Osvita.ua Среднее образование Современная школа Методика и технология Тренер як професіонал

Тренер як професіонал

Сьогодні серед шкільних педагогів, керівників і активістів дитячих і молодіжних об'єднань і т. ін. все частіше можна зустріти обізнаних на тренерській практиці. Матеріал присвячений розкриттю сутності роботи тренера, вимог до його якостей, а також містить практичні поради тренерам-початківцям

Тренінг - курс активного навчання, що складається із вправ, їх обговорення, роботи зі спонтанною поведінкою людини або природної ситуації. Можливі також короткі фрагменти інформації про предмет, і все ж тренінг - це перш за все набуття учасниками безпосереднього досвіду. Від життєвого він різниться тільки тим, що є спеціально відібраний та організований, тому краще усвідомлюється й засвоюється.

Навчаючись методом «спроб і помилок», людина витратить місяці на досягнення того, що в добре спланованому тренінгу може бути досягнуто за кілька днів.

У діловому світі тренінги давно стали провідною формою навчання, оскільки ефективні й легко перетворюють знання в уміння й навички.

Для того щоби вибудувати та практично втілити цей процес, потрібний тренер-професіонал. Такому спеціалісту, на відміну від традиційного викладача, недостатньо володіти матеріалом (знаннями) та методикою його переказу. Його непроста роль потребує додаткових видів компетентності. Серед них:

  • технічна компетентність - уміння трансформувати мету, яку поставлено замовником (звичайно в термінах необхідного результату) у систему конкретних навчальних завдань, підібрати відповідні їм активні вправи, застосувати їх практично;
  • міжособистісна комунікативна компетентність - уміння вербальні й невербальні, чутливість до групових процесів і уміння інтерпретувати їх;
  • контекстуальна компетентність - володіння соціальним контекстом, у якому існує професія, інакше кажучи - тренер-професіонал має розуміти, де й кого він навчає, у не меншій мірі, ніж володіння власне предметом;
  • адаптивна компетентність - здатність передбачення та переробки змін у професії, пристосування до змін умов тренерської практики в динамічних (а не заданих раз і назавжди) умовах організаційної культури;
  • концептуальна компетентність - володіння тими загальноприйнятими підвалинами знання, на яких базується основна тренерська практика;
  • інтегративна компетентність - тренер може вважатися компетентним у цьому сенсі, якщо спроможний давати професійні оцінки, мислити в логіці професії, приймати інформовані рішення, вирішувати виникаючі проблеми так, як це прийнято в даній професії, - для цього безумовно необхідні всі вказані вище види компетентності, їх своєрідний «сплав»; він, власне, і формує «обличчя» професії.

Як виглядає справа в дійсності? На нашому ринку тренер - це частіше за все педагог чи психолог (які пройшли певну перепідготовку), а іноді його базисне навчання взагалі не передбачає знання таких «дрібниць», як, припустимо, загальні механізми навчання або стадії групової динаміки. У реальній практиці часом критерієм прийняття на тренерську роботу є гарна мова, зовнішня презентабельність і здатність бадьоро викладати «з листа» - з відеокасети, у кращому випадку - вести тренінги за стандартними для даної компанії програмами.

Багато тренерів, які володіють високою технічною та комунікативною компетентністю, гостро відчувають брак запасу «професійної міцності», що виникає тільки при підготовці, яка враховує всі шість напрямів росту компетентності.

Зрозуміло, тренер-професіонал може принести своїй компанії набагато більше користі. Постає питання: а чи не зробить додаткова професійна підготовка його «надто розумним» для виконання тієї конкретної роботи, що потрібна організації?

Як не парадоксально, ні. Бо, поряд із компетентністю, справжня професіоналізація передбачає формування певних установок, якими будь-яка професія має озброювати «своїх».

Серед них:

  • прагнення до затребуваності своєї праці, установка на реалістичну оцінку запитів ринку й адаптацію до них;
  • професійна ідентичність - ступінь, до якого людина поділяє і глибоко засвоїла норми професії;
  • етичні стандарти;
  • прагнення до вдосконалення основ своєї професії - ступінь усвідомлення необхідності вивчення процесів і продукту своєї праці; ця установка може вважатися розвиненою, якщо професіонал підтримує дослідження, які ведуть до кращого розуміння його предмета;
  • мотивація до неперервного навчання.

Що означає в реальності наявність у тренера компанії не тільки всіх необхідних видів компетентності, а й професійних установок? Передусім те, що він чи вона відчуває себе «людиною на своєму місці», яка володіє достатніми внутрішніми ресурсами для найкращого виконання власної роботи в межах тих задач, які ставить перед тренером організація. Такий спеціаліст готовий гнучко й у всеозброєнні зустрічати потреби завтрашнього ринку або виклик, пов'язаний із розширенням організації. Йому не потрібно ухилятися від об'єктивної оцінки своєї роботи, оскільки його професійна самооцінка є стійкою. Він чи вона мотивовані до співробітництва з іншими тренерами, оскільки володіють виразною професійною ідентичністю. Наприклад, тренер-професіонал добре розуміє, коли краще в інтересах справи запросити для виконання конкретного навчального замовлення «вузького спеціаліста» ззовні, та може підібрати його для своєї організації найкращим чином: він занадто професійний і впевнений у своїй ефективності, щоби претендувати на виконання всього обсягу робіт тільки своїми руками. Більше того, ця людина зацікавлена у підвищенні престижності професії, а не тільки міцності власного положення, тому що має намір залишатися членом професійного співтовариства і дорожить як своєю репутацією, так і своїми рекомендаціями. Будь-яка професіоналізація веде до спеціалізації - це природний процес, бо тренер-професіонал, крім усього іншого, добре поінформований про те, хто і що краще за все робить на ринку тренерських послуг, які є тенденції, новини та персоналії.

Тренер-професіонал допомагає проясненню потреб компанії у навчанні того чи іншого контингенту. Його робота сприяє впізнаванню організацією своїх стратегічних цілей та конкретних найближчих задач у галузі навчання персоналу. Як наслідок формується більш виразний, мотивований запит на тренерські послуги й одночасне витискання з ринку «диких» тренінгів, що беруться впродовж двох днів розв'язати будь-які проблеми та навчити будь-кого будь-чого.

Переваги інтерактивного навчання очевидні - тому воно і стало провідним типом навчання в бізнесі. Тренери із запасом професійної «міцності» та виразною «зоною росту» будуть першими в освоєнні цієї цілини.

Автор: Є. Михайлова

Освіта.ua
11.10.2006

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!