Osvita.ua Среднее образование Современная школа Методика и технология Мовленнєва робота на уроках

Мовленнєва робота на уроках

Одним із головних завдань сучасної школи України є виховання творчої особистості, бо вона значно краще й легше пристосовується до побутових, соціальних і виробничих умов, ефективніше їх використовує та змінює відповідно до власних уподобань, переконань тощо

Школа потребує нових нетрадиційних ідей, теорій, що відповідали б оптимальному розвитку дитини, сучасним потребам людства. І тому важливу роль відіграє творче виховання, в основу якого потрібно покласти використання різних засобів, підходів до розвитку дитини, орієнтованих на досягнення оригінального результату. Адже В. Сухомлинський зазначав, що «...без творчого життя особистість не може бути вихованою, без творчості немислимі духовні, інтелектуальні, емоційні, естетичні взаємовідносини». Саме творчість стимулює розвиток мислення, інтересів, дослідницьку діяльність.

Необхідність розвитку творчих здібностей на основі особистісно зорієнтованого підходу на основі взаємодії вчителя з учнями продиктована сучасними суспільними пріоритетами, які відповідають основним положенням закону України «Про освіту» (1991 р.), закону України «Про загальну середню освіту» (1999 р.), Національної доктрини розвитку освіти (2002 р.). Тенденції особистісної орієнтації розвитку системи освіти підтверджені результатами досліджень сучасних вітчизняних психологів (Г. Балл, Г. Костюк, С. Максименко та ін.) і педагогів (І. Бех, І. Зязюн та ін.). Орієнтація на особистість учня у процесі педагогічного стимулювання розвитку їхніх творчих здібностей базується на тому, що від моменту народження дитина змінює, перетворює навколишній світ за власною ініціативою. Вона навчається, творчо освоює світ речей, створюючи нову гру, казку, малюнок. Тому доцільно було б учителеві створювати на уроках природні ситуації, в яких у дитини буде змога продовжувати перетворювати власний світ за власною ініціативою.

Педагогічне стимулювання розвитку творчих здібностей на основі особистісно зорієнтованого підходу до взаємодії вчителя з учнями на практиці відбудеться за умов зміни уявлень про характер стосунків між учителем та учнем, утвердження стилю довіри, співробітництва та співтворчості. Цьому сприяє віра вчителя у творчий потенціал, здібності та можливості учня, урахування індивідуальних психічних та інтелектуальних особливостей кожного вихованця, опора на прагнення учня самовиразитись і самореалізуватися серед інших особистостей як індивідуальність. Для цього потрібно, щоб учитель створював доброзичливу атмосферу на уроках, давав дитині можливість висловлювати власні думки без оцінних суджень, забезпечував плюралізм думок і суджень, толерантність до поглядів інших під час творчої діяльності та оцінки її результату, давав кожному учню право на помилку.

Уже в учнів перших-четвертих класів треба розвивати творчі здібності, нахили, інтереси, бо якщо дитина не навчиться у школі щось самостійно творити, то такою ж безініціативною, пасивною вона буде в житті. Розвивати творчість - означає виховувати в дітей інтерес до знань, самостійність у навчанні. Маленький учень вчиться добре, якщо він переживає успіх, хоча б невеликий. Тому слід із перших днів зустрічі з дітьми виявляти їхні можливості. Школа для дитини - це другий дім, у ньому мають панувати добрий настрій, життєрадісна атмосфера, душевність між учителем та учнями. Науково доведено, що за наявності інтересу, позитивних емоційних переживань знання засвоюються ґрунтовно, міцно. Зацікавлення учнів початкових класів змістом навчального матеріалу потребує систематичної інтелектуальної роботи педагога, адже треба не тільки викликати спалах позитивних емоцій, а і дбати, щоб він ніколи не згасав. З чого ж починати? Звісно ж, зі слова, доброго слова у стосунках із дітьми. Адже вони вчаться не тільки читати, писати, рахувати, а й почуватись громадянами, шанувати матір, батька, допомагати тим, хто потребує цього, - людям, тваринам, рослинам.

