Реформа гуманитарного образования: как преподавать искусство

Ведущим в преподавании искусства должен стать деятельностный подход: где, когда и как ученик применит знания и умения, полученные в процессе ознакомления с лучшими образцами искусства

Реформа гуманитарного образования: как преподавать искусство

Львовские учителя, преподаватели художественных учебных заведений и ученые разработали концептуальное видение преподавания искусства в Новой украинской школе.

Предлагаем ознакомиться с тезисами к Концепцуальным основам школьного художественного образования, подготовленными инициативной группой научно-педагогических и педагогических работников – специалистов по преподаванию музыкального и изобразительного искусства.

Призначення мистецької освіти в школі

1.Формування цілісності світогляду особистості через взаємодію мистецької галузі з іншими галузями для виховання громадянської позиції, усвідомленої ідентичності українця  та істинного, неформального патріотизму.

2. Збереження традиційної культурної звичаєвості українців у поєднанні з новими викликами сучасної освіти.

3. Розвиток творчих і пізнавальних здібностей учнівської молоді через досвід і безпосередню комунікацію з різними видами мистецтва.

Окреслення проблем

1. Стереотипне сприйняття другорядності мистецької галузі освіти у побудові особистої життєвої траєкторії.

2. Відсутність у закладах освіти умов, сприятливих для творчої самореалізації учнів та педагогів у сфері мистецтв.

3. Негативний вплив постколоніального статусу України на формування культурно-мистецьких уподобань молоді.

Причини незадовільного стану викладання мистецтва

1. Предмети мистецької галузі не входять до переліку потрібних для складання ЗНО дисциплін, а, відтак, для здобуття вищої освіти.

2. Викладання в школі рідко забезпечують вчителі з фаховою мистецькою (музичною, художньою) освітою. Отже, питання кадрів залишається пріоритетним.

3. Формальний підхід до викладання мистецтва в початковій школі. Класні керівники або інші вчителі нерідко використовують уроки музики та образотворчого мистецтва для підготовки і проведення позаурочних заходів, не дбаючи про розвиток здібностей учнів у сфері мистецтв.

4. Відсутність наступності для випускників школи у здобутті фахової освіти.

5. Розподіл навчальних дисциплін на «провідні» і «другорядні», серед яких музика і образотворче мистецтво, занижує мотивацію педагогів до викладання предметів мистецької галузі.

Необхідні зміни

1. Визнати мистецьку галузь як провідну у сфері оновлення суспільного ідеалу освіченості сучасної людини, ввівши її в коло предметів, необхідних для вступу до мистецьких закладів вищої освіти і частково − на спеціальності гуманітарного напрямку.

2. Створити осередки підготовки фахівців відповідної спеціалізації для викладання інтегрованих курсів.

3. Організувати співпрацю фахових культурологів зі школою. Це можуть бути студенти мистецьких закладів вищої освіти, які проводитимуть практичні заняття з учнями.

4. Провідним у сфері викладання мистецтва має стати діяльнісний підхід: де, коли, в якому обсязі і у який спосіб кожен учень застосує набуті знання і конкретні вміння, здобуті в процесі ознайомлення з найкращими зразками українського і світового мистецтва (орієнтація на формування ключових компетентностей та наскрізних умінь).

5. Інтегрований підхід та універсальний технологічний інструментарій мистецької галузі утворюють цілісний освітньо-культурний простір, завдяки якому відбувається становлення світорозуміння, світосприйняття та світоглядної культури особистості, а також збагачення її емоційної сфери.

Дорожня карта проведення змін

1. Використання культурно-мистецької спадщини людства як джерела для пізнання загальнолюдських цінностей, а також для збереження й утвердження національної ідентичності в контексті цілісної національної ідеї. 

Наповнити існуючі модельні програми пропорційно і врівноважено україноцентричним і світовим контентом. Він може бути узгодженим і поєднаним без особливих утрат для кожного з домінантних предметів (музичне мистецтво, образотворче мистецтво), які стають основними компонентами інтегрованого курсу, збагаченого іншими компонентами − синтетичними мистецтвами. У такому випадку працюють синхронно два вчителі. Такий варіант є непростим, бо вимагає узгодженої праці двох самодостатніх та амбітних особистостей. Але він має певні переваги, бо праця у тандемі є для учнів прикладом праці в команді. 

2. Забезпечити 2 години в тиждень у 5-7 класах та по 1 годині у 8-9 класах на викладання предметів мистецької галузі, як визначено Типовою освітньою програмою. 

3. Орієнтувати мистецькі заняття на естетично-виховні та світоглядно-інформативні установки, а не на розвиток мистецьких здібностей. Вчити насамперед грамотних відвідувачів виставок, концертів, театрів, формувати власні вподобання, пропонуючи ознайомлення з широким спектром мистецьких явищ, створювати можливості формулювати і обґрунтовувати власні позиції словесно. 

Блок-модулі, присвячені культурному надбанню народів світу, історичним епохам, культурі рідного краю мають інтегрувати не тільки дисципліни мистецької галузі, а й знання з інших освітніх галузей: історії, літератури, географії, етики тощо.

Вивчення вокальних творів чи створення художніх образів має сенс на рівні розвитку ерудиції, доповнення до тематики заняття, але ніяк не мистецької майстерності.

