Osvita.ua Среднее образование Современная школа Що має бути в комп'ютері директора школи?
Що має бути в комп'ютері директора школи?

Зараз уже важко уявити собі школу, в якій на столі директора не стояв би комп'ютер. Головним зараз є запитання - яка інформація має бути в нього закладена, а також те, як має бути організований інформаційний простір школи для того, щоб цю інформацію одержати

Що має бути в комп'ютері директора школи?

Для одержання підсумкової інформації необхідно реалізувати в комп'ютері три інформаційні моделі: змісту освіти, учня й учителя. Почнемо зі змісту освіти як «педагогічної інтерпретації мети, поставленої перед школою» (І. Лернер). Він має бути представлений у такому вигляді, щоб:

  • комп'ютер міг сам проаналізувати цей зміст і на основі результатів такого аналізу й інших інформаційних моделей запропонувати вчителю оптимальне для цих умов рішення поставленої задачі;
  • інформаційну модель можна було використовувати як навчальну, ілюстративну, контролюючу й іншу, але діючу відповідно до результатів першого пункту системи.

Ми розглянемо тільки електронну модель підручника, хоча в комп'ютері може бути реалізована ієрархічна багаторівнева система моделей змісту освіти: оптимальний навчальний план школи, навчальні програми, електронні моделі підручників.

Наш підхід ґрунтується на провідній ролі структурної ідеї в когнітивній теорії особистості, пов'язаної з принциповою важливістю вивчення структурних властивостей пізнання, на відміну від його змістовних властивостей. У той час як зміст пізнавальної сфери може безкінечно варіюватись під впливом соціальних та інших обставин, його структурні властивості можуть бути описані кінцевою кількістю термінів, вони більш стійкі й інваріантні стосовно ситуативних факторів. Звідси випливає необхідність структурного представлення змісту підручника в комп'ютері як першого кроку на шляху його перетворення в інтелектуальний самовчитель.

Подібне представлення більшості підручників з єдиних позицій є надійною основою для розвитку загальнонаукових навчально-інтелектуальних умінь (аналіз і виділення головного, порівняння, узагальнення й систематизація, визначення понять, конкретизація, доказ і спростування).

Відштовхуючись від основних положень теорії навчальних текстів, електронна модель підручника повинна: містити всі основні, базисні пропозиції підручника; служити підставою для автоматичного розрахунку основних параметрів підручника (тобто розрахунків, проведених без втручання людини); містити таке представлення інформації, щоб можна було достатньо технологічно побудувати повну й валідну систему контролю кожної одиниці процесу навчання та змісту освіти й підручника в цілому. Відповідно до цих вимог підручник представлений у комп'ютері у вигляді структурних формул, які будуються в такий спосіб. Структурні одиниці (поняття, задачі, питання, гіпотези, теореми й так далі) виділені в тексті підручника. Їх набір визначається предметом, а кожна з них позначена деякою геометричною фігурою, усередині якої зазначена її назва. Потім установлюються зв'язки між структурними одиницями. Якщо зв'язок має місце в межах одного параграфа, то вона вказується лінією, що складається з горизонтальних і вертикальних відрізків, - від структурної одиниці, що вводиться раніше, до більш пізньої. Виходячи з цього, при перегляді структурної одиниці на екрані з'являється повна структурна інформація про неї: зміст, доказ, малюнок. Цей склад визначається самим предметом. Наприклад, в історії це історичне місце, історичний час, історична дія. Таким чином, електронна модель підручника - це навчальна система, цілком еквівалентна самому підручнику. Вона служить підставою для створення тестової системи контролю кожного параграфа, що потім і використовується в режимі тестування.