На уроках української мови діти вдосконалюють уміння й навички усного та писемного мовлення, учаться працювати з книжкою, формують певне коло знань про мову та мовні вміння, вивчаючи різні граматичні, орфографічні правила, засвоюють правила написання слів-винятків, зустрічаються з абстрактними поняттями, які мають зрозуміти, а все це може їм здатись непосильною працею, й існує ризик відбити бажання вивчати мову далі. А ми маємо забезпечити мотивацію вивчення рідної мови. Завдання вчителя полягає в тому, щоби пробудити бажання вчитись і пізнавати непізнані речі. Шкільна практика переповнена прикладами, коли учні, захоплені справою до вподоби, проявляють наполегливість, силу волі в опануванні тих знань і вмінь, які висуває перед ними програма. Саме у процесі розв'язання творчих задач, пошуку нестандартних способів їх розв'язання учні розкривають свої здібності, проявляють ті риси, які були в них менше виражені, вони вчаться доводити свою думку.

Мовленнєва діяльність учнів початкових класів набуває творчого забарвлення за умов розвиненості гнучкого, асоціативного мислення, уміння переборювати стереотипи та знаходити спільне у протилежних речах, уміння оригінально поєднувати слова тощо. Необхідний розвивальний потенціал містять завдання асоціативного характеру, вправи на протиставлення.

Неможливо уявити дитяче мислення без казки, живої, яскравої, яка засвоюється свідомістю, почуттями людини як певної сходинки людського мислення. Діти можуть складати казки, їм це дуже подобається. На уроці мови можна спочатку скласти казку всім класом, а потім поодинці. Це не просто оповідання про фантастичні події, це цілий світ, у якому дитина живе. Симпатія дітей завжди на боці позитивних героїв. Добро торжествує, зло карається, а це у свою чергу є добрим виховним моментом під час уроку. Дуже полюбляють діти творчі завдання над казкою: придумати за початком продовження казки, придумати казку за опорними словами або поміняти характери головних героїв казки, наприклад, у казці про Попелюшку її мачуха дуже добра жінка, яка всіх любить, усіма опікується, а Попелюшка справжня ледацюга. Написані казки можна інсценізувати, драматизувати, зробити до них ілюстрації, намалювати їх на асфальті. Треба дати дітям свободу творити, щоб вони використали всю свою фантазію, не ставити дитину в рамки. Скільки фантазії, доброго гумору панує на уроці, коли маленькі казкарі створюють «казку-ланцюжок», де потрібно по черзі продовжити казку, в якій було тільки два слова: «Жили-були ...» або «Одного разу». Драматизація у свою чергу допомагає вибрати прихильну інтонацію, тон голосу, міміку, жести. Робота над казками є хорошим засобом розвитку творчого мислення, розвиває, збагачує мову, дозволяє збуджувати фантазію, уяву, стимулювати продуктивне мислення. Вигадування казок викликає в дітей великий інтерес, дає можливість задовольнити потребу у творчості, гарантує успіх кожному.

Для того щоб стимулювати розвиток творчого мислення молодших школярів, створюються зовнішні ігрові умови та формуються необхідні мисленнєві операції за допомогою спеціальних вправ. В іграх мозок дитини може створювати нові ідеї, конструкції, об'єкти, продукти, які вдосконалюють уже досягнуте, реконструюють його або конструюють щось нове. Вправа - метод навчання, що припускає багаторазове, свідоме повторення розумових і практичних дій з метою формування, закріплення й удосконалення необхідних умінь і навичок. Творчі вправи передбачають формування вмінь переносити набуті навички у змінені умови, застосовувати їх у нестандартних обставинах, в уявних, умовно-реальних і природних ситуаціях. За О. Біляєвим, сучасна методика розрізняє вправи репродуктивні (відтворення вивченого за зразком), конструктивні (перебудова, заміна одних мовних моделей іншими) та творчі, пов'язані з творчою уявою й розраховані на варіантність та індивідуальність виконання (складання речень, редагування тексту, написання переказу, твору тощо). Необхідний розвивальний потенціал містять завдання асоціативного характеру, вправи на протиставлення, деформування, створення гіпотез, вербальні ігри. Вони стимулюють активну пошукову мовленнєву діяльність учнів. Необхідним фактором також виступає забезпечення емоційного благополуччя учнів у мовленнєвій діяльності, створення ситуацій успіху.

Під творчим потенціалом, як правило, розуміють здатність людини нестандартно мислити. В. Моляко у структурі творчого потенціалу серед інших складових вирізняє вміння комбінувати, знаходити аналогії, реконструювати. У школі треба формувати в учнів такі вміння й починати цей процес слід з початкових класів. Йдеться про розвиток уміння учнів спрямовувати мислення, хід своїх думок у певному напрямку: за аналогією до відомого або шляхом перестановок, об'єднання чи роз'єднання, суттєвих замін і змін, тобто шляхом комбінування. Для того щоб розвинути мовлення учнів, треба розвинути їх мислення. Недаремно К. Ушинський зазначав: той, хто хоче розвивати в учнів мовні здібності, повинен розвивати в них насамперед уміння мислити. З проблемою розвитку мовлення тісно й органічно пов'язане насамперед питання інтелектуального розвитку особистості. Не випадково практично всі видатні психологи та педагоги приділяли велику увагу інтелектуальному розвитку дитини засобами мови. Якщо взяти таких усесвітньо відомих педагогів, як Ян Амос Коменський, К. Ушинський, В. Сухомлинський, які були не тільки видатними педагогами, а й учителями рідної мови, методистами, авторами навчальних і художніх книг з рідної мови для молодших школярів.

Застосування творчих завдань у навчальному процесі має на меті навчити учнів молодшого шкільного віку розв'язувати нові незвичні завдання шляхом аналогізування й комбінування; активізувати для цього свої інтелектуальні та творчі сили, спрямовувати їх на знаходження рішення нового завдання, а також вивчати й повторювати навчальний матеріал незвичним та ефективним способом. Уміння шукати аналогії в мовленнєвому матеріалі допоможе учням побачити особливості рідної мови. Спочатку учням треба показати аналоги, акцентуючи їхню увагу на спільних ознаках, потім запропонувати самостійно їх відшукати, а згодом учитись придумувати нове за аналогією до відомого. Аналогами можуть бути спільнокореневі слова, слова з однаковим префіксом, а також схема слова або речення. Тобто важливо показати дітям, що аналоги треба вміти побачити й доцільніше використати. Аналоги добирають залежно від того, яку тему вивчають або повторюють на уроці. Розкрити сутність пошуку аналогів можна, складаючи описи малюнків. Так, можна описати за аналогією до одного фрагмента малюнка; за аналогією до кількох фрагментів малюнка; до цілісного образу малюнка.

Наприклад, дібрати аналоги за літерою можна так, щоб вийшло зв'язне речення слова «свобода», щоб вони дали змогу скласти образні речення:

  • Свиня
  • Весело
  • Обідає
  • Біля
  • Океану
  • Доглядаючи
  • Арфу.

Так відомі слова учні починають розглядати з іншого боку. Можна запропонувати учням уявити ту свиню, яка має чудовий настрій, обідає на березі океану, дихає свіжим повітрям і при цьому вона ще доглядає арфу, бо її так попросили її знайомі музиканти. Дуже добре було б використовувати слова, як у наведеному вище прикладі, бо будь-яке слово може стати поштовхом для створення речення, оповідання, казки, вірша. За допомогою цього завдання можна також вивчати творчі мовні здібності дітей.

За орієнтовною схемою-аналогом можна складати веселі римовані нісенітниці, які є узаконеними варіантами нонсенсів. Діти, за спостереженнями Дж. Родарі, швидко опановують техніку складання веселих нісенітниць. Структуру такої нісенітниці легко калькувати. Перша операція - вибір героя (хто це?). Друга операція - визначення риси характеру або зовнішнього вигляду. Третя операція - реалізація присудка - дієслово (що робив або зробив). Четверта операція - добір кінцевого епітета. Спочатку потрібно обрати головних героїв, використовуючи іменник і числівник. Один учень може назвати числівник, а інший - прикметник. Утворене таке словосполучення - п'ятсот лікарів. Треба назвати прикметники. Якими можуть бути лікарі? Наприклад, великі, веселі, пузаті. Що вони робили і де? Треба придумати дієслово та вказати місце (будь яку частину мови), де відбувалась дія - сиділи в кума в хаті. Придумаємо кінцевий епітет - такі всі веселі й пузаті. Діти з великим задоволенням складають багато іронічних або смішних віршиків, використовуючи ті частини мови, які вони вивчають на уроці.

На уроках з розвитку мовлення впродовж кількох хвилин (не більше 3-5-ти) доречно навчати учнів розв'язувати винахідницькі завдання. Це робиться з метою навчити дітей правильно описувати (проговорювати) свої дії та застосовувати добре відомі їм дії в новій ситуації. Тобто діяти за аналогією та проговорювати свої дії. Слід стежити за тим, щоб діти давали вичерпні, розгорнуті дії. Наприклад, дітям можна пропонувати таке питання: що ми можемо зробити, щоб ручки сумки не тиснули нам на руки, коли ми несемо щось тяжке?

Комбінувати мовний матеріал - це значить поєднувати букви та склади у слова, слова в речення, речення в тексти, кілька текстів - у новий текст, що має кілька сюжетних ліній. Для утворення оригінального словосполучення, речення, тексту потрібно знаходити зв'язки між такими словами, що на перший погляд не мають нічого спільного. Трохи подумавши, учні обов'язково знаходять асоціації, за якими їх поєднують. Необхідно слідкувати при цьому, щоб складені конструкції були змістовними. Пропонуючи завдання, спрямовані на вміння комбінувати, необхідно наголошувати, що саме комбінується (які частини слова, частини мови). Наприклад, якщо на уроці вивчаються прийменники, то ці слова треба комбінувати за допомогою прийменників.

  • Учень над гойдалкою.
  • Учень на гойдалці.
  • Учень під гойдалкою.

Складання комічної історії - це наступний вид вправ на комбінування. Головне у складанні таких історій - показати учням, як можна руйнувати стереотипи. Щоб досягти комічного ефекту, потрібно скомбінувати героя розповіді та ситуації, в якій у житті він ніколи не опиниться.

Учні початкових класів здатні аналогізувати й комбінувати. Рекомендуємо їм і вправи на реконструювання. Після кількох разів прочитання й аналізу оповідання дітям пропонується його реконструювати. Можна замінити головного героя оповідання. Скажімо, в оповіданні йшлося про учня першого класу, як він не хотів учити уроки й отримав двійку. Ми замінимо героя (скажімо, буде дівчинка Аня, яка дуже любила ходити до школи та була відмінницею).

Дж. Родарі пропонує змінювати відомі сюжети. Це допоможе учням навчитись придумувати власні розповіді й казки, а за допомогою цієї розповіді знаходити вихідну точку для нової розповіді.

Можна реконструювати слова, які «загубили» букви, загублені букви повинні бути на якесь правило («і чи и», «е чи і»). Під реконструкцією розуміють ще і зміну слів, сюжетів тощо. До всіх прикметників можна додати префікс «най-» і прочитати відомий текст у новому вигляді.

Педагогічний досвід В. Сухомлинського теж став багатогранною та глибокою спадщиною, що значною метою визначила погляди сучасних дослідників творчої мовленнєвої діяльності. Педагог переконував, що поетична творчість доступна кожному і не є привілеєм особливо обдарованих, що вона - таке саме закономірне явище, як малювання, через яке проходить кожна дитина. У своїх творах В. Сухомлинський неодноразово підкреслював, що дитяче бачення світу - це водночас своєрідна художня творчість. «Казка, гра, фантазія - це животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і бажань. Воно стає сферою духовного життя дитини, засобом вираження думок і почуттів - живою реальністю мислення. Під впливом почуттів, що пробуджують казкові образи, дитина вчиться мислити словами». Він учив дітей вдивлятись у навколишній світ. Таким чином, у кожного пробуджувався інтерес, без якого немає радості пізнання, радості наукового відкриття. Кожному педагогу треба вірити в те, що кожна дитина розумна, талановита по-своєму, однак у кожної дитини думка розвивається своєрідним шліхом.

Базовою основою словесної творчості є розвиток мовного чуття - тонкого, уважного, вдумливого ставлення до слова, рідної мови. Слово вчить бачити, відчувати, захоплюватись. Завдання вчителя полягає в тому, щоб у душі кожної дитини жило чутливе слово. Мовлення дітей, яке не розвивається на основі конкретного образного бачення світу, є засушеною квіткою. А коли дитина зрозуміє, відчує красу рідного слова, вона проймається любов'ю до мови. Отже, кожний урок рідної мови має нести в собі позитивний заряд, повинен бути насичений красою, любов'ю, радістю. А особливо уроки розвитку зв'язного мовлення, на яких діти вчаться висловлювати свої почуття, думки, будувати речення, писати перші твори.

Для всебічного розвитку творчих здібностей, стійкого інтересу до навчальної діяльності необхідне використання на уроках загадок, шарад, кросвордів, прислів'їв. Треба так організовувати роботу учнів, щоб на уроці були присутні і фронтальна, й колективна, і групова, й парна, й індивідуальна робота, учні мають уміти користуватись не лише підручником, а й додатковою літературою.

