Osvita.ua Среднее образование Современная школа Методика и технология Формування навичок мовленнєвої діяльності

Формування навичок мовленнєвої діяльності

Сучасний урок суттєво відрізняється від своїх попередників. У його основі лежить такий підхід до навчання, який зорієнтований на розвиток особистості кожного учня. І якщо раніше вчитель просто давав нові знання учням, то тепер він зобов'язаний так організувати навчальний процес, щоб учень сам дійшов потрібного висновку

Сукупність цих факторів призвела до такої невеличкої «революції» в українській школі, коли, з одного боку, учителі вже не можуть викладати по-старому, а учні, у силу вищезгаданих причин, не у змозі вчитись по-новому. Але найскладніше в цій ситуації, з моєї точки зору, було кожному з нас, учителів, сформувати в собі нове, позитивне мислення, а процес навчання з обов'язку перетворити на захоплення, радість навчання та спілкування. І тому вважаю, що виконання теперішньої навчальної програми неможливо уявити на тлі такого ставлення до навчальних предметів, яке було раніше (головні та другорядні предмети, кожний предмет сам по собі). Як учитель-практик, дійшла висновку, що сучасний урок повинен базуватись на інтеграції й міжпредметних зв'язках. Тому вирішила глибше вивчити та дослідити, як викладання того чи іншого предмета впливає в загальному на розумовий розвиток кожного учня.

Як уже зазначено, діти приходять до першого класу досить різні, особливо за своїми комунікативними вміннями, тому основним завданням є «вирівнювання» учнів. Цій меті підпорядкована комунікативна лінія змісту навчальної програми з рідної мови для 1-2-го класу, що передбачає формування в молодших школярів чотирьох основних видів мовленнєвої діяльності - аудіювання, говоріння, читання, письма. А основним завданням таких занять є:

  • активне та цілеспрямоване збагачення й удосконалення мовлення учнів;
  • безпосередня підготовка до складання учнями власних текстів;
  • грамотність усного й писемного мовлення;
  • розвиток логічного мислення;
  • розширення кругозору дітей.

Але в усіх випадках головним є навчання школярів зв'язного мовлення: усного чи писемного, що неможливо без тісних міжпредметних зв'язків, які дають можливість створення цілісної картини. Отже, основним завданням є навчити учнів користуватись мовою як засобом спілкування, пізнання, впливу. Усе це тісно пов'язано з аудіюванням - слуханням і розумінням усних висловлювань. Переконалась, що діти в першому класі майже не вміють слухати, тобто в більшості дітей недостатньо розвинена увага: їм важко сприйняти й усвідомити почуте з першого разу, тому є необхідність повторювати важливу інформацію кілька разів. Упевнилась, що аудіюванню, як і іншим видам мовленнєвої діяльності, треба навчати спеціально, за окремою методикою. Навчаючи молодших школярів умінь аудіювати, планую та проводжу роботу за такими напрямами.

I. Аудіювання під час пояснення нового матеріалу. Можливе застосування як на уроках читання, так і на уроках української мови або письма у 1-му класі. Отже, про аудіювання на читанні: зачитую текст із підручника, за яким будемо працювати на уроці. Далі можна використати кілька варіантів роботи:

1) робота із сигнальними картками за тестовими завданнями (схема «так-ні»);

2) формулювання комунікативного завдання, наприклад:

  • придумайте заголовок до тексту;
  • виберіть малюнок, який найкраще відповідає змісту прослуханого;
  • перелічіть дійових осіб;
  • складіть усну характеристику головної дійової особи тощо.

Вибір завдань залежить від характеру тексту, етапу навчання, теми та мети уроку.

На уроках української мови використовую аудіювання на етапі закріплення. Наприклад, при вивченні теми «Текст» або «Типи текстів» у другому класі можливі такі комунікативні завдання:

  • доведіть, що прослухані речення це текст;
  • доберіть заголовок до тексту;
  • визначте тип прослуханого тексту (розповідь, опис, міркування);
  • зобразіть предмет, про який ідеться в тексті.

