Osvita.ua Среднее образование Современная школа Методика и технология Інформаційні методики в розвивальному процесі

Інформаційні методики в розвивальному процесі

Психолог однієї з цивілізованих країн запитав семирічного співвітчизника: «Про що б ти найперше подумав, якби раптом опинився на безлюдному острові?». Дитина відповіла «Як вижити?!». Її ж ровесник з іншої країни сказав: «Про тата з мамою!». Отже, очевидним стає те, що треба здійснювати розвиток розумових здібностей дитини, її пам'яті, уяви, фантазії, спостережливості

Закон України «Про освіту» висунув перед учителем задачу - сприяти формуванню в учнів фахового рівня, тобто навчальна діяльність у підсумку має не просто дати людині суму знань, умінь і навичок, а сформувати рівень її компетентності. Поняття компетентності не зводиться ані до знань, ані до навичок, а належить до сфери вмінь. Уміння - це компетентність у дії, тобто це здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, схильностях, набутих завдяки навчанню.

Учень повинен перерости вчителя, а вчитель - пишатись ним. Це головна умова, за якої освіта набуває розвивального характеру. Головна мета розвивального навчання - навчити учнів самостійно вчитись, вільно орієнтуватись у величезному потоці інформації, яку вони одержують, виділяти головне, логічно й послідовно викладати свої думки; працювати творчо, об'єктивно оцінювати свою роботу й роботу товаришів.

Останнім часом спостерігається спад інтересу до навчання. Учителі досліджують проблему, куди поділись «Чомучки», чому вундеркінди не переростають у вундер-юнаків. Причин виявляється забагато, але одна з найбільш істотних - це відсутність творчості в навчанні. Праця вчителя - постійний пошук. Те, що вчора вважалось новим, сьогодні вже не відповідає вимогам сучасного уроку. Кожний досвідчений учитель ставить перед собою завдання: привернути учнів своїм предметом, розбудити в них найкращі людські якості: творчість, працьовитість, наполегливість. А також мету - навчити учнів так, щоб вони були вчителями у процесі навчання, а вчитель керував їх розумовим процесом на своїх уроках.

Результат процесу вчіння (і навченості) значною мірою залежить від стану процесу викладання, його доцільності, продуманості, від того, як організована навчальна діяльність учнів.

Якщо вчитель більшу частину роботи на уроці бере на себе, а саме:

  • формулює проблему уроку й часто, не чекаючи пропозицій учнів, з метою економії вказує можливі шляхи їх вирішення;
  • викладає новий матеріал;
  • пропонує алгоритм рішення задач, а наступні задачі мають переважно репродуктивний характер;
  • контролює знання учнів, часто вимагаючи переказування змісту конспекту чи параграфа;
  • оцінює та сам аналізує помилки,

то що залишається учню? Бути пасивним слухачем, від якого вимагається лише запам'ятовування та відтворення матеріалу. Тому часто запитання, поставлене по-іншому, заганяє учня в кут. У даній ситуації пригадуються слова А. Ейнштейна: «Як правило, можна прийняти, що вчитель знає свій предмет, але не завжди вміє зробити його цікавим. Ось де корінь зла. Якщо вчитель поширює навколо себе нудьгу, то в такій атмосфері все гине. Навчити вміє той, хто навчає творчо, цікаво».

Проблема, над якою працюю, - «Пошук, упровадження та значення нових інформаційних методик у процесі розвивального навчання». Спробувавши різні методи, зупинилась на блочному викладанні теоретичного матеріалу. Використовую для цього елементи лекційно-семінарської системи. Лекції - у випадку, якщо навчальний матеріал характеризується цілісністю, новизною, значним обсягом, міжпредметними зв'язками, виховним і розвивальним потенціалом. Лекція часто поєднується з короткими бесідами, оперативним зворотним зв'язком. Це дає можливість зробити навчальний процес цілеспрямованим, систематичним. Це дозволяє краще осмислити, усвідомити логічні зв'язки там, де раніше були тільки окремі поняття. Учню дається можливість побачити весь шлях, а не лише його частинку, побачити, що чекає його попереду. Перед учнями відразу постають весь обсяг і складність виучуваного матеріалу, вони зможуть розподілити свої зусилля на весь період вивчення теми, здійснити самооцінку.

Робочий зошит моїх учнів - це теж частинка творчості. Учні ведуть загальні зошити. Перші сторінки приділяються для запису основних термінів, знаків, хімічних формул, хімічних констант. 1/3 - для опорних конспектів, 2/3 - для тренувальних вправ, розв'язку задач, домашніх завдань.

Хімію традиційно вважають предметом «важким» для сприйняття, що взагалі цілком обґрунтовано. Зважаючи на те, що хімія, з одного боку, як наука про природу має великі розвивальні, пізнавальні можлив