Osvita.ua Среднее образование Современная школа Методика и технология Зарубіжний досвід профільного навчання

Зарубіжний досвід профільного навчання

Реформи в освіті відбуваються зараз у більшості розвинених країн світу. При цьому особливе місце в них приділяється проблемі профільної диференціації навчання

У більшості країн Європи (Франції, Голландії, Шотландії, Англії, Швеції, Фінляндії, Норвегії, Данії й ін.) усі учні до 6-го року навчання в основній загальноосвітній школі формально одержують однакову підготовку. До 7-го року навчання учень повинен визначитись у виборі свого подальшого шляху.

Кожному учню пропонуються два варіанти продовження освіти в основній школі: «академічний», який у подальшому відкриває шлях до вищої освіти, та «професійний», в якому навчаються за спрощеним навчальним планом, що містить переважно прикладні та профільні дисципліни. При цьому багато вчених-педагогів європейських країн уважають недоцільною ранню профілізацію (в основній школі). У США профільне навчання існує на останніх двох чи трьох роках навчання у школі. Учні можуть вибрати три варіанти профілю: академічний, загальний і професійний, в якому дається передпрофесійна підготовка. Варіативність освітніх послуг у них здійснюється за рахунок розширення спектра різних навчальних курсів на вибір. При цьому насамперед ураховуються запити та побажання батьків, які планують профіль для своїх дітей. Аналіз закордонного досвіду дозволяє виділити такі загальні для всіх вивчених країн риси організації навчання на старшому ступені загальної освіти:

1. Загальна освіта на старшому ступені в усіх розвинених країнах є профільною.

2. Як правило, профільне навчання охоплює три, рідше два останніх роки навчання у школі.

3. Частина учнів, які продовжують навчання у профільній школі, неухильно зростає в усіх країнах і складає в даний час не менше 70 %.

4. Кількість напрямів диференціації, які можна вважати аналогами профілів, невелика. Наприклад, два в англомовних країнах (академічній і неакадемічний), три у Франції (природничо-науковий, філологічний, соціально-економічний) і три в Німеччині («мова-література-мистецтво», «соціальні науки», «математика-точні науки-технологія»).

5. Організація профільної підготовки розрізняється за способом формування індивідуального навчального плану учнів: від досить жорстко фіксованого переліку обов'язкових навчальних курсів (Франція, Німеччина) до можливості вибору з безлічі курсів, пропонованих на весь період навчання (Велика Британія, Шотландія, США й ін.). Як правило, школярі повинні вибрати не менше 15-ти й не більше 25-ти навчальних курсів тривалістю до одного семестру. Аналогами таких курсів у вітчизняній системі освіти можна було б уважати навчальні модулі, з яких можна будувати безліч самостійних курсів.

6. Кількість обов'язкових навчальних предметів (курсів) на старшому ступені в порівнянні з основними істотно менша. Серед них присутні в обов'язковому порядку природничі науки, іноземні мови, математика, рідна словесність, фізична культура.

7. Як правило, старша профільна школа виділяється як самостійний вид освітньої установи: ліцей - у Франції, гімназія - у Німеччині, «вища» школа - у США.

8. Дипломи (посвідчення) про закінчення старшої (профільної) школи зазвичай дають право прямого зарахування до вищих навчальних закладів за деякими виключеннями, наприклад, у Франції прийом до медичних і військових ВНЗ проходить на основі вступних іспитів.

9. Увесь післявоєнний період кількість профілів і навчальних курсів на старшому ступені школи за кордоном постійно скорочувався, одночасно росла кількість обов'язкових предметів і курсів. При цьому все більш чітко виявлялись вплив і зростаюча відповідальність центральної влади за організацію та результати освіти. Це відбивається на всіх етапах проведення іспитів, у розробці національних освітніх стандартів, зменшенні розмаїтості підручників та ін.

