Osvita.ua ЗНО Внешнее независимое оценивание: за и против
Внешнее независимое оценивание: за и против

Ректор Черноморского государственного университета про проблемы отбора абитуриентов

Внешнее независимое оценивание: за и против

Ректор Чорноморського державного університету імені Петра Могили Леонід Клименко про українську модель зовнішнього незалежного оцінювання.

У суспільстві точиться гостра дискусія про подальше реформування системи зовнішнього незалежного оцінювання. Я теж хотів би висловити свою точку зору.

Чому я маю право впевнено казати й висловлювати свою точку зору із приводу зовнішнього оцінювання знань? В Україні тільки Чорноморський державний університет імені Петра Могили має 19-річний досвід зовнішнього оцінювання. Починаючи з 1996 року, ще коли університет був Миколаївським філіалом Національного університету Києво-Могилянської Академії, прийом абітурієнтів здійснювався за тестами Києво-Могилянської академії, зовнішніми для нас. Вони привозилися з Києва в день тестування і були невідомими навіть для ректора. Перевірка результатів тестування відбувалась у присутності абітурієнтів в автоматичному режимі, без втручання "людського фактора". Спочатку визначався рейтинг відповідей, а потім розкривалися прізвища абітурієнтів. Після цього у присутності всіх абітурієнтів роздруковувався і підписувався ректором наказ про зарахування на бюджетні місця. Тестування здійснювалося із 7-и предметів (обов’язково з української мови, іноземної мови, математики, історії, а також з фізики, хімії, біології – за вибором), це давало абітурієнтам можливість подавати документи на будь-яку спеціальність. Крім перевірки знань також визначався й рівень здібностей, що особливо важливо.

Цей процес досить швидкий (один день), абсолютно прозорий (за всі роки не було жодної апеляції), достатньо бюджетний, і головне – без впливу "людського фактора". У ті роки, коли ми не мали власного сканера для перевірки тестів, у день тестування аркуші відповідей на автомашині були перевезені з Миколаєва в Київ, у НаУКМА, і за допомогою супутникового телемосту процес перевірки з НаУКМА транслювався на центральній вулиці Миколаєва, де на великому екрані сотні батьків, абітурієнтів і просто мешканців мали можливість спостерігати процес перевірки й у той же день ознайомитися з результатами. Окрім того, по місцевому телебаченню протягом доби передавали трансляцію перевірки даних для тих, хто не мав змоги бути присутнім у центрі міста.

Під час ефіру відбувалось коментування всіх процесів і кожний мав можливість поставити запитання. Навіть після реорганізації МФ НаУКМА в МДГУ ми продовжували прийом в університет за тестами НаУКМА, хоча мали право проводити власні вступні іспити. Це дало нам можливість набирати студентів на держзамовлення з високим рівнем здібностей. Тому мене не можна долучити до противників ЗНО. Проте нічого подібного при існуючих зараз технологіях не спостерігається, усе відбувається цілком таємно.

Слід зазначити, що подальше навчання студентів дозволило зробити дуже важливий висновок: немає повної кореляції між результатами подальшого навчання й результатами вступних випробувань. Непоодинокі випадки, коли студентів, які добре склали вступні тести, ми відраховуємо за неуспішність, і це спостерігається і усіх ВНЗ. З іншого боку, ті абітурієнти, які посередньо і навіть погано склали тести, закінчували ВНЗ на відмінно і сьогодні досягли вагомих успіхів, і тут головне не рівень знань, а рівень здібностей. Це особливо стосується сільських дітей, які не вчились у престижних гімназіях і не мали кваліфікованих репетиторів. 75 % абітурієнтів працюють з репетиторами. Репетитори "натаскують" абітурієнтів на складання ЗНО із трьох предметів, а інші предмети залишаються "за бортом".

Мені доводиться багато років проводити заняття зі студентами-економістами І курсу, і я змушений констатувати, що практично всі студенти, які успішно склали ЗНО, не знають достатньо ні фізики, ні географії і мало що читали. Репетиторство перетворилось на головний бізнес середньої школи. Про загальний рівень ерудиції школярів можна не казати. З кожним роком рівень підготовки абітурієнтів знижується, що особливо відчувається за останні 4–5 років, тобто після введення обов’язкового ЗНО.

Тому я глибоко переконаний (і не тільки я), що на бюджетні місця, як передбачено Конституцією, необхідний конкурсний відбір. Яка це буде система – це інше питання. Буде це буде ЗНО чи вступні випробування у ВНЗ? Чи будуть виділені місця держзамовлення ВНЗ, чи буде абітурієнту видаватись ваучер (як у Грузії), – є варіанти. Але, на мій погляд, якщо людина має середню освіту й навіть не складала ЗНО, вона має право розпочати отримувати вищу освіту за власні кошти. Я підкреслюю: розпочати, а не отримати диплом. Незалежно від того за які кошти (держбюджет чи контракт) учиться студент, вимоги повинні бути однаковими. Хочу навести приклад Німеччини: фактично на всі спеціальності (крім медицини і права) приймаються всі бажаючі, навіть 1,5 % студентів Німеччини не мають середньої освіти. Але протягом проходження І курсу відраховується 30–40 % студентів.

