Osvita.ua Среднее образование Современная школа Готуємо вчительську інтелігенцію
Готуємо вчительську інтелігенцію

Сценарій розвитку регіону без інтелігенції - духовна, економічна, моральна криза. Стан може виправити відродження останньої. Справжня вчительська інтелігенція - тане, здобуває інші спеціальності, переходить у бізнес, від'їжджає за кордон, намагаючись вижити. Як наслідок - падіння престижу професії

Готуємо вчительську інтелігенцію

У складних умовах становлення молодої української держави, формування гуманітарного простору, виховання української освітянської еліти, переорієнтація потреб на світ духовного багатства, що є єдиною умовою - виживання людства ХХІ століття, набуває виняткової значущості. Не треба забувати, що без учителя немає й не може бути ні героя, ні поета, ані вченого, ані актора, ані політика.

Не можна не усвідомлювати, що без справжнього вчителя-інтелігента освітянський простір духовно не воскресне, не відродиться. Зрозуміло, що вчитель найважливіша фігура педагогічного процесу. Саме від нього, його педагогічного таланту, обдарованості залежить успішне розв'язання багатьох проблем сучасної педагогіки, майбутня доля не тільки нашого регіону, але й України.

Піддаючи аналізу духовний розвиток особистості в сучасних умовах, можна визначити, що людина існує в системі соціально-економічних, політичних, ідеологічних відносин, від яких, у свою чергу, залежить потенціал духовної та матеріальної культури, рівень свідомості. Сукупність культурно-історичних і соціально-економічних передумов розвитку духовності характерна поєднанням негативних (соціально-економічна криза, занепад духовності) і позитивних (велика духовна спадщина, відкритість нових шляхів розвитку) рис, що обумовлюють унікальність ситуації формування освітянської еліти. Що таке гуманітарний простір? Це не тільки певна географічна зона. Гуманітарний простір - педагогічна категорія, цілісна інтегративна одиниця соціуму та світового освітнього простору з колективними, масовими формами господарчої діяльності, проживання людей, організації побуту, що виробили специфічні соціопсихічні, етнокультурні риси місцевого населення: відкритість, толерантність, комунікабельність, колективізм, орієнтація на суспільну думку, здатність виносити тривалі духовно-фізичні навантаження, морально-психологічну витримку в стресових чи конфліктних ситуаціях. Як бачимо, соціально-педагогічна ситуація донецького регіону віддзеркалює своєрідність регіонального соціуму, повинна при певних умовах сприяти вихованню вчителя-інтелігента, його соціальному самовизначенню, культурному, особистісному, ментальному розвиткові, зміні особистісного світосприйняття та поведінки, створюючи «живе дихання» гуманітарного знання. Іде подальший розвиток системи виховання, що зумовлює потребу як збереження традиційних, так і затвердження нових цінностей і ціннісних орієнтацій. Але попри все найголовнішою цінністю українців була й залишається ідея плекання духовної людини, соборної держави та демократичного суспільства.

Проблеми сучасної української освіти багаторівневі, різнобарвні, відображають стан нашого буття та свідомості. У центрі цих процесів магічний і прекрасний образ учителя-інтелігента, який протистоїть бездуховності навколишньої дійсності. Підкреслимо, що до інтелігентності звертаються кожного разу, коли загострюються протиріччя соціального розвитку, коли треба визначити її роль та міру відповідальності у критичній ситуації, коли треба розробити програму виходу з кризи.

Спробуємо неупереджено розібратися в запитанні «Хто такий учитель-інтелігент?». Інтелігенти, насамперед, - «освічені люди з хворою совістю», з чіткою моральною позицією, з почуттям соціальної відповідальності. До ціннісної структури вчителя-інтелігента можна віднести усвідомлення ним своєї духовної незалежності та самоцінності своєї особистості; освіченість і вихованість; прагнення до самовдосконалення; сприйнятливість і інтерес до інтелектуальних цінностей; інтерес до історії, культури та мистецтва; відповідальність; багатство та краса мови; потяг до творчості. Ідеальному вчителю притаманна висока ерудиція та загальна культура. Проте він не зупиняється на досягнутому, займається самоосвітою та прагне до безперервного творчого саморозвитку. В інтелігентному наставнику гармонійно поєднується духовна культура та професіоналізм. Він самобутньо, оригінально сприймає та вдосконалює навколишню дійсність, тому такий учитель більш цікавий для своїх вихованців і має великий вплив на розвиток їхніх особистостей.

Справа у тому, що в родині, школі, вищому навчальному закладі ми намагаємось виховати інтелектуальну, фізично здорову людину, яка максимально пристосована до «проблем буття», адаптована до різноманітних подій та явищ. Водночас забуваючи про «головний фактор еволюції життя - виховання духу, душі». Це приводить до психічних катастроф, конфліктів, повної руйнації особистості. «Оскільки людина - істота двоєдина, то її поведінка визначається не тільки (й не стільки) знаннями моральних істин, але й станом її душі, рівнем розвитку сумління та схильності до добра. А звідси і специфічна вимога до виховання: не відкидаючи традиційні прийоми та методи, сучасна педагогіка повинна виробляти та застосовувати й такі підходи, які апелювали б до внутрішньо-чуттєвого, ірраціонального в людині. Бо духовність, що є стрижнем виховання, не можна збагнути розумом, її можна лише відчути».