Російський досвід профільного навчання

Російська школа накопичила чималий досвід диференційованого навчання учнів. Перша спроба здійснення диференціації навчання у школі відноситься до 1864 р. Відповідний указ передбачав організацію семикласних гімназій двох типів: класична (мета - підготовка до університету) й реальна (мета - підготовка до практичної діяльності та до вступу у спеціалізовані навчальні заклади). Новий імпульс ідея профільного навчання одержала у процесі підготовки в 1915-16-х роках реформи освіти, що здійснювалась під керівництвом міністра освіти П. Ігнатьєва. За запропонованою структурою 4-7-і класи гімназії розділялись на три галузі: ново-гуманітарну, гуманітарно-класичну, реальну. У 1918 р. відбувся перший Всеросійський з'їзд працівників освіти й було розроблене Положення про єдину трудову школу, що передбачає профілізацію змісту навчання на старшій сходині школи. У старших класах середньої школи виділялись три напрями: гуманітарний, математичний і технічний. У 1934 р. ЦК ВКП(б) та Рада Народних комісарів СРСР приймають постанову «Про структуру початкової та середньої школи в СРСР», що передбачає єдиний навчальний план та єдині навчальні програми. Однак уведення на всій території СРСР єдиної школи згодом висвітило серйозну проблему: відсутність наступності між єдиною середньою школою та глибоко спеціалізованими вищими навчальними закладами, що змусило вчених-педагогів у який раз звернутись до проблеми профільної диференціації на старших ступенях навчання. Академія педагогічних наук у 1957 р. виступила ініціатором проведення експерименту, в якому передбачалось провести диференціацію у трьох напрямах: фізико-математичному й технічному; біолого-агрономічному; соціально-економічному й гуманітарному. З метою подальшого покращення роботи середньої загальноосвітньої школи в 1966 р. були введені дві форми диференціації змісту освіти за інтересами школярів: факультативні заняття у 8-10-х класах і школи (класи) з поглибленим вивченням предметів, що, постійно розвиваючись, збереглись аж до сьогодні.

Наприкінці 80-х - початку 90-х років у країні з'явились нові види загальноосвітніх установ (ліцеї, гімназії), орієнтовані на поглиблене навчання школярів за освітніми галузями, що вибираються ними, з метою подальшого навчання у ВНЗ. Також багато років успішно існували й розвивалися спеціалізовані (у певній мірі профільні) художні, спортивні, музичні й ін. школи. Цьому процесу сприяв закон Російської Федерації 1992 року «Про освіту», що закріпив варіативність і різноманіття типів і видів освітніх установ та освітніх програм. Таким чином, напрям розвитку профільного навчання в російській школі в основному відповідає світовим тенденціям розвитку освіти. Разом із тим мережа загальноосвітніх установ із поглибленим вивченням предметів (гімназії, ліцеї й ін.) поки розвинена недостатньо. Для більшості школярів вони малодоступні. Це веде до таких негативних явищ, як масове репетиторство, платні підготовчі курси при ВНЗ тощо. Профілізація навчання у старших класах школи повинна здійснити позитивний внесок у рішення подібних проблем.

Можливі напрями профілізації та структури профілів. Найважливішим питанням організації профільного навчання є визначення структури та напрямів профілізації, а також моделі організації профільного навчання. При цьому варто пам'ятати, з одного боку, про прагнення найбільш повно врахувати індивідуальні інтереси, здібності, схильності старшокласників (це веде до створення великої кількості різних профілів), з іншого - про ряд факторів, що стримують процеси такої багато в чому стихійній диференціації освіти: уведення єдиного державного іспиту, утвердження стандарту загальної освіти, необхідність стабілізації федерального переліку підручників, забезпечення профільного навчання відповідними педагогічними кадрами й ін. Очевидно, що будь-яка форма профілізації навчання веде до скорочення інваріантного компонента. На відміну від звичних моделей шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів, коли один-два предмети вивчаються за поглибленими програмами, а інші - на базовому рівні, реалізація профільного навчання можлива тільки за умови відносного скорочення навчального матеріалу непрофільних предметів, досліджуваних з метою завершення базової загальноосвітньої підготовки учнів.

Модель загальноосвітньої установи з профільним навчанням на старшому ступені передбачає можливість різноманітних комбінацій навчальних предметів, що і буде забезпечувати гнучку систему профільного навчання. Ця система повинна містити в собі такі типи навчальних предметів: базові загальноосвітні, профільні й елективні.