Обов'язковою умовою розвитку здібностей та обдарувань дитини, зокрема у творчій діяльності, є її активність під час навчання. На жаль, сьогодні навчання в загальноосвітній школі часто зводиться до механічного запам'ятовування конкретних способів дій, правил, які учень пригадує лише під дією тих умов, які були під час запам'ятовування. За цим механізмом діти отримують певні знання та вміння, які потім використовують для розв'язання типових завдань. Унаслідок такого навчання лише деякі учні за сприятливих умов досягають творчого рівня. Орієнтація на розвиток учня як активної особистості потребує від учителя нових дій, які б сприяли розвитку творчих здібностей молодших школярів. Саме така діяльність принесе задоволення, яке стане джерелом енергії та натхнення. Оскільки важливим психологічним аспектом формування самостійної активності суб'єкта є мотивація, а одним із постійних сильних мотивів активності дитини є інтерес, то для розвитку творчих здібностей учнів рекомендовано використовувати такі методи та прийоми, які б зацікавлювали дітей, викликали в них бажання спробувати свої сили, забезпечували необхідний для творчої діяльності стан дитини (натхнення), активізуючи її емоції. Тому діяльність учня слід організовувати як процес розв'язання творчих завдань різного рівня, наповнених особистісним змістом. Така робота сприятиме пробудженню творчих сил учнів, стимулюватиме розвиток творчих здібностей і перетворюватиме активність і творчість у природний стан. Такі підходи застосування мають ураховувати особливості дітей молодшого шкільного віку, залучати їхні емоції до процесу творчості, спонукатиме учнів відображати свій чуттєвий досвід у повному обсязі, даватиме можливість самостійно творити.

Як відомо, ні мотиви, ні потреби безпосередньо не регулюють діяльність учнів, вони реалізуються за допомогою педагогічних стимулів. Дії вчителя під час організації дитячої творчості мають обмежуватись інформуванням, інструктуванням, навіюванням, сприянням створенню мотивуючої ситуації, впливом власного прикладу творчої діяльності. Ефективним педагогічним стимулом самостійної творчої активності учнів може стати використання емулятивного (від лат. emulation - змагання) потенціалу творчого процесу. Саме змагання часто забезпечує той стан, у якому дитина активізує свої внутрішні резерви, щоб досягти успішних результатів. Слід зауважити, що для розвитку творчих здібностей стимуляцію механізмів лідерства в ситуації змагання слід використовувати обережно: не бажано влаштовувати змагання між учнями. Прагнення «позмагатися» з видатними митцями, довести іншим свої можливості може забезпечити високу результативність творчого процесу.

Таким чином, творчою є кожна особистість, яка прагне до самовираження в цілеспрямованій діяльності, критеріями якої є оригінальність і новизна. Відповідно до освітньої галузі «Мова та література» Державного стандарту початкової загальної освіти галузь «Українська мова» будується за такими змістовими лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною. Одним із завдань соціокультурної змістової лінії є написання творчих робіт. Початкова освіта як складова частина загальної середньої освіти спрямована на всебічний розвиток дитині, який включає розвиток творчого потенціалу. Оскільки необхідною передумовою формування творчої особистості є розвиток її творчих здібностей, важливим питанням постає дослідження структури творчих здібностей, процес їх розвитку та закономірностей перебігу з раннього віку впродовж усього навчально-виховного процесу. Творчі здібності - це стійкі індивідуально-психологічні властивості особистості, які є необхідною внутрішньою передумовою її успішної діяльності, зокрема творчої. Природною основою їх виникнення й функціонування є такі задатки, як анатомо-фізіологічні особливості мозку й нервової системи. Творчі здібності, як і інші здібності, формуються в діяльності, зокрема у процесі навчання, та зумовлюють кількісні та якісні показники знань, умінь і навичок. Важливим є те, що творчі здібності мають загальний характер, тобто сформовані в певній галузі, можуть використовуватись і в інших видах творчої діяльності.

Дидактичні ігри, з одного боку, сприяють формуванню уваги, спостережливості, розвитку пам'яті, мислення, самостійності та ініціативності. З іншого, розв'язують чітке дидактичне завдання: сприяють засвоєнню нового матеріалу чи повторенню та закріпленню вивченого, формуванню навчальних умінь і навичок. Гра стимулює пізнавальну активність учнів, викликаючи в них позитивні емоції у процесі навчальної діяльності, сприяє розвитку асоціативного мислення та фантазії.

Автор: К. Петриченко

Освіта.ua
09.04.2008

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!