз текстового матеріалу.

7. Текст – багатовимірна за змістом величина. Він наділений майже безмежним смисловим потенціалом: кожен читач може розуміти його по-своєму. Водночас незаперечним є те, що в будь-якому тексті є змістові константи, які сприймаються більшістю читачів подібним чином і завдяки наявності яких певний текст починає бути феноменом, що має суспільну функцію. Наявність цих констант зумовлена спільністю коду, яким володіють читачі. Цей код – мовні одиниці, через які пізнається спільний для більшості сенс повідомлюваного.

Правильні відповіді на завдання до тексту «Маленький шлях – не для людей» обов’язково мають підтвердження у вигляді посилань на конкретні фрагменти тексту чи його змістові точки. У цьому переконує подальший аналіз завдань і відповідей до них.

Завдання 29 орієнтоване на визначення спроможності учасника тестування розуміти загальний зміст тексту та тих основних тем, проблем, що в ньому порушені. Воно звучить так:

У тексті НЕМАЄ відповіді на запитання

А Чи може людина зрозуміти життя комах?

Б Чи є істоти, які дивляться на нас, як ми на комах?

В Чи є людина гармонійною часточкою всесвіту?

Г Чи відлік часу є фікцією, придуманою людиною?

Належна робота з текстом, яка передбачає сформованість в учасника тестування читацької грамотності, підвела б його до вибору правильної відповіді на це завдання, а саме: у тексті немає відповіді на запитання «Чи є істоти, які дивляться на нас, як ми на комах?». Правильність цієї відповіді на завдання випливає з таких міркувань.

У тексті є фраза: «Уявімо на мить, що існують інші істоти, які дивляться на нас, як ми на комах» (рядки 27–28), яка допомагає читачеві зрозуміти, що автор тексту насправді не має відповіді на те, чи існують інші істоти у всесвіті, які схожі на людей. Згадка про Бога як про вищу істоту, яка, можливо, дивиться на нас, як ми на комах, також не може бути інтерпретована як відповідь на поставлене запитання, оскільки в тексті сказано лише про те, що людина шукає Бога, про що свідчить фраза: «…ми уявляємо його подібним до нас…».

Неправильність інших варіантів відповіді мотивована такими аргументами.

Чи є людина гармонійною часткою всесвіту? У тексті є фрагмент, який прямо відповідає на це запитання, зокрема рядки 35–37: «Дивно бути людиною – такою чужою для всіх істотою. Хіба це щастя – бути людиною? Щастя – просто бути в злагоді, хай ти дерево, травинка, жабка чи цвіркун». Крім того, у тексті є опосередковані вказівки: «Комахи не хочуть нищення й хаосу на власній землі від більших, сильніших істот, а ті просто не відають, що роблять» (рядки 15, 16). Іншими словами, у тексті є як прямі, так і опосередковані відповіді на це запитання.

Чи відлік часу є фікцією, придуманою людиною? У тексті є пряма відповідь на це запитання: час – це «фікція нашого штучного світу» (рядки 40, 41).

Чи може людина зрозуміти життя комах? У тексті наголошується, що «маленький шлях – не для людей», тобто людина ніколи не зрозуміє життя комах, тому що «ми надто грубі й великі для цього» (рядок 26), «треба мати дуже добрий зір. Мало хто з людей здатний бачити…» (рядок 21). Таким чином, у тексті є пряма відповідь на це запитання, та й увесь текст є підтвердженням цієї позиції, оскільки в назву винесено саме цю думку.

Завдання 30 зосереджене на виявленні спроможності учасника тестування розуміти метафоричні змісти художнього тексту. Завдання звучить так:

Метафоричний зміст речення «Він примушує нас вірити, що обов’язково треба розбиватися до крові, щоб подолати стіну й потрапити в сад» (рядки 41, 42) розкрито в рядку

А Кожен повинен досягати своєї мети за будь-яку ціну.

Б Тільки докладаючи зусиль, можна досягти задуманого, здійснити свою мрію.

В Людське життя сповнене перешкод і труднощів.

Г Підкорена суспільним законом людина досягає своєї мети в боротьбі.

