Osvita.ua Среднее образование Современная школа Психология Який він, шкільний психолог?
Який він, шкільний психолог?

Посада психолога-педагога з'явилась у загальноосвітніх школах приблизно десять років потому, але зараз це вже звичайне явище. У деяких школах створені психологічні служби, де працюють кілька психологів

Який він, шкільний психолог?

Познайомимось поближче з особливостями діяльності шкільного психолога на прикладі досвіду М. Кравцової, випускниці факультету психології МДУ. В її обов'язки входить робота з учнями 1-5-х класів, їхніми батьками та вчителями. Метою роботи є покращення навчального процесу, не тільки в цілому з метою оптимізації навчального процесу, а й з урахуванням конкретних труднощів, що виникають у процесі навчання, взаємин у тріаді "учень-батьки-учитель". Проводяться індивідуальні та групові заняття зі школярами (підвищення мотивації до навчальної діяльності, налагодження міжособистісних відносин тощо).

Важливо, щоб кожній дитині було комфортно у школі, щоб вона хотіла до неї ходити та не відчувала себе самотньою й нещасливою. Важливо, щоби батьки та вчителі побачили її реальні проблеми, захотіли їй допомогти і, головне, зрозуміли, як це зробити.

Необхідно, щоб дитина, батьки та вчителі не були "ізольовані" один від одного, щоб між ними не було протистояння. Над проблемами, які виникають між ними, вони мусять працювати спільно, тому що тільки в цьому випадку можливе оптимальне рішення. Головна задача шкільного психолога полягає не в тому, щоб вирішити за них проблему, що виникла, а в тому, щоб об'єднати їх зусилля для її рішення.

В останні кілька років адміністрація шкіл розуміє необхідність участі психолога у шкільному процесі. Усе ясніше вимальовуються конкретні задачі, рішення яких очікують від шкільного психолога. У функції шкільного психолога входять: психологічна діагностика; корекційна робота; консультування батьків і вчителів; психологічна освіта; участь у педрадах і батьківських зборах; участь у наборі першокласників; психологічна профілактика.

Психологічна діагностика містить у собі проведення фронтальних (групових) та індивідуальних обстежень учнів за допомогою спеціальних методик. Діагностика проводиться за попередніми запитами вчителів або батьків, а також з ініціативи психолога з дослідницькою чи профілактичною метою. Психолог підбирає методику, спрямовану на вивчення здібностей, особливостей дитини (групи учнів), що його цікавлять. Це можуть бути методики, спрямовані на вивчення рівня розвитку уваги, мислення, пам'яті, емоційної сфери, особливостей особистості та взаємин з оточуючими. Також шкільний психолог використовує методики вивчення дитячо-батьківських стосунків, характеру взаємодії вчителя та класу. Отримані дані дозволяють психологу планувати подальшу роботу: виділити учнів так званої "групи ризику", які потребують корекційних занять; підготувати рекомендації для вчителів і батьків із взаємодії з учнями.

Корекційні заняття можуть бути індивідуальними та груповими. У ході цих занять психолог намагається скорегувати небажані особливості психічного розвитку дитини. Вони можуть бути спрямовані як на розвиток пізнавальних процесів (пам'ять, увага, мислення), так і на рішення проблем в емоційно-вольовій сфері, спілкування та проблеми самооцінки учнів.

Шкільний психолог використовує вже існуючі програми занять, а також розробляє їх самостійно, з огляду на специфіку кожного конкретного випадку. Заняття містять у собі різноманітні вправи: розвивальні, ігрові, рисункові й інші завдання в залежності від поставлених цілей і віку школярів.

Консультування батьків і вчителів - це робота за конкретним запитом. Психолог знайомить батьків або вчителів з результатами діагностики, дає певний прогноз, попереджає про те, які труднощі можуть у майбутньому виникнути у школяра в навчанні та спілкуванні; при цьому спільно виробляються рекомендації з рішення виникаючих проблем і взаємодії зі школярем.

Психологічна освіта полягає в тому, щоби знайомити вчителів і батьків з основними закономірностями й умовами сприятливого психічного розвитку дитини. Вона здійснюється в ході консультування, виступів на педагогічних радах і батьківських зборах. Окрім того, на педрадах психолог бере участь в ухваленні рішення про можливості навчання даної дитини за конкретною програмою, про переведення учня з класу у клас, про можливості "перешагування" дитини через клас (наприклад, дуже здатного або підготовленого учня можуть перевести з першого класу відразу до третього).

Однією із задач психолога є складання програми співбесіди з майбутніми першокласниками, проведення тієї частини співбесіди, що стосується психологічних аспектів готовності дитини до школи (рівень розвитку довільності, наявність мотивації до навчання, рівень розвитку мислення). Психолог також дає рекомендації батькам майбутніх першокласників.