На основі отриманої моделі комп'ютер розраховує основні характеристики підручника - інформативність, складність структури тексту, дидактичний обсяг, логічні зв'язки й так далі. Таким чином, можна говорити про створення у школі інформаційної моделі змісту освіти. Перейдемо тепер до розгляду учня. Інформація про нього складається із трьох частин: психологічного й педагогічного моніторингу, а також моніторингу здоров'я. Психологічний моніторинг у школі - система інформаційного супроводу навчального процесу. Його необхідність обумовлюється можливостями одержання про учня такої інформації, яка потрібна вчителю для успішної роботи. Ця інформація лежить у сфері внутрішнього, прихованого й відноситься до тих особливостей психічної організації учня, які впливають на успішність освоєння учнем змісту освіти.

Сюди входять:

  • особливості когнітивної сфери (яка стосується інтелекту дітей - як учні одержують, зберігають, використовують інформацію);
  • фактори особистісного характеру, які можуть допомагати чи заважати процесу навчання (особливості мотивації, міжособистісних відносин, самооцінки й так далі).

Мета навчання складається в передачі наступному поколінню соціального досвіду. Одночасно передбачається, що сам процес його засвоєння й освоєння призводить до деяких змін у внутрішньому плані дитини - в її здатності розуміти, думати, шукати закономірності, планувати та регулювати власні дії. У зв'язку з цим шкільне навчання можна розглядати як цілеспрямовану, організовану систему спланованих впливів на учня. Їх результатом повинно стати формування системи психічних процесів, які дозволяють розуміти та вирішувати широке коло різноманітних життєвих задач. Усе це різноманітне коло психічних можливостей людини, необхідних для адаптації до світу, традиційно позначається терміном «інтелект». Таким чином, перша група параметрів, які за необхідності включаються в моніторинг освітнього процесу, - це група параметрів інтелекту. Друга група - параметри особистості. Тут важливе питання про співвідношення понять «особистість» та «інтелект». Для наших цілей більш продуктивно розділити їх. Тому, коли ми кажемо про особистості, головними стають питання про цінності та світогляд людини, особливості темпераменту й характеру, системи мотивів, уявлення людини про себе, особливості її міжособистісних відносин. При такому поділі поняття «інтелект» пов'язується з навчанням і тими складними когнітивними процесами, які формуються й розвиваються завдяки навчанню.

Поняття «особистість» співвідноситься з вихованням. Тут мова може йти про проблеми соціалізації, формуванні мотивації, цінностей і переконань учнів тощо. Треба відзначити, що в обох групах параметрів чітко проглядається динаміка з 5-го по 11-й клас включно. Педагогічний моніторинг показує досягнення учня в кожному предметі та спирається на систему контролю, описану в попередньому пункті. Послідовна орієнтація на діагностичні цілі визначила своєрідність оцінки та її функцій у «технологічному» навчанні. Оскільки мета описана діагностично, то весь хід навчання може орієнтуватись на її ознаки як на еталон. У ході навчання поточна оцінка відіграє роль зворотного зв'язку і підлягає саме досягненню мети - еталона (або її складових частин). Якщо мета не досягнута, результати поточного контролю розглядаються тільки як указівка на необхідність внести корективи у процес навчання. Тому поточна оцінка є лише формуючою і, як правило, не супроводжується оцінками. Поточні оцінні судження, які одержує учень, мають змістовний характер і повинні допомогти йому скорегувати свою роботу. Підсумкова оцінка виражається в балах. Моніторинг фізичного розвитку та стану здоров'я школярів в умовах їхньої навчальної діяльності в сукупності з педагогічним і психологічним моніторингом дозволяє досить адекватно представити інформаційну модель учня в комп'ютері. Він являє собою інтегральну систему інформаційного супроводу освітнього процесу, забезпечує педагогів, адміністрацію шкіл та органи управління освіти якісною інформацією, необхідною для оцінки адекватності педагогічних технологій та освітнього середовища цілям навчання й індивідуальних особливостей особистості учня.

Таким чином, можна говорити про створення у школі інформаційної моделі учня. Тепер розглянемо вчителя. У зв'язку з особливостями процесу навчання він з'являється перед директором у вигляді сукупності своїх календарних поурочних планів. Це дозволяє говорити про створення у визначених межах інформаційної моделі вчителя. До неї входять також і дані про зворотний зв'язок - учитель очима учнів, які формуються в інформаційній моделі учня. Для побудови оптимального процесу навчання створене програмне середовище, яке в режимі діалогу з учителем, спираючись на технологію штучного інтелекту й описані вище інформаційні моделі, вирішує такі найважливіші дидактичні задачі: педагогічне прогнозування; оптимальний розподіл навчального часу; диференційований підхід до учнів; оптимальний вибір методів навчання; побудова системи уроків та уроку. Процес рішення кожної задачі побудований у вигляді ділової гри вчителя з комп'ютером. Такий підхід дозволяє не тільки одержати достовірний прогноз, а й безболісно для педагогічної системи проводити над нею досвіди з наступною оцінкою їх ефективності. Особи, відповідальні за вироблення педагогічних рішень, можуть оцінювати їх ефективність одним із трьох таких способів. По-перше, існує принаймні теоретична можливість проводити керовані експерименти з педагогічною системою (класом, школою).

Однак на практиці це не завжди реальне й бажане, тому що кожна невдача педагогічного експерименту коштує суспільству й окремій особистості занадто дорого. Відзначимо у зв'язку з цим відсутність у літературі повідомлень про проведені в педагогічних системах експерименти, які дали б негативний результат (хоча з наукової та практичної точки зору такий результат украй важливий). По-друге, якщо є дані про розвиток конкретної системи за деякий період часу в минулому, можна спробувати провести експеримент на цих даних. Часто інформація про попередній розвиток системи (у нашому випадку школи чи класу) відсутній. Але навіть коли її достатньо, занадто довіряти оцінкам педагогічних рішень, отриманих таким чином, не можна. Припущення, що розходження у значеннях вихідних параметрів у який-небудь момент обумовлюється головним чином впливом керуючих параметрів, узагалі кажучи, невиправдане. Це пов'язано насамперед з тим, що дані про систему в минулому були отримані не в керованому експерименті; їх головною причиною можуть стати й випадкові обставини. По-третє, коли не можна або небажано провести керований експеримент, коли немає даних про розвиток системи в минулому або занадто велика роль випадкових факторів, залишається єдина можливість: побудувати модель розглянутої системи й оцінити її вихідні параметри, тобто зайнятись імітаційним моделюванням. Це дозволяє витрачати ресурси комп'ютера на більш ретельне відтворення досліджуваного процесу, робити більш адекватними моделі, які беруться за основу при виробленні рекомендацій про раціональне управління процесом.

Результати імітаційного моделювання набагато легше пояснити особам, які приймають рішення (якщо вони й не мають спеціальної математичної підготовки), особливо якщо ці особи самі беруть участь у проведенні таких експериментів. Більше того, запам'ятовуючи результати попередніх імітацій (самонавченість системи), комп'ютер повідомляє їх учителю, тим самим даючи можливість використовувати вже наявний досвід і не повторювати чужих помилок. Наша система, реалізована у вигляді серії ділових ігор учителя з комп'ютером, відрізняється від її прототипу (процесу навчання) трьома головними якостями: реальних учнів заміняє комп'ютер, у який програмно закладена розроблена імітаційна модель процесу навчання (ігровий аспект); реальна інформація про процес навчання замінена псевдореальною інформацією, отриманою за допомогою імітації цього процесу (імітаційний аспект); масштаб часу стислий (експериментальний характер).

Таким чином, інформатизація процесу навчання дозволяє зовсім по-новому підійти до рішення найважливіших дидактичних задач і перетворює комп'ютер на справжнього інтелектуального помічника вчителя.

Автор: Д. Матрос

Освіта.ua
02.06.2009

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!