Osvita.ua Среднее образование Современная школа Формування ключових компетентностей учнів через реалізацію гуманітарних аспектів
Формування ключових компетентностей учнів через реалізацію гуманітарних аспектів

Одним з основних завдань освіти є становлення в учнів цілісного світогляду, формування життєвих компетентностей на основі засвоєння системи знань про природу, людину, виробництво; оволодіння засобами пізнавальної діяльності

Формування ключових компетентностей учнів через реалізацію гуманітарних аспектів

А оскільки гуманітаризація змісту основ природничих наук передбачає систематизацію знань та формування в учнів наукової картини світу, наукових уявлень про себе як про об'єкт природи, то це допоможе учням об'єктивно сприймати та оцінювати власне існування на Землі, більш помірковано ставитися до власних життєвих здібностей та сил, більш повноцінно здійснювати трудову діяльність.

Головне, з використанням у природничих і технічних науках методів, розроблених у гуманітарній сфері, пов'язаних з розвитком образного мислення, з емоційними оцінками замість логічних доказів, допомогти пізнати ту глибинну красу, яка, за словами А. Пуанкаре, криється у гармонії частин та яка пізнається лише розумом.

Усе це дозволяє забезпечити всебічний розвиток  людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу.

Гуманізація і гуманітаризація освітніх систем відмовляються від часткової картини світу, створюваної дублюванням наукових дисциплін і банків наукових даних в численних навчальних предметах, відмова від надмірних відомостей і знань в базовому компоненті освіти, створення вкладеності знань на принципах варіативності і індивідуальних запитах.

Здійснення кроків у бік підвищення духовності освіти через гуманітаризацію мають на увазі переорієнтацію пріоритетів у визначенні освітніх ідеалів - відмова від технократичних підходів і спрямованість освітнього процесу на формування перш за все духовного світу особи, затвердження духовних цінностей як першооснови у визначенні мети і змісту освіти «олюднення» знань, формування цілісної гармонійної картини світу з повноцінним відображенням в ній світу культури, світу людини.

Тому сьогодні перед вчителем встає проблема не тільки «чому учити», але і «як учити», тобто проблема організації ефективних сумісних форм навчальної діяльності.

Хімія займає особливе місце серед шкільних дисциплін. Як навчальний предмет вона формує в учнів уявлення про наукову картину світу, формує їх світоглядну позицію і життєві переконання, дає можливість експериментувати, висувати і доводити наукові гіпотези. Але все це буде можливим лише в тому випадку, якщо в учнів у процесі навчання буде сформований інтерес до знань, інтерес до предмету. Пізнання - праця, що вимагає великої напруги.

Тому необхідно виховувати у дітей силу волі, уміння долати труднощі, щепити їм відповідальне ставлення до своїх обов'язків - всі ці якості, безперечно, стануть в нагоді їм в майбутньому. Але одночасно потрібно прагнути полегшувати їм процес пізнання, роблячи його привабливим. Ще К.Д.Ушинський писав: «...вчення, позбавлене всякого інтересу і узяте тільки силою примушення .... вбиває в учневі бажання до навчання, без якого він далеко не піде.»

От чому своєю головною задачею я вважаю не просто озброїти моїх учнів певною сумою хімічних знань, а сформувати у них таке емоційне відношення до цих знань, яке надалі забезпечить їх активне сприйняття і засвоєння, тобто сформувати життєві компетентності засобами хімії як навчального предмету.

Провідна ідея досвіду

Високий рівень сформованості життєвих компетентностей можливий за умов реалізації принципів гуманітаризації освіти.

Суперечності, що вирішуються в досвіді:

  • між фундаментальним значенням хімії для прогресу світової цивілізації і зниженням рівня знань і інтересу учнів до її вивчення;
  • між традиційними підходами до організації освітнього процесу і обліком індивідуальних можливостей і запитів учнів;
  • між складністю змісту навчальної програми і недостатньою кількістю навчального часу.

Концепція досвіду:

  • створення умов для активної навчально-пізнавальної діяльності, необхідної для творчої реалізації і виявлення особливостей суб'єктивного досвіду учнів;
  • залучення учнів до методів наукового дослідження і експерименту з метою розкриття і розвитку їх індивідуальних можливостей і здібностей;
  • раціональне використання методів і прийомів, направлених на усвідомлену самостійність мислення, уяви, практичних дій, творчості;
  • занурення учнів в атмосферу захопленості предметом, визнання самостійності і індивідуальної позиції учня, пріоритет діалогічності спілкування;
  • формування в учнів рефлексії розуміння необхідності одержуваних знань для успішної соціалізації, усвідомленого вибору професійної діяльності;
  • облік психолого-фізіологічних особливостей і здібностей учнів в області пізнання, самостійної діяльності і творчої самореалізації.

Сутність досвіду

Сутність досвіду полягає в системі цілеспрямованого і комплексного підходу до проблем формування  і розвитку у учнів стійкого інтересу до вивчення хімії, творчої самостійності, емоційного пізнання світу, набуття життєво важливих соціальних знань і навичок, формування ключових компетентностей засобами предмету.

Я прагну зробити кожний урок як рішення певної проблемної ситуації, переживання учнями цілого ряду позитивних емоцій: здивування, радість, відчуття успіху, відчуття власної гідності; пізнання хімічних законів, явищ і процесів в атмосфері співтворчості і взаєморозуміння.

Оптимальне поєднання методів і прийомів, включення учнів в різні форми практичної і дослідницької діяльності, комплексне використання педагогічних засобів, сприяють залученню учнів в активний процес пізнання і самовдосконалення.

Я намагаюся обирати освітні технології або їхні елементи, які відповідають ідеям глобального навчання та дозволяють найбільш ефективно виконувати поставлені завдання в ході співтворчості або співдіяльності вчителя та його учнів: технологія розвивального навчання, проблемно-модельна технологія, технологія співтворчості та інші.

Розкриття здібностей учнів і задоволення їхніх освітніх потреб у межах викладання одного навчального предмета неминуче лімітується цими межами і потребує їх розширення. Неможливо повною мірою задовольнити освітні потреби учнів у межах окремої дисципліни. Виконання завдання формування цілісної картини світу як складової частини гуманітаризації освіти також неможливе в межах однієї навчальної дисципліни. Пріоритетного значення набувають міжпредметні зв'язки, реалізацією яких можна впливати як на формування цілісної картини світу, так і стимулювати розкриття здібностей учнів. Вони можуть бути як традиційними (у межах комплексу природничо-математичних дисциплін), так і не такими наявними (з гуманітарними дисциплінами). Саме міжпредметні зв'язки з історією та літературою дозволяють забезпечити пріоритет загальнолюдських цінностей, формування духовності й культури особистості.

Навчальний процес будується на основі фундаментальних принципів навчання: науковості, послідовності, наочності, практичної спрямованості, провідної ідеї розвитку мислення і способів пізнання, духовної і освітньої значущості активності і самостійності дитини. У ході реалізації завдань гуманізації та гуманітаризації природничо-наукової освіти додаються ще такі принципи: інтегративність та поліпредметність; культуровідповідність та історизм; самодостатність і додатковість структурних блоків у навчанні; регіональність; екологізація.

Для реалізації шляхів гуманізації та гуманітаризації застосовую такі методи:

  • використання історичних матеріалів у викладанні хімії;
  • використання творів художньої літератури, які містять описи властивостей і перетворень речовин, а також засобів медіаосвіти;
  • всебічне використання регіональних матеріалів;
  • відображення екологічних проблем під час вивчення відповідних тем курсу хімії;
  • висвітлення практичної значущості науки, її місця в житті людини і розвитку цивілізації.

Логічним продовженням розробки методів гуманізації та гуманітаризації природничо-наукової освіти школярів вважаю визначення можливих форм гуманізації та гуманітаризації освіти. Серед них можна виділити:

  • урочні (уроки з гуманізаційним змістом, нестандартні уроки: ігри, подорожі, інтегровані уроки, читацькі конференції за літературними творами з природничо-науковою складовою тощо);
  • позаурочні (факультативи, індивідуальна робота з обдарованими дітьми);
  • позакласні (предметні тижні).

Оптимальним є комплексний цілісний підхід з використанням усіх методів.

Виходячи з проблеми гуманізації та гуманітаризації природничо-наукової освіти можна пропонувати учням такі види роботи, щоб реалізувати особистий підхід до кожного учня під час оцінювання його успіхів у навчанні:

  • цільовий пошук у творах художньої літератури матеріалів, що мають цінність з позицій природознавства;
  • написання міні-творів та інших творчих робіт;
  • виконання завдань з практичною направленістю (збір інформації засобів медіа освіти, нестандартні задачі, складання та використання опорних конспектів, написання учнями рефератів та захист творчих робіт);
  • використання власного життєвого досвіду учнів.

Сплетіння художньої та науково-популярної літератури на уроках хімії дає можливість розв'язати також проблему естетичного виховання учнів. Зустрічі на уроці з улюбленими книгами викликають в учнів інтерес до предмета, створюють ту емоційну атмосферу, без якої інтерес та любов до предмета є неможливими. Методика використання художніх творів різноманітна: 1) зачитати для ілюстрації виучуваного явища або матеріалу фрагмент художнього твору; 2) зачитавши фрагмент, запитати, про яке хімічне явище йдеться, яка хімічна реакція відповідає цьому описові, як записати рівняння хімічної реакції; 3) знайти неточності у зачитаному фрагменті з погляду сучасної хімії; 4) навести теми, що вивчаються, та запропонувати фрагменти художніх творів. Тут існує простір також для творчої діяльності учнів (вірші, малюнки).

Цікавість до гуманітарних питань, їх вивчення зовсім не гарантують підвищення творчого потенціалу людини: хіміка, фізика, інженера тощо. Можливо лише говорити про підвищення вірогідності того, що творче  мислення у таких людей з часом розів'ється, але цього може і не відбутися. У шкільному курсі хімії не передбачене навчання учнів будь-якої хімічної професії, але багато навчальних тем пов'язані з проблемами екології, практичним застосуванням хімічних знань. У процесі гри виявляється можливість моделювати соціальну діяльність, що дозволяє досягати водночас навчального та виховного впливу на учнів. Пошук активних методів навчання привернув увагу до імітаційних ігор. «Імітація є процесом розроблення моделі деякої реальної системи та здійснення експериментів на цій моделі з метою розуміння поведінки цієї системи або оцінювання різних стратегій для роботи цієї системи». «Імітаційна гра» містить у собі вужчі поняття: ділова гра, операційна гра, колективно-особиста гра, метод інсценування тощо.

Навчання на основі використання гуманітарного потенціалу навчального  матеріалу вимагає наявності і взаємодії трьох наступних компонентів: гуманізації, гуманітаризації і інформатизації. В зв'язку з цим я починаю роботу над  створенням електронних колекцій, що дозволяють помітно збільшити інформаційний обхват матеріалу, робити вибірки, більш детально і цілеспрямовано опрацьовувати навчальний і науковий матеріал. Об'єм інформації в світі подвоюється кожні десять років, а через десять років він, за прогнозами спеціалістів, подвоюватиметься кожні 70 днів. Школа не може і, напевно, не повинна встигати за потоком нової інформації. Оскільки кількість /та якість/ цієї інформації вимагає захисних дій: навчити людину мислити, зіставляти, робити відкриття, відкидати непотрібне, тобто дати йому в шкільні роки гуманітарну фундаментальну освіту.

Проблеми гуманітаризації змісту природничої освіти на уроках хімії розв'язую через засоби впливу на формування наукового світогляду і досягнення необхідного загальнокультурного рівня: пояснення явищ навколишнього світу, історії зародження великих хімічних доль, філософські та етичні пошуки. Лейтмотив гуманізації шкільної хімічної освіти - олюднення навчального матеріалу, тобто показу хімічної науки не тільки як суми готових знань невідомого походження, але, насамперед, -діяльності зі здобування знань. Ця діяльність пов'язана  труднощами і радощами відкриттів, боротьбою поглядів. У цьому і тільки в цьому Д.І. Менделєєв бачив єдиний шлях формування в учнів «духу допитливості»: припиненні зазубрювання, активному сприйнятті науки, безперервного розв'язання проблем, які постійно виникають.

Логічні міркування є методом хімії, виховують логічне мислення, дозволяють правильно встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, що безумовно повинна уміти кожна людина. В перспективі я планую спільно з учнями складати збірки задач і вправ, в яких по кожній темі підбирати блоки споріднених завдань, з'єднані хімічною ідеєю або проблемою. Кожне питання, вправа або задача з такої серії "висвічує" окрему грань досліджуваної проблеми. Сама ж серія задач дозволить проблему вивчити всебічно. Під час роботи над поставленою проблемою обов'язково присутні питання і завдання такого типу, як, наприклад: Скільки рішень має задача? Скільки даних повинно бути в задачі? Узагальніть задачу. Конкретизуйте задачу. І т.п. Учні займаються невеликими дослідженнями: чи немає в задачі зайвих даних, чи не суперечать один одному дані умови задачі, як обчислення підказують закономірність, чи виручає аналогія тощо. Стиль викладу хімії, її мова надають вплив на розвиток мовлення. Кожна культурна людина повинна мати уявлення про основні поняття хімії, таких як атом, молекула, хімічні явища, прості і складні речовини, органічні і неорганічні речовини, розчини тощо. Хімія  впливає і на естетичні смаки і погляди учнів.

Гуманітаризація природничої освіти, показ діяльності людини та її результатів, встановлення органічного зв'язку даного циклу навчальних предметів із суспільством і особистістю - все це, поза сумнівом, матиме дієвий вплив на розвиток ціннісного ставлення учнів до природничої освіти, до формування у них людських ідеалів - духовної краси, гармонії, ясності і чіткості мислення, розуміння необхідності приносити добро в світ. Науковий стиль, що формується, виступає як необхідна умова безперервної освіти і самоосвіти особистості в пізнавальній і трудовій діяльності. Пошук нового змісту освіти  тільки починається. Попереду ще багато планів і цікавої роботи.

Автор: Онишко О.О., учитель хімії, Артемівська школа № 10 Донецької обл.

Освіта.ua
12.12.2009

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!