У пошуках правильної відповіді учасник тестування мав був помітити, що запропонована для встановлення її прямого змістового відповідника метафора складається з двох частин: «світ примушує людину в щось вірити» та «людині обов’язково треба розбиватися до крові, щоб подолати стіну й потрапити в сад». Ці обидва смислові комплекси зафіксовані лише у варіанті відповіді «Підкорена суспільним законом людина досягає своєї мети в боротьбі», де прямий зміст частини «підкорена суспільним законам людина» відповідає метафоричному «світ примушує людину в щось вірити», а частини «людина досягає своєї мети в боротьбі» – метафоричному «людині обов’язково треба розбиватися до крові, щоб подолати стіну й потрапити в сад». У всіх інших варіантах відповіді не забезпечене пояснення метафоричного змісту обох частин, у тому числі й у відповіді «Кожен повинен досягати своєї мети за будь-яку ціну», хоча завдяки точно переданій модальності обов’язковості, вимушеності (кожен повинен) цей варіант може бути помилково витлумачений як правильна відповідь.

Завдання 31 мало на меті виявити здатність учасника тестування розуміти конструктивно-змістове співвідношення частин тексту. Звучало воно так:

Рядки 45–49

А підсумовують сказане в попередніх абзацах

Б ілюструють аргумент, наведений у рядках 40–44

В обґрунтовують висловлене в рядках 40–44

Г розширюють міркування з попереднього абзацу

Правильною в цьому завданні є така відповідь: «обґрунтовують висловлене в рядках 40-44». Саме ця відповідь точно відображає сутність співвідношення змісту рядків 40–44 і 45–49 як поданої думки та її обґрунтування, а не ілюстрування чи розширення попереднього міркування. У рядках 40–44 автор твердить, що складно жити серед людей – негармонійних часточок всесвіту, зокрема через винайдену ними ідею часу. Це твердження він обґрунтовує тим, що показує, як люди, зважаючи на час – цю «фікцію нашого штучного світу», примушують самих себе гнатися за щастям у його соціальному розумінні, ігноруючи той факт, що щастя в космічному вимірі насправді легко досяжне: це життя у злагоді із законами космосу. У наступному абзаці автор пропонує обґрунтування цього:

- щоб довести думку про фіктивність часу, автор ще раз наголошує, що дитинство, розквіт, старість – це не дія часу, а стан душі, її різні обличчя, і як аргумент наводить приклад того, як легко діти (істоти, які ще не обтяжені соціальними настановами) можуть міняти свої ролі – стани душі;

- щоб довести думку про примусовий характер перетворення людей у негармонійних істот (які мусять розбитися до крові, щоб подолати стіну й потрапити в сад), автор показує, як дорослі з часом привчають дітей до автоматизму (аналогія штучності, неприродності).

Завдання 32 орієнтоване на визначення здатності екзаменованого зіставляти текстову інформацію з фоновою й виносити певні ціннісні судження. Воно звучало так:

Текст НЕ суперечить твердженню

А Комахи – гидкі створіння.

Б Людина – володар планети.

В Люди розумніші за комах.

Г Людське життя підвладне часові.

У завданні 32 учасникам тестування пропонують розглянути чотири стереотипні твердження й з’ясувати, яке з них НЕ спростовано в тексті «Маленький шлях – не для людей».

Стереотипне для багатьох людей твердження «Комахи – гидкі створіння» не знаходить свого підтвердження в тексті, оскільки автор тексту з любуванням і приємністю змальовує гармонійне існування маленьких істот (рядки 1–16) як тло для показу негармонійного буття в цьому світі людини.

Твердження «Людина – володар планети» спростовується тим, що в тексті показано, якою безпорадною, слабкою, беззахисною насправді є людина, що, зокрема, виявляється в її прагненні знайти Бога – істоту, яка «в стократ краща й досконаліша» (рядки 30–34), ніж є сама людина.

Стереотипну думку «Людське життя підвладне часові» в тексті спростовано прямими вказівками на те, що час – це лише «фікція нашого штучного світу» (рядок 41) і що «дитинство, розквіт, старість – це не дія часу, а стан душі, її різні обличчя» (рядки 45, 46).

