Osvita.ua Среднее образование Современная школа Конструювання змісту шкільної освіти

Конструювання змісту шкільної освіти

Розробка змісту шкільної освіти - складний процес, який здійснюється на кількох рівнях

Спочатку педагогічною наукою розробляється теоретичне уявлення про зміст шкільної освіти. Він розглядається з позицій системного підходу: аналізуються його склад, структура, визначаються основні компоненти, дається їх характеристика. Так, відповідно до розроблених підходів зміст шкільної освіти складається із таких трьох компонентів, як інформаційно-діяльнісний, що містить пізнавальну, ціннісну, технологічну, розвивальну складові; комунікативний; рефлексивний. Кожний із цих компонентів виконує певну роль, і в такому поєднанні вони забезпечуватимуть виконання поставлених перед освітою завдань.

Наступний рівень - рівень освітньої галузі та навчального предмета. Уявлення про те, чого навчати, набуває тут більш конкретного вигляду. Визначаються функції кожної освітньої галузі та навчального предмета, навчальні компетентності та досягнення, котрими повинен оволодіти учень.

Функції кожного компонента змісту освіти реалізуються в освітніх галузях і навчальних предметах - як провідних, так і допоміжних. Провідними, наприклад, у галузі «Мови і літератури» є функції комунікативного компонента. Галузь «Математика» покликана забезпечити оволодіння системою математичних знань і вмінь, методами наукового пізнання, необхідними у вивченні змісту інших освітніх галузей, а також для продовження навчання або у кваліфікаційній праці. Провідними тут виступатимуть функції пізнавального, технологічного та розвивального компонентів змісту освіти. Інші виконують допоміжну роль.

На цьому рівні під час конструювання змісту освітньої галузі й навчального предмета враховується логіка тієї науки, яку вони представляють, а також умови та закономірності процесу навчання, в якому зміст освітньої галузі та навчального предмета реалізується. Зміст на цьому рівні викладається у програмах, планах, стандартах, методичних рекомендаціях.

Третій рівень - рівень навчального матеріалу. Розробляються завдання, вправи, які складають зміст підручників, посібників та інших матеріалів для учнів і вчителів.

Ці три рівні становлять зміст загальної середньої освіти як педагогічної моделі соціального досвіду, підготовленого для передачі молодому поколінню. Вони стосуються проектованого змісту, який ще не реалізований у навчальному процесі.

На четвертому рівні зміст освіти представляється як система за своїми основними характеристиками. Визначаються його основні компоненти, зв'язки між ними, їхня роль. На кожному наступному рівні вони набувають усе більш конкретного вигляду.

Виходячи з того, що зміст освіти є складне, багатокомпонентне явище, технологія його створення має, з одного боку, відзначатися достатнім рівнем системності, а з іншого - бути гнучкою, характеризуватися зменшенням питомої ваги стандартності, жорсткої нормативності її реалізації. Це можливо за умови раціонального використання методу проектування, який адекватно враховує основні чинники, що проявляються в цьому процесі та впливають на відбір змісту освіти, на його характер та обсяг.

Головним фактором формування змісту освіти є потреби суспільства, сформульовані в меті освіти, яка обумовлює і вказує напрямок пошуку. Розробка змісту сучасної шкільної освіти здійснюється відповідно до основних тенденцій її розвитку - особистісної орієнтації, спрямованості на максимальний розвиток дитини, пріоритету загальнолюдських цінностей, відкритості, доступності, практичної значущості знань і вмінь. До них можна також віднести фактор орієнтації освіти на перспективи розвитку науки. Відповідно до цих факторів доцільно виділити три групи принципів (принцип - від лат. principium - основа, початок - це головне, вихідне положення будь-якої теорії, учення) формування змісту шкільної освіти, це - принципи проектування змісту освіти, принципи його стандартизації та принципи конструювання змісту навчального матеріалу .

Аналізуючи першу групу принципів, треба насамперед зазначити, що одним з головних факторів, що чинить вплив на характер освіти, є зміни у структурі наукових знань.