Базові загальноосвітні предмети є обов'язковими для всіх учнів у всіх профілях навчання. Пропонується такий набір обов'язкових загальноосвітніх предметів: математика, історія, російська й іноземна мови, фізична культура, а також інтегровані курси суспільствознавства (для природничо-математичного, технологічного й інших можливих профілів), природознавства (для гуманітарного, соціально-економічного й інших можливих профілів). Профільні загальноосвітні предмети - предмети підвищеного рівня, що визначають спрямованість кожного конкретного профілю навчання. Наприклад, фізика, хімія, біологія - профільні предмети у природничо-науковому профілі; література, російська й іноземні мови - у гуманітарному профілі; історія, право, економіка й ін. - у соціально-економічному профілі тощо. Профільні навчальні предмети є обов'язковими для учнів, які вибрали даний профіль навчання.

Зміст зазначених двох типів навчальних предметів складає федеральний компонент державного стандарту загальної освіти. Досягнення випускниками рівня вимог державного освітнього стандарту з базових загальноосвітніх і профільних предметів визначається за результатами єдиного державного іспиту. Елективні курси - обов'язкові для відвідування курсів на вибір учнів, що входять до складу профілю навчання на старшому ступені школи. Елективні курси реалізуються за рахунок шкільного компонента навчального плану й виконують дві функції. Одні з них можуть «підтримувати» вивчення основних профільних предметів на заданому профільним стандартом рівні. Наприклад, елективний курс «Математична статистика» підтримує вивчення профільного предмета економіки. Інші елективні курси служать для середньої профільної спеціалізації навчання та побудови індивідуальних освітніх траєкторій. Наприклад, курси «Інформаційний бізнес», «Основи менеджменту» й ін. у соціально-гуманітарному профілі; курси «Хімічні технології», «Екологія» й ін. у природничо-науковому профілі. Кількість елективних курсів, пропонованих у складі профілю, має бути не занадто великою в порівнянні з кількістю курсів, які зобов'язаний вибрати учень. З елективних курсів єдиний державний іспит не проводиться. При цьому орієнтовне співвідношення обсягів базових загальноосвітніх, профільних загальноосвітніх предметів та елективних курсів визначається пропорцією 50:30:20.

Запропонована система не обмежує загальноосвітню установу в організації того чи іншого профілю навчання (чи кількох профілів одночасно), а школяра у виборі різних наборів базових загальноосвітніх, профільних предметів та елективних курсів, що в сукупності і складуть його індивідуальну освітню траєкторію. У багатьох випадках це вимагає реалізації нетрадиційних форм навчання, створення нових моделей загальної освіти.

Як приклад реалізації однієї з моделей профільного навчання пропонуються варіанти навчальних планів для чотирьох можливих профілів: природничо-математичний, соціально-економічний, гуманітарний, технологічний. Слід зазначити, що можлива така побудова освітнього процесу, коли комбінації загальноосвітніх і профільних предметів дадуть найрізніші форми профілізації: для загальноосвітньої установи, для окремих класів, для груп учнів.

Можливі форми організації профільного навчання. Запропонована концепція профільного навчання виходить із різноманіття форм його реалізації. Можлива така організація освітніх установ різних рівнів, при якій не тільки  реалізується зміст вибраного профілю, а й дається можливість учням освоювати цікавий і важливий для кожного з них зміст з інших профільних предметів. Така можливість може бути реалізована як за допомогою різноманітних форм організації освітнього процесу (дистанційні курси, факультативи, екстернат), так і за рахунок кооперації (об'єднання освітніх ресурсів) різних освітніх установ (загальноосвітні установи, установи додаткової, початкової та середньої професійної освіти й ін.). Це дозволить старшокласнику однієї загальноосвітньої установи при необхідності скористатись освітніми послугами інших установ загальної, початкової та середньої професійної освіти, які забезпечують найбільш повну реалізацію інтересів та освітніх потреб учнів.

Таким чином, можна виділити кілька варіантів (моделей) організації профільного навчання.

1) Моделі внутрішньошкільної профілізації

Загальноосвітня установа може бути однопрофільною (реалізувати тільки один вибраний профіль) та багатопрофільною (організувати кілька профілів навчання). Загальноосвітня установа може бути в цілому не зорієнтована на конкретні профілі, але за рахунок значного збільшення кількості елективних курсів давати школярам (у тому числі у формі різноманітних навчальних міжкласних груп) можливість повною мірою здійснювати свої індивідуальні профільні освітні програми, включаючи в них ті чи інші профільні й елективні курси.