Єдиним твердженням, яке в тексті не заперечене, є таке: «люди розумніші за комах». Текст дає для такого висновку два очевидні аргументи. По-перше, у тексті показано, що, на відміну від комах, люди є складними в духовно-інтелектуальному плані істотами. Так, описуючи типові прояви життя комах (рядки 1–16, зокрема рядки 12, 13) і життя людей (рядки 30–34), автор, використовуючи прийом паралелізму (пор. Ясного дня маленькі істоти метушаться, латають свої хатки, чистять нірки, пильнують, чи добре закутані дітки // Ми будуємо житла, добуваємо харч, залатуємо діри власного існування, боронимося самі й оберігаємо дітей) досягає ефекту уподібнення зображуваних реалій, але надалі, використовуючи синтаксичну конструкцію допустової семантики, долає це уподібнення, наголошуючи на інтелектуально-духовній винятковості, вищості людей (І попри все маємо час, щоб відчути себе беззахисними. І тому, щоб захиститися, шукаємо Бога. А що, коли він ставиться до нас, як ми до комах? Але, перемігши страх, ми уявляємо його подібним до нас, тільки в стократ кращим і досконалішим.( рядки 31–34). По-друге, у тексті в передостанньому абзаці хоч і дещо іронічно, але все ж виразно наголошено, що людині, на відміну від комах, властиво «шукати крихітку знання» (рядок 48), тобто акцентовано увагу на розумності людей, що, власне, і є суттєвою особливістю людини, яка робить її такою «неприродною» істотою (рядки 50, 51) порівняно з комахами, існування яких обмежене задоволенням природних потреб. Крім цього, у тексті є й непрямі вказівки на те, що люди розумніші, інтелектуальніші за комах (наприклад, згадка про телевізори, книги як продукти інтелектуальної діяльності, указівка на абстрагувально-уявлювальну діяльність людського мислення, яка виливається у витворення категорії часу, пошук Бога).

Завдання 33, вочевидь, було найпростішим, оскільки є традиційним для ЗНО з української мови і літератури й зорієнтованим на виявлення спроможності випускника визначати основну ідею тексту й відмежовувати її від теми, мікротем, часткових ідей і проблем тексту. Звучало воно так:

Головну ідею тексту найповніше розкрито в реченні

А Комахи не хочуть нищення й хаосу на власній землі від більших, сильніших істот, а ті просто не відають, що роблять (рядок 17).

Б Уявімо на мить, що існують інші істоти, які дивляться на нас, як на комах (рядок 24).

В А що, коли він ставиться до нас, як ми до комах (рядки 29–30)?

Г Щастя - просто бути в злагоді, хай ти дерево, травинка, жабка чи цвіркун (рядок 33).

Ідею тексту зазвичай визначають як надзавдання автора донести до читача певну власну світоглядну позицію стосовно якихось явищ дійсності. У тексті «Маленький шлях – не для людей», автор, розмірковуючи про неподібність світу комах і людей, показуючи красу й гармонійність життя комах і неприродність людського існування, передусім орієнтує читача на думку, що саме гармонія зі світом, якої не вистачає людині, є запорукою щастя, якого вона так прагне. Отже, правильною відповіддю є варіант «Щастя - просто бути в злагоді, хай ти дерево, травинка, жабка чи цвіркун» (рядок 33). Варіант відповіді «Комахи не хочуть нищення й хаосу на власній землі від більших, сильніших істот, а ті просто не відають, що роблять» (рядок 17) не може бути ідеєю тексту, тому що ця фраза радше розкриває одну з часткових ідей – байдужість і жорстокість людини в стосунках із природою. Варіант відповіді «Уявімо на мить, що існують інші істоти, які дивляться на нас, як на комах» (рядок 24) не репрезентує ідею, а є лише тематичним реченням для мікротеми, де проведено аналогію між комахами й людьми. Варіант відповіді «А що, коли він ставиться до нас, як ми до комах» (рядки 29-30)? є лише гіпотезою, яку висуває автор, щоб надалі забезпечити проведення аналогії між життям комах і людей із метою показу відмінностей між ними й доведення, урешті-решт, думки про негармонійність людського існування.

Зі щирою повагою до всіх випускників

доктор філологічних наук, професор Ломакович С.В.

кандидат філологічних наук, доцент Терещенко В.М.

Освіта.ua
07.05.2015