Osvita.ua Среднее образование Современная школа Воспитание Характеристика планування виховної роботи у школі

Характеристика планування виховної роботи у школі

Дотримання перерахованих вимог дозволить правильно й ефективно здійснювати діяльність зі складання й оформлення плану виховної роботи

Ключові поняття: система виховної роботи, класний керівник, аспекти планування роботи (теоретичний, методичний, практичний), принципи планування.

Структура публікації:

1. Функції педагогічного планування.

2. Принципи планування виховної роботи.

3. Алгоритм розробки перспективного плану.

Початок див. у журналі "Підручник для директора" № 07-08 за 2008 рік

Перший крок класного керівника - це визначення (ним) порядку та строків дій із розробки плану.

Фактично педагогу треба скласти один план зі створення іншого плану. На перший погляд ця фраза може здатись дивною, але при всій своїй дивності вона є вірною. Щоб діяльність класного керівника й інших учасників планування була більш цілеспрямованою, упорядкованою й ефективною, необхідно спланувати спільну діяльність із розробки перспективного плану виховної роботи. Зрозуміло, що при визначенні порядку дій класний керівник використовує свої знання про алгоритм планування. Але крім них учитель повинен мати інформацію про те, як буде проходити планування виховної роботи в загальношкільному масштабі. Процеси планування в освітній установі та її структурних підрозділах повинні протікати сполучено. У цьому зв'язку можна скористатись розробленою професором Л. Байбородовою циклограмою планування виховної роботи на новий навчальний рік.

При складанні плану спільної діяльності зі здійснення перспективного планування варто визначити форми та способи участі учнів і батьків у даному процесі, вирішити із психологом, заступником директора з виховної роботи й іншими членами педагогічного колективу питання про психолого-педагогічне забезпечення дій з розробки плану.

Другий крок у діяльності із планування виховного процесу у класі - це проведення аналізу виховної роботи за минулий навчальний рік. Педагогічний аналіз часто сприймається як трудомістка й аж ніяк не найнеобхідніша частина професійної діяльності класного керівника, що, до того ж, вимагає значних інтелектуальних і фізичних витрат. Практична користь аналітичної діяльності не завжди здається очевидною. Однак вивчення великої кількості планів роботи класних керівників і проведення дослідно-експериментальної діяльності в ряді шкіл Псковської області дозволяють зробити висновок про те, що аналіз виховного процесу може й повинен стати основою для планування класним керівником виховної роботи на наступний період. Це можливо за таких умов:

  • по-перше, аналіз проведений неформально;
  • по-друге, педагогічний аналіз являє собою не еклектичне (різнорідне й не завжди взаємозалежне) поєднання різних фактів та оцінних суджень, а має чітку структуру і здійснюється відповідно до визначених науково-методичних принципів;
  • по-третє, аналітична діяльність будується відповідно до розробленого критеріально-аналітичного апарату;
  • по-четверте, аналіз є достатньо інформативним і змістовним;
  • по-п'яте, класний керівник ураховує спектр думок більшості суб'єктів педагогічного процесу - педагогів, школярів, їхніх батьків, адміністрації школи, представників педагогічної громадськості, з якими безпосередньо взаємодіє колектив класу.

У сучасній практиці класного керівника можна спостерігати кілька підходів до проведення аналізу виховної роботи, наприклад, описовий, полярно-оцінний, системний, проблемний та особистісно зорієнтований. Відзначимо основні риси перерахованих підходів.

При описовому підході описуються й аналізуються події та явища, що відбулись у життєдіяльності класу, як правило, за принципом «що бачу, про те й печусь».

При полярно-оцінному підході насамперед виділяються й аналізуються позитивні та негативні моменти та результати навчально-виховного процесу (так звані «плюси» та «мінуси»). Передбачається також «розкриття» причин негативних чи позитивних явищ у життєдіяльності класу.