Ми постійно кажемо про автономію ВНЗ, яка стане основою довіри до ВЗ. Але основної автономії – власної системи відбору абітурієнтів університети не отримали. З 1996 по 2002 рр. наш університет був підпорядкований безпосередньо Кабінету Міністрів України, і в нашому статуті було визначено, що ми користуємось особливими правами в організації навчального процесу (сьогоднішньою мовою – мали автономію). Ученою радою було прийнято рішення, що абітурієнти, які виграли конкурс в МОН і були направлені в західні школи, отримали середню освіту у США чи в інших країнах, приймались без іспитів і поза конкурсом. Таких людей дуже небагато, але це ті, ким я сьогодні пишаюсь і не можу навести жодної помилки. Є й інші категорії талановитих дітей. Не можна всіх рівняти під один гребінець. Педагогіка вимагає індивідуального підходу, інакше із брудною водою викидаємо й талановиту дитину.

Відносно результатів ЗНО попередніх років. Мабуть, за проголошеною Українським центром оцінювання якості освіти (УЦОЯО) теорією, світові рекорди необхідно встановлювати кожного року. А як з олімпійськими? Деякі рекорди тримаються десятиліттями (Бубка) і весь світ на них орієнтується. Мені, як діючому спортсмену, це доводиться пам’ятати на кожному тренуванні. Тут знову піднімається дискусійне питання: що перевіряємо – рівень "натасканих" репетиторами по трьох предметах знань, що забуваються після складання іспитів, чи рівень здібностей – який є властивістю людини і нікуди з роками не зникає?

Сьогодні бюджет Українського центру оцінювання якості освіти становить 89 млн грн. Хочу сказати, що ці гроші жодним чином не піднімають рівень знань, а тільки його якимось чином віддзеркалюють. Хочу підкреслити: якимось чином.

На сімнадцятій нараді партнерів Альянсу Програми сприяння зовнішньому тестуванню в Україні 18 грудня 2014 року директор Фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" Ірина Бекешкіна навела цікаві дані про ЗНО, отримані із 5 по 15 грудня 2014 року Фондом "Демократичні ініціативи" у співпраці з фірмою "Юкрейніен соціолоджі сервіс" у результаті загальнонаціонального соціологічного опитування "Громадська думка – грудень 2014: вища освіта в Україні". Наведу декілька цифр:

  • 10–11 % відповідають, що стикалися з фактами корупції при здачі ЗНО особисто;
  • у 2014 році лише 24 % вступників не вдавались до послуг репетиторів (у 2013 р. – 28 %);
  • негативне ставлення до перспективи застосування ЗНО до оцінки знань випускників університетів, теж саме до застосування ЗНО на вступ у магістратуру;
  • 42–72 % за надання пільг сиротам, дітям з найбідніших сімей, інвалідам; дітям батьків, які загинули на Донбасі;
  • на недосконалість тестів указують 33 % опитаних;
  • 35 % указують на низьку інформованість про правила вступу;
  • 62 % указують, що система вищої освіти в Україні не дає всім рівні можливості безкоштовного навчання;
  • 40,8 % учаться чи хотіли б учитися за кордоном;
  • 23,5 % підтримують вступ через ЗНО, 36 % – скоріше "так"; 15,6 % – скоріше "ні"; 6,7 % – безумовно "ні"; 18,2 % – "важко сказати".

Рівень корупції при ЗНО:

  • дуже поширений – 7,8 %;
  • досить поширений – 19,6 %;
  • мало поширений – 26,1 %;
  • зовсім не поширений – 16,5 %;
  • важко сказати – 30,1 %.

Запровадження ЗНО стало кроком до справедливості у державі:

  • повністю згоден – 13,8 %;
  • переважно згоден – 27,7 %.
  • 26 % – немає впевненості, що тестування відбувається чесно.

З повним текстом соціологічного опитування можна ознайомитись на офіційному сайті Фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" за посиланням http://www.dif.org.ua/ua/polls/2015a/stavlennja-nasokah-.html. Як бачимо з наведених даних, ЗНО не є панацеєю від усіх недоліків. Ще дуже далеко до європейських стандартів, коли рішення приймається всіма.