2) Модель мережної організації

У подібній моделі профільне навчання учнів конкретної школи здійснюється за рахунок цілеспрямованого й організованого залучення освітніх ресурсів інших освітніх установ. Воно може будуватись у двох основних варіантах. Перший варіант пов'язаний з об'єднанням кількох загальноосвітніх установ навколо найбільш сильної загальноосвітньої установи, яка володіє достатнім матеріальним і кадровим потенціалом і виконує роль «ресурсного центру». У цьому випадку кожна загальноосвітня установа даної групи забезпечує викладання в повному обсязі базових загальноосвітніх предметів і ту частину профільного навчання (профільні предмети й елективні курси), яке воно здатне реалізувати в рамках своїх можливостей. Іншу профільну підготовку бере на себе «ресурсний центр». Другий варіант заснований на кооперації загальноосвітньої установи з установами додаткової, вищої, середньої та початкової професійної освіти та залученні додаткових освітніх ресурсів. У цьому випадку учням дається право вибору одержання профільного навчання не тільки там, де вони вчаться, а й у кооперованих із загальноосвітньою установою освітніх структурах (дистанційні курси, заочні школи, установи професійної освіти й ін.). Запропонований підхід не виключає можливості існування та подальшого розвитку універсальних (непрофільних) шкіл і класів, не зорієнтованих на профільне навчання, й різного роду спеціалізованих загальноосвітніх установ (хореографічні, музичні, художні, спортивні школи, школи-інтернати при великих ВНЗ й ін.).

Рішення про організацію профільного навчання в конкретній освітній установі приймає її засновник за представленням адміністрації освітньої установи й органів її громадського самоврядування.

Взаємозв'язок профільного навчання зі стандартами загальної освіти та єдиним державним іспитом. Важливий зв'язок профільного навчання на старшому ступені із загальною установкою на введення державного стандарту загальної освіти. Якщо модернізація освіти передбачає введення інституту єдиного державного іспиту, якщо мова йде про становлення загальнонаціональної системи контролю якості освіти, то, мабуть, об'єктивність і реалізація подібної системи можуть бути забезпечені тільки введенням відповідних освітніх стандартів не лише для базових загальноосвітніх, а і для профільних загальноосвітніх предметів.

У зв'язку з цим профілізація навчання у старшій школі повинна бути прямо співвіднесена з єдиним державним іспитом, що вводиться.

Передпрофільна підготовка (на другому ступені загальної освіти)

Курси на вибір

Реалізація ідеї профільності старшого ступеня ставить випускника основного ступеня перед необхідністю здійснення відповідального вибору - попереднього самовизначення у стосунку профілюючого напряму власної діяльності. Необхідною умовою створення освітнього простору, що сприяє самовизначенню учня основного ступеня, є введення передпрофільної підготовки через організацію курсів на вибір.

У цих цілях необхідно:

  • збільшити кількість годин варіативного (шкільного) компонента базисного навчального плану у випускному класі основного ступеня загальної освіти;
  • при організації обов'язкових занять на вибір увести розподіл класу на необхідну кількість груп;
  • освітнім установам використовувати години варіативного компонента насамперед для організації передпрофільної підготовки.

Особливості організації курсів на вибір

Основна функція курсів на вибір - профорієнтаційна. У цьому зв'язку кількість таких курсів повинна бути по можливості значною. Вони повинні мати короткостроковий і черговий характер, бути свого роду навчальними модулями. Курси на вибір необхідно вводити поступово. Одноразове введення цілого спектра різноманітних курсів на вибір може поставити учня (родину) перед складною задачею. Необхідна цілеспрямована, випереджальна робота з освоєння учнем самого механізму ухвалення рішення, освоєння «поля можливостей і відповідальності» підсумкова атестація випускників основної школи й організація вступу до старшої профільної школи. В існуючій практиці кількість бажаючих продовжити освіту у старших класах певної загальноосвітньої установи (ліцею, гімназії) більше, ніж реальні можливості прийому до цих класів. Виникає ситуація конкурсного прийому, що може стати особливо актуальним в умовах переходу на профільне навчання. Тому необхідно вирішити питання про відкриту, гласну процедуру проведення подібного конкурсного набору.