Системний підхід припускає цілісний аналіз педагогічного процесу в сукупній єдності та взаємодії всіх його компонентів: суб'єктів, цілей, змісту, засобів (форм, методів, прийомів), результатів діяльності й виховних відносин. При цьому робиться акцент на «ключових» моментах педагогічного процесу, що вважаються пріоритетними в аналізований період життєдіяльності класу.

При проблемному підході відбуваються виділення, аналіз і структурування проблем і протиріч педагогічного процесу.

Останнім часом у деяких інноваційних освітніх установах успішно реалізуються принципи особистісно зорієнтованого підходу до навчання й виховання, що визначають специфіку педагогічного аналізу виховної роботи класного керівника. При особистісно зорієнтованому підході акцент в аналітичній діяльності робиться на таких аспектах, як:

  • розвиток особистості дитини;
  • становлення та прояв індивідуальних особливостей школярів;
  • особистісні досягнення учнів;
  • формування у класі та школі сприятливого середовища для розвитку учнів;
  • функціонування системи медико-психологічного та соціально-педагогічного забезпечення процесу розвитку школярів.

У залежності від організаційної культури школи та традицій виховної діяльності, особистісних особливостей педагога та сповідуваних ним принципів педагогічного аналізу застосовуються такі види аналізу навчально-виховного процесу у класі:

  • аналіз реалізації цілей і рішення задач;
  • аналіз основних подій і педагогічних ситуацій;
  • критеріально-орієнтований аналіз.

Аналіз реалізації цілей і рішення задач. Назва цього виду аналізу говорить сама за себе. Класний керівник оцінює ступінь досягнення цільових настанов, визначених у плані виховної роботи на попередній період. Для цього використовуються критерії реалізації цілей, а також показники, за якими можна судити про рішення виховних задач.

Для проведення аналізу основних подій і педагогічних ситуацій важлива наявність необхідного обсягу інформації. Однією з форм її накопичення є інформаційні чи інформаційно-аналітичні довідки. В інформаційних довідках зазвичай указується: що відбувалось і проводилось, коли і хто проводив захід (комплекс заходів), які результати отримані у здійсненій діяльності. В інформаційно-аналітичну довідку включається додаткова інформація такого змісту.

1. Позитивні аспекти («плюси») проведеної діяльності: що особливо вдалось у визначенні змісту, форм і способів організації спільної діяльності, хто зумів відрізнитись, як проведена справа (захід) сприяла розвитку особистості школярів, у рішенні яких проблем удалось просунутися.

2. Негативні аспекти («мінуси») здійсненої діяльності: що не вийшло, хто не зміг справитися зі своїм дорученням, які педагогічні й організаційні задачі не вдалось вирішити до кінця.

3. Що нове вдалось одержати в результаті підготовки, проведення та підбиття підсумків спільної справи. Які педагогічні наслідки можливі після проведеного заходу. Які проблеми можуть загостритись найближчим часом, проявитись у віддаленій перспективі.

4. Як участь і позиція педагогів вплинули на результативність справи.

5. Висновки та пропозиції про перспективи та шляхи вдосконалення спільної діяльності.

Успішному проведенню аналізу основних подій сприяє колективний аналіз життєдіяльності, що припускає активну участь в аналітичній роботі всіх суб'єктів виховного процесу: педагогів, учнів, батьків, друзів класу. Серед форм колективного аналізу, що можуть бути джерелом важливої інформації, можна виділити усне опитування, анкетування, заповнення відкритого листа думок, випуск різних інформаційних листків, радіо-, фото-, стінгазет, виготовлення мальованого фільму «Справи року, що спливає», різноманітні форми колективного творчого аналізу (усний журнал, «жива газета», «телепрограма», творчий рапорт і т. п.), огляд досягнень, самоатестація колективу, класні збори, присвячені підбиттю підсумків року.

Критеріально-орієнтований аналіз спрямований на виявлення змін основних показників результативності, навчально-виховної роботи відповідно до розроблених критеріїв ефективності виховної діяльності. При аналізі варто розрізняти критерії результатів і критерії процесу. Критерії результатів дозволяють оцінити рівень розвитку тих чи інших якостей особистості учнів, їх вихованості, навченості, соціалізованості. Критерії процесу допомагають зрозуміти, як здійснюється виховна діяльність, як діють механізми виховання, який вплив на результати виховання роблять ті чи інші фактори (умови). Як такі критерії, що виникнуть, можуть бути вибрані, наприклад:

  • гуманність виховних відносин;
  • залученість учнів у життєдіяльність класного колективу;
  • сформованість ділових і міжособистісних взаємин;
  • розвиненість самоуправлінських начал у класі;
  • наявність соціальних зв'язків класного співтовариства;
  • ефективність психолого-педагогічного й медико-соціального супроводу процесу розвитку учнів.

В аналітичній діяльності класного керівника можна виділити три основних етапи: підготовчий, основний і рефлексивний.

Призначення першого етапу полягає в підготовці самого вчителя до здійснення аналітичної діяльності. У цей період класний керівник визначає предмет і мету педагогічного аналізу, розробляє програму та інструментарій (критерії, форми, методи та прийоми аналізу) аналітичної діяльності, передбачає участь у цій роботі всіх суб'єктів виховного процесу.

На другому етапі класний наставник спрямовує свої зусилля на збір і систематизацію інформації про виховний процес, аналіз та оцінку результатів педагогічної діяльності, виявлення позитивних і негативних моментів у життєдіяльності класу й вихованні учнів, визначення проблем і протиріч у виховному процесі, складання прогнозу розвитку виховної системи класу, формулювання висновків і пропозицій з удосконалення й відновлення навчально-виховного процесу у класному співтоваристві.

На заключному етапі вчитель оцінює проведену аналітичну діяльність, усуває фактичні та стилістичні неточності в інформаційно-аналітичних матеріалах, вносить у них необхідні корективи.

Третій крок класного керівника в діяльності зі складання плану виховної роботи - це моделювання педагогом образу класу та процесу виховання в ньому.

Під образом класу нами розуміється сукупність уявлень учителя про майбутній стан класного співтовариства. Він складається з кількох частин. Основними складового образу класу є:

  • образ класу учнів;
  • образ життєдіяльності класної спільноти, побудови в ній діяльності, спілкування й відносин;
  • уявлення про зовнішні зв'язки та відносини класу, про його місце й роль у шкільній спільноті.

Розглянемо кожну складову образу класу.

Образ учня класу. Даний образ складається з уявлень педагога про найбільш важливі якості, які повинні виховати в себе члени класного співтовариства. Створюючи образ учня, класний керівник намагається знайти відповідь на досить важке запитання: якими якостями повинна володіти дитина, щоб успішно справлятися з покладеними на неї соціальними функціями громадянина, сина чи дочки, брата чи сестри, учня чи учениці, члена громадського об'єднання й ін.; щоб упевнено почувати себе у класному та шкільному колективах, оточуючому соціумі; щоб реалізувати свої сили та здібності, стати справді щасливою людиною. Ці уявлення допоможуть педагогу правильно визначити мету й задачі виховної роботи, критерії та показники її ефективності.

Образ життєдіяльності класного співтовариства, побудови в ньому діяльності, спілкування й відносин. Практично кожний учитель прагне до створення у класі інтелектуально й духовно багатої, діяльнісно й естетично насиченої, морально чистої та емоційно сприятливої атмосфери у класному співтоваристві. Однак не всім удається побудувати такі відносини у класі, причиною чого є відсутність у педагога цілісних і детальних уявлень про характер, напрями та способи спільної життєдіяльності членів класного колективу.

Спочатку класному керівнику треба визначити, який вид чи напрям спільної діяльності (туристсько-краєзнавча робота, клубна діяльність, виховання учнів на традиціях російської національної культури і т. ін.) може стати пріоритетним (домінуючим) у життєдіяльності класу. Вивчення виховної практики успішно працюючих класних керівників показує, що вони, з одного боку, намагаються використовувати у вихованні й розвитку школярів різноманітні види та форми діяльності, а з іншого - у широкому аспекті діяльності виділяють якийсь один у якості системоутворюючого і з його допомогою будують виховну систему класу, формують неповторну індивідуальність («особу») класного колективу.

Порада вченого. Професор А. Гаврилін пропонує вибирати в якості пріоритетного та системоутворюючого той вид діяльності, що відповідає таким вимогам:

  • цей вид діяльності не формально, а реально відповідає цілям виховного процесу;
  • він виражає домінуючу колективну потребу і є престижним для більшості учнів;
  • педагоги високопрофесійно володіють методикою його використання у вихованні школярів;
  • формуються зв'язки з іншими видами спільної діяльності дітей і дорослих;
  • існують фінансові, матеріально-технічні й інші передумови для його розвитку.

Вибір пріоритетного виду діяльності залежить насамперед від інтересів і потреб учнів, особистісних особливостей класного керівника, типу навчального закладу. Нерідко захопленість класного керівника туризмом чи спортом, театром або художньою самодіяльністю переростає в загальне захоплення членів класного співтовариства, і на цій основі створюється виховна система класу, формується його індивідуальність. Часто в гімназичних і ліцейських класах вибір системоутворюючого виду діяльності пов'язаний із профілем (спеціалізацією) навчального колективу: у біологічному класі - екологічна діяльність, у спортивному - фізкультурно-оздоровча, у класі з вивченням іноземної мови - пізнавально-країнознавча й т. п.

Поряд із пріоритетними й іншими видами діяльності класному керівнику необхідно уявляти шляхи, форми та способи вдосконалення спілкування членів класного співтовариства. В останні роки педагоги стали більше приділяти уваги діловому й неформальному спілкуванню учнів, розвитку комунікативної культури школярів. У педагогічному арсеналі з'явились тренінги спілкування, комунікативні ігри, години спілкування й розвитку, гуртки та клуби комунікативної культури. Це не тільки значно збагатило виховний процес, а і сприяло підвищенню його ефективності.

Успішність життєдіяльності класу багато в чому залежить від характеру відносин, що формуються між членами класного співтовариства. Класному керівнику важливо чітко уявляти реальний стан міжособистісних і ділових відносин у класі, можливості й засоби їх покращення. У полі зору педагога повинні знаходитись усі члени класного співтовариства, але особливо ті учні, які мають неблагополучне становище в дитячому колективі. Бажано, щоб у сформованих уявленнях про майбутнє класу вчитель зміг визначити нішу для самореалізації та самоствердження особистості кожної дитини, зумів намітити шляхи та способи створення більш комфортного й захищеного становища для кожного свого вихованця.

Не буде повним образ класу без уявлення про зовнішні зв'язки та відносини класу, про його місце й роль у шкільній спільноті. Педагог ясно усвідомлює, що не можна обмежувати виховний вплив на розвиток особистості учнів рамками класного колективу, тому спрямовує свої зусилля на побудову максимально відкритої виховної системи. Формуючи образ класу, класний керівник передбачає участь своїх вихованців у загальношкільних заходах, у спільних справах з однолітками із класів однієї паралелі, у роботі з більш молодими та старшими школярами. Доцільно подумати і про те, чим життєдіяльність класу може збагатити виховний потенціал загальношкільного колективу. На наш погляд, правильно роблять ті класні керівники, які намагаються знайти друзів класу в найближчому соціальному оточенні. Ними можуть бути батьки, бабусі, дідусі, керівники гуртків, клубів, секцій, народні умільці, ветерани війни та праці. Добрими друзями класних колективів бувають різні люди, які відрізняються віком, характером, професією, політичними поглядами, але схожі двома дуже важливими якостями: по-перше, вони чимось (своїм захопленням, життєвим досвідом, талантом) цікаві учням і, по-друге, вони виявляють бажання бути корисними дітям. Часто така позиція дорослих викликає адекватну реакцію з боку учнів, які також намагаються стати потрібними для оточуючих і прагнуть охопити своєю турботою тих, хто її потребує.

Завершуючи опис образу класу, варто зауважити, що він повинен відображати необхідний, можливий і бажаний стан виховного процесу. Необхідний - це той стан, що моделюється на основі врахування об'єктивних закономірностей і тенденцій розвитку процесу виховання учнів даного класу; можливий - це той стан, що проектується відповідно до реальних умов функціонування та зони найближчого розвитку класного колективу, виявленої в ході аналітичної діяльності педагога; бажаний - це той стан, що створюється в модельних уявленнях, які формуються на базі суб'єктивних переваг, бажань та інтересів педагога та його вихованців. Тільки за наявності такого сформованого образу класу у класного керівника можна робити наступний крок у діяльності із планування виховної роботи.

Четвертий крок у складанні плану виховної роботи - це колективне планування.

У колективному плануванні життєдіяльності класу бере участь не тільки класний керівник, а й весь колектив учнів класу, а також батьки та друзі класного співтовариства. Професор Е. Тітова вважає колективне планування найбільш важкою з методичної точки зору стадією в організації колективної творчої діяльності. У той же час саме вона є вирішальною і багато в чому визначає успіх наступних спільних дій.

Досвідчені педагоги-практики та методисти стверджують: якщо без попередньої роботи попросити учнів внести свої побажання у план роботи класу на майбутній навчальний рік, то навряд чи можна досягти бажаного результату. У цьому випадку, скоріше за все, виникнуть недостатньо обґрунтовані та примітивні пропозиції, як уже відбувалось у класі. Украй рідко пропонуються оригінальні та цікаві ідеї. Очевидна необхідність використання спеціальної технології включення учнів, батьків та інших представників класного співтовариства у спільну діяльність зі складання плану.

Така технологія була детально розроблена в теорії та практиці комунарського руху. Вона ввійшла в теоретичну та практичну педагогіку під назвою «колективне планування». Основоположник комунарської педагогіки І. Іванов уважав, що колективне планування - це творча організаторська справа, коли кожний член колективу бере участь у розкритті перспектив, у пошуку та виборі загальних справ на новий період, розробці конкретного плану таких справ. Як найважливіша ланка (етап) колективної організаторської діяльності колективне планування містить у собі: загальні збори-старт; конкурс на кращу пропозицію у план, на кращий проект справи, анкети пропозицій; з'ясування справ і друзів - попередніх і масових (по таких маршрутах, як «клас», «бібліотека», «малята», «мікрорайон», «рідна природа», «далекі друзі» й ін.); виготовлення газет-«блискавок» із пропозиціями до плану (для обговорення). У наступні роки створена технологія колективного планування поповнилась новими формами, методами та прийомами. До них можна віднести аукціон ідей і пропозицій, відкритий лист (стенд, «збір») пропозицій, скарбничку (фонд, «банк», «поштова скринька») ідей і пропозицій, журнал-естафету, дискусію, захист проектів плану й ін. Необхідно зауважити, що технологія колективного планування стала використовуватись як при підготовці окремої справи, так і при виборі сукупності справ і заходів на якийсь певний проміжок часу.

Будь-яка технологія складається з послідовно виконуваних дій. На даному етапі планування виховної роботи у класі можна здійснювати такі дії:

  • попереднє планування життєдіяльності класного співтовариства на новий період з учнівським і батьківським активом;
  • організація педагогічного супроводу колективного планування;
  • здійснення класним співтовариством перспективного планування життєдіяльності у класі;
  • проектування разом з батьками та друзями класу дій з педагогічного забезпечення реалізації плану життєдіяльності класу.

Розглянемо методичні аспекти перерахованих дій.

Під час попереднього планування життєдіяльності класного співтовариства важливо розширити коло розроблювачів плану, притягнути активістів із числа учнів і батьків перспективами майбутніх у новому році дій і заручитись їхньою підтримкою. Можливий такий варіант обговорення з групою активістів пропозицій у план роботи та порядку дій із залучення всіх учнів і батьків у процес планування:

  • осмислення й виділення найбільш актуальних проблем життєдіяльності класу;
  • висування цілей і задач на планований період;
  • продумування загальних ідей (задуму) майбутньої життєдіяльності;
  • визначення основних справ майбутнього навчального року;
  • пошук відповіді на запитання про строки та порядок дій учасників колективного планування;
  • призначення відповідальних за проведення заходів з колективного планування.

Організація педагогічного супроводу колективного планування припускає створення умов для його успішного здійснення. Для цього необхідно зробити таке:

  • заздалегідь домовитися з консультантами класу про час, місце та зміст консультацій;
  • організувати своєчасне інформування та взаємодію організаторів та учасників планування;
  • допомогти ведучому в підготовці до зборів-старту та проведення захисту ідей і пропозицій у план роботи;
  • провести інструктаж керівників мікрогруп про хід, строки та передбачувані результати колективного планування, прийоми та способи організації роботи мікрогруп (як діяти, щоб досягти найкращого результату);
  • допомогти відповідальним за окремі напрями в роботі із планування.

Діяльність класного співтовариства з розробки перспективного плану доцільно розділити на кілька періодів:

  • I період - збори-старт колективного планування;
  • II період - консультації з людьми, які знають, що і як треба робити;
  • III період - з'ясування справ і друзів;
  • IV період - захист ідей і пропозицій у річний план;
  • V період - складання плану життєдіяльності класу;
  • VI період - осмислення підсумків колективного планування.

Проектування дій з педагогічного забезпечення реалізації плану життєдіяльності класу припускає:

  • визначення в дорослому активі класу кураторів основних напрямів спільної діяльності;
  • призначення з числа дорослих відповідальних за надання допомоги учням у підготовці та проведенні окремих справ і заходів;
  • моделювання інформаційно-методичної підтримки організації виховного процесу й життєдіяльності у класі;
  • планування фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності класного співтовариства;
  • проектування дій з надання допомоги учнівському колективу в розширенні та зміцненні внутрішніх і зовнішніх соціальних зв'язків і відносин.

Правильне й послідовне використання перерахованих форм, методів і прийомів колективного планування - це запорука успішного здійснення всієї діяльності зі складання плану виховної роботи.

Заключним кроком у спільній діяльності із планування є уточнення, коректування педагогічного задуму й оформлення плану виховної роботи.

Класний керівник після використання прийомів і методів колективного планування, як правило, уточнює й коректує свій первісний задум про побудову в новому навчальному році життєдіяльності та виховного процесу у класному співтоваристві. Він намагається в максимальній мірі врахувати пропозиції учнів і батьків і на основі їхніх побажань сформувати більш конкретні уявлення про цільовий, змістовий, організаційний та оціночно-діагностичний компоненти майбутньої виховної діяльності.

На даному етапі класний наставник уже може приступити до оформлення плану виховної роботи. Для цього вчителю необхідно вибрати найбільш раціональний варіант форми та структури плану й дотримуватись при його складанні запропонованих вимог, до документів педагогічного планування.

Порада вченого. Автори навчального посібника «Педагогіка» називають такі вимоги до планів навчально-виховної роботи:

  • цілеспрямованість і конкретність освітніх задач;
  • стислість плану, його компактність;
  • розмаїтість змісту, форм і методів, оптимальне поєднання освіти й організації діяльності дітей;
  • наступність, систематичність і послідовність;
  • поєднання перспективності й актуальності намічених видів роботи;
  • єдність педагогічного керівництва й активності вихованців;
  • реальність, урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, рівня їхньої підготовленості й умов життя;
  • зв'язок внутрішньокласної роботи з роботою поза школою;
  • узгодженість плану з діяльністю школи та дитячих громадських організацій;
  • гнучкість плану.

Освіта.ua
05.09.2008

Ведущие компании и учебные заведения Предложения от ведущих учебных заведений Украины и зарубежья. Только лучшие вузы, компании, образовательные курсы, школы, агентства.
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!