Усі перераховані вище функції шкільного психолога дозволяють дотримуватись у школі психологічних умов, необхідних для повноцінного психічного розвитку й формування особистості дитини, тобто служать цілям психологічної профілактики.

Робота шкільного психолога містить у собі й методичну частину. Психолог повинен постійно працювати з літературою, включаючи періодичні видання, щоб відслідковувати нові досягнення науки, поглиблювати свої теоретичні знання, знайомитися з новими методиками. Будь-який діагностичний прийом вимагає вміння обробки й узагальнення отриманих даних. Шкільний психолог перевіряє на практиці нові методики та знаходить найбільш оптимальні прийоми практичної роботи. Він намагається відбирати у шкільну бібліотеку літературу із психології з метою знайомства вчителів, батьків та учнів із психологією. У своїй повсякденній роботі він користується такими виразними засобами поведінки, мови, як інтонації, пози, жести, міміка; керується правилами професійної етики, досвідом роботи своїм і своїх колег.

Великою проблемою для шкільного психолога є те, що часто школа не виділяє йому окремого кабінету. У зв'язку з цим виникає безліч складностей. Психолог повинен десь зберігати літературу, методичні посібники, робочі папери, нарешті, свої особисті речі. Йому необхідне приміщення для проведення бесід і занять. Для деяких занять приміщення повинно задовольняти певні вимоги (наприклад, бути просторим для проведення фізичних вправ). Зазвичай йому виділяють те приміщення, яке є вільним у даний момент, тимчасово, але може виникнути ситуація, коли бесіда з учнем проводиться в одному кабінеті, а необхідна література й методики знаходяться в іншому. У зв'язку з великим обсягом оброблюваної інформації шкільному психологу бажано було б мати доступ до комп'ютера, що школа часто не може йому забезпечити.

Складно співвідносити шкільний розклад, розподіл позанавчальної активності учня та психологічну роботу з ним. Наприклад, бесіду не можна перервати, а в цей час учню треба йти на урок або їхати на заняття спортивної секції.

Відносини з колективом у шкільного психолога в основному рівні. Дуже важливо, щоб у колективі не було конфліктів, психолог повинен бути неупередженим, повинен бути готовий вислухувати полярні думки колег один про одного. Психолог постійно знаходиться в потоці численної та найчастіше суперечливої інформації, в якій йому треба орієнтуватись. При цьому іноді інформація про проблему може бути надлишковою, а іноді - недостатньою (наприклад, деякі вчителі бояться пускати психолога до себе на урок, уважаючи, що психолог буде оцінювати їхню роботу, а не спостерігати за поведінкою учнів на уроці).

Заробітна плата, нажаль, низька, нижче, ніж у більшості викладачів. Ситуація ускладнюється тим, що необхідну літературу й методичне забезпечення доводиться купувати за власні гроші.

Зрозуміло, шкільний психолог повинен бути психічно здоровим. Він повинен бути витривалим, витримувати великі фізичні та психологічні навантаження. Для роботи шкільним психологом треба мати певні якості, а саме: умінням слухати, співпереживати. Працюючи з людьми, важливо чітко та зрозуміло формулювати свої думки, бути працьовитим, товариським, відповідальним, тактовним, контактним, ерудованим, толерантним. Психологу важливо мати почуття гумору, володіти широкими професійними знаннями, любити дітей. У процесі роботи розвиваються такі якості, як уміння спілкуватися з різними людьми, розуміти їхні проблеми та інтереси, аналізувати, знаходити компроміс; розвиваються спостережливість і професійні знання.

У той же час шкільний психолог постійно втягнутий у різні конфліктні, проблемні ситуації, його позиція може не збігатися з позицією шкільної адміністрації, йому доводиться переборювати недовіру педагогів, батьків, а іноді й учнів. Постійно доводиться швидко знаходити вихід зі складних неоднозначних ситуацій. Іноді від психолога очікують більшого, ніж він може зробити.

Підвищенню кваліфікації психолога сприяють:

  • відвідування психологічних семінарів і майстер-класів, у тому числі присвячених корекційній роботі з дітьми;
  • участь у наукових конференціях і "круглих столах", присвячених роботі психолога в системі освіти;
  • регулярне відвідування бібліотеки та книгарень для ознайомлення з новою психологічною літературою;
  • ознайомлення з новими методиками й дослідженнями, що стосуються проблем дитячого розвитку та навчання;
  • навчання в аспірантурі.

Таким чином, професія шкільного психолога на сьогодні є потрібною, затребуваною, цікавою, але складною.

Автор: О. Круглов

Стаття журналу "Відкритий урок: розробки, технології, досвід"

Освіта.ua
11.02.2010

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!