На мій погляд, сьогодні вибрана не найоптимальніша система проведення ЗНО. Вона непрозора, строк між складанням ЗНО та оприлюдненням результатів досить тривалий і на результати велика вірогідність впливу "людського фактора", чим і зумовлена велика недовіра до результатів. Сама процедура вимагає залучення, і неодноразово, великої кількості людей, транспорту, охорони, "таємного" надрукування тестів тощо. Слово "таємно" пишу в лапках, бо, за словами Бісмарка: "якщо знає двоє, то знає і свиня", – не можна очікувати, що інформація не дійде до "потрібних" людей. Як результат, бачимо, наскільки більше "200 балів" за ЗНО отримують абітурієнти з року в рік, і більшість не із сільської місцевості. Також велику загрозу всій системі ЗНО складає те, що всі процеси (розробка, надрукування, перевірка тощо) відбуваються в одній установі, що рано чи пізно призведе до негараздів.

Необхідно зупинитися ще на одному питанні, на так званій "четвертій хвилі зарахування". Справа в тому, що через можливість абітурієнтів подавати по три заяви у 5 ВНЗ, після оприлюднення рекомендованих до зарахування на "третій хвилі", залишається вільним від 25 до 80 % бюджетних місць. І тоді зарахування відбувається за конкурсом атестатів, а точніше – зарахування всіх, хто подав оригінали документів. За даними громадської організації "Опора", оприлюднених на 16 нараді партнерів Альянсу Програми сприяння зовнішньому тестуванню в Україні по аналізу вступу у 135 кращих університетів України за рейтингом "Топ-200", було виявлено, що існують ВНЗ, де 100 % всіх абітурієнтів було зараховано на "четвертій хвилі".

Навіть у першому ВНЗ України КНУ ім. Тараса Шевченка на спеціальність "Англійська філологія" у 2014 році 94 % студентів було зараховано на "четвертій хвилі". У цьому випадку при зарахуванні сертифікати ЗНО взагалі не враховувались. Виникає риторичне запитання: а навіщо його проводили? Адже на контрактні місця зараховують усіх бажаючих у всіх ВНЗ і ще залишаються вільні місця ліцензованого обсягу набору.

Правила вступу у ВНЗ у 2015 році в середньому складають близько 80 сторінок. Пересічному абітурієнту розібратися з усіма особливостями вступу у 5 університетів дуже важко, правила повинні бути більш коротшими і зрозумілими, без заплутаної системи підрахування балів.

Хочу також торкнутися самого питання навчання за держзамовленням, яке безпосередньо пов’язане із ЗНО. Можу навести такий приклад зі вступної кампанії нашого університету попереднього року: на спеціальність "Переклад" останній абітурієнт, який вступив на бюджет, мав 704 бали, а перший з тих, хто не пройшов, мав 702 бали. Бюджетник отримав за рік 8760 грн (730×12) стипендії, а наступний, контрактник, заплатив 9000 грн. Різниця витрат між цими сім’ями склала 17760 грн при різниці у два бали із 700 (0,3 %) при вступі. І ніхто не питає, який матеріальний стан сімей і якими будуть подальші успіхи студентів. Є багато випадків, коли студенти-контрактники чотири роки вчаться відмінно й не можуть перейти на бюджетну форму, бо не з’являються вільні місця, на яких учаться трієчники-бюджетники. Важко пояснити батькам соціальну справедливість.

Моя пропозиція – відмінити виділення місць держзамовлення, приймати на навчання всіх і не платити стипендію. Талановиті діти повинні отримати грант на безкоштовне чи частково-безкоштовне навчання. Зрозуміло, що ті, хто вже вчиться на бюджеті, на це не погодяться, але для тих, хто буде вступати в цьому році, це буде м’яка система. Протягом трьох років університети закінчать усі, хто вступав на бюджетні місця. Гроші, що держава виділяла на стипендію, повинні виділятись ВНЗ, це приблизно така ж сума, що ВНЗ отримували за контрактне навчання. Тоді університети будуть виконувати свою основну функцію – навчати студентів і займатись науковою роботою, а не "виколачувати" гроші зі студентів, у яких є фінансові проблеми. У цьому випадку відпаде сама потреба в ЗНО і не буде жодної корупції при вступі, бо приймуть усіх бажаючих. Підніметься рівень відповідальності ВНЗ за виданий диплом, а середніх шкіл – за рівень знань абітурієнтів. Попит випускників на ринку праці відрегулює потоки абітурієнтів до різних ВНЗ, і ВНЗ з низьким рівнем якості освіти просто зникнуть.

Крім контрактної форми навчання ВНЗ мають можливість заробляти позабюджетні кошти за рахунок додаткових навчальних послуг, контрактного навчання іноземних студентів, держрозрахункових наукових робіт, видавничої діяльності, грантів тощо.

Загрози в тому, що не вистачить ліцензованого обсягу набору на вивчення програми бакалаврів, не існує, оскільки всі ВНЗ України разом мають близько 700 тисяч місць ліцензованого обсягу набору на перший курс, а кількість абітурієнтів не перевищує 280 тисяч осіб. Доступ до отримання вищої освіти забезпечений. Загроза, що окремі провідні університети будуть перевантажені, нівелюється відповідним рівнем вимог до навчання в цих ВНЗ і слабкі діти туди просто не підуть. За рахунок цього піднімаються престиж диплома провідного ВНЗ і можливість викладачам працювати на більш високому рівні із сильним контингентом студентів. До речі, слід згадати про перший у світі по рейтингу університет – Гарвардський. Цей ВНЗ не проходить акредитацію й не має відповідного сертифіката, він йому не потрібен, бо роботодавці і так високо цінують диплом Гарварда.

ВНЗ України у 2014 році не виконаний план держзамовлення на набір молодших спеціалістів на 3100 місць, бакалаврів на 632 місця, спеціалістів на 2010 місць. А це означає, що зараховані на місця держзамовлення були всі бажаючі без урахування результатів ЗНО.

Слід звернути увагу ще на одні дані соціологічних досліджень, які свідчать про те, що 47 % опитаних учаться чи бажають учитися за кордоном. Щороку Польща, Чехія, Словаччина та інші держави приймають українських абітурієнтів у свої університети без ЗНО – Україну залишають уже десятки тисяч молодих людей. Сьогодні міжнародний відділ ЧДУ відвідує велика кількість студенів у пошуках будь-якої програми навчання за кордоном. Ураховуючи соціально-політичну ситуацію цього року, треба очікувати великий відтік з України не тільки абітурієнтів, а і студентів. У таких умовах запроваджувати нові перепони для вступу у вітчизняні ВНЗ є дуже небезпечним кроком.

Необхідно торкнутись і демографічної ситуації в Україні. Наприкінці 90-х років кількість абітурієнтів була близько 700 тис. осіб. Тоді не вистачало місць ліцензованого обсягу для набору на контрактну форму навчання. Сьогодні ситуація зворотна: ліцензований обсяг більше ніж удвічі перевищує кількість абітурієнтів. Уже існує не конкурс при вступі, а пошук абітурієнтів. Ураховуючи постійно зростаючий відтік абітурієнтів за кордон, слід очікувати в цьому році недобір студентів на більш широкий спектр спеціальностей. У той же час за ці роки кількість викладачі ВНЗ зі ступенями і званнями збільшилася з 77412 осіб (2003 р.) до 106563 осіб (2013 р.), і кошти, витрачені на їх підготовку, виявляться марними.

Також заслуговує уваги й питання цільового направлення. У 2014 році на вивчення програми бакалавра було зараховано 9395 осіб поза конкурсом.

Цікавим є те, що кількість зарахованих у ЧДУ у 2013 році становила 709 осіб, а протягом 2013-2014 н. р. за неуспішність було відраховано 354 студенти, серед них 102 – першокурсники, хоча всі вони склали ЗНО.

Існуюча система ЗНО монопольна, не проводиться жодних досліджень порівняння різних систем, а тим більше тендерів. Сьогодні вже де факто відбувається прийом у ВНЗ всіх бажаючих, тому необхідно повернутись до досвіду Києво-Могилянської академії, чи запровадити сучасну комп’ютерну діагностику за рахунок системи випадкових значень, без "людського фактора", яка значно дешевше та мобільніше. Один сканер "ScanMark" спроможний перевірити 2500 аркушів відповідей за годину. Аркуші відповідей усіх абітурієнтів Миколаївської області можна перевірити за 4 години, а всієї України за 4 доби!

Сьогодні в Україні є три таких сканери (два в НаУКМА й один у ЧДУ). У разі проведення тестування в Україні протягом одного дня результати можуть бути оприлюднені в електронному вигляді вже на другий день.

Аналізуючи таку системи оцінки знань абітурієнтів, як ЗНО, варто розглядати всі за і проти. Слід ураховувати існуючий досвід проведення незалежного оцінювання, визнавати недоліки та помилки, з якими ми стикаємося щорічно в період проведення вступних випробувань, не забувати про те, що альтернатива завжди є, адже час запроваджувати сучасні технології настав уже сьогодні.

Леонід Клименко, ректор Чорноморського державного університету імені Петра Могили, д-р тех. наук, професор, заслужений діяч науки й техніки України для Освіта.ua.

Освіта.ua
30.04.2015

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
надія
Зрозуміло, що ректор бажає отримати право самостійно набирати студентів, і це крок до минулої корупції. Учнів із середнім рівнем знань ніякі репетитори не зможуть "натаскати" на 190 балів, тому що багато запитань ЗНО логічного характеру, коли необхідно не тільки зубрити, а й розуміти

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!