При виробленні наукової позиції стосовно побудови змісту освіти слід поряд із фактором оновлення інформації враховувати також фактор її старіння, що пов'язано із прискоренням науково-технічного прогресу. Тому право, так би мовити, на життя має те суспільне знання, яке не лише засвідчує той чи інший факт, а й задає однозначно перспективи розвитку певного наукового напряму. Визначення таких знань за спрямованістю має забезпечити зберігання й трансформацію фундаментальних наукових знань у кожному навчальному курсі. Такі знання мусять складати єдину основу, що визначається критерієм стабільності. Від неї безпосередньо залежатиме рівень глибини викладання конкретного освітнього предмета, ступінь його формалізації. У зв'язку з цим одним із пріоритетних можна вважати принцип фундаменталізації наукових знань.

Другий фактор, що має впливати на трансформацію змісту освіти, - це радикальна гуманітаризація освіти, посилення особистісного виміру в педагогічній науці, орієнтація на людину та фундаментальні цінності, які визначають головною метою та змістом системи освіти гармонійно розвинену особистість. У цьому контексті доцільно підкреслити пріоритетність принципу гуманітаризації освіти, який передбачає насамперед підвищення статусу гуманітарних і суспільних навчальних предметів із суттєвим переосмисленням і переглядом їх змістового наповнення. Спільною метою їх вивчення має стати формування необхідного комплексу знань із проблем розвитку людини, її взаємовідносин із соціальним і природним середовищем. Вивчення цих навчальних предметів повинно допомогти молодій людині пізнати суспільство на різних етапах його історії, осмислити феномен культури, сенс свого існування та існування інших людей.

Принципово важливим є насичення змісту гуманітарно-суспільної освіти ідеями неоднозначності, альтернативності. Значний гуманітарний потенціал мають також математика та природничо-наукові предмети, що зумовлює можливості їх внеску у формування духовності учнів, розкриття творчого потенціалу особистості, розвиток її здібностей.

Пов'язаним з попередніми є принцип відповідності змісту освіти в усіх елементах і на всіх рівнях конструювання загальним цілям сучасної освіти. Виходячи з цього принципу, зміст сучасної шкільної освіти, крім традиційних елементів - знань, умінь і навичок, повинен містити такі, що відповідно до гуманістичного та особистісно зорієнтованого характеру освіти відбивають необхідність формування ціннісних орієнтацій учня, оволодіння методами наукового пізнання, творчого мислення, навичок міжособистісного спілкування, способами самопізнання.

З попереднього випливає принцип рівноправності всіх компонентів змісту освіти. Це означає неможливість заміни компонентів, а значить, і їхніх функцій, один одним. Так, наприклад, формування ціннісних орієнтацій не може підмінюватися знаннями про цінності, розвиток особистості ототожнюватися тільки з посиленням розумових здібностей дитини.

Третій фактор, який має впливати на процес створення й оновлення змісту освіти, зумовлений історичним досвідом, який переконує: для повноцінного суспільного розвитку важливим є забезпечення умов для своєчасного та ефективного розв'язання різноманітних практичних задач, що передбачає відтворення як академічно-наукових знань, так і практичних. У зв'язку з цим усе більшого значення набуває принцип корисності знання для практичної діяльності людини. Відповідно до цього принципу, педагогічна оцінка наукових знань має також здійснюватися з раціональної точки зору, ураховуючи їхню життєву значущість для людини. Звідси й підвищення інструментально-перетворюючої ролі дослідного знання, оскільки воно виступає необхідним пізнавальним засобом досягнення, суб'єктом різноманітних практичних цілей.

Основою для відбору принципів другої групи є їхній вплив і ступінь усвідомлення учнями навчального матеріалу.

Сюди можна віднести принцип відповідності навчального матеріалу віковим інтелектуальним можливостям дитини. Він спрямований на розв'язання протиріччя між науковою логікою інтерпретації суспільних чи природних явищ та логікою їх сприйняття школярами різного віку. Цей принцип пов'язаний також з установленням межі трудності для того чи іншого навчального матеріалу.

До цієї групи доцільно віднести принцип системності в конструюванні змісту навчального матеріалу. Одним з напрямів реалізації цього принципу є створення спеціальних комплексів-систем (блоків, модулів), що відображають розвиток системних наукових уявлень. Між цими комплексами встановлюються певні логічні та змістові відношення, які можуть змінюватись, забезпечуючи трансформацію знання.

Другим напрямом реалізації цього принципу є інтеграція навчального змісту. На даний час в освіті науково-дидактичний прогрес реалізується як внутрішньодисциплінарна інтеграція, коли автономний навчальний курс набуває чіткої логічно-змістової структурованості. У навчальний процес має бути введена система філософських категорій і понять типу: відношення, залежність, величина тощо, які подають знання як соціокультурне надбання, що проявляє себе в будь-якій науковій галузі, а отже, і в навчальному курсі. Подібна інтеграція призводить до формування в суб'єкта вчіння цілісного образу світу та створює можливість регулювання певного рівня глибини засвоєння профільних предметів, що є одним зі шляхів вирішення проблеми складності навчального змісту.

До другої групи, що об'єднує принципи конструювання змісту навчального матеріалу, можна віднести також принцип урахування єдності змістової та процесуальної сторін навчання. Зміст освіти існує лише у процесі навчання: він може бути доведений до учня лише шляхом включення в навчальний процес. Це означає необхідність урахування закономірностей навчання, його логіки, умов перебігу.

Сюди також відноситься принцип контекстного оволодіння навчальним змістом.

Даний принцип має слугувати зв'язку між навчальним змістом і практично-перетворювальними діями і повинен виступити спеціальним предметом осмислення школяра. Згідно з ним, і первинний етап ознайомлення, і етап усвідомленого привласнення, і узагальнення навчального матеріалу учнем мають здійснюватись у контексті сукупності його перетворювальних дій. Цей принцип також зумовлює нерозривну єдність внутрішньої й зовнішньої діяльності суб'єкта вчіння, яка має фіксуватись у його свідомості в судженні про те, що засвоєне знання служить керівництвом до дії. Тож будь-яка модель навчального процесу, яка претендує на свідоме засвоєння учнями навчального матеріалу, повинна містити систему практичних завдань різного цільового призначення, але спрямованих на використання майже кожного фрагмента змісту освіти.

Третю групу принципів складають принципи стандартизації змісту шкільної освіти, оскільки основним засобом перевірки та контролю результатів засвоєння змісту шкільної освіти, а також пошуку шляхів їх ефективного досягнення є його стандартизація.

Для здійснення цього пошуку необхідно відзначити основні принципи стандартизації. Серед багатьох можна виділити три основних: принцип наступності, принцип єдності, принцип гнучкості.

Принцип наступності реалізується у двох напрямках - вертикальному й горизонтальному. Вертикальний зумовлений наявністю різних ланок навчання (І, ІІ і ІІІ ступенів), а горизонтальний - наявністю широкої варіативності навчальних закладів. Вимога наступності між закладами різного рівня означає, що стандартизованим має бути не лише зміст, який відповідає інваріантній складовій базового навчального плану, а й додатковий - у межах його варіативної частини.

Принцип єдності змісту означає, що він має бути єдиною системою з атрибутами багатокомпонентності й багаторівневості. Зміст навчальних предметів у будь-якому загальноосвітньому закладі має адекватно відображати науковий підхід до пізнання реальності та формувати науковий стиль мислення, але різними можуть бути вимоги до рівня знань і вмінь інтелектуального та практичного характеру, які визначаються типом навчального закладу, його профільними особливостями. Цей принцип також передбачає структурну єдність змісту освіти на різних рівнях його формування - від більш загальних до часткових і конкретних форм його реалізації у процесі навчання. За цим принципом окремі предмети мають бути орієнтовані на загальне уявлення про склад і структуру змісту освіти.

Реалізація принципу гнучкості у процесі стандартизації змісту вимагає відбору кожним навчальним закладом зі стандарту певної галузі тих блоків навчальної інформації та відповідних вимог до її засвоєння, які найбільше відповідають його профілю. Із цих блоків конструюється програма навчальної дисципліни, яка може бути доповнена деякими додатковими питаннями.

Проаналізовані групи принципів можна вважати провідними на сучасному етапі реформування загальноосвітньої школи. Вони мають стати підґрунтям у процесі розробки теорії відбору змісту шкільної освіти та знайти свій подальший розвиток і конкретизацію на етапах розробки навчальних програм і підготовки шкільних підручників.

Проте загальні принципи конструювання змісту освіти не є достатньою засадою для розробки змісту кожного навчального предмета. Вони дістають свій зміст із різних джерел. Джерела - це об'єкти, зі змісту яких береться зміст освіти. Найбільш загальне джерело змісту освіти - це культура. Для навчальних предметів джерелом змісту виступає певна наука або галузь знань. Але зміст навчального предмета не зводиться до основ наук. Він повинен, як зазначалося, складатися із певних компонентів, які засвоюються в певній системі.

Критерії відбору змісту шкільної освіти

Дидактичне прогнозування змісту сучасної шкільної освіти, його структуризація, формування та відбір мають здійснюватись на основі загальнодидактичних принципів і критеріїв відбору з урахуванням специфіки кожної освітньої галузі й особливостей навчальних предметів. Критерій у перекладі з грецької значить «відмінна ознака, мірило». Критерії мають менш загальний характер порівняно з принципами, сприяють їх реалізації. Критерієм відбору змісту шкільної освіти можна вважати таку відмінну ознаку, яка має визначальний характер і набуває пріоритетності у процесі конкретного наповнення визначених компонентів змісту освіти.

Як вже зазначалось вище, на сучасному етапі розвитку змісту шкільної освіти пріоритетного значення набуває навчальний матеріал, який, по-перше, сприяє формуванню у школярів активної соціальної позиції, готовності постійно навчатися як у професійному, особистому, так і в суспільному житті, сприяє формуванню здатності адаптуватися до умов суспільного життя, готовності брати на себе відповідальність тощо.

По-друге, актуальності набуває навчальний матеріал, який забезпечує опанування школярами усного й писемного спілкування, володіння кількома мовами, формує в учнів готовність розуміти несхожість людей, поважати їхню мову, релігію, культуру, будувати стосунки з іншими людьми на засадах взаємоповаги, співробітництва та підтримки.

По-третє, підвищується роль метазнань у змісті шкільної освіти, акцентується увага на необхідності володіння різними способами пізнавальної діяльності. Значна увага також приділяється методам рефлексивного мислення.

По-четверте, особливого значення у змісті шкільної освіти набувають уміння здобувати, осмислювати та використовувати різноманітну навчальну інформацію, оволодіння інформаційними технологіями.

Узагальнюючи вищеперераховані напрями розвитку змісту шкільної освіти, можна сказати, що особливого значення повинні набувати ті критерії його відбору, які забезпечують перенесення стратегічних пріоритетів зі знань і вмінь на розвиток особистісних якостей школяра, забезпечують сучасний рівень розвитку його особистості.

При визначенні критеріїв відбору змісту шкільної освіти їх доцільно розділити на критерії відповідності, достатності та пріоритетності. До критеріїв відповідності можна віднести такі загальновідомі, можна сказати, «класичні» критерії, як:

- відповідність змісту суспільно визначеній та законодавчо закріпленій структурі державного загальноосвітнього стандарту. При розробці та формуванні змісту шкільної освіти треба простежувати його відповідність положенням, визначеним у стандарті, ураховувати структуру змісту (інваріантна та варіативна складові), національний базовий навчальний план середньої загальноосвітньої школи, обов'язковий мінімум змісту навчання з кожної освітньої галузі та передбачувані можливі результати навчання на різних освітніх рівнях;

- відповідність змісту віковим навчальним можливостям учнів. Основним показником цієї відповідності має бути свідоме засвоєння учнями навчального матеріалу. Для цього необхідно враховувати ступінь складності навчального матеріалу, а саме: доступність змісту для його сприйняття на певному освітньому рівні та логіку викладання змісту, яка має відповідати формам мислення школярів різного віку (тут важливого значення набуває підвищення ролі практично-перетворювальних дій у процесі роботи з навчальним змістом);

- відповідність сучасним можливостям навчально-методичної та матеріально-технічної бази школи. Сучасні можливості електронних носіїв навчальної інформації повинні стимулювати підвищення рівня навчально-методичної та матеріальної бази школи.

До критеріїв достатності доцільно віднести такі, як:

- критерій достатності обсягу навчального матеріалу для продовження навчання та профільної спеціалізації. Визначений у процесі формування змісту загальної середньої освіти обсяг навчального матеріалу має забезпечувати світоглядне спрямування змісту освітньої галузі чи навчального предмета, формувати у свідомості учнів цілісну картину світу, забезпечувати системність знання, знайомити учнів з основними засадами та методами наукового пізнання. Визначений обсяг навчального матеріалу має сприяти реалізації загальноосвітньої функції навчання й завдань вивчення освітньої галузі чи навчального предмета;

- критерій використання інтегративних можливостей навчального матеріалу для мінімізації обсягу змісту у процесі формування світоглядних понять і забезпечення цілісності й системності знань. У ході розробки змісту різних галузей освіти треба враховувати роками доведену ефективність пропедевтичних і профільних інтегрованих курсів, розроблених у процесі міждисциплінарної інтеграції. Наприклад, уведення у старшій школі природничого профілю, інтегрованого курсу, присвяченого формам існування матерії та формам її руху, дозволить учням поглибити знання про цілісний образ світу та про місце й роль фізики, хімії та біології в системі природничих наук.