Слід зазначити, що конкурсний набір у старші класи окремих загальноосвітніх установ не вступає у протиріччя із законодавчо закріпленим правом одержання кожною дитиною загальної (повної) середньої освіти. Закон гарантує громадянам право отримання освіти цього рівня, що, однак, не є синонімом права отримання її в конкретній загальноосвітній установі. У зв'язку з цим уявляється доцільним, поряд з підсумковою атестацією випускників основної школи, передбачити певну форму, яка дозволяє об'єктивно оцінити рівень готовності учнів до продовження освіти за тім чи іншим профілем, а також створити основу для впровадження в масову практику механізмів раціонального та прозорого конкурсного набору у старшу профільну школу.

Важливу роль повинно зіграти введення накопичувальної оцінки (фоліо - «портфель досягнень»), що враховує різні досягнення учнів у виконанні тих чи інших проектів, написанні рефератів, творчих робіт, реальні результати на курсах на вибір тощо.

Муніципальні органи управління освіти повинні забезпечити можливість одержання загальної середньої (повної) освіти кожному школяру, котрий виявив бажання її одержати.

Профільна загальноосвітня підготовка в системі початкової та середньої професійної освіти

Необхідність одночасного засвоєння учнями установ початкової та середньої професійної освіти навчального матеріалу, обумовленого двома стандартами (загальної середньої та професійної освіти), призведе до перевантажень і зниження якості як загальної освіти, так і професійної підготовки випускників. Зберігається жорстка видова структура освітніх програм, учні та студенти обмежені у виборі освітньої траєкторії. Важливою передумовою модернізації загальноосвітнього циклу у програмах початкової та середньої професійної освіти є відносна завершеність програми основної школи в більшості основних освітніх галузей (наприклад, курс природознавства повинен бути досить завершеним для майбутніх філологів, а курс історії - для майбутніх математиків). Пропонується така модель загальноосвітньої складової освітньої програми початкової та середньої професійної освіти для випускників 9-го класу загальноосвітньої школи.

Обов'язкові загальноосвітні модулі:

  • Основний (професійно-орієнтований) загальноосвітній модуль обсягом приблизно 500-700 годин, у рамках якого учні, по-перше, одержують і закріплюють знання з тих предметів і розділів загальної освіти, що безпосередньо забезпечують успішне засвоєння спеціальних предметів, і, по-друге, проходять інтегрований гуманітарний курс, який забезпечує загальнокультурний розвиток.
  • Модулі загальних навичок (обсягом до 300 годин). Термін «загальні навички» вводиться як робочий для позначення сукупності навичок, необхідних для успішної адаптації випускників установ початкової та середньої професійної освіти на ринку праці. Після вивчення обов'язкових загальноосвітніх модулів учні поділяються на два потоки з урахуванням їх власних інтересів і результатів навчання. Освітні програми для цих потоків структурно відрізняються співвідношенням загальної та професійної освіти.

Перший потік, основний за кількістю, продовжує поглиблене освоєння професії чи спеціальності (підвищення рівня кваліфікації й освоєння додаткових спеціалізацій), що дозволить підвищити конкурентоздатність випускників на ринку праці. У майбутньому, у міру формування стійких життєвих пріоритетів, частина цих випускників може пройти додатковий загальноосвітній курс і здати єдиний державний іспит, що дозволить їм вступити в навчальний заклад вищої професійної освіти. Другий потік, що включає учнів, які успішно засвоїли обов'язкові загальноосвітні модулі та прагнуть одержати вищу освіту, завершує засвоєння професії чи спеціальності в рамках стандарту за скороченою програмою, освоює спеціалізацію на початковому рівні кваліфікації. При цьому вони вивчають додатковий загальноосвітній модуль, орієнтований на вимоги єдиного державного іспиту (цей модуль учні можуть освоювати як у своїй освітній установі, так і у прилеглій школі, на денній чи вечірній формі навчання). Таким чином, загальний строк навчання не збільшується, але при цьому більш ефективно використовуються освітні ресурси за рахунок чіткого розміщення акцентів у освітніх програмах початкової та середньої професійної освіти.

Підготовка, підвищення кваліфікації та перепідготовка педагогічних кадрів для профільної школи

Учитель профільної школи зобов'язаний не просто бути фахівцем високого рівня, який відповідає профілю та спеціалізації своєї діяльності, а й мусить забезпечувати:

  • варіативність та особистісну орієнтацію освітнього процесу (проектування індивідуальних освітніх траєкторій);
  • практичну орієнтацію освітнього процесу з уведенням інтерактивних, діяльнісних компонентів (освоєння проектно-дослідницьких і комунікативних методів);
  • завершення профільного самовизначення старшокласників і формування здібностей і компетентностей, необхідних для продовження освіти у відповідній сфері професійної освіти.

Нові вимоги до вчителя в умовах переходу до профільного навчання диктують необхідність подальшої модернізації педагогічної освіти та підвищення кваліфікації діючих педагогічних кадрів.

Для реалізації даної задачі необхідно розробити моделі структури та змісту підготовки фахівців для профільної школи на основі сучасних підходів до організації педагогічної освіти, що повинно включати випереджальне опрацювання моделі стандартів вищої педосвіти третього покоління. Нові моделі вищої педагогічної освіти задають необхідну середньо- та довгострокову перспективу. Разом із тим у найближчі кілька років основний обсяг викладацької роботи у профільній школі буде вести діючий педагогічний корпус. У цьому зв'язку для забезпечення необхідного рівня професійної підготовки вчителів при переході на профільну школу передбачається всім учителям, які виявили бажання працювати у профільній школі, пройти підвищення кваліфікації чи перепідготовку й одержати відповідне посвідчення (сертифікат). Міністерству освіти і науки варто ініціювати питання про можливість атестації педагогів профільної школи за 15-м розрядом ЄTC. Важливим уявляється організувати на базі педагогічних ВНЗ професійну підготовку фахівців (учителів, педагогів), а також магістрів освіти з метою забезпечення профільної школи висококваліфікованими кадрами. Треба в рамках підготовки за спеціальностями та напрямами педагогічної освіти ввести необхідні спеціалізації й майстер-програми з урахуванням потреб профільної школи.

Упорядкування видів загальноосвітніх установ

При розробці нормативної бази розвитку профільного навчання на старшому ступені загальної освіти необхідно вирішити такі питання:

  • зміну видової номенклатури загальноосвітніх установ;
  • розробку механізмів фінансування профільного навчання. Визначена концепція модернізації освіти введення профільного навчання вимагає уточнення набору різних видів загальноосвітніх установ і зміни діючого типового положення про загальноосвітню установу. Відповідно вимагають розробки питання нормативного фінансування профільного навчання з урахуванням різних джерел бюджетного фінансування.

Етапи введення профільного навчання

При плануванні введення профільного навчання варто взяти до уваги об'єктивну необхідність підготовчої роботи з відновлення змісту освіти та її забезпечення (стандарти, навчальні плани, зразкові програми, підручники та методичні посібники, перепідготовка кадрів тощо). Варто також ураховувати необхідність співвіднесення планованих дій зі здійснюваними поряд з ними загальносистемними нововведеннями в освіті, зокрема введення єдиного державного іспиту. З урахуванням ситуації, яка складається в реальності, пропонуються такі етапи переходу на профільне навчання в середньостроковій перспективі.

Попереднім етапом уведення профільного навчання є початок переходу на передпрофільне навчання в останньому класі основного ступеня. За сприяння муніципальних і регіональних органів управління освітою необхідно організувати підвищення кваліфікації вчителів та адміністрації загальноосвітніх установ, ужити заходів із забезпечення шкіл навчальними посібниками та при необхідності підручниками, що відповідають задачам профільного навчання. Перед уведенням профільного навчання в загальноосвітніх установах має бути проведений значний обсяг робіт із забезпечення майбутнього вибору учнями профілів навчання (анкетування, бесіди з батьками й ін.). Паралельно повинна бути здійснена розробка процедури прийому випускників передпрофільних класів у профільні школи (класи, групи). Органам управління освітою різних рівнів доцільно розробити пропозиції з мережної взаємодії освітніх установ, що забезпечує найбільш збалансований спектр можливостей одержання старшокласниками повної середньої освіти на профільному рівні, а також у непрофільних (загальноосвітніх) школах, класах і групах. На основі орієнтовних нормативів і розрахунків суб'єкти повинні представити пропозиції до проектів територіальних бюджетів з метою додаткового бюджетного фінансування роботи старших класів загальноосвітніх установ, що планують перехід на профільне навчання.

На наступному етапі треба продовжити роботу зі створення нового покоління навчальної літератури, уточнення базисних навчальних планів, розробки та прийняття зразкових навчальних планів профілів і щорічного розширення кількості шкіл та учнів, переходу на профільне навчання на основі відповідних регіональних програм.

Освіта.ua
19.03.2009

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!