Спробуємо проаналізувати цілі, які ставлять перед собою заклади нового типу: створення сприятливих умов до вступу до ВНЗ, формування інтелектуальної еліти. швидке досягнення ділового успіху, задоволення запитів сімей із високим економічним рівнем, залучення обдарованих дітей до наукової діяльності. Як бачимо, жодного слова про виховання нового покоління української інтелігенції - людей, які здатні своєю культурою, освітою, моральними переконаннями й активною громадською позицією зробити внесок у розвиток і процвітання України.

Перетворення середньої та вищої шкіл у тільки освітні заклади - порушення традицій регіону й української народної школи. Учитель, який міг тільки давати знання, завжди вважався неповноцінним. В умовах інтенсивного розвитку новітніх інформаційних технологій, дистанційного навчання такого вчителя легко замінить комп'ютер. Справжнього вчителя ніякий комп'ютер не замінить тому, що він виконує високу місію виховання людини. Згадаємо слова О. Пушкіна:

Куницыну - дань сердца и вина,
Он создал нас, он воспитал наш пламень,
Поставлен им краеугольный камень,
Им чистая лампада возжена.

Таким чином, принципово важливим є питання про формування «Людини духовно», інтелігента, основою базою якого повинна стати вища школа - інститути, академії, університети.

У цілому, сутність вищої освіти полягає в тому, щоб виховувати не тільки спеціаліста-професіонала (хоча це теж дуже важливо), а духовно розвинену особистість, для якої володіння спеціальністю є лише однією з сторін культури.

Отже, виховання майбутнього вчителя повинно ґрунтуватись на таких аспектах:

  • самопізнання, усвідомлення своїх почуттів, якостей. Формування «духовного інтелекту», спільності як основи українського національного характеру, співвідношення себе з вимогами суспільства, професії, віри, сім'ї. На цій основі - здатність до духовного катарсису, очищення, каяття;
  • повний розвиток педагогічних здібностей; самоактуалізація, яка веде до особистісного зростання, формування власних суджень, високої відповідальності, відсутність конформізму (А. Маслоу). Головне, що особистість намагається бути першою у своїй діяльності, актуалізує свої потенції, здібності та «відчуває найвищі переживання - стан найвищого захоплення». Із цього приводу важлива орієнтація виховання на культуру подвигу, духовної боротьби;
  • шлях до духовності через самовдосконалення, постійну роботу над своєю душею, прагненнями, думками, орієнтація при цьому на українські національні та християнські традиції, які формують культуру, націю, менталітет. Пошук абсолютної істини, через сприйняття ієрархії цінностей;
  • саморегуляція особистості, уміння вирішувати задачі духовного особистісного становлення, здійснювати моральний вибір; «тільки підкорюючись вимогам свого духу, людина вільна, бо вона сама є дух»;
  • духовна свобода педагога та студентів, яка базується на повазі до особистісної думки, суджень; спрямованість на гармонізацію стосунків «викладач - учень» (тобто взаємне прийняття, розуміння, повага, моральна підтримка). Як бачимо, духовна свобода повинна вести до духовної співпраці, співдружності в конкретних творчих справах;
  • визначення пріоритету духовних національних цінностей у розвитку особистості майбутнього вчителя, організація адекватної цій спрямованості учнівської життєдіяльності, перебудова всіх їх зв'язків і стосунків - як внутрішніх, так і зовнішніх, розширення кола виховних упливів, що є в розпорядженні викладача; надання можливості особистості учня сприймати духовні цінності, аналізувати свої дії, оточуючих людей, усвідомлювати сенс духовних цінностей та їхньої ієрархії та цим самим активно стимулювати діяльність на шляху духовного перетворення, ініціативи у сфері моралі, громадської діяльності;
  • стимулювання духовної пізнавальної активності, що передбачає можливість, створення такої діяльності, яка хвилює, надихає, захоплює, очищаючи душу, ґрунтується на власному досвіді, а можливість обговорення кожної проблеми, висловлення своєї думки, власного погляду веде до духовної спільності, насичення життєдіяльності студентів і викладачів позитивною енергією, душевним напруженням, особливим стилем взаємин.

Таким чином, виховання людини духовної, формування особистості вчителя-інтелігента у сучасному гуманітарному просторі потребує системних заходів, комплексних удосконалень, сумісної діяльності освітніх закладів, що в цілому формує культуру, націю, пронизуючи всі грані виховання.

Автор: Г. Авдіянц

Освіта.ua
05.05.2008

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Osvita.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!