При вивченні теми «Розповідні речення» для закріплення нового матеріалу зачитую кілька речень різних за метою висловлювання та формулюю такі завдання:

  • скільки з прочитаних речень розповідні;
  • про кого чи про що йдеться в першому або в останньому розповідному реченні.

II. Аудіювання як елемент діалогічного мовлення. Робота за цим напрямом відбувається, коли формуються вміння говорити та виникає обумовлена необхідність: без аудіювання не буває спілкування. Адже ще хтось із древніх мудреців сказав, що бути хорошим співрозмовником означає вміти слухати. Цю роботу необхідно вести паралельно на всіх уроках, таким чином шліфуючи вміння спілкуватись і саму культуру спілкування кожного учня.

ІІІ. Аудіювання як спеціальний різновид вправ. Відіграє важливу роль у вигляді підготовчих вправ. Оскільки одним із найважливіших завдань у першому класі є навчити дітей слухати пояснення вчителя, зосереджувати свою увагу в певні моменти уроку на мовленні учасників навчального процесу, то для розвитку аудіативних умінь і навичок молодших школярів я використовую на уроках письма такі завдання:

1. З ряду зачитаних слів виділити зайве (слова зачитую один раз).

  • корова, кінь, тигр, коза.

Одночасно пропоную учням аргументувати свій вибір.

2. Виділити зайве словосполучення (зачитую один раз, аргументувати вибір).

  • теплі рукавички, сильний мороз, білий сніг, зелене жито.

3. Віднайти зображення того предмета, який я описала (пояснити свій вибір).

4. Особливе захоплення в учнів викликає гра «Упіймай звук». Використовую її на уроках письма у вигляді фізхвилинки. При вивченні написання нової букви зачитую вірш, де найчастіше зустрічаються слова з цією буквою, а учні плескають у долоні тоді, коли я вимовляю слово, в якому є звук, що позначається буквою, яку вчимо (ніби ловлять звук, який вимовляється).

Проводячи аудіювання, постійно опиняюсь перед фактом неоднакових можливостей учнів. У такому випадку застосовую диференційований підхід. Поділяю клас на дві групи за рівнем встигання та пропоную кожній посильне завдання. Для слабшої групи повторюю текст вправи 2-3 рази. Тим самим допомагаю учням розвивати та вдосконалювати навички усного висловлювання. Переконана, що неможливо досягнути бажаного результату, проводячи аудіювання тільки на читанні чи на уроках української мови. Аудіативні вміння та навички, здобуті на цих уроках, повинні бути взаємопов'язані та взаємодоповнюватись.

Аудіювання тісно пов'язане з говорінням, а вміння висловлюватися в учнів початкової ланки розвинене по-різному. З метою вдосконалення доречно використовувати такі прийоми:

  • виправлення мовленнєвих помилок;
  • правильна артикуляція звуків (із цією метою пропоную учням на уроках читання й на уроках мови вивчати чистомовки. Це їм дуже подобається, одночасно набуваються навички римування);
  • практикування повних відповідей.

Переконалась, що найуспішніше навчаються ті школярі, які з першого класу навчені відповідати повними реченнями, розгорнуто. Тому з перших днів навчання важливо подбати про створення емоційно сприятливої атмосфери спілкування, що налаштовує учнів на розмірковування, аналіз, пошук, допомагає їх «розговорити». Діючи таким чином, можна навчити учнів висловлювати свої думки та міркування вголос, доводити свою правоту, у них зникає страх перед спілкуванням. Маленькі школярі вчаться запитувати, відповідати, розповідати, доводити та міркувати, реагувати на нове, невідоме, виділяти запитання з мовлення вчителя.

Для розвитку діалогічного мовлення використовую сюжетно-рольові ігри, проводжу запитально-відповідну роботу за малюнками у прописі в режимі: учитель-учень, учень-учень, а на уроках читання ця робота продовжується у вигляді діалогу-обговорення прочитаного тексту.

Для навчання монологічному мовленню використовую такі завдання:

  • опиши словами ранок за вікном;
  • опиши малюнок;
  • доведи свою думку;
  • поясни свій вибір;
  • тематичні розповіді.

Здобуті навички знаходять своє застосування й удосконалення на уроках математики, де потрібно лаконічно пояснити задачу та шляхи її вирішення; на уроках природознавства та інших предметів. Отже, навички монологічного та діалогічного мовлення, сформовані на уроках у початковій школі, є основою для розвитку культури спілкування кожного учня в подальшому навчанні й житті, адже існування людини за межами спілкування неможливе.

Третім видом мовленнєвої діяльності є читання. Це такий предмет, який одночасно є дієвим засобом навчання молодших школярів та інструментом для вивчення будь-яких навчальних предметів. Давно відомо, що велику частину інформації сучасні учні отримують завдяки читанню книг, газет, журналів, з Інтернету. Але в будь-якому випадку необхідно вміти читати, це і є одним з головних завдань учителя початкових класів. Слід навчати дітей не просто читати, а розуміти текст, бачити вказівки до нього, а іноді й «читати між рядками», спираючись на текст, відповідати на запитання за його змістом. Зрозумілим стає велике значення вибіркового читання у процесі аналізу твору, тексту вправи, умови задачі. Саме вибіркове читання сприяє правильному розумінню змісту прочитаного, формуванню свідомого читання, що важливо на всіх уроках, де у процесі навчання застосовуються підручники або додаткова література. При цьому виробляються практичні навички читання мовчки, що сприяє розвитку його швидкості, перевіряється розуміння змісту, це спонукає учня до осмисленого читання. Досить часто діти, намагаючись відповісти на запитання, не заглядають у підручник навіть у тих випадках, коли їм важко висловити думку самостійно. Мені доводилося спостерігати таку ситуацію: при написанні самостійної роботи навмисне не наголошувала на тому, щоб учні закрили підручники, і тільки кілька учнів у процесі виконання завдань здогадуються скористатись ними, знаходячи там відповіді, в яких сумнівались. Звернула увагу на цей факт, тому завжди пояснюю учням, що книга - їх друг, і якщо вони чогось не знають або забули, то варто полистати книжку та знайти необхідну інформацію. Особливу роль відіграє робота над виразністю читання, що дозволяє виділити логічним наголосом важливе для розуміння змісту слово, речення, групу слів. Де зробити паузу, щоби були збережені смислові частини, які полегшують сприйняття змісту в цілому, а також гучність і темп читання. Слід звертати увагу на інтонаційне забарвлення кожного окремого речення, що впливає на загальну грамотність учня, а в подальшому полегшує сприйняття теми «Поділ речень за інтонацією та метою висловлювання».

Викладаючи українську мову у трьох класах однієї паралелі, мала змогу порівняти, як впливає рівень викладання читання на темп роботи та результат засвоєних знань на моєму уроці. Сучасні підручники настільки насичені друкованими текстами, що діти, в яких невиразне, повільне читання, приречені на розумову відсталість, обмеженість і зубріння. Читаючи повільно, без інтонації та логічних наголосів, наприклад, завдання до вправи, доки учень дочитує до крапки, то забуває, що було спочатку. Він не розуміє загального змісту прочитаного й не знає, що треба робити. Аналогічна неприємна ситуація трапляється з такими учнями й на інших уроках. Це нерозуміння накопичується, і дитина згодом утрачає інтерес до знань і прагнення вчитись. Щоб уникнути такої ситуації, варто особливу увагу в першому класі звернути саме на читання, адже це основа плідної праці на інших уроках. Використовуючи на уроках читання всі види переказів - стислі, вибіркові, творчі, учитель дає можливість учням запам'ятовувати нові слова, звороти мови, фразеологізми, які потім вони використовують на уроках мови при написанні власних творів чи письмових переказів. У перших і других класах навчання усному переказу ведеться паралельно на уроках навчання грамоти та на уроках письма. Одночасно з розширенням словникового запасу ця методика іде в ногу з розвивальними принципами сучасної школи, привчає до самостійності, вміння й бажання кожного учня через слово виразити свою особистість, прищеплює любов до багатої та красивої української мови.