Критерії пріоритетності зумовлюються визначальними напрямами розвитку сучасного змісту шкільної освіти. До них можна віднести такі критерії:

- критерій соціальної спрямованості навчального матеріалу;

- критерій урахування практичного значення змісту навчального матеріалу для формування життєво важливих компетенцій особистості;

- критерій урахування доцільності збагачення світоглядних знань учнів метазнаннями, тобто методами та прийомами наукового пізнання.

Концептуальним положенням у процесі формування змісту шкільної освіти доцільно вважати наступне: зміст шкільної освіти має бути однією з педагогічних умов, яка допоможе учню розкрити індивідуальні пізнавальні можливості, визначити інтереси та нахили, сприятиме розвитку його здібностей та життєвого досвіду, має бути дидактичною основою для забезпечення необхідного рівня освіченості та соціалізації особистості.

Визначені компоненти змісту шкільної освіти та принципи і критерії його відбору мають знайти своє системне відображення в основних освітніх галузях і конкретизуватися в навчальних предметах, що входять до їх складу.

Так, наприклад, виходячи з основної мети шкільної біологічної освіти, біологія, як світоглядна дисципліна, має забезпечити формування в учнів наукової картини живої природи, розкрити роль біологічних знань у сфері промисловості й культури, створити свідому мотивацію на здоровий спосіб життя, засвоєння норм і правил екологічної етики.

Ґрунтуючись на цьому положенні, вище визначені компоненти змісту шкільної освіти можна поновити таким чином.

Інформаційно-діяльнісний компонент, а саме його пізнавальна складова, - забезпечує опанування учнем світоглядних знань у процесі формування природничо-наукової картини світу на основі наукових знань про живу природу, принципів функціонування живих систем, їх розвитку та взаємодії, теорії еволюції як основи цілісного уявлення про живу природу, знань про місце людини в системі органічного світу.

Ціннісна складова забезпечує формування у свідомості молоді екологізованого сприйняття довкілля через знання про адаптаційні процеси у природі та суспільних явищах, екоадаптативні можливості природних систем людини, усвідомлення ціннісного значення останніх в еволюції живої природи, забезпечує формування в учня екологічної культури.

Технологічна складова інформаційно-діяльнісного компонента забезпечує ознайомлення учнів з методами спостереження за живою природою, формує вміння ставити та розв'язувати проблеми в галузі біології, сприяє побудові та організації навчання як творчого процесу, спрямовує особистість на натуралістичну, екологічну та природоохоронну діяльність.

Розвивальна складова сприяє розвитку пізнавального інтересу учня через ознайомлення з методами наукового пізнання живої природи, забезпечує формування екологічного мислення на основі принципу біосфероцентризму, розвиток активності та самостійності школярів через залучення до практично-дослідної діяльності.

Комунікативний компонент змісту шкільної біологічної освіти може сприяти формуванню науково обґрунтованого уявлення в учнів щодо дотримання норм соціальної та біологічної поведінки, міжособистісного спілкування та спілкування в колективі у процесі вивчення анатомії, фізіології, генетики, біохімії та молекулярної біології.

Рефлексивний компонент забезпечує формування екопсихологічної свідомості, розуміння учнями біосоціальної сутності людини, біологічних основ її поведінки, необхідності збереження здорового способу життя та його значення для саморозвитку й самореалізації.

Таким чином, зміст сучасної шкільної освіти є одним із важливих чинників формування повноцінної, різнобічно розвиненої особистості. Виконання поставлених перед освітою завдань забезпечуватиметься за умови конструювання такого змісту освіти, засвоєння якого сприятиме створенню умов для соціалізації учня - у сферах діяльності, спілкування, самосвідомості. Це вимагає внесення коректив у структуру змісту шкільної освіти - розширення, збагачення його компонентного складу.

Автори: О. Корсакова, С. Трубачова, "Зміст сучасної шкільної освіти: дидактичний аспект"

Освіта.ua
25.06.2008

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!