4. Для підсилення мотивації вчителів, що викладають предмети мистецької галузі, забезпечити заклади загальної середньої освіти  фінансуванням певної кількості годин для гурткової роботи музичного і образотворчого напрямку. Це сприятиме також і виявленню схильностей та зацікавлень учнів. Важливо, щоб заняття в гуртках закріплювали та підсилювали знання, вміння, навички, набуті в класі на уроках мистецьких дисциплін.

5. Відновити практику літнього таборування для учнівської та педагогічної спільнот з майстер-класами і лекціями, що вимагає більшої комунікації з професійними колами.

6. Розробити для курсів підвищення кваліфікації учителів мистецької галузі тематичні цільові програми, які включали б професійний, психологічний, методичний компоненти, де використані новітні підходи зі світової практики.

7. Забезпечити практичне опанування учнями будь-якого інформаційного матеріалу. Серед широкого спектру подібних засобів: 

  • активне музикування на едукаційних музичних інструментах;
  • творчі зустрічі з практичними виконавцями та мистцями;
  • практичне освоєння елементів професійної мистецької діяльності.

8. Логіка освоєння предмету передбачає наступні рівні:

  • початкова школа – грамотне сприйняття об’єкту мистецтва, застосування елементів арт-терапії (образно-емоційна емпатція), застосування різноманітних практичних засобів (візуалізація, активне музикування, майстерки) для засвоєння елементарних знань з галузі. 
  • базова школа – повний інформаційний блок з обраної галузі, що має практичне освоєння. Останні класи курсу – дайджест за провідними  напрямками обраної галузі з метою ознайомлення учнів із можливими майбутніми професіями.

9. Позаурочні або гурткові заняття передбачають у сфері музично-мистецької діяльності формування колективів, які цілеспрямовано вивчали конкретний вид мистецької діяльності. Серед можливих варіантів: вокальний ансамбль/хор, музично-шумовий оркестр, інструментальний ансамбль, вокально-інструментальний ансамбль. 

Налагодження співпраці із мистецькими та мистецько-навчальними закладами України, регіону (мистецькі школи, музеї,  концертні зали, академії, оркестри тощо) для залучення  їхніх колективів та представників в освітній процес школи.      

Необхідні ресурси

1. Уроки, побудовані за принципом інтеграції, мають значно більший розвивальний потенціал, ніж традиційні. Можливість цілісного осягнення проблеми, звернення до інших освітніх галузей, демонстрація діалектичного проникнення у суть явищ, різнобічний підхід до вирішення певних проблем дозволяють апелювати до учня, як до особистості, спроможної дійти певних висновків, синтезуючи інформацію з різних джерел. Мистецтво взагалі має можливість ідеального відтворення світу засобами художнього образу.

2. Галузь потребує серйозного матеріального підґрунтя, а саме формування комплексу методичного забезпечення: методичних порад з ведення курсу, комплекту наочності, аудіо- та фільмотеки, можливості користуватися у ході ведення дисципліни якісною технікою, комп’ютером, інтернет-засобами. Пропонується перевидання і забезпечення закладів загальної освіти підручником «Нариси з художньої культури» авторів М. Ваврух та Р. Гавалюк. Забезпечення музичними інструментами: шумовими, ударними та мелодичними і матеріалами для художньої творчості.

3. До проведення професійних майстер-класів залучати керівників профільних гуртків, керівників дитячих музичних колективів закладів позашкільної освіти.

4. Для занять з учнями музичним мистецтвом максимально залучати студентів музично-педагогічних спеціалізацій та диригентсько-хорових відділень; образотворчим мистецтвом – студентів профільних закладів професійної та вищої освіти – для проведення педагогічної практики (для бюджету це буде безкоштовно, для закладів – взаємовигідно).

5. На місцях широко практикувати участь в мистецьких заходах у найрізноманітніших формах: майстер-класах, інтерактивних творчих подіях, заходах патріотичного характеру з обов’язковим подальшим відзначенням педагогів, колективів і учнів, які їх готують у додатковий час.

6. На практичних заняттях з учителями використовувати світовий досвід, який доводить, що учню потрібно проговорити і запам’ятати, що саме він робив-вчив-слухав і як це вплинуло саме на нього. Інші мають теж чути і порівнювати. Що саме конкретний учень пізнав-навчився-застосував саме зараз, саме після або під час своєї зустрічі з мистецьким твором, як це вплинуло або як, на його думку, вплине в подальшому? Як він це відчуває? Чим він може поділитись з іншими? У який спосіб?

7. Широко практикувати проєктну діяльність з використанням інтегративного підходу, який  є основою викладання мистецтва. Індивідуальні, групові проєкти спрацьовують на 100% саме для формування всіх без виключення ключових компетентностей та наскрізних вмінь.. 

8. Зініціювати підписання договорів про співпрацю між закладами загальної середньої освіти  та музеями і спеціалізованими мистецькими школами, ліцеями, коледжами. Співпраця має обов’язково передбачати взаємовідвідування: учні з вчителями відвідують музеї, виставки, концерти, а музейні працівники та вчителі мистецьких шкіл  долучаються до проведення уроків та різноманітних творчих заходів безпосередньо в закладах освіти. Вивчення мистецьких дисциплін вимагає живого зв’язку з мистецькими осередками: музеями, артистичними салонами, концертами, театрами – тільки тоді українське мистецтво з абстрактного поняття перетвориться у реалію нашого буття, а знання, отримані в ході навчання набудуть практичного застосування і реального освітньо-виховного сенсу.

Освіта.ua
28.10.2022

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев