Не хочу вчитися

У кожного з нас є особисте ставлення до навчання, що коріниться в шкільному та інститутському минулому. Уже в ті щасливі часи для одних пізнання нового було життєво важливою потребою, а для інших - тяжкою повинністю. З роками необхідність удосконалювати професійні вміння й навички стає гострішим, а ставлення до навчання залишається тим самим. Мабуть, цьому, стикаючись із практикою постійного корпоративного навчання, колишні «ледарі» при перших же труднощах впадають у відчай. Та й «відмінникам» часом доводиться переборювати зовнішні та внутрішні перешкоди.

Що ж частіше за все перешкоджає нам «сісти за парту»?

Побоювання видатися некомпетентним. Це найчастіше буває, якщо тренінг корпоративний: людина, як правило, боїться відкрити свою професійну некомпетентність перед співробітниками.

Страх того, що адміністратор ознайомиться з результатами тренінгу і зробить висновки не на нашу користь. Справа в тому, що по закінченні навчання тренер складає аналітичну записку, яка містить звіт про зроблену роботу, аналіз проблем, які було виявлено в ході тренінгу, та рекомендації з їх розв'язання. Крім того, керівництво може попросити тренера звітувати про те, хто і як виявив себе під час навчання, й існує ймовірність, що ці відомості потім використають при, наприклад, скороченні штату компанії. Ще одна пастка, якої можна очікувати від керівництва, це включення до групи представника адміністрації з метою збору інформації. Цілком природно, що в такій ситуації співробітники, беруть участь у тренінгу, більше думають про збереження свого «обличчя», ніж про отримання конкретних навичок.

Острах взаємодії зі співробітниками. У корпоративному тренінгу велику роль відіграють існуючі зв'язки, відносини, субординація. Коли співробітники приходять на тренінг, вони повинні забути все, що їх розділяє в повсякденному житті. Уявіть, що вам треба буде працювати в парі з людиною, яку ви, м'яко кажучи, терпіти не можете. Або, навпаки, це буде ваш гаряче улюблений, але безпосередній керівник. У таких ситуаціях абстрагуватися вдається далеко не завжди.

Острах зовнішнього втручання. Учасникам тренінгів часом приходиться опрацьовувати деякі психологічні моменти своєї особистої й професійної поведінки. А люди звичайно не хочуть, щоби хто-небудь «копирсався» в їхній душі. Вони бояться, що тренер відкриє цю «скриню Пандори», і тоді всім стане зрозуміло, хто вони є насправді.

Вплив негативного ставлення навколишніх до навчання. Якщо у фірмі не прийнято вчитися в принципі, то й люди ставляться до тренінгів зневажливо: «Та чого вони тебе будуть навчати? Навіщо це тобі треба?». У такій ситуації людина мимоволі піддається загальним настроям, забуваючи, що навчання корисне, у першу чергу, для неї самої.

Незважаючи на перелічені острахи, компанії регулярно проводять корпоративні тренінги, результати яких бувають цікавими й неочікуваними: з'являються нові лідери із числа тих, хто завжди перебував «у тіні», формуються нові зв'язки, колектив починає усвідомлювати себе як команду.

Беручи до уваги все сказане, можна було би зробити висновок, що у відкритому тренінгу людина має відчувати себе більш вільно й розкуто. І дійсно, з одного боку, це так: набирає сили «ефект попутника» - «Я позаймаюсь і піду, і якщо раптом стане відомо, що я недостатньо тямущий та професійний, то ніхто зі своїх про це не дізнається». З іншого боку, прийдеться працювати з незнайомими людьми, і від того, наскільки вдало складуться ці контакти, залежить успіх навчання.

Крім того, у відкритому тренінгу теж є кілька причин, повністю здатних відбити в того, хто навчається, цікавість до процесу.

Острах зниження самооцінки. Якщо учасники корпоративного тренінгу приблизно знають, хто на що здатний, то у відкритому тренінгу можливості партнерів - тайна за сімома печатками. Людина, наприклад, відчуває себе «зіркою» у своєму колективі, а тут раптом виявляється, що в інших компаніях є набагато більш «зіркові» особистості, і це серйозний іспит для самолюбності.

Острах соціальних ролей та рольових ігор. У своїй фірмі ми займаємо певну позицію. Ми знаємо ціну собі й своїй позиції. А на тренінгу виявляється, що всі рівні! До того ж вельми реальна вірогідність отримати «невигідну» партію в рольовій грі, наприклад, «клієнта-скандаліста». Якщо взяти до уваги, що для безболісного перевтілення потрібний талант чи хоча би звичка, то можна собі уявити, що відчуває людина, в якої буквально вибили звиклий ґрунт з-під ніг!

Як же перебороти свої острахи й чим мотивувати себе на навчання?

Перш за все необхідно зрозуміти: чи ви продовжите працювати у вашій компанії чи перейдете до іншої - отримані навички й уміння в будь-якому разі залишаться при вас. А ми, зі свого боку, поспішаємо втишити - після тренінгу рух кар'єрними сходинками можливий не тільки вниз, а й на гору, а це означає, що вас цілком можуть підвищити на посаді або знайти для вас більш відповідну сферу діяльності. Та й у вас, можливо, зміниться уявлення про свої можливості і з'являться нові ділові зв'язки.

04.07.2006