Одним із напрямів своєї роботи вважаю навчання учнів засобами слова розкривати принадність рідної природи, через слово передавати любов до своєї землі, бережливо ставитись до кожної живої істоти, дерева, квітки. Це не лише тематичні уроки мови, а виховання такого стану душі, коли все суще на землі сприймається учнем як частина його буття. Особливо чітко ця мета прослідковується на уроках інтегрованого курсу «Довкілля». Використовую все це як виховний аспект до кожного уроку. Для цього залучаю знання, здобуті учнями на уроках читання, природознавства, музики, охорони здоров'я та малювання. Наприклад, при складанні тексту-опису ялинки у пригоді стануть враження, які отримали учні під час спостереження цього дерева у природі (екскурсію можна провести на уроках природознавства), сюди можна залучити нові слова й вирази, які запам'ятались учням з уроків читання, їм буде легше описати це дерево, якщо вони будуть мати певні знання, отримані на уроках малювання та праці (при малюванні вітальної листівки, де обов'язково присутній головний атрибут новорічних свят - ялинка; виготовлення новорічних прикрас у формі лісової красуні), для створення відповідного емоційно-психологічного настрою можна прослухати звуковий запис пісень про ялинку або проспівати одну з них, вивчених на уроках музики.

Таким чином, правильне використання сучасних методів і міжпредметних зв'язків робить урок цікавим, а головне - діти запам'ятовують і розуміють матеріал краще, бо крок за кроком самі збирають потрібну інформацію та відповіді на запитання, що поставив учитель.

Формування навичок письма має велике значення. Привчаючи першокласників до чіткого, акуратного, усталеного письма, я виховую в них старанне ставлення до виконання будь-якої роботи. Учні, які старанно пишуть, так само старанно виконують завдання й на інших уроках. Особливу увагу приділяю виконанню дітьми правил гігієни письма - одному з основних факторів навчання. У формуванні цих навичок велику роль відіграє аналіз допущених помилок (у букварний період - правила написання букв і з'єднань, а у 2, 3, 4-х класах при роботі над орфографічними помилками). Паралельно з цим учні вчаться співставляти, порівнювати, аналізувати, розвивається самокритичність, самооцінка. Уроки письма в період навчання грамоти надзвичайно складні за своєю структурою та навчальним навантаженням. Ураховуючи вимоги чинної програми, згідно з якою першокласники пишуть не більше 7-и хвилин протягом уроку, добираю додатковий матеріал із розвитку мовлення, формую початкові навички читання, забезпечую підготовчі вправи до письма (малювання, штрихування, обведення), розвиваю логіко-мовленнєву діяльність. Як відомо, увага молодших школярів нестійка, а тому потрібно постійно змінювати види діяльності, створювати ігрові ситуації, сюжетно-рольові ігри, виконувати творчі завдання. Початки логічного мислення й абстрагування, аналізу й синтезу, що отримують учні на уроках математики, мають своє продовження та вдосконалюються на уроках письма, а у 2-4-х класах і на уроках української мови завдяки виконанню творчих завдань з логічним навантаженням. Про необхідність розвитку логічного мислення йдеться в пояснювальних записках до навчальних програм, у методичних посібниках. Неволодіння прийомами логічного мислення призводить до неповноцінного засвоєння навчального матеріалу. Ми кажемо: «порівняй», «проаналізуй», «запиши за аналогією», а дитина не знає, як це робиться, учень не розуміє, що від нього вимагають, як виконати завдання. Саме творчі завдання сприяють розвитку в кожного учня пам'яті, уваги, уяви, мислення. Вони також можуть застосовуватись на уроках як тренувальні вправи з різним дидактичним навантаженням.

Автор: Б. Галайда

Освіта.ua
14.02.2008

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
юлія